31 травня 2023 року
м. Київ
справа № 120/10895/22
адміністративне провадження № К/990/18269/23
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Шишова О.О., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 6 березня 2023 року у справі №120/10895/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу,
установив:
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 29 грудня 2022 року позов повернуто заявнику.
Не погоджуючись із судовим рішенням, позивач оскаржила його в апеляційному порядку.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 6 лютого 2023 року апеляційну скаргу залишено без руху у зв'язку з невідповідністю вимогам статей 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
На виконання вимог ухвали до суду апеляційної інстанції надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої додано відомість з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків та довідку пенсійного органу про неотримання пенсії.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 6 березня 2023 року апеляційну скаргу повернути особі, яка її подала.
Постановляючи цю ухвалу, суд апеляційної інстанції вказав, що позивачем не надано доказів наявності підстав для звільнення від сплачення судового збору, визначених статтею 8 Закону України «Про судовий збір». Відсутність доходів не є апріорі підтвердженням наявності підстав для звільнення від сплати судового збору, оскільки скаржник може отримувати дохід із інших джерел, окрім заробітної плати, пенсії, бути працевлаштованим станом на дату подання клопотання про звільнення від сплати судового збору, отримувати виплати із центру зайнятості, тощо.
Не погодившись з ухвалою суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги, ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою.
Під час перевірки поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України суд звертає увагу на таке.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Згідно з частиною четвертою статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Суд звертає увагу позивача на те, що частиною 2 статті 132 КАС України передбачено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. Таким законом є Закон України «Про судовий збір» від 8 липня 2011 року № 3674-VI.
Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму матеріального або процесуального права порушено судами першої та (або) апеляційної інстанцій, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.
Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.
Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Фактично доводи касаційної скарги зводяться до цитування норм права, рішень Конституційного Суду України, Європейського суду з прав людини, які, на думку позивача, гарантують їй право на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.
Фактично скаржник не погоджується саме із результатом розгляду апеляційним судом її апеляційної скарги - поверненням апеляційної скарги, проте не наводить конкретних доводів (з належним їх обґрунтуванням), які б вказували, зокрема, на неправильне застосування норм матеріального права або порушення апеляційним судом норм процесуального права із посиланням на відповідні норми права.
Отже, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Суд звертає увагу на те, що відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
Пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем, зокрема якщо у касаційній скарзі не викладені, передбачені цим Кодексом, підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження.
Керуючись статтями 328, 330, 332, 359 КАС України, -
ухвалив:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 6 березня 2023 року у справі №120/10895/22 повернути скаржнику.
Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Роз'яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Суддя О.О. Шишов