Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
25.05.2023м. ХарківСправа № 922/606/23
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Аюпової Р.М.
при секретарі судового засідання Красовському В.С.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова (вул. Тобольська, 55А, м. Харків, 61072) в інтересах держави, в особі Харківської міської ради (майдан Конституції, 7, м. Харків, 61003),
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоресурс Харків" (пр. Льва Ландау, 149, м. Харків, 61128).
про стягнення коштів у розмірі 1 678 229, 74 грн
за участю представників:
прокуратури - Пєскова Ю. В., посв. № 057359;
позивача - не з'явився;
відповідача - адвокат Квартенко О.Р.
Керівник Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова в інтересах держави, в особі Харківської міської ради (позивач) звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоресурс Харків", м. Харків (відповідач), про стягнення 1 678 229, 74 грн за період з 01.04.2021 по 28.02.2022, безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки, з кадастровим номером 6310136900:04:001:0108 площею 1,68 га по пр. Льва Ландау, 149 у м. Харкові, без правовстановлюючих документів. Також просить суд покласти понесені витрати зі сплати судового збору на відповідача.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 20.02.2023 призначено справу до розгляду у порядку загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 16.03.2023 об 11:00 год.
Протокольними ухвалами від 16.03.2023, 12.04.2023 підготовче засідання відкладалось, в порядку п. 3 ч. 2 ст. 183 ГПК України.
Відповідачем надано до суду відзив на позов (вх. № 6146 від 14.03.2023), в якому просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. В обґрунтування заперечень проти позову, зокрема, вказує на те, що право відповідача на користування спірною земельною ділянкою обумовлене його правом власності на нерухоме майно, яке нерозривно пов'язано із землею; здійснені протягом 2019-2020 років дії уповноважених осіб Харківської міської ради підтверджують що Харківська міська рада мала намір отримати дохід від продажу спірної земельної ділянки, а не від надання її в орендне користування ТОВ "Енергоресурс Харків", втім, вирішення питання щодо укладання договору купівлі-продажу землі з ТОВ "Енергоресурс Харків" на сесіях міської ради не розглядалося; спір про стягнення з відповідача орендної плати за спірну земельну ділянку вже був предметом судового розгляду справи № 922/2131/21; звертаючись з позовом до суду прокурор не довів бездіяльність Харківської міської ради.
22.03.2023 прокурором надано до суду відповідь на відзив (вх. № 7035), в якій вказує на те, що ТОВ «Енергоресурс Харків» зберігало кошти, не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору, тим самим збільшуючи вартість власного майна, а Харківська міська рада втрачає належне йому майно (кошти від орендної плати), тобто відбувається факт безпідставного збереження саме коштів у розмірі орендної плати відповідачем за рахунок позивача. Вважає, що рішення судів у справі № 922/2131/21 обґрунтовані тим, що існує необґрунтованість розміру заявленої до стягнення суми безпідставно збережених грошових коштів, з огляду на поведінку сторін в межах правовідносин, пов'язаних з подальшим відчуженням земельної ділянки, а саме, ініціювання процесу купівлі-продажу спірної земельної ділянки та пов'язані з цим активні дії сторін, а, отже, на думку прокурора, посилання відповідача на вказану справу є необґрунтованим, оскільки ТОВ «Енергоресурс Харків» є власником нежитлових будівель по пр. Льва Ландау, 149 в м. Харкові з 2019 року, речові права щодо вказаної земельної ділянки за ТОВ «Енергоресурс Харків» до теперішнього часу не зареєстровано.
20.04.2023 відповідачем надано заперечення на відповідь на відзив (вх. № 9711).
Ухвалою господарського суду від 27.04.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу № 922/606/23 до судового розгляду по суті на 25.05.2023 об 11:30 год.
У судовому засіданні 25.05.2023 прокурор позов підтримав, наполягав на його задоволенні.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, з підстав, викладених у відзиві на позов та запереченнях.
Представник позивача у судове засідання 25.05.2023 не з'явився, про причину неявки суд не повідомив. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
В ході розгляду даної справи Господарським судом Харківської області, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.
В ході розгляду даної справи судом було в повному обсязі досліджено письмові докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи - у відповідності до приписів ч. 1 ст. 210 ГПК України, а також з урахуванням положень ч. 2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.
Присутні в судовому засіданні прокурор та представник відповідача погодилися з тим, що судом досліджено всі докази, які надано сторонами у відповідності до ст. 74 ГПК України.
Відповідно до ч.1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно з п.1 ч.3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що неявка представника Харківської міської ради не перешкоджає розгляду справи по суті.
Враховуючи положення ст. 13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу по суті.
Відповідно до ст. 219 ГПК України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.
У судовому засіданні 25.05.2023, відповідно до ст. 240 ГПК України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх представників, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.
Як вказує прокурор у позовній заяві, Шевченківською окружною прокуратурою міста Харкова встановлено, що згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно ТОВ “Енергоресурс Харків” (код ЄДРПОУ 43124744) належать на праві приватної власності нежитлові будівлі, які розташовані за адресою: м. Харків, просп. Льва Ландау, 149, а саме: нежитлова будівля літ. «А-1» загальною площею 1067,4 кв.м. (право власності зареєстровано з 30.07.2019 на підставі свідоцтва про право власності від 10.11.2015 № 47271943 та розподільчого балансу від 18.07.2019 № 273, 276, 579, 582); нежитлова будівля літ. «В-1» загальною площею 8 437, 8 кв. м. (право власності зареєстровано з 23.07.2019 на підставі розподільчого балансу від 18.07.2019 № 573, 576, 579, 582); нежитлова будівля літ. «Г-1» загальною площею 2 952, 9 кв. м. (право власності зареєстровано з 06.08.2019 на підставі протоколів загальних зборів від 31.07.2019 № 108, 110, від 06.08.2019 № 676, 678, акту приймання-передачі нерухомого майна від 06.08.2019 № 662, 665); нежитлова будівля літ. «П-1» загальною площею 27, 5 кв. м. (право власності зареєстровано з 05.08.2019 на підставі розподільчого балансу від 18.07.2019 № 573, 576, 579, 582); нежитлова будівля літ. «Р-1» загальною площею 34, 8 кв. м. (право власності зареєстровано з 06.08.2019 на підставі протоколів загальних зборів від 31.07.2019 № 115, 117, від 06.08.2019 № 676, 678, акту приймання-передачі нерухомого майна від 06.08.2019 № 668, 671).
Пунктом 16 додатку 1 до рішення сесії Харківської міської ради від 16.10.2019 №1759/19 ТОВ “Енергоресурс Харків” надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки комунальної власності площею, орієнтовно, 1,4 га для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель літ. «А-1» (зварювально-заготовчий корпус), літ. «В-1» (цех), літ. «П-1» (прохідна), літ. «Р-1» (газовий розподільчий пункт), літ. «Г-1» (цех) по просп. Льва Ландау, 149 в м. Харкові.
Водночас, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та публічної кадастрової карти України, речові права щодо вказаної земельної ділянки за ТОВ “Енергоресурс Харків” до цього часу не зареєстровано.
Разом з тим, відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6310136900:04:001:0108 площею 1,68 га по просп. Льва Ландау, 149 в м. Харкові зареєстровано за Харківською міською радою.
Відповідно до витягу № НВ-6313742202020 від 09.09.2020 з Державного земельного кадастру про земельну ділянку з кадастровим номером 6310136900:04:001:0108, остання сформована 20.08.2020.
Крім того, встановлено, що вищевказані нежитлові будівлі літ «А-1», літ «В-1», літ. «Г-1», літ. «П-1», літ. «Р-1» розташовується на земельній ділянці загальною площею 1,68 га з кадастровим номером 6310136900:04:001:0108 по просп. Льва Ландау, 149 в м. Харкові.
Прокуратурою, листом від 06.01.2022 за №15/1-42вих-22 повідомлено про виявлені порушення Харківську міську раду.
Крім того, прокуратурою вжито заходів щодо отримання копій витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку, в тому числі, щодо вищевказаної земельної ділянки.
Так, листом від 20.01.2022 за №15-2вих-22 прокуратурою надіслано відповідний лист до ГУ Держтеокадастру в Харківській області щодо надання копій витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки. Листом від 02.02.2022 за №10-20-14-714/0/19-22 ГУ Держтеокадастру в Харківській області надано відповідні запитувані документи.
В подальшому, копії витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки листом від 09.02.2022 за №15/1-195вих-22 направлено до Департаменту земельних відносин Харківської міської ради.
Рішенням Харківської міської ради від 17.10.2018 за №1247/18 (з подальшими змінами та доповненнями) затверджено Порядок добровільного відшкодування безпідставно збережених коштів за використання земель комунальної власності на території м. Харкова з порушенням вимог законодавства. Зокрема, вказаним порядком передбачено, що самоврядний контроль за використанням земель комунальної форми власності територіальної громади міста Харкова здійснює Харківська міська рада в особі Департаменту територіального контролю та земельних відносин Харківської міської ради (наразі - Департамент земельних відносин Харківської міської ради). Отже, саме Департамент уповноважений, за результатами вжитих заходів самоврядного контролю, скласти акт обстеження земельної ділянки та здійснити розрахунок безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за користування земельними ділянками без правовстановлюючих документів.
В порядку ч. 2 ст. 83 ЗК України уповноваженою особою Харківської міської ради - головним спеціалістом сектору інспекційної роботи інспекції з контролю за використанням та охороною земель комунальної власності Департаменту земельних відносин Харківської міської ради Федоровим В.В. здійснено обстеження зазначеної вище земельної ділянки, про що складено акт від 16.02.2022 з додатками у вигляді ситуаційної схеми (план-схеми) розміщення земельної ділянки та фото.
Обстеженням на місцевості встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 6310136900:04:001:0108 площею 1, 68 га за адресою: м. Харків, просп. Льва Ландау, 149, частково огороджена, використовується ТОВ “Енергоресурс Харків” для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель літ. «А-1», літ «В-1», літ. «Г-1», літ. «П-1», літ. «Р-1».
Листом від 30.11.2022 за № 3246/0/225-22 Департаментом земельних відносин Харківської міської ради надано до прокуратури відповідний акт обстеження земельної ділянки та розрахунки суми безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки комунальної форми власності на території м. Харкова з порушенням вимог законодавства.
Таким чином, за переконанням прокурора, ТОВ “Енергоресурс Харків” використовує земельну ділянку з кадастровим номером 6310136900:04:001:0108 площею 1, 68 га за адресою: м. Харків, просп. Льва Ландау, 149 для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель літ. «А-1», літ «В-1», літ. «Г-1», літ. «П-1», літ. «Р-1», без виникнення права власності/користування земельною ділянкою та без державної реєстрації цих прав у відповідності до ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України на неї, а також без сплати коштів за землю в передбаченому законодавством розмірі.
Вказані обставини, на думку прокурора, свідчать про порушення прав та охоронюваних законом інтересів держави і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв'язку з чим прокурор звернувся до господарського суду з даним позовом.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 120 ЗК України, у разі набуття права власності на об'єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об'єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці (крім земель державної, комунальної власності), право власності на таку земельну ділянку одночасно переходить від відчужувача (попереднього власника) такого об'єкта до набувача такого об'єкта без зміни її цільового призначення. У разі якщо відчужувачу (попередньому власнику) такого об'єкта належала частка у праві спільної власності на земельну ділянку, до набувача цього об'єкта переходить право власності на таку частку. При вчиненні правочину, що передбачає перехід права власності на зазначений об'єкт, мають дотримуватися вимоги частини шістнадцятої цієї статті.
Відповідно до ст. 124 ЗК України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу.
Згідно ст. 125 ЗК України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Згідно ст. 126 ЗК України, право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Ст. 14 ПК України визначено, що плата за землю - це обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Як свідчать матеріали справи, відповідач не є ані власником, ані постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, а тому не є суб'єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдина можлива форма здійснення плати за землю для нього, як землекористувача, є орендна плата (ст. 14.1.72 ПК України).
Згідно зі ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Ч. 3 ст. 1212 ЦК України встановлено, що положення глави 83 “Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави” ЦК України застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Відповідно до ч. 1 ст. 1214 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.
У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень глави 83 ЦК України (висновок, сформульований Верховним Судом України у постанові від 2 жовтня 2013 року у справі №6-88ц-13, постанова ВПВС у справі №587/430/16-ц, №629/4628/16-ц від 23.05.2018, №922/3412/17 від 20.11.2018, №917/1739/17 від 04.12.2019).
За змістом приписів глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов'язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна у набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов'язковим елементом настання відповідальності у деліктних зобов'язаннях. Натомість, для кондикційних зобов'язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.
Обов'язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов'язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.
Під безпідставно збереженим майном мається на увазі грошові кошти в розумінні ст. 179, 190 ЦК України, оскільки відповідно до ст. 206 ЗК України використання землі в Україні є платним.
До моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.
Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України (близькі за змістом висновки сформульовані у постанові Верховного Суду України від 12.04.2017 року у справі № 922/207/15, постанова Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, постанова Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, постановах Великої Палати Верховного Суду дід 23.05 2018 року у справі № 629/4628/16-ц, від 13.02.2019 року у справі № 320/5877/17, постанов Верховного Суду від 30.11.2016 у справі №922/1008/15, від 07.12.2016 у справі № 922/1009/15, від 12.04.2017 у справі № 9227207/15, від 21.01.2019 у справі № 902/794/17).
Таким чином, ТОВ “Енергоресурс Харків” зберігало кошти, не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору, тим самим збільшуючи вартість власного майна, а Харківська міська рада втрачає належне йому майно (кошти від орендної плати), тобто відбувається факт безпідставного збереження саме коштів у розмірі орендної плати відповідачем за рахунок позивача.
Предметом вказаної позовної заяви є стягнення грошових коштів, належних до сплати за користування земельною ділянкою за звичайних умов (в разі оформлення договірних відносин відповідачем), втім не сплачених відповідачем, що пов'язується із втратою позивачем як потерпілою особою цього ж майна (грошових коштів). Розмір збережених відповідачем коштів від безпідставно набутого майна, який підлягає відшкодуванню з боку ТОВ “Енергоресурс Харків”, розрахований міською радою виходячи з розміру орендної плати за землю та складає 1 678 229, 74 грн за період з 01.04.2021 по 28.02.2022.
Отже, за переконанням прокурора, внаслідок використання відповідачем вищевказаної земельної ділянки без укладення договору оренди землі, територіальна громада міста Харкова в особі Харківської міської ради позбавлена можливості отримати дохід у такому розмірі від здачі земельної ділянки в оренду, чим порушені охоронювані законом права та інтереси Харківської міської ради, як позивача щодо неодержаних грошових коштів у розмірі орендної плати за землю.
Разом з тим, як свідчать матеріали справи, рішенням Господарського суду Харківської області від 29.09.2021, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 09.12.2021 у справі № 922/2131/21 за позовом Харківської міської ради до ТОВ "Енергоресурс Харків" про стягнення 1 069 909, 68 грн, у позові відмовлено.
Предметом розгляду судів у вказаній справі були вимоги Харківської міської ради про стягнення з ТОВ "Енергоресурс Харків", на підставі ст. 1212-1214 ЦК України, безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати у сумі 1 069 909, 68 грн за використання земельної ділянки комунальної власності м. Харкова площею 1, 68 га з кадастровим номером 6310136900:04:001:0108 по пр. Льва Ландау, 149 у м. Харкові у період з 01.09.2020 по 31.03.2021.
Під час розгляду вказаної справи судами було встановлено, що 16.08.2019 відповідач після придбання у липні-серпні 2019 року об'єктів нерухомого майна (будівель літ. “А-1”, літ. “В-1”, літ. “П-1”, літ. “Р-1”, літ. “Г-1”) по просп. Льва Ландау, 149 у м. Харкові ТОВ "Енергоресурс Харків" листом № 4 звернулося до Харківської міської ради із заявою про надання згоди на розробку проекту щодо відведення земельної ділянки по просп. Льва Ландау, 149 у м. Харкові для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель літ. “А-1”, літ. “В-1”, літ. “П-1”, літ. “Р-1”, літ. “Г-1”, з метою подальшого викупу цієї земельної ділянки.
Наявні в матеріалах справи документи свідчать про те, що здійснені протягом 2019-2020 років дії уповноважених осіб Харківської міської ради, зокрема: 1) ухвалення рішення від 16.10.2019 №1759/19 про надання згоди на розробку проекту щодо відведення земельної ділянки по просп. Льва Ландау, 149 у м. Харкові для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель літ. “А-1” (зварювально-заготовчий комплекс), літ. “В-1” (цех), літ. “П-1” (прохідна), літ. “Р-1” (газовий розподільчий пункт), літ. “Г-1” (цех) по просп. Льва Ландау, 149 у м. Харкові; 2) погодження 01.07.2020 Департаментом містобудування та архітектури Харківської міської ради проекту землеустрою щодо відведення ТОВ “Енергоресурс Харків” земельної ділянки у м. Харкові загальною площею 1, 68 га (Висновок № 3915/0/605-20 від 01.07.2020); 3) підготовка проекту рішення про надання дозволу на проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки площею 1, 68 га, - достеменно підтверджують, що у жовтні 2020 року Харківська міська рада, отримавши усі необхідні документи для викупу земельної ділянки площею 1, 68 га, вже мала намір отримати дохід саме від продажу цієї земельної ділянки з кадастровим номером 6310136900:04:001:0108, а не від надання її в орендне користування відповідачу. З огляду на наведене, суди дійшли висновку, що між сторонами у справі склалися правовідносини, пов'язані як з користуванням спірною земельною ділянкою, так і пов'язані з її відчуженням, які врегульовано нормами Цивільного та Земельного кодексів України.
Ч. 2 ст. 13 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” передбачено, що обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Законодавчі вимоги щодо застосування преюдиції у господарському процесі передбачені ч. 4 ст. 75 ГПК України, згідно з якою обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії. Для рішень господарських судів важливою умовою преюдиціальності фактів, що містяться в рішенні господарського суду, є суб'єктний склад спору. Отже, преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта. Вказаний висновок щодо застосування норм права викладено у постановах Верховного Суду від 19.01.2023 у справі №920/291/21, від 30.08.2022 у справі №904/1427/21 та від 24.05.2018 у справі №922/2391/16.
Отже, не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Виходячи з аналізу норм Цивільного, Земельного та Податкового кодексів України, у випадку укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки міська рада втрачає своє право на отримання плати за землю у розмірі орендної плати, а отримує право на отримання земельного податку. Натомість дзеркально трансформуються обов'язки іншої сторони правовідносин, яка замість обов'язку щодо сплати орендної плати набуває обов'язку щодо сплати земельного податку.
З огляду на викладене вище, суд враховує, що для правильного вирішення спору, предметом якого є стягнення безпідставно збережених коштів за фактичне користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів, у разі виникнення між сторонами правовідносин, пов'язаних з оформленням та подальшим відчуженням вказаної земельної ділянки, важливе значення має надання оцінки поведінці учасників таких правовідносин.
Так, право на стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі саме орендної плати на підставі норм ст. 1212 ЦК України виникає у власника земельної ділянки (зокрема відповідної ради) лише у випадку, коли не укладення договору щодо її відчуження є наслідком дій покупця - фактичного користувача, який, в такому разі, не може розраховувати на набуття такої ділянки у власність, а відтак і на виникнення підстав для сплати земельного податку.
При цьому, якщо буде встановлено, що покупець в межах правовідносин, пов'язаних з відчуженням земельної ділянки комунальної форми власності, діяв належним чином відповідно до встановлених актами цивільного законодавства та договором правил поведінки, які відповідають критеріям розумності, добросовісності, справедливості, а натомість дії продавця таким критеріям не відповідали, то така особа (продавець) мала право розраховувати на стягнення з покупця на свою користь суму безпідставно збережених коштів за фактичне користування вказаною ділянкою не в розмірі орендної плати, а в розмірі земельного податку, право на отримання якого було би нею отримано за результатами реалізації сторонами договору своєї правомірної поведінки. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 04.08.2021 у справі №922/3507/20.
Під час розгляду справи № 922/2131/21, суд, з'ясовуючи обставини цієї конкретної справи і перевіряючи їх наявними у справі доказами, дійшов висновку, що ТОВ “Енергоресурс Харків” своєчасно звернулося до Харківської міської ради із заявою про викуп земельної ділянки та вживало всіх необхідних заходів щодо оформлення права власності на земельну ділянку, у зв'язку із набуттям права власності на нерухоме майно.
Також судом не встановлено жодного факту зволікання та ухилення ТОВ "Енергоресурс Харків" щодо укладення договору купівлі-продажу землі або зловживання своїми правами. Натомість, Харківська міська рада, після того, як у жовтні 2020 року повідомила ТОВ "Енергоресурс Харків" про те, що Департаментом земельних відносин підготовлено проект рішення Харківської міської ради про надання дозволу на проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки, з метою винесення на розгляд сесії ради, протягом тривалого часу не вчиняє жодних активних дій з виконання своїх обов'язків щодо подальшого оформлення відчуження спірної земельної ділянки.
При цьому, матеріали справи, що розглядається - 922/606/23, також не містять доказів на підтвердження обґрунтованого зволікання уповноважених осіб Харківської міської ради щодо вирішення питання про можливість продажу спірної земельної ділянки, зокрема, доказів винесення на розгляд сесії Харківської міської ради проекту рішення про надання дозволу на проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки або обґрунтованої відмови від укладення договору про внесення авансового внеску, тощо.
В розумінні статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) до змісту поняття “майно” до об'єктів права власності можуть належати “правомірні очікування”/”законні сподівання” вчиняти певні дії відповідно до виданого державними органами дозволу. При цьому “правомірні очікування”/”законні сподівання”, у разі, коли вони дійсно мають місце, підлягають захисту навіть тоді, коли не порушено принцип юридичної визначеності.
У справі “ПайнВеліДевелопмент ЛТД” та інші проти Ірландії” Європейський суд з прав людини постановив, що статтю 1 Першого протоколу до Конвенції можна застосовувати для захисту “правомірних очікувань” щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності. “Правомірні очікування” виникають у особи, якщо нею було дотримано всіх вимог законодавства для отримання відповідного рішення уповноваженого органу, а тому вона мала усі підстави вважати таке рішення є дійсним та розраховувати на певний стан речей.
Тобто, подавши відповідні документи, відповідач правомірно очікував на укладення в майбутньому договору купівлі-продажу земельної ділянки та пов'язану з цим трансформацію прав і обов'язків сторін, зокрема, виникнення в міської ради права на отримання плати за землю у вигляді земельного податку, а у ТОВ “Енергоресурс Харків” - відповідного обов'язку його сплачувати.
Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України). Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Підсумовуючи викладене, враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, з огляду на поведінку сторін в межах правовідносин, пов'язаних з подальшим відчуженням земельної ділянки, а саме, ініціювання процесу купівлі-продажу спірної земельної ділянки та пов'язані з цим активні дії сторін. Аналогічні висновки щодо застосування ст. 1212 ЦК України викладено у постановах Верховного Суду від 04.08.2021 у справі № 922/3507/20 та від 15.10.2019 у справі № 922/1379/18.
Щодо інших аргументів сторін, суд зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться в рішенні суду, позаяк не покладаються судом в основу цього судового рішення, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа “Серявін проти України”, рішення від 10.02.2010).
Відповідно до положень ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на прокурора.
На підставі викладеного та керуючись ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. 12, 13, 73, 74, 76-79, 91, 129, 232, 233, 236 - 241 ГПК України, суд
У задоволенні позову відмовити повністю.
Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно ст. 256, 257 ГПК України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення.
Прокурор - Керівник Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова (61072, м. Харків, вул. Тобольська, 55-А).
Позивач - Харківська міська рада (61003, м. Харків, м. Конституції, 7, код ЄДРПОУ 04059243).
Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергоресурс Харків" (61128, м. Харків, пр. Льва Ландау, 149, код ЄДРПОУ 43124744).
Повне рішення підписано 31.05.2023
Суддя Р.М. Аюпова
справа № 922/606/23