30 травня 2023 року № 320/8974/23
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Панченко Н.Д., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Київської міської державної адміністрації в особі Комісії з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі по тексту також позивач, ОСОБА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) з позовом до Київської міської державної адміністрації в особі Комісії з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі по тексту також відповідач, Комісія; ЄДРПОУ: 00022533; адреса: 01196, м. Київ, пл. Лесі Українки, 1), в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення засідання Комісії, оформлене у вигляді протоколу від 30.11.2022 №51-22, в частині, що стосується позивача стосовно не підтвердження статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС;
- зобов'язати відповідача поновити позивачу статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 2 та статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 та видати відповідне посвідчення «Учасник аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році» (Категорія 1) серії А синього кольору.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що до винесення оскаржуваного рішення мав статус учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 1986 році (категорія 2) та користувався відповідними пільгами, мав посвідчення серії А синього кольору, яке було перереєстроване та має документи, якими підтверджується його статус. У подальшому позивачу у 2004 році встановлено статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 та видано відповідне посвідчення.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04.04.2023 відкрито провадження у справі №320/8974/23 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Відповідач правом на надання відзиву не скористався, про відкриття провадження у справі був проінформований шляхом направлення на електронну адресу копії ухвали про відкриття провадження у цій справі, підписану кваліфікованим електронним підписом головуючого судді, що підтверджується звітом про доставку від 05.04.2023.
Відтак останнім днем на подання відзиву на позовну заяву було 21.04.2023.
Відповідно до частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно з частиною другою статті 175 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Відповідно до частини п'ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає таке.
Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 є громадянином України відповідно до наявної в матеріалах справи копії паспорта НОМЕР_2 ; відповідно до копії посвідчення Серія НОМЕР_3 , виданого 19.02.1998 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (категорія 2), посвідчення безстрокове з відміткою «Перереєстровано»; відповідно до копії посвідчення Серія НОМЕР_4 , виданого 15.06.2004, має статус громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1), з відміткою «Перереєстровано» із вкладкою № НОМЕР_5 до вказаного посвідчення громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1.
Відповідно витягу з протоколу засідання Комісії Київської обласної державної адміністрації з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та іншим категорія громадян від 30.11.2022 №51-22, комісією не підтверджено на підставі додаткових документів позивачу статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Чисельні розбіжності у наявних та доданих документах (між наказом автобази №1054 треста «Укрсохозспецбуд» від 09.10.1986 №185 та випискою з наказу, наданої ОСОБА_1 , є розбіжності щодо перебування в населених пунктах Житомирської області (командирований в м. Житомир - смт Народичі - не зона відчуження). Наявні довідки АТП - 1054 №105 від 05.03.1993 року: в одній населені пункти Київської області, у другій населені пункти Житомирської області). Первинними документами не підтверджено направлення в зону відчуження та нарахування заробітної плати у підвищеному розмірі за роботу безпосередньо у зоні відчуження (згідно наказу автобази тресту «Укрсовхозспецбуд» від 15.12.1986 року №251 про нагородження працівників автобази тресту за виконання особливо-важливого завдання з буріння 107 свердловин на воду в районах Київської області для евакуйованого населення із зони Чорнобильської АЕС, наказано видати премію в сумі 50крб). Визнано посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 серія НОМЕР_4 від 15.06.2004 року, з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, виданим необґрунтовано.
Вважаючи рішення та дії відповідача щодо відмови у поновленні позивачу статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС з видачею відповідного посвідчення протиправними, позивач звернувся до адміністративного суду з відповідною позовною заявою.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення врегульовано Законом України від 28.02.1991 № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі по тексту - Закон № 796-XII).
Статтею 9 Закону № 796- XII визначено, що особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, є:
1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків;
2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи;
3) громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації інших ядерних аварій та їх наслідків, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт;
4) громадяни, які постраждали від радіоактивного опромінення внаслідок будь-якої аварії, порушення правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушення правил зберігання і захоронення радіоактивних речовин, що сталося не з вини потерпілих.
Згідно положень статті 10 Закону № 796-ХІІ учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статті 14 Закону № 796-ХІІ для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи: учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження: з моменту аварії до 01.07.1986 - незалежно від кількості робочих днів; з 01.07.1986 по 31.12.1986 - не менше 5 календарних днів; у 1987 році - не менше 14 календарних днів, а також потерпілі від Чорнобильської катастрофи.
Частиною першою, третьою статті 15 Закону № 796-ХІІ передбачено, що підставами для визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є період роботи (служби) у зоні відчуження, що підтверджено відповідними документами.
Підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях.
Згідно статті 65 Закону № 796-ХІІ учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілим від Чорнобильської катастрофи видаються посвідчення, виготовлені за зразками, затвердженими Кабінетом Міністрів України.
Посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» та «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи» є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом.
Видача посвідчень провадиться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій.
Порядок видачі посвідчень встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2018 № 551 «Деякі питання видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян» затверджено Порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян (далі по тексту - Порядок № 551).
Відповідно до пунктів 3, 3-1 зазначеної постанови визначено, що дозволити до 1 січня 2019 р. використовувати для видачі громадянам усіх категорій, визначених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», раніше виготовлені бланки посвідчень за зразками, затвердженими постановами Кабінету Міністрів України від 25 серпня 1992 р. № 501 «Про Порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (ЗП України, 1992 р., № 10, ст. 245), від 20 січня 1997 р. № 51 «Про затвердження Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (Офіційний вісник України, 1997 р., число 5, с. 71), від 21 серпня 2001 р. № 1105 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 20 січня 1997 р. № 51» (Офіційний вісник України, 2001 р., № 34, ст. 1592).
Установити, що, зокрема, посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (категорії 2 та 3), особи, яка потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 2), видані за зразками, затвердженими постановами Кабінету Міністрів України від 25 серпня 1992 р. № 501 «Про порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (ЗП України, 1992 р., № 10, ст. 245), від 20 січня 1997 р. № 51 «Про затвердження Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (Офіційний вісник України, 1997 р., число 5, с. 71) та від 21 серпня 2001 р. № 1105 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 20 січня 1997 р. № 51» (Офіційний вісник України, 2001 р., № 34, ст. 1592), є дійсними до заміни їх в установленому порядку.
Згідно з пунктом 2 Порядку № 551, посвідчення є документом, що підтверджує статус осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, брали участь у ліквідації інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та проведенні на них регламентних робіт, громадян, які постраждали від радіоактивного опромінення внаслідок будь-якої аварії, порушення правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушення правил зберігання і захоронення радіоактивних речовин, що сталося не з вини потерпілих, дружин (чоловіків) померлих громадян з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (потерпілих), смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою або з участю у ліквідації інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та проведенні на них регламентних робіт, а також опікунам дітей (на час опікунства) померлих громадян, смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, і надає право користуватися пільгами та компенсаціями, встановленими Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон), іншими актами законодавства.
Відповідно до пункту 3 Порядку №551 особам з інвалідністю з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, щодо яких установлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, хворим внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу, віднесеним до категорії 1, видаються посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 19__ році» (категорія 1) серії А синього кольору.
Особам з інвалідністю з числа потерпілих від Чорнобильської катастрофи, віднесеним до категорії 1, щодо яких установлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, видаються посвідчення «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи» (категорія 1) серії Б синього кольору.
Особам з інвалідністю видаються посвідчення категорії 1 із зазначенням групи інвалідності та строку, на який установлено інвалідність.
У разі установлення групи інвалідності довічно на правій внутрішній стороні посвідчення робиться запис «Безстроково».
Згідно пункту 4 Порядку №551 учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали в зоні відчуження з моменту аварії до 1 липня 1986 р. - незалежно від кількості робочих днів, з 1 липня 1986 р. по 31 грудня 1986 р. - не менше п'яти, а в 1987 році - не менше 14 календарних днів, віднесеним до категорії 2, видаються посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 19__ році» (категорія 2) серії А синього кольору.
Посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 19__ році» (категорія 2) серії А без відмітки про перереєстрацію, передбачену абзацом першим пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 4 лютого 1997 р. № 135 «Про перевірку правильності видачі посвідчень «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» (Офіційний вісник України, 1997 р., число 6, с. 68), видані до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2018 р. № 551 «Деякі питання видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян», вважаються недійсними.
Пунктом 11 Порядку № 551 визначено перелік документів, за наявності одного з яких особам видаються посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Посвідчення видаються:
учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - на підставі одного з таких документів:
- довідки про підвищену оплату праці в зоні відчуження із зазначенням кількості днів і населеного пункту, підтвердженої первинними документами (наказ чи розпорядження про відрядження до зони відчуження із зазначенням періоду роботи (служби) в зоні відчуження;
- довідки архівної установи про участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в зоні відчуження із зазначенням періоду служби (виконання робіт), днів виїзду на об'єкти або в населені пункти зони відчуження;
особам з інвалідністю з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і потерпілим від Чорнобильської катастрофи, віднесеним до категорії 1, щодо яких установлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, - на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про встановлення інвалідності відповідної групи, пов'язаної з Чорнобильською катастрофою;
потерпілим від Чорнобильської катастрофи з числа евакуйованих у 1986 році із зони відчуження (в тому числі особам, які на момент евакуації перебували у стані внутрішньоутробного розвитку, після досягнення ними повноліття) та особам, які постійно проживали в зоні безумовного (обов'язкового) відселення з моменту аварії до прийняття рішення про відселення, - на підставі довідки, виданої Волинською, Житомирською, Київською, Рівненською або Чернігівською облдержадміністраціями (додатки 3 і 4).
Системний аналіз зазначених положень законодавства дає підстави вважати, що за наявності підстав, підтверджених вичерпним переліком документів, особи, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, мають право на встановлення відповідного статусу з видачею посвідчення встановленого зразка.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач до винесення оскаржуваного рішення мав статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (категорія 2) та статус громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1), що підтверджується копіями відповідних посвідчень з відмітками «Перереєстровано» та із вкладкою до посвідчення громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, дійсної безстроково..
Відповідно до довідки АТП-1054 від 05.03.1993 №105 позивач працював в Народичівському районі Житомирської області: с. М.Кліщі з 13.10.1986 по 16.10.1986; с. Нове Шарне з 17.10.1986 по 23.10.1986; м. Шишалівка з 31.10.1986 по 02.11.1986. За час проведення вказаної роботи йому виплачено додатково заробітна плата в підвищеному розмірі відповідно до постанови Ради Міністрів УРСР та Укрпрофради від 10.06.1986 №207 в сумі 50,00 крб, що також підтверджується довідкою ТОВ АТП-1054 від 16.02.2003 №30 та відомістю нарахування заробітної плати за грудень 1986 року.
В експертному висновку Київської регіональної міжвідомчої експертної комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань та смертності з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС №1601 зазначено, що захворювання позивача пов'язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Матеріали справи також містять список працівника державної будівельно-промислової компанії «Атомспецбуд» (колишня УС ЧАЕС), який має право на отримання посвідчення 2 категорії учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС від 26.03.1997 №03/1-350-26, виданого ДБП компанія «Атомспецбуд».
За даними довідки до акта огляду МСЕК серії КИО-І №227041 від 21.06.2004, позивачу з 11.06.2004 встановлено 2 групу інвалідності по причині захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС довічно.
Відповідно до записів у трудовій книжці ОСОБА_1 з 19.02.1986 по 23.01.1990 працював на автобазі треста «Укрсовхозстрой».
З перелічених доказів вбачається, що позивач до винесення оскаржуваного рішення мав статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується відповідним посвідченням, статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, що також підтверджено відповідним посвідченням, у вкладці якого вказано про його безстроковість, що, в свою чергу, свідчить про те, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Суд зазначає, що позивачем при первинному отриманні відповідних посвідчень та у подальшому було пред'явлено до уповноваженого органу всі необхідні документи, що підтверджують ушкодження здоров'я та впливу небезпечних радіаційних факторів, що не спростовано відповідачем під час судового розгляду справи.
Водночас, з оскаржуваного рішення вбачається, що комісією не підтверджено на підставі додаткових документів позивачу статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у зв'язку з чисельними розбіжностями у наявних та доданих документах, не підтвердженням первинними документами направлення в зону відчуження та нарахування заробітної плати у підвищеному розмірі за роботу безпосередньо у зоні відчуження; як наслідок, визнано посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 серія НОМЕР_4 від 15.06.2004 року, з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, виданим необґрунтовано.
Суд зазначає, що позивач не може нести відповідальність за неналежне оформлення документів та, як наслідок, бути позбавленим права отримання пільг, встановлених законодавством для ліквідаторів наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та для осіб, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС. Наведене не позбавляє статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, яким раніше було встановлено такий статус і видано відповідні посвідчення.
Крім того, зазначені окремі невідповідності даних документів фактичним обставинам та подіям не підтверджена відповідачем належними та допустимим доказами.
З урахуванням викладеного суд вважає, що відповідачем протиправно не було підтверджено позивачу на підставі наданих документів, які підпадають під визначений п. 11 Порядку перелік документів, на підставі одного з яких видається посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, та які містять усю необхідну інформацію, статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 1 з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
На думку суду позивачем доведено належними та допустимими доказами факт його участі у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
З огляду на вищенаведене суд приходить до висновку про необхідність визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення засідання Комісії, в частині, що стосується позивача стосовно не підтвердження статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та визнання посвідчення особи, яка постраждала внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС таким, що видане необґрунтовано.
Водночас, для віднесення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС до певної категорії для встановлення пільг і компенсацій потрібно застосовувати норму статті 14, яка, зокрема, до І категорії відносить осіб з інвалідністю з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою.
Вказане кореспондує із нормою пункту 10 Порядку № 551, відповідно до якого посвідчення видаються: учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - на підставі одного з таких документів…».
Тобто наявність статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є умовою для набуття відповідної категорії.
Перелік документів для підтвердження відповідної категорії, передбачений абз. 3 п. 11 Порядку № 551, де серед іншого вказано, що особам з інвалідністю з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і потерпілим від Чорнобильської катастрофи, віднесеним до категорії 1, щодо яких установлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, - на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про встановлення інвалідності відповідної групи, пов'язаної з Чорнобильською катастрофою.
Відповідно до наявної у матеріалах довідки до акта огляду МСЕК серії КИО № 227041 від 21.06.2004, вбачається, що позивачу з 11.06.2004 встановлено 2 групу інвалідності по причині захворювання пов'язаного з виконанням обов'язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Тобто, з наявних у справі доказів, які були предметом дослідження, судом установлено достатність підстав для визнання/підтвердження у позивача як статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, так і наявність для видачі йому посвідчення категорії 1.
За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову у цій частині.
Водночас, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог про зобов'язання відповідача поновити позивачу статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, оскільки оскаржуване рішення не містить жодних посилань на не підтвердження такого статусу позивачу чи його скасування в межах спірних відносин.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 у справі «Чуйкіна проти України» (Chuykina v. Ukraine) зазначив, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює «право на суд», в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (рішення у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції.
Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (рішення у справах «Мултіплекс проти Хорватії» (Multiplex v. Croatia) та «Кутіч проти Хорватії» (Kutic v. Croatia).
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно із частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, підстави для вирішення питання щодо судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Київської обласної державної адміністрації з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та іншим категоріям громадян, оформлене протоколом від 30.11.2022 року №51-22 в частині, що стосується ОСОБА_1 , стосовно не підтвердження йому статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та визнання посвідчення особи, яка постраждала внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС таким, що видане необґрунтовано.
Зобов'язати Київську обласну державну адміністрації в особі Комісії з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (ЄДРПОУ: 00022533; адреса: 01196, м. Київ, пл. Лесі Українки, 1) поновити ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 2 та видати посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС серії А синього кольору.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
рішення виготовлене у повному обсязі та підписане 30.05.2023
Суддя Панченко Н.Д.