30 травня 2023 року № 320/8309/23
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Панченко Н.Д., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі по тексту також позивач, ОСОБА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі по тексту також відповідач 1, ГУ ПФУ у Київській області; ЄДРПОУ: 22933548; адреса: 08500, Київська обл., м. Фастів, вул. Саєнка Андрія, 10), Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області ( далі по тексту - відповідач 2, ГУ ПФУ в Харківській області; ЄДРПОУ 14099344; адреса: 61022, м. Харків, майдан Свободи, 5, Держпром, 3 під'їзд, 2 поверх), в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Харківській області від 12.01.2023 №10405003112 про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком, передбаченої статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
- зобов'язати ГУ ПФУ в Харківській області зарахувати до загального стажу роботи позивача наступні періоди: з 13.09.1980 по 13.04.1981 та з 09.05.1983 по 01.08.1983 в колгоспі ім. Леніна, з 01.01.1992 по 11.05.1992 в Будівельно-монтажному кооперативі «Моноліт», з 12.05.1992 по 01.08.1992 в шахті «Нежданська», з 01.06.1995 по 20.05.1996 в ВАТ «Красногірський вогнетривкий завод», з 01.08.2012 по 01.04.2022 в Красногріському міському комбінаті комунальних підприємств «Віта»;
- зобов'язати ГУ ПФУ в Харківській області призначити позивачу пенсію за віком згідно статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з дати виникнення права на призначення пенсії.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що має достатній страховий стаж та досяг пенсійного віку, з урахуванням чого у відповідача 2 відсутні підстави для відмови у призначенні позивачу пенсії за віком; вказав, що відповідальними за заповнення трудової книжки є роботодавці, а не на позивач, недоліки в оформленні трудової книжки не можуть бути підставою для відмови у призначенні пенсії та для зарахування таких періодів роботи; щодо не зарахування до страхового стажу періоду роботи в РФ, вказав, що право на призначення пенсії не пов'язане із розривом дипломатичних відносин з такою країною; щодо не зарахування періоду роботи у зв'язку з тим, що роботодавцем не сплачувалися страхові внески, позивач зазначив, що не повинен відповідати за ймовірне неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку сплати страхових внесків.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 03.04.2023 відкрито провадження у справі №320/8309/23 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Відповідач правом на надання відзиву не скористався, про відкриття провадження у справі був проінформований шляхом направлення на електронну адресу копії ухвали про відкриття провадження у цій справі, підписану кваліфікованим електронним підписом головуючого судді, що підтверджується звітом про доставку від 04.04.2023.
Відтак останнім днем на подання відзиву на позовну заяву було 20.04.2023.
Відповідно до частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно з частиною другою статті 175 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Відповідно до частини п'ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає таке.
Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України відповідно до наявної в матеріалах справи копії паспорта НОМЕР_2 .
Рішенням ГУ ПФУ в Харківській області про відмову у призначенні пенсії від 12.01.2023 №104050003112 позивачу за наслідками розгляду звернення від 05.01.2023, відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу, передбаченого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». У рішенні зазначено, що необхідний вік становить 60 років, вік заявника - 60 років; необхідний страховий стаж становить не менше 30 років, страховий стаж заявника становить 26 років 9 місяців 0 днів. За доданими документами до загального страхового стажу не зараховані періоди роботи у колгоспі ім. Леніна згідно трудової книжки №418 від 13.09.1980, оскільки відсутні довідки про кількість фактично відпрацьованих днів і встановлений річний мінімум та довідка про найменування колгоспу; для зарахування даних періодів потрібно надати уточнюючі довідки. За доданими документами до загального страхового стажу періоди роботи на території нинішньої РФ зараховано по 31.12.1991 у зв'язку з розірванням дипломатичних відносин з державою-агресором. Таким чином, до загального страхового стажу не зараховано періоди: з 01.01.1992 по 11.05.1992, з 12.05.1992 по 01.08.1992. За доданими документами до загального страхового стажу не зараховано період роботи з 01.06.1995 по 20.05.1996 згідно трудової книжки НОМЕР_3 від 20.08.1983, оскільки він внесений з порушенням вимог Інструкції №58, а саме: наявне виправлення у номері наказу про звільнення, яке не завірене належним чином. Для зарахування даного періоду необхідно надати уточнюючу довідку.
Листом ГУ ПФУ у Київській області від 31.01.2023 №1000-0202-8/14564 позивача повідомлено про відмову у призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу, передбаченого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», про що винесено рішення ГУ ПФУ в Харківській області про відмову у призначенні пенсії від 12.01.2023 №104050003112 та рекомендовано після усунення недоліків повторно звернутися до будь-якого територіального органу ПФУ. Також зазначено, що до загального страхового стажу не враховано періоди роботи в Красногірському комбінаті комунальних підприємств «Віта» з 01.08.2012 по 31.12.2022, оскільки відсутня сплата страхових внесків до ПФУ.
Вважаючи дії відповідача щодо відмови у зарахуванні спірних періодів роботи до страхового стажу, необхідного для призначення пенсії, та рішення про відмову у призначенні пенсії протиправними, позивач звернувся до адміністративного суду з відповідною позовною заявою.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Статтею 8 Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі по тексту - Закон № 1058) передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Положеннями частини першої статті 9 Закону № 1058 встановлено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Приписами частини першої статті 26 Закону № 1058 передбачено, що особи мають право на призначення пенсії після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.
Пункт 1 частини першої та частина п'ята статті 45 Закону № 1058 передбачають, що пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Пенсія за віком, що призначається автоматично (без звернення особи), - з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, крім випадків відсутності в системі персоніфікованого обліку відомостей про страховий стаж застрахованої особи, необхідний для призначення пенсії за віком при досягненні пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону. У разі якщо документи про страховий стаж не подані протягом трьох місяців з дня досягнення застрахованою особою пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, вважається, що застрахована особа виявила бажання одержувати пенсію з більш пізнього віку.
Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійною фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії (частина п'ята статті 45 Закону №1058).
Статтею 44 Закону № 1058 встановлено порядок звернення за призначенням (перерахунком) пенсії, відповідно до якого заява про призначення (перерахунок) пенсії або про її відстрочення та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 (далі по тексту - Порядок №22-1).
Відповідно до пунктів 1.8, 1.9 Порядку №22-1, звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.
Днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.
У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис (у разі подання заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія таке повідомлення надсилається особі через електронний кабінет користувача вебпорталу або засобами Порталу Дія). Якщо документи будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата реєстрації заяви на вебпорталі або засобами Порталу Дія.
Якщо наявних документів достатньо для визначення права особи на призначення пенсії, пенсія призначається на підставі таких документів. При надходженні додаткових документів у визначений строк розмір пенсії переглядається з дати призначення. У разі надходження додаткових документів пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність їх подання пенсія перераховується зі строків, передбачених частиною четвертою статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон).
Відповідно до пункту 2.1 Порядку №22-1 до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи:
1) документ, що засвідчує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), надається у разі відсутності в паспорті громадянина України або свідоцтві про народження інформації про реєстраційний номер облікової картки платника податків;
2) документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). За періоди роботи після впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (далі - персоніфікований облік) орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення (далі - індивідуальні відомості про застраховану особу);
3) для підтвердження заробітної плати за період страхового стажу з 01 липня 2000 року орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу (додатки 3, 4 до Положення);
4) відомості про місце проживання особи;
5) документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах;
6) документи, які підтверджують право на призначення дострокової пенсії за віком;
7) документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку;
8) документи, що підтверджують право на виплату грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону;
9) заява в довільній формі про відсутність громадянства держави-окупанта (для призначення пенсій громадянам України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації). Орган, що призначає пенсію, додає одержаний на запит документ про те, що особа не перебуває на обліку в органах пенсійного забезпечення Російської Федерації як одержувач пенсії.
Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви. Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника органу, що призначає пенсію, на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів (пункту 4.3 Порядку №22-1).
Порядок підтвердження стажу роботи регламентований статтею 62 Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі по тексту - Закон № 1788).
Статтею 62 Закону № 1788 установлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Такий порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі по тексту - Порядок № 637).
Згідно з пунктом 1 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до пункту 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження стажу роботи приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків.
Системний аналіз зазначених положень законодавства дає підстави для висновку про наявність права на призначення пенсії за віком після досягнення пенсійного віку та за наявності достатнього страхового стажу, який підтверджується трудовою книжкою, або іншими документами за її відсутності або коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи.
Судом встановлено, що відповідачем 2 не зараховано до страхового стажу позивача наступні періоди роботи:
1) періоди роботи у колгоспі ім. Леніна згідно трудової книжки №418 від 13.09.1980, оскільки відсутні довідки про кількість фактично відпрацьованих днів і встановлений річний мінімум та довідка про найменування колгоспу; для зарахування даних періодів потрібно надати уточнюючі довідки;
2) періоди роботи на території нинішньої РФ зараховано по 31.12.1991 у зв'язку з розірванням дипломатичних відносин з державою-агресором; до загального страхового стажу не зараховано періоди: з 01.01.1992 по 11.05.1992, з 12.05.1992 по 01.08.1992;
3) період роботи з 01.06.1995 по 20.05.1996 згідно трудової книжки НОМЕР_3 від 20.08.1983, оскільки він внесений з порушенням вимог Інструкції №58, а саме: наявне виправлення у номері наказу про звільнення, яке не завірене належним чином. Для зарахування даного періоду необхідно надати уточнюючу довідку;
4) періоди роботи в Красногірському комбінаті комунальних підприємств «Віта» з 01.08.2012 по 31.12.2022, оскільки відсутня сплата страхових внесків до ПФУ.
Щодо не зарахування до страхового стажу періодів роботи у колгоспі ім. Леніна згідно трудової книжки №418 від 13.09.1980 у зв'язку з відсутністю довідки про кількість фактично відпрацьованих днів і встановлений річний мінімум та довідка про найменування колгоспу, суд зазначає наступне.
Матеріали справи містять копію трудової книжки колгоспника № 418, заповненої 13.09.1980 колгоспом ім. Леніна Красногорівської сільської ради Мар'їнського району Донецької області, в якій містяться записи від 20.05.1981 року за 1980 рік про те, що позивач працював трактористом 64 дні за рік при встановленому мінімумі трудоднів (або людино-днів за рік) 275; від 10.01.1982 за 1981 рік про те, що позивач працював шофером 96 днів за рік при встановленому мінімумі трудоднів (або людино-днів за рік) 275; від 01.08.1993 за 1982 рік про те, що позивач проходив службу; від 01.08.1983 за 1983 рік про те, що позивач працював шофером 15 днів за рік при встановленому мінімумі трудоднів (або людино-днів за рік) 275.
Згідно з вимогами частин першої, другої статті 56 Закону №1788 до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.
Так, відповідно до статей 3, 48 Примірного статуту колгоспників, прийнятого ІІІ Всесоюзним з'їздом колгоспників 27.11.1969, затвердженого постановою ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР від 28.11.1969, громадяни СРСР приймались в члени колгоспу на підставі заяви, яка розглядалася спочатку правлінням колгоспу, після чого прийом у члени колгоспу проводиться загальними зборами колгоспників за поданням правління. Допускається залучення на роботу за трудовими договорами фахівців та інших працівників з боку лише в тих випадках, коли в колгоспі немає відповідних фахівців або коли сільськогосподарські та інші роботи не можуть бути виконані в необхідні терміни силами колгоспників (стаття 24 Примірного статуту 1969 року).
Суд звертає увагу, що на час внесення записів до трудової книжки колгоспника позивача діяли Основні положення про порядок видачі і ведення трудових книжок колгоспників, затверджених постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 №310, відповідно до пункту 1 яких трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів.
Відповідно до пунктів 1, 2 Основних Положень трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів. Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспу з моменту їх вступу в члени колгоспу.
До трудової книжки колгоспника, зокрема, заносяться: відомості про колгоспника: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, закінчення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, його виконання (пункт 5 Основних Положень).
Згідно з пунктом 6 Основних Положень всі записи в трудовій книжці засвідчуються у всіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженої правлінням колгоспу особи та печаткою.
Встановлений взірець трудової книжки колгоспника, містить окремі розділи: ІІІ «членство в колгоспі», де зазначаються відомості про прийом в члени колгоспу, припинення членства в колгоспі та причини такого припинення, відомості про документ, на підставі якого внесений запис; ІV «відомості про роботу» відомості про прийом на роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, із зазначенням причин та відомості про документ, на підставі якого внесений запис; V «трудова участь у громадському господарстві» встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі, відомості про документ, на підставі якого внесений запис.
Трудові книжки зберігаються в правлінні колгоспу як бланки суворої звітності, а при припиненні членства в колгоспі видаються їх власникам на руки (пункт 8 Основних Положень).
Обов'язок правильного і точного внесення даних про роботу в трудову книжку і інші документи покладена на роботодавця (п.13 Основних положень).
Відтак, виходячи з наведеного можна дійти висновку про те, що трудова діяльність членів колгоспів підтверджується трудовою книжкою колгоспника встановленого взірця, що є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів, та до якої вносяться відомості, зокрема про прийом роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, а також трудову участь у громадському господарстві (встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі).
Крім того суд зазначає, що на час розгляду справи, чинною є Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (далі по тексту - Інструкція).
Відповідно до пункту 1.1 Інструкції, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім'я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорту або свідоцтва про народження (пункт 2.11 Інструкції).
Після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка (пункт 2.12 Інструкції).
Пунктами 2.2, 2.3, 2.4 Інструкції передбачено, що заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу або прийняття студента вищого, учня професійно-технічного навчального закладу, що здобули професію (кваліфікацію) за освітньо-кваліфікаційним рівнем "кваліфікований робітник", "молодший спеціаліст", "бакалавр", "спеціаліст" та продовжують навчатися на наступному освітньо-кваліфікаційному рівні, на стажування.
До трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України.
Записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.
Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Також, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
Таким чином, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, на яку покладений обов'язок внесення у трудову книжку належних записів, контроль за проставленням усіх підписів та печаток, в тому числі і при заведенні трудової книжки, та не може впливати на особисті права працівника.
Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист.
Аналогічні правові позиції викладені Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 21.02.2018 року у справі №687/975/17, від 25.04.2019 року, у справі №593/283/17 та від 30.09.2019 року у справі № 638/18467/15-а.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина п'ята статті 242 КАС України).
Суд зазначає, право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов'язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.
Водночас, дослідивши наявну в матеріалах справи копію трудової книжки колгоспника №418 від 13.09.1980, судом встановлено, що вона містить визначені Основними положеннями реквізити: відомості про колгоспника (прізвище, ім'я, по батькові, дата народження); відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, закінчення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, його виконання; засвідчення підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженої правлінням колгоспу особи та печаткою.
У розділі «Відомості про роботу» заповнені усі графи, передбачені формою № 76, а саме: дата запису; за який рік датуються відомості; ким працював; нараховано трудоднів за рік; кількість відроблених людино-днів за рік; встановлений мінімум трудоднів (або людино-днів за рік), нараховано за рік грошей; підпис осіб, підтверджуючих запис та печатка колгоспу (підписи голови колгоспу та бухгалтера).
Водночас, відповідальність за відсутність відомостей про освіту, професію, спеціальність, покладається на осіб, відповідальних за ведення такої трудової книжки колгоспника. Крім того, в оскаржуваному рішенні не зазначено підставою для не зарахування до страхового стажу спірного періоду роботи із вказаних підстав.
Суд звертає увагу, що вказані записи в трудовій книжці колгоспника зроблені на підставі Книги обліку трудового стажу і заробітку колгоспника. Такі записи підтверджують виконання позивачем встановлених в Колгоспах річних мінімумів трудової участі, а також містять такі обов'язкові реквізити як підписи посадових осіб ОСОБА_2 , а також відтиск печатки.
Також, усі записи в трудовій книжці колгоспника 418 від 13.09.1980 виконано належним чином, відповідності до вимог Основних положень про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, жодних виправлень, пошкоджень не містять. При цьому, в оскаржуваному рішенні про відмову в призначенні пенсії не зазначено про наявність будь-яких сумнівів щодо правильності чи точності внесених до трудової книжки колгоспника записів щодо його роботи.
Тобто, позивач має належним чином оформлену трудову книжку, в якій містяться всі відповідні записи про спірний період роботи із відомостями, які відповідають вимогам законодавства.
За правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 06.03.2018 у справі №754/14898/15-а, не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальною обставиною є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а неправильність записів у трудовій книжці.
Суд вважає, що недоліки оформлення трудової книжки колгоспника не можуть вважатися достатньою і самостійною підставою для відмови позивачеві у зарахуванні всього періоду роботи до його загального страхового стажу на підставі трудової книжки, оскільки вина позивача в тому, що трудова книжка заповнена роботодавцем із порушенням встановленого порядку, відсутня.
Крім того, відповідачами не надано доказів того, що позивач не працював або його періоди роботи не відповідають дійсності, чи записи у трудовій книжці колгоспника № 418 від 13.09.1980 стосовно стажу роботи у 1980 році 64 дні із встановленого мінімуму - 275 днів, у 1981 році 96 днів із встановленого мінімуму - 275 днів, у 1983 році 15 днів із встановленого мінімуму - 275 днів, зроблені неправильно, неточно або з іншими вадами, які заважають їх зарахуванню до стажу роботи, або взагалі відсутні, а тому суд вважає за можливе вважати їх як належною інформацією, яка утримує в собі доказову складову на підтвердження права позивача на пенсійне забезпечення.
З огляду на вищевикладене, суд зазначає, що посилання відповідачів в оскаржуваному рішенні та у листі на відсутність довідки про кількість фактично відпрацьованих днів і встановлений річний мінімум та довідки про перейменування колгоспу не дають законних підстав для не зарахування до страхового стажу позивача періодів роботи, що зазначені в трудовій книжці колгоспника № 418 від 13.09.1980.
Відтак, враховуючи наведені положення законодавства і встановлені обставини справи, суд дійшов висновку, про необґрунтованість висновку відповідачів в оскаржуваному рішенні та листі щодо не зарахування до страхового стажу періодів роботи, що зазначені в трудовій книжці колгоспника 418 від 13.09.1980, а тому такий період підлягає зарахуванню органом Пенсійного фонду України до страхового стажу позивача.
Щодо не зарахування до страхового стажу періодів роботи з 01.01.1992 по 11.05.1992, з 12.05.1992 по 01.08.1992 на території нинішньої РФ у зв'язку з розірванням дипломатичних відносин з державою-агресором, із зарахуванням періоду роботи по 31.12.1991, суд зазначає наступне.
Записами у трудовій книжці НОМЕР_3 №№ 12-15 підтверджено, що позивач у період з 01.08.1990 по 11.05.1992 працював у порядку переведення каменярем 4 розряду в СМК «Моноліт»; з 12.05.1992 по 01.08.1992 працював у порядку переведення каменярем 4 розряду у руднику «Нежданинський».
Зазначені записи у трудовій книжці внесені відповідно до вимог Інструкції, не місять неточностей чи виправлень; в оскаржуваному рішенні про відмову в призначенні пенсії не зазначено про наявність будь-яких сумнівів щодо правильності чи точності внесених до трудової книжки спірних записів щодо його роботи.
Водночас, відповідачі в оскаржуваному рішенні та у листі посилаються на не зарахування до страхового стажу періодів роботи з 01.01.1992 по 11.05.1992, з 12.05.1992 по 01.08.1992 на території нинішньої РФ у зв'язку з розірванням дипломатичних відносин з державою-агресором.
Згідно зі статтею 17 Закону України «Про міжнародні договори України» 29.06.2004 №1906-IV укладені й належним чином ратифіковані міжнародні договори України є невід'ємною частиною національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, укладання якого відбулось у формі закону, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору України.
За приписами чинного пенсійного законодавства до питання призначення пенсії застосовуються правила, передбачені договорами (угодами) між Україною та іншими державами.
13 березня 1992 року в місті Москві підписано Азербайджаном, Російською Федерацією, Білоруссю, Таджикистаном, Вірменією, Туркменістаном, Казахстаном, Узбекистаном, Киргизстаном, Україною та Молдовою Угоду про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, яка базується на територіальному принципі.
Статтею 1 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 визначено, що пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.
Статтею 5 Угоди від 13.03.1992 встановлено, що вона розповсюджує свою дію на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені чи будуть установлені законодавством держави-учасниць угод.
Згідно зі статтею 6 зазначеної Угоди призначення пенсій громадянам держав-учасниць Угоди здійснюється за місцем проживання. Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільговій основі і за вислугу років, громадянам держав-учасниць Угоди враховується трудовий стаж, отриманий на території будь-якої із цих країн, а також на територіях колишнього СССР за час до вступу в силу даної Угоди (пункти 1, 2 статті 6).
Обчислення пенсій проводиться з заробітку (доходу) за періоди роботи, що зараховуються до трудового стажу. У разі, якщо в державах-учасницях Угоди введена національна валюта, розмір заробітку (доходу) визначається виходячи з офіційно встановленого курсу на момент призначення пенсії (пункт 3 статті 6 вказаної Угоди).
Крім того, відповідно до положень Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн від 14.01.1993 (далі - Угода), а саме статті 6 Угоди, працівники Сторони виїзду, які працюють на території Сторони працевлаштування, користуються правами та виконують обов'язки, що встановлені трудовим законодавством Сторони працевлаштування (включаючи питання трудових відносин, колективних договорів, оплати праці, режиму робочого часу та часу відпочинку, охорони та умов праці та інші). Трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв'язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.
Рішенням Економічного Суду Співдружності Незалежних Держав №01-1/2-07 від 26.03.2008 визначено, що норма пункту 3 статті 6 Угоди від 13 березня 1992 роки встановлює правило, згідно з яким розмір пенсії визначається із заробітку (доходу) за періоди роботи, що зараховуються до трудового стажу, і застосовується при первинному призначенні пенсії в державах-учасницях Угоди. Конкретні періоди роботи для визначення середнього заробітку (доходу) при призначенні пенсії передбачаються пенсійним законодавством кожної держави-учасниці цієї Угоди.
Отже, наведенні положення Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, гарантуючи захист прав громадян у сфері пенсійного забезпечення, стосуються призначення пенсії та передбачають, що пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають. Стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються лише при призначенні пенсії.
Вказана вище правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду від 31.10.2018 у справі №459/955/15-а, від 27.02.2018 у справі № 361/4899/17, від 12.06.2018 у справі №686/4998/15, а також в постанові Верховного Суду України від 25.11.2014 у справі №21-457а14.
Таким чином, під час вирішення питання про наявність у позивача права на пенсію повинен бути врахований трудовий стаж, набутий ним на території будь-якої з держав - учасниць Угоди, в тому числі на території РФ.
За наведених обставин, суд критично оцінює твердження відповідачів, викладені в оскаржуваному рішенні та у листі, щодо відсутності підстав для зарахування до страхового стажу позивача періодів роботи на території РФ з 01.01.1992 по 11.05.1992, з 12.05.1992 по 01.08.1992, які підтверджуються відповідними записами у трудовій книжці.
При цьому суд враховує той факт, що отримання позивачем на теперішній момент довідки про сплату страхових внесків є неможливим з огляду на те, що 24.02.2022 у відповідь на акт збройної агресії Російської Федерації проти України, Україна заявила про розрив дипломатичних відносин з Росією без розриву консульських відносин, відповідно до статті 2 Віденської конвенції про консульські зносини 1963 року.
Водночас, неможливість отримання довідок із незалежних від позивача причин не може слугувати підставою для відмови у зарахування періодів роботи до страхового стажу за наявності інших підтверджуючих доказів, а саме: записів у трудовій книжці, які не ставляться під сумнів відповідачем 2 під час розгляду звернення позивача про призначення йому пенсії за віком.
Встановлені у цій справі обставини свідчать про те, що спірні періоди страхового стажу позивача підтверджуються відповідними записами в трудовій книжці, наслідком чого є обов'язок їх зарахування до страхового стажу позивача.
Щодо не зарахування до страхового стажу періодів роботи з 01.06.1995 по 20.05.1996 згідно трудової книжки НОМЕР_3 від 20.08.1983, оскільки він внесений з порушенням вимог Інструкції №58 (наявне виправлення у номері наказу про звільнення, яке не завірене належним чином) на необхідності надати уточнюючу довідку для зарахування даного періоду, суд зазначає наступне.
Записами у трудовій книжці НОМЕР_3 №№20, 21 підтверджено, що позивач у період з 01.06.1995 по 20.05.1996 працював каменярем у ВАТ Красногорівський вогнетривкий завод».
Відповідач 2 в оскаржуваному рішенні як на підставу для відмови у зарахуванні спірного періоду роботи до страхового стажу позивача посилається на порушення вимог Інструкції, а саме, наявності виправлення у номері наказу про звільнення, яке не завірене належним чином.
Водночас, як вже зазначалося судом, працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці.
Законодавцем покладено обов'язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому її не належне ведення не може позбавити позивача права на включення спірного періоду роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з врахуванням такого періоду.
Твердження відповідача 2 про наявність виправлень не можуть спростовувати факт наявності у позивача страхового стажу у спірний період та спростовувати сплату на його користь страхових внесків.
Також в матеріали справи не містять доказів вчинення відповідачем дій, що спрямовані на отримання будь-яких додаткових документів щодо підтвердження трудового стажу позивача за такий період роботи як і відсутні докази на підтвердження того, що дані трудової книжки позивача (в частині спірного періоду роботи) містять неправдиві або недостовірні відомості чи були предметом судового розгляду.
Встановлені у цій справі обставини свідчать про те, що спірний період страхового стажу позивача підтверджуються відповідними записами в трудовій книжці, наслідком чого є обов'язок їх зарахування до страхового стажу позивача.
Щодо не зарахування до страхового стажу періодів роботи в Красногірському комбінаті комунальних підприємств «Віта» з 01.08.2012 по 31.12.2022 у зв'язку з відсутністю сплати страхових внесків до ПФУ, суд зазначає наступне.
Записом у трудовій книжці НОМЕР_3 №37 підтверджено, що позивач у з 09.10.2010 працює слюсарем-сантехніком у ККП «Вита».
Водночас, суд зазначає, що оскаржуваним рішенням від 12.01.2023 №104050003112 не зазначено підставою для відмови у призначенні позивачу пенсії не зарахування до страхового стажу періодів роботи в Красногірському комбінаті комунальних підприємств «Віта» з 01.08.2012 по 31.12.2022 у зв'язку з відсутністю сплати страхових внесків до ПФУ.
Проте, у листі ГУ ПФУ у Київській області від 31.01.2023 №1000-0202-8/14564, яким позивача повідомлено про відмову у призначенні пенсії за віком, міститься така підстава не зарахування до страхового стажу періодів роботи в Красногірському комбінаті комунальних підприємств «Віта» з 01.08.2012 по 31.12.2022, як відсутність сплати страхових внесків до ПФУ.
Оцінюючи цю обставину суд враховує численну та усталену практику Верховного Суду (постанови від 27.03.2018 у справі №208/6680/16-а, від 24.05.2018 у справі №480/12392/16-а, від 31.10.2019 у справі №226/1994/17) при розгляді аналогічних спорів: касаційний суд неодноразово вказував на те, що відповідно до статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи. Обов'язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.
Внаслідок невиконання підприємством обов'язку по сплаті внесків до Пенсійного фонду України позивач позбавлений соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи на вказаному підприємстві, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним засадам у сфері соціального захисту. Тому особа не може нести відповідальність за неналежне виконання своїх обов'язків підприємством, на якому вона працює.
Враховуючи наведений правовий висновок Верховного Суду, суд вважає помилковою позицію відповідача 1, викладену у листі від 31.01.2023 щодо відсутності підстав для зарахування до страхового стажу позивача спірного періоду, адже несплата страхувальником страхових внесків не повинна порушувати право позивача на соціальний захист.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Водночас, суд звертає увагу на принцип пропорційності, який вимагає співрозмірного обмеження прав і свобод людини для досягнення публічних цілей - органи влади, зокрема, не можуть покладати на громадян зобов'язання, що перевищують межі необхідності, які випливають із публічного інтересу, для досягнення цілей, які прагнуть досягнути за допомогою застосовуваної міри (або дій владних органів). Вказаний принцип передбачає наявність розумного співвідношення між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе індивідуальний і надмірний тягар.
У зв'язку з викладеним, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у частині визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ в Харківській області від 12.01.2023 №10405003112 про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком, передбаченої статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Позовні вимоги про зобов'язання ГУ ПФУ в Харківській області зарахувати до загального стажу роботи позивача періодів підлягають задоволенню шляхом зобов'язання ГУ ПФУ в Харківській області зарахувати до загального стажу роботи позивача зазначених у трудовій книжці колгоспника №418 від 13.09.1980; періодів роботи з 01.01.1992 по 11.05.1992, з 12.05.1992 по 01.08.1992, з 01.06.1995 по 20.05.1996, з 01.08.2012 по 31.12.2022 зазначених у трудовій книжці позивача НОМЕР_3 від 20.08.1983.
Водночас, оскільки виконання рішення суду в частині зобов'язання відповідача зарахувати до страхового стажу позивача спірних періодів потребуватиме вчинення відповідачем 2 дій щодо проведення нового розрахунку страхового стажу, позовні вимоги про зобов'язання відповідача 2 призначити позивачу пенсію за віком з дня звернення підлягають задоволенню частково шляхом прийняття судом рішення про зобов'язання відповідача 2 повторно розглянути звернення позивача від 05.01.2023 про призначення йому пенсії за віком, зарахувавши до страхового стажу періоди роботи, зазначені у трудовій книжці колгоспника №418 від 13.09.1980 та періоди роботи з 01.01.1992 по 11.05.1992, з 12.05.1992 по 01.08.1992, з 01.06.1995 по 20.05.1996, з 01.08.2012 по 31.12.2022, зазначені у трудовій книжці позивача НОМЕР_3 від 20.08.1983.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно із частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
За подання даного адміністративного позову до суду позивачем було сплачено за реквізитами Київського окружного адміністративного суду судовий збір в сумі 1073,60 грн згідно квитанції про сплату від 10.02.2023 №10026/0916, який в силу положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає відшкодуванню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 12.01.2023 №10405003112 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком, передбаченої статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати до загального стажу роботи ОСОБА_1 періоди, зазначені у трудовій книжці колгоспника №418 від 13.09.1980 та періоди роботи з 01.01.1992 по 11.05.1992, з 12.05.1992 по 01.08.1992, з 01.06.1995 по 20.05.1996, з 01.08.2012 по 31.12.2022 зазначені у трудовій книжці ОСОБА_1 НОМЕР_3 від 20.08.1983.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути звернення ОСОБА_1 від 05.01.2023 про призначення йому пенсії за віком, зарахувавши до страхового стажу періоди роботи, зазначені у трудовій книжці колгоспника №418 від 13.09.1980 та періоди роботи з 01.01.1992 по 11.05.1992, з 12.05.1992 по 01.08.1992, з 01.06.1995 по 20.05.1996, з 01.08.2012 по 31.12.2022, зазначені у трудовій книжці ОСОБА_1 НОМЕР_3 від 20.08.1983.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) судовий збір у сумі 894,67 грн (вісімсот дев'яносто чотири грн 67 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (ЄДРПОУ 14099344; адреса: 61022, м. Харків, майдан Свободи, 5, Держпром, 3 під'їзд, 2 поверх).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 30.05.2023.
Суддя Панченко Н.Д.