справа№380/11716/23
про передачу справи до іншого адміністративного суду
30 травня 2023 року м.Львів
Суддя Львівського окружного адміністративного суду Коморний О.І., одержав позовну заяву ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Міністерства Оборони України та зобов'язання вчинити дії.
До Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 з позовними вимогами :
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року, з урахуванням базового місяця січня 2008 року;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) грошової компенсації за додаткову соціальну відпустку відповідно до статті 19 Закону України «Про відпустки», як жінці, яка працює та має двох і більше дітей віком до 15 років за 2016-2022 роки;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової соціальної відпустки відповідно до статті 19 Закону України «Про відпустки», як жінці, яка працює та має двох і більше дітей віком до 15 років за 2016-2022 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби, а саме 23.02.2022 року;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) грошової компенсації відпустки як учаснику бойових дій за період 2016-2022 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 23 лютого 2022 року;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період 2016-2022 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 23 лютого 2022 року.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи, зокрема, належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
Відповідно до ч.1 ст. 25 КАС України адміністративні справи з приводу оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об'єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Згідно ч. 2 ст. 26 Кодексу адміністративного судочинства України позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Суддею встановлено з єдиного державного демографічного реєстру згідно відповіді №93108 від 30.05.2023, що ОСОБА_1 зареєстрована в Луганській області, хоча місце проживання позивача, згідно довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 28.07.2022 №1330-5001927981 у м. Львів.
Проте довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи не є документом, що підтверджує зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування, знаходження) особи-позивача.
Відповідно до статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11.12.2003 №1382-IV (зі змінами та доповненнями) у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:
місце перебування - адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік;
місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини;
довідка про реєстрацію місця проживання - документ, який видається органом реєстрації особі за її вимогою та підтверджує реєстрацію місця проживання або місця перебування особи;
документи, до яких вносяться відомості про місце проживання, - паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист;
документ, до якого вносяться відомості про місце перебування, - довідка про звернення за захистом в Україні.
З 22 листопада 2014 року набрав чинності Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20 жовтня 2014 року № 1706-VІІ (надалі - Закон № 1706-VІІ), яким відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, закріплені гарантії для внутрішньо переміщених осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону № 1706-VІІ внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.
Так, форма довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затверджена постановою Кабінету Міністрів України «Про облік внутрішньо переміщених осіб» від 01.10.2014 №509 (далі - Постанова №509).
Відповідно до п.1 Постанови №509 довідка є документом, який підтверджує факт внутрішнього переміщення і взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.
Згідно з п.9 Правил реєстрації місця проживання, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України №207 від 02.03.2016 (в редакції, яка була чинна до 15.08.2017 включно), відомості про реєстрацію/зняття з реєстрації місця проживання вносяться до паспорта громадянина України, тимчасового посвідчення громадянина України, посвідки на постійне проживання, посвідки на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист (далі - документи, до яких вносяться відомості про місце проживання), а відомості про реєстрацію місця перебування - до довідки про звернення за захистом в Україні та довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (документ, до якого вносяться відомості про місце перебування) шляхом проставлення в них відповідного штампа реєстрації місця проживання/перебування особи за формою згідно з додатком 1.
Проте, 09.08.2017 Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову №579 «Про внесення зміни до пункту 9 Правил реєстрації місця проживання», якою внесено зміни до пункту 9 Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 2 березня 2016 р. № 207 "Про затвердження Правил реєстрації місця проживання та Порядку передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру", а саме виключено в абзаці першому слова "та довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи". Вказана постанова набрала з чинності з 16.08.2017.
Отже, з 16.08.2017 довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи не належить до переліку документів, до якого вноситься інформація про зареєстроване місце перебування особи.
Таким чином, враховуючи вищенаведені норми чинного законодавства, суд дійшов висновку про те, що надана позивачем довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи не є документом, який в розумінні вимог Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» та Правил реєстрації місця проживання, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України №207 від 02.03.2016, підтверджує зареєстроване місце проживання/перебування позивача за адресою АДРЕСА_1 .
У зв'язку з цим, суд, встановлюючи зареєстроване місце проживання позивача, враховує інформацію з єдиного державного демографічного реєстру згідно відповіді №93108 від 30.05.2023, відповідно до якої зареєстрованим місцем проживання позивача є Луганська область.
Відповідач, Військова частина НОМЕР_1 Міністерства Оборони України, знаходиться за адресою : АДРЕСА_2 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ).
Отже, вирішення спору за місцезнаходженням позивача має здійснюватися окружним адміністративним судом, територіальна юрисдикція якого поширюється на Луганську область (Луганський окружний адміністративний суд), а за місцезнаходженням відповідача має здійснюватися окружним адміністративним судом, територіальна юрисдикція якого поширюється на Харківську область (Харківський окружний адміністративний суд).
За таких обставин та враховуючи те, що зареєстрованим місцем проживання позивача є Луганська область, а за місцезнаходженням відповідача : м. Харків, дана справа не підсудна Львівському окружному адміністративному суду, оскільки розгляд даної справи має здійснюватись за правилами територіальної підсудності або окружним адміністративним судом, територіальна юрисдикція якого поширюється на Луганську область (Луганським окружним адміністративним судом), або окружним адміністративним судом, територіальна юрисдикція якого поширюється Харківську область (Харківським окружним адміністративним судом).
Згідно з пунктом другим частини 1 статті 29 Кодексу адміністративного судочинства України суд передає адміністративну справу на розгляд іншого адміністративного суду, якщо при відкритті провадження у справі суд встановить, що справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Відповідно до частини 6 та 8 статті 29 Кодексу адміністративного судочинства України питання про передачу адміністративної справи, крім випадку, визначеного пунктами 4-6 частини першої цієї статті, суд вирішує ухвалою. Ухвалу про передачу адміністративної справи з одного адміністративного суду до іншого може бути оскаржено.
Передача адміністративної справи з одного суду до іншого на підставі відповідної ухвали, яка підлягає оскарженню, здійснюється не пізніше наступного дня після закінчення строку на оскарження такої ухвали, а в разі подання апеляційної скарги - після залишення її без задоволення.
Враховуючи підсудність даної справи одночасно як Луганському окружному адміністративному суду (за зареєстрованим місцем проживання позивача), так і Харківському адміністративному суду (за місцезнаходженням відповідача), суд вважає за необхідне передати адміністративну справу за підсудністю до Харківського окружного адміністративного суду.
При цьому, суд вважає також за необхідне зазначити про таке.
Статтею 7 Закону № 1706-VІІ "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" передбачено, що для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на пенсійне забезпечення, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина-інвалід та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.
Частиною першою статті 5 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" № 1706-VІІ встановлено, що довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.
Адресою фактичного місця проживання внутрішньо переміщеної особи може бути адреса відповідного місця компактного поселення внутрішньо переміщених осіб (адреса містечка із збірних модулів, гуртожитку, оздоровчого табору, будинку відпочинку, санаторію, пансіонату, готелю тощо) (ч.2 ст.5 Закону № 1706-VІІ).
Згідно з пунктом 1 Порядку оформлення і видачі довідок про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року №509, довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є документом, який підтверджує факт внутрішнього переміщення і взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.
Пунктом 3 Порядку передбачено, що заява про взяття на облік повинна серед іншого містити таку інформацію про заявника: відомості про зареєстроване та фактичне місце проживання; адреса, за якою з особою може здійснюватися офіційне листування або вручення офіційної кореспонденції.
Зазначені законодавчі приписи дають підстави для висновку, що відповідно до п. 3 Порядку оформлення і видачі довідок про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року №509, у заяві про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи зазначається адреса фактичного проживання, повідомлена цією особою. Зазначена інформація має облікове значення і не свідчить про наявність правових підстав використання певного житлового приміщення.
Довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (на відміну від документу, до якого вносяться відомості про місце проживання - в контексті Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 №207) не посвідчує право користування житлом за адресою, зазначеною у цій довідці.
Вказаний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі №826/319/17.
Відповідно до частини 1 статті 318 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил юрисдикції (підсудності), визначених статтями 20, 22, 25-28 цього Кодексу.
Отже, порушення окружним адміністративним судом правил як предметної так і територіальної підсудності є підставою для скасування судового рішення з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю.
Наведене дає підстави стверджувати, що процесуальний закон забороняє адміністративним судам розглядати справи, які йому територіально не підсудні, і зобов'язує його направити таку справу на розгляд за встановленою законом підсудністю.
Керуючись ст.ст. 20, 29, 171, 248, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, -
постановив :
Адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Міністерства Оборони України та зобов'язання вчинити дії - передати на розгляд до Харківського окружного адміністративного суду (61022, Харківська обл., місто Харків, Майдан Свободи, будинок 6).
Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції в порядку передбаченому ст. 297 Кодексу адміністративного судочинства України та у строки визначені ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала набирає законної сили в порядку та строки визначені ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Коморний О.І.