ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
16.05.2023Справа № 910/11211/22
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К.І., при секретарі судового засідання Олексюк О. В., розглянувши у порядку загального позовного провадження господарську справу
за позовом Приватного акціонерного товариства "Корум Україна"
до 1) Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Банк Розвитку";
2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія Горизонт"
про визнання недійсним договору
за участю представників сторін:
від позивачів: Ліневич Л. В.
від відповідача-1: не з'явився
відповідача-2: не з'явився
До Господарського суду міста Києва з позовом звернулось Приватне акціонерне товариство "Корум Україна" (далі - ПрАТ "Корум Україна", позивач) до Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Банк Розвитку" (далі - ПАТ "ВБР", відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія Горизонт" (далі - ТОВ "ФК Горизонт", відповідач-2) про визнання недійсним договору про внесення змін.
У обґрунтування позовних вимог заявник зазначає, що договір від 31.10.2019 про внесення змін до договору про відступлення прав вимоги № 148 від 30.10.2019, укладений між ПАТ "Всеукраїнський Банк Розвитку" та ТОВ "ФК Горизонт", є недійсним, оскільки цей правочин (про внесення змін) був укладений у простій письмовій формі та без нотаріального посвідчення у порушення норм чинного законодавства України. За таких обставин, посилаючись на ст. 215, 220 ЦК України, позивач просить визнати договір про внесення змін від 31.10.2019 до договору № 148 від 31.10.2019 недійсним.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.11.2022 за вказаним позовом було відкрите провадження, розгляд справи вирішено здійснювати у порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання, сторонам надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов'язки.
Відповідач-2 (ТОВ "ФК Горизонт") у визначений законом строк надав суду відзив на позов, у якому проти заявлених вимог заперечив, зазначив, що позивачем не доведено обставин недійсності спірного договору, при цьому нотаріального посвідчення такого договору (враховуючи внесені до нього зміни) чинним законодавством не вимагається. Також вказав, що оспорюваний договір не порушує прав позивача, просив відмовити у задоволенні позову.
У підготовчому засіданні представник ПрАТ "Корум Україна" заявив клопотання про призначення у справі судової фізико-хімічної експертизи для встановлення строку виготовлення спірного договору про внесення змін до договору від 31.10.2019 та з метою ідентифікації підпису ПАТ "Всеукраїнський Банк Розвитку" в цьому правочині.
Розглянувши вказане клопотання, суд ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання від 16.03.2023, відмовив у його задоволенні, виходячи з того, що судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для з'ясування обставин, що мають значення для справи (фактичних даних, що входять до предмету доказування), без яких встановити відповідні обставини неможливо, тобто у разі, коли висновок експерта не може бути замінений іншими засобами доказування, а наявні у справі докази є взаємно суперечливими. Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення. Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20.03.2018 у справі № 916/2430/16, від 24.04.2018 у справі № 910/9394/17, від 12.12.2018 у справі № 910/105772/17.
З урахуванням викладеного та виходячи з наявних у справі доказів, суд вважав, що у проведенні експертного дослідження, про яке просило ПрАТ "Корум Україна", немає необхідності.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.03.2023 підготовче провадження було закрите та призначено розгляд справи по суті.
До початку розгляду справи по суті представник позивача (ПрАТ "Корум Україна") заявив клопотання про передачу справи до Господарського суду Донецької області за виключною підсудністю для розгляду її в межах справи № 905/1008/22 про банкрутство ПрАТ "Корум Україна". Розглянувши зазначене клопотання, суд ухвалою від 18.04.2023, занесеною до протоколу судового засідання, відмовив у його задоволенні з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.
Дійсно, як вбачається з матеріалів справи, у провадженні Господарського суду Донецької області перебуває справа № 905/1008/22 про банкрутство позивача - ПрАТ "Корум Україна", проте, слід зазначити, що боржник (позивач) не є стороною спірного правочину, що є предметом розгляду даної справи, а тому підстав для направлення її за підсудністю для розгляду в межах справи про банкрутство № 905/1008/22 у суду немає.
Під час розгляду справи по суті представник позивача заявлені вимоги підтримав та обґрунтував, просив їх задовольнити.
Представники відповідачів-1, 2 у судове засідання не з'явились, належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, клопотання про відкладення або про розгляд справи без їх участі до суду не подали. Позиція відповідача-1 щодо заявлених позовних вимог суду невідома.
Суд, розглянувши заяви учасників справи по суті спору, заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити з урахуванням наступного.
Установлено, що 04.10.2013 між ПАТ "Всеукраїнський банк розвитку" (банк) та ПрАТ "ТК "Гірничі машини", яке змінило своє найменування на ПрАТ "Корум Україна" (позичальник, позивач), був укладений кредитний договір про відкриття мультивалютної кредитної лінії № KKMV.154391.009, відповідно до п. 1.1 якого банк надає позичальнику у тимчасове користування на умовах повернення, строковості та платності грошові кошти відповідно до цього договору.
Також встановлено, що згідно з постановою Правління Національного банку України № 914 від 21.12.2015 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Всеукраїнський банк розвитку" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було прийняте рішення № 234 від 22.12.2015 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "ВБР" та делегування повноважень ліквідатора банку".
02.08.2019 на офіційному сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було розміщено оголошення про проведення відкритих торгів (голландського аукціону) з продажу активів, що обліковуються на балансі ПАТ "ВБР".
Так, рішенням Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 1907 від 29.07.2019 затверджено умови продажу таких активів: "Пул активів, що складається з прав вимоги та інших майнових прав за кредитними договорами, що укладені з суб'єктами господарювання та фізичними особами, а також дебіторської заборгованості та нерухомості, а саме: активів ПАТ "ВБР", що складаються з прав вимоги за кредитними договорами.
12.09.2019 відбулись відкриті торги (аукціон) з продажу лоту № UKR-2019-04, переможцем яких, за результатами закритих цінових пропозицій, визнано ТОВ "ФК Горизонт" з ціновою пропозицією 171 000 001,00 грн. Того ж дня був підписаний протокол електронних торгів.
30.10.2019 між ПАТ "Всеукраїнський банк розвитку" (банк) та ТОВ "Фінансова компанія Горизонт" (новий кредитор) укладено договір № 148 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги (далі - договір відступлення).
Відповідно до п. 2.1 договору відступлення в порядку та на умовах, визначених цим договором, банк відступає шляхом продажу новому кредитору належні банку, а новий кредитор набуває у обсязі та на умовах, визначених цим договором, права вимоги банку до позичальників, іпотекодавців, заставодавців та поручителів, зазначених у додатку № 1 до цього договору (далі - боржники), включаючи права вимоги до правонаступників боржника, спадкоємців боржника, страховиків або інших осіб, до яких перейшли обов'язки боржника, або за які зобов'язані виконати обов'язки боржників, за кредитними договорами, договорами поруки, договорами іпотеки, договорами застави, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них. згідно реєстру у додатку № 1 до цього договору. Новий кредитор сплачує банку за права вимоги грошові кошти у сумі та у порядку, визначених цим договором.
Згідно з додатком № 1 до договору відступлення до нового кредитора перейшло право вимоги за кредитним договором про відкриття мультивалютної лінії № № KKMV.154391.009 від 04.10.2013, а також усіма договорами забезпечення, укладеними між Публічним акціонерним товариством "Всеукраїнський банк розвитку" та позичальником - Приватним акціонерним товариством "Корум Україна" .
Згідно з п. 2.2 договору відступлення новий кредитор в день укладення цього договору, але в будь-якому випадку не раніше моменту отримання банком у повному обсязі коштів, набуває усі права кредитора за основними договорами.
Відповідно до п. 3.3 договору відступлення новий кредитор підтверджує, що в момент укладення цього договору, але не пізніше 06.11.2019 отримав/отримує від банку всі наявні в нього документи (оригінали або копії/скановані копії (у разі відсутності оригіналів), що підтверджують права вимоги до боржників за відповідним актом приймання-передачі.
Договір набуває чинності з дати його підписання сторонами і скріплення відтиском печаток сторін та нотаріального посвідчення. Будь-які зміни та доповнення до цього договору є чинними за умови підписання їх сторонами та скріплення відтисками печаток сторін та нотаріального посвідчення (п. 6.5).
У подальшому - 31.10.2019 між сторонами був укладений договір про внесення змін до договору № 148 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 30.10.2019 (оспорюваний договір), в якому сторони домовились викласти п. 6.5 договору у наступній редакції: "Цей договір набуває чинності з дати його підписання сторонами і скріплення відтисками печаток сторін. Будь-які зміни і доповнення до цього договору є чинними за умови підписання їх сторонами і скріплення печатками сторін".
Частиною 1 ст. 512 ЦК передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Звертаючись до суду з даним позовом, ПрАТ "Корум Україна" зазначає, що спірний договір про внесення змін від 30.10.2019 є недійсним, оскільки при його укладенні сторони не дотримались форми основного договору (№ 148 про відступлення прав вимоги від 30.10.2019), яким передбачалось його нотаріальне посвідчення, а також нотаріальне посвідчення внесених до нього змін.
У силу припису статті 204 ЦК України правомірність правочину презюмується. Отже, обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивачів.
Відповідно до ст. 203, 215 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину сторонами вимог, які встановлені ч. ч. 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.
Статтею 203 ЦК України передбачені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: 1) зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим актам законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину, має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Як зазначив Пленум Верховного Суду України у постанові № 9 від 06.11.2009 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", під час розгляду справ про визнання угоди (правочину) недійсною, господарський суд встановлює наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними та настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угоди вимогам закону, додержання встановленої форми угоди, правоздатність сторін за угодою, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. При цьому обставини, що мають істотне значення для вирішення спору повинні підтверджуватись сторонами належними та допустимими доказами відповідно до вимог ГПК України.
Згідно зі ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Згідно з ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до ч. 1 ст. 209 ЦК України правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.
Чинним законодавством України чітко визначено, які правочини підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню, а саме: - договори про відчуження (купівля-продаж, міна, дарування, пожертва, рента, довічне утримання (догляд), спадковий договір) нерухомого майна відповідно до положень статей 657, 715, 719, 729, 732, 745, 1304 ЦК України; - іпотечні договори згідно із вимогами статті 18 Закону України "Про іпотеку" та статті 577 ЦК України; - договори про спільну часткову власність на земельну ділянку; - про купівлю-продаж земельних ділянок, про перехід права власності та про передачу права власності на земельні ділянки; - про обмін земельними ділянками, які виділені єдиним масивом у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв)відповідно до статей 88, 128, 132, 142 Земельного кодексу України та статті 14 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)"; - договори купівлі-продажу (приватизації) державного майна згідно із статтею 27 Закону України "Про приватизацію державного майна" та статтею 23 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію); - договори про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя; про надання утримання; про припинення права утримання взамін набуття права на нерухоме майно або одержання одноразової грошової виплати; шлюбні договори; договори між подружжям про розмір та строки виплати аліментів на дитину; договори про припинення права на аліменти на дитину у зв'язку з набуттям права власності на нерухоме майно відповідно до статей 69, 78, 89, 94, 109, 189, 190 СК України; - договори найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше згідно з вимогами статті 793 ЦК України; - договори найму транспортних засобів за участю фізичної особи, договори позички транспортного засобу, у якому хоча б однією стороною є фізична особа відповідно до статті 799, 828 ЦК України; - договори про створення акціонерних товариств, якщо товариства створюються фізичними особами відповідно до статті 153 ЦК України; - установчі договори про створення друкованих засобів масової інформації, у випадку якщо одним із співзасновників друкованого засобу масової інформації, є фізична особа відповідно до ст. 9 Закону України "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні"; - договори управління нерухомим майном згідно статті 1031 ЦК України; - договори про зміну черговості одержання права на спадкування згідно статті 1259 ЦК України.
За домовленістю сторін нотаріуси посвідчують інші правочини, укладені у письмовій формі, нотаріальне посвідчення яких законом не передбачено.
Як вже було встановлено судом, договір № 148 від 31.10.2019, вчинений у письмовій формі, є договором про відступлення права вимоги, та норми закону не вимагають нотаріального посвідчення такого правочину та внесених до нього змін (зокрема, договору про внесення змін від 31.10.2019).
Разом з тим, у пункті 6.5 договору відступлення прав було передбачено, що цей договір набуває чинності з дати його підписання сторонами і скріплення відтисками печаток сторін та нотаріального посвідчення. Будь-які зміни та доповнення до цього договору є чинними за умови підписання їх сторонами і скріплення відтисками печаток сторін та нотаріального посвідчення.
Проте 31.10.2019 сторони уклали договір про внесення змін до договору № 148 про відступлення прав вимоги від 30.10.2019, у якому вони домовились про викладення п. 6.5 договору у такій редакції: цей договір набуває чинності з дати його підписання сторонами і скріплення відтисками печаток сторін. Будь-які зміни і доповнення до цього договору є чинними за умови підписання їх сторонами і скріплення печатками сторін.
Отже, сторони внесли зміни до договору відступлення прав вимоги та погодили набрання чинності договору, внесених до нього змін та доповнень, з дати їх підписання сторонами і скріплення відтисками печаток сторін, без необхідності нотаріального посвідчення.
Відповідно до ч. 1 ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.
Згідно з п. 13 постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.2009 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" з підстав недодержання вимог закону про нотаріальне посвідчення правочину нікчемними є тільки правочини, які відповідно до чинного законодавства підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню.
У даному випадку, оскільки ні чинним законодавством, ні умовами укладеного сторонами правочину нотаріальне посвідчення договору не вимагалося, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання недійсним договору від 31.10.2019 про внесення змін до договору № 148 від 30.10.2019 про відступлення прав вимоги.
Доводи позивача про те, що договір від 30.10.2019 про внесення змін до договору № 148 від 30.10.2019 не був оприлюднений на офіційному веб-сайті ПАТ "Всеукраїнський банк розвитку", як свідчення умисного ухилення відповідачів від нотаріального посвідчення та державної реєстрації спірного договору, суд відхиляє, оскільки вказана обставина не тягне, в силу закону, наслідків визнання недійсності такого договору.
Крім того, суд зазначає, що позивачем не доведено, яким чином оспорюваний правочин щодо внесення змін порушує його права, як позичальника за кредитним договором, права за яким були відступлені відповідачу-2 - ТОВ "ФК Горизонт".
Відповідно до положень статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу; способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.
Згідно з ч. 2 статті 4 ГПК України юридичні особи мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів.
Статтею 20 ГК України передбачено, що права та законні інтереси суб'єкта господарювання захищаються шляхом, зокрема, визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом.
Згідно з п. 5 постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" відповідно до статей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.
За змістом положень вказаних норм, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд, шляхом вчинення провадження у справах, здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються. Наявність права на пред'явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а лише однією з необхідних умов реалізації встановленого вищевказаними нормами права.
Зі змісту наведених законодавчих положень вбачається, що визнання правочину (договору) недійсним у судовому порядку можливе виключно за умови порушення ним прав/законних інтересів особи, яка звертається з відповідним позовом.
Водночас норми ГПК України передбачають, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 1, 3, 4, 13 ГПК України);
- доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 73 ГПК України);
- належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування; суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76 ГПК України).
У даній справі ПрАТ "Корум Україна" не обґрунтовано і не довело належними, вірогідними та допустимими доказами, у чому конкретно полягає порушення його прав та/або законних інтересів у зв'язку з внесенням спірним правочином змін до договору відступлення прав вимоги № 148 від 31.10.2019.
При цьому чинне законодавство не покладає на позивача повноважень зі здійснення контролю/нагляду за законністю (відповідністю закону) правочинів, що вчиняються іншими суб'єктами господарювання, в даному випадку відповідачами між собою.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позов ПрАТ "Корум Україна" про визнання недійсним договору про внесення змін від 31.10.2019 до договору № 148 від 31.10.2019 відступлення прав вимоги задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору у разі відмови у задоволенні позову покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. 73-79, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
Відмовити у задоволенні позову Приватного акціонерного товариства "Корум Україна" до Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Банк Розвитку" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія Горизонт" про визнання договору недійсним.
Рішення ухвалено в нарадчій кімнаті, його вступну та резолютивну частини оголошено в судовому засіданні 16 травня 2023 року.
Повний текст рішення складений 29 травня 2023 року.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 20-денний строк з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Головіна К. І.