Справа № 504/1028/20
Провадження № 2/504/319/23
26.05.2023смт.Доброслав
Комінтернівський районний суд Одеської області у складі:
Головуючого судді- Барвенко В.К.,
секретаря - Завади Ю.А., -
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду № 5, в режимі відеоконференції з Баглійським районним судом м. Дніпродзержинська, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання частково недійсним договору купівлі- продажу земельної ділянки, договору купівлі - продажу житлового будинку, переведення прав та обов'язків покупця, визнання права власності,
за участі адвоката - Єсіпової Катерини В'ячеславівни,
відповідача - ОСОБА_2 , -
У квітні 2020 року адвокат Кадрова О.О. в інтересах ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 , яким просила суд визнати недійсним договір купівлі- продажу земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , який укладений 14.12.2019 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , в частині визначення покупця, та перевести права та обов'язки покупця на ОСОБА_1 , якого визнати покупцем за вказаним договором, тобто покупцем земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 ; визнати недійсним договір купівлі- продажу житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який укладений 14.12.2019 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , в частині визначення покупця, та перевести права та обов'язки покупця на ОСОБА_1 , якого визнати покупцем за вказаним договором, тобто покупцем житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 ; визнати незаконним та скасувати запис про державну реєстрацію прав власності за громадянкою ОСОБА_2 в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно № 34647100 від 14.12.2019 року щодо житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 ; визнати право власності за ОСОБА_1 на вказані земельну ділянку та житловий будинок; вирішити питання судового збору.
На обгрунтування свого позову заявник вказує, що фактично у вказаних договорах покупцем виступав ОСОБА_1 , а не ОСОБА_2 , розрахунок з продавцем здійснювався саме ним, а не ОСОБА_2 , з його власних коштів, які отримані ним від продажу належної йому житлової квартири, яку він продав в той самий день.
Оформлення житлового будинку та земельної ділянки на ОСОБА_2 відбулося внаслідок обіцянки останньої створити з ним сім'ю, народити дітей, тобто ввела його в оману, зловживаючи його теплими почуттями.
На думку позивача, правочини є удаваними в силу ст. 235 ЦК України, оскільки вчинені сторонами для приховування іншого правочину, який вони насправді вчинили.
У раніше проведеному судовому засіданні позивач та його представник- адвокат Кадрова О.О. доводи позову підтримали, просили його задовольнити з викладених у позові підстав.
В останні два судових засідання з розгляду по суті позивач та його представник не з'явились, від адвоката надходили клопотання про відкладення розгляду справи, з початку через зайнятість в іншому процесі, в останнє за сімейними обставинами.
Судове засідання 24.03.2023 року судом було відкладено через зайнятість адвоката в іншому процесі, однак пізніше доказів цього суду надано не було.
В судовому засіданні 26.05.2023 року суд, з урахуванням думки відповідачки та її представника, з урахуванням тривалості розгляду справи в суді та значимості справи для сторін, вважав можливим продовжити розгляд справи за відсутності позивача та його представника, вважав, що зібраних по справі доказів достатньо для ухвалення законного та справедливого судового рішення.
В судовому засіданні ОСОБА_2 та її представник- адвокат Єсіпова К.В. позовні вимоги ОСОБА_1 не визнали, просили у задоволенні позову відмовити повністю.
ОСОБА_2 стверджує, що житловий будинок та земельну ділянку придбала за власні кошти, а кошти отримані ОСОБА_1 від продажу його власної квартири він віддав своїй дружині, оскільки у той самий час ОСОБА_1 перебував у законному шлюбі, і у нього з дружиною відбувався процес поділу майна.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши відповідача та його представника, а у попередніх судових засіданнях вислухавши позицію позивача та його представника, допитавши по справі свідків, суд дійшов до наступного висновку:
Судом встановлено, що 14.12.2019 року між ОСОБА_3 (Продавець) та ОСОБА_2 (Покупець) укладено договір купівлі- продажу земельної ділянки, кадастровий номер 5122786400:02:001:3389, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Ціна продажу земельної ділянки становила 24500 грн., які одержані продавцем від покупця до підписання цього самого договору.
Договір посвідчений приватним нотаріусом Лиманського районного нотаріального округу Одеської області Марченко О.М., зареєстрований у реєстрі за № 1209.
14.12.2019 року між ОСОБА_3 (Продавець) та ОСОБА_2 (Покупець) укладено договір купівлі- продажу житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Ціна продажу житлового будинку становила 362500 грн., які одержані продавцем від покупця до підписання цього самого договору, шляхом безготівкового розрахунку через ПАТ «БАНК ВОСТОК».
Договір посвідчений приватним нотаріусом Лиманського районного нотаріального округу Одеської області Марченко О.М., зареєстрований у реєстрі за № 1210.
14.12.2019 року між ОСОБА_1 (Продавець) та ОСОБА_4 (Покупець) укладено договір купівлі- продажу житлової квартири АДРЕСА_2 , продаж квартири здійснено за ціною 1195171 грн.
Договір посвідчено Іллічовою Н.А. приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, зареєстровано в реєстрі за № 6107.
В матеріалах справи міститься нотаріально посвідчена заява ОСОБА_3 наступного змісту: « Я, ОСОБА_3 , будучи попередженим нотаріусом про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показів, надаю такі свідчення суду: 14.12.2019 року я продав свою земельну ділянку з розташованим на ній житловим будинком за адресою: АДРЕСА_1 . Покупцем виступила ОСОБА_2 . Однак, перед оформленням правочину, пошуком земельної ділянки, обговоренням ціни і порядку оплати, всіма іншими питаннями, у тому числі - оплатою повної вартості покупки, займався ОСОБА_1 він планував продати інший об'єкт нерухомості, щоб купити цей. Я був здивований тим фактом, що покупцем виступила ОСОБА_2 , хоча насправді ОСОБА_1 купував земельну ділянку та будинок з власних коштів і це було видно. ОСОБА_2 нічим не цікавилась і я її бачив лише тоді, коли необхідно було підписувати документи у нотаріуса.
Окрім цього ОСОБА_1 у присутності ОСОБА_2 розповідав мені, що він у той самий день продав іншу нерухомість і зараз купує мої об'єкти з грошей, які отримав за неї.
Розрахунки проводив ОСОБА_1 . Вказані свідчення готовий підтвердити в суді під присягою».
Заява посвідчена 15.02.2019 року ОСОБА_5 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, зареєстрована у реєстрі за № 1022.
В матеріалах справи міститься договір оренди квартири від 09.08.2019 року, за змістом якого ОСОБА_2 орендувала квартиру АДРЕСА_3 , за змістом якого у квартирі будуть проживати ОСОБА_2 , її дитина та ОСОБА_1 .
В матеріалах справи містяться письмові докази на підтвердження сплати ОСОБА_2 комунальних платежів на утримання нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 .
Також наявна відповідь Фонтанської сільської ради Одеського (Лиманського) району Одеської області про сплату ОСОБА_2 земельного податку (а.с. 153).
В матеріалах справи містяться копії матеріалів ЖЕО які свідчать про наявність конфліктної ситуації між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , погрози фізичної розправи з боку ОСОБА_1 на адресу ОСОБА_2 та її дитини (а.с 158-160).
В матеріалах справи міститься копія платіжного доручення № 320809 від 14.12.2019 року зі змісту якого вбачається, що ОСОБА_2 переказала на рахунок ОСОБА_3 362500 грн. за договором купівлі- продажу житлового будинку, банк отримавача ПАТ «Банк ВОСТОК».
Також наявна квитанція № 162450 від 14.12.2019 року ПАТ «Банк ВОСТОК» м. Дніпро про отримання 362500 грн. від ОСОБА_2 .
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 27.01.2020 року № 522/17872/19 розірваний шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 .
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 показала суду, що ОСОБА_2 позичила у неї 400 тис. гривен на купівлю будинку в м. Одесі.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_3 показав суду, що він був здивований тому, що документи в якості покупця підписувала ОСОБА_2 .
Свідок ОСОБА_3 показав, що фактично продавцем нерухомості був його батько ОСОБА_8 , який вів всі перемовини з приводу майбутнього договору купівлі- продажу.
Батько наказав йому підписати договори купівлі- продажу.
Свідок показав суду, що розрахунок відбувався готівкою ОСОБА_1 , до банку він не їздив, грошові кошти ніякі в банку він не отримував.
Завдаток надавав ОСОБА_1 , сума завдатку становила 500 доларів США.
Нерухомість загалом відчужена за 67 тисяч доларів США, і саме ця сума у присутності нотаріуса була готівкою передана ОСОБА_1 продавцю ОСОБА_3 .
При цьому ОСОБА_2 пояснила, що частина коштів була передана продавцю через банк, частина готівкою.
На запитання суду чи може ОСОБА_3 надати підтвердження, що саме за 67 тисяч доларів США відчужена нерухомість, і саме ОСОБА_1 платив за придбання нерухомості, ОСОБА_3 показав, що надасть копію розписки.
В матеріалах справи міститься копія розписки від 14.12.2019 року від імені ОСОБА_1 зі змісту якої він передав ОСОБА_3 64 тисячи доларів США за нерухомість.
Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент чинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно з вимогами частини третьої статті 203 ЦК України встановлено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
За змістом частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов.
Відповідно до ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Волевиявлення є важливим чинником, без якого неможливо вчинення правочину, що узгоджується зі свободою договору, установленою статтею 627 ЦК України.
Своє волевиявлення на укладення договору учасник правочину виявляє в момент досягнення згоди з усіх істотних умов, складання та скріплення підписом письмового документа, в якому фіксуються правові наслідки.
Відповідно до ст. 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.
Відповідно до роз'яснень, викладених у пункті 25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними», убачається, що за удаваним правочином (стаття 235 ЦК України) сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину.
Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 ЦК України має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин.
Виходячи зі змісту статей 203, 655 ЦК України, договір купівлі-продажу вважається укладеним, якщо сторони мають повне уявлення не лише про предмет договору, а й досягли згоди щодо всіх його істотних умов.
Враховуючи викладене, позивач на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинен довести на підставі належних і допустимих доказів, у тому числі пояснень сторін і письмових доказів, наявність обставин, які вказують, що спірний договір купівлі-продажу домоволодіння в частині особи покупця майна є удаваним.
Лише в разі встановлення цих обставин норми статті 235 та статей 203 і 655 ЦК України у сукупності вважаються правильно застосованими.
На думку суду, позивач не довів і не подав суду належних і допустимих доказів на підтвердження тієї обставини, що спірні договори купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки в частині особи покупця майна є удаваним, зокрема не надав суду доказів щодо сплати саме ним особисто власних коштів продавцю ОСОБА_3 в сумі 362500 грн., та отримання продавцем цих коштів за будинок, зазначений в договорі (в матеріалах справи відсутні будь-які письмові докази про отримання ОСОБА_3 362500 грн. від позивача ОСОБА_1 за будинок, а наявна у матеріалах справи розписка, яка видана самим ОСОБА_1 не є належним доказом на підтвердження доводів позивача про отримання продавцем ОСОБА_3 саме від нього грошових коштів в сумі 64 тисячи доларів США.
Суд критично ставиться до тверджень позивача, що спірний будинок та земельна ділянка придбані ОСОБА_1 за рахунок коштів отриманих ним від продажу власної квартири.
Будь- які докази, що саме ці кошти використані при купівлі- будинку та земельної ділянки у справі відсутні.
Крім того, суд враховує той факт, що ОСОБА_1 перебував на момент вчинення оспорюваних правочинів у зареєстрованому шлюбі.
Суд критично ставиться до показів свідка ОСОБА_3 щодо отримання коштів готівкою, оскільки продаж житлового будинку здійснювався шляхом безготівкового розрахунку через ПАТ «БАНК ВОСТОК», і вся сума, яка вказана у договорі як ціна продажу будинку зарахована на рахунок ОСОБА_3 .
Відсутні докази того, що покупцем виступав саме ОСОБА_1 . На думку суду отримання певної суми коштів, в тому числі як завдаток від ОСОБА_1 не може слугувати достатньою підставою для визнання договорів купівлі- продажу земельної ділянки та житлового будинку частково недійсними та переведення прав покупця.
Більш того, відсутні докази вступу ОСОБА_1 в управління спірною нерухомістю, сплати комунальних та інших обов'язкових платежів на її утримання. Навпаки, матеріали справи містять протилежне, зокрема, що такі дії та відповідні платежі здійснені ОСОБА_2 .
Отже суд не знайшов підстав для задоволення позову.
Судові витрати слід віднести на рахунок позивача.
У випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову (ч. 9 ст. 158 ЦПК України).
З урахуванням вищевикладеного, керуючись положеннями ст. ст. 15, 16, 203, 215, 235, 627, 638, 655 ЦК України, ст. ст. 78,81, 83, 141, ч. 9 ст.158, 258-260, 353 ЦПК України, суд,-
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , - відмовити.
Судові витрати покласти на позивача.
Скасувати заходи забезпечення позову вжиті ухвалою Комінтернівського районного суду Одеської області від 22.05.2020 року, та зняти арешт на земельну ділянку, яка належить ОСОБА_2 , кадастровий номер 5122786400:02:001:3389, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та на житловий будинок з господарчими будівлями і спорудами, який належить ОСОБА_2 , який розташований за адресою: АДРЕСА_1 (тридцять дев'ять дріб один); скасувати заборону вчиняти реєстраційні дії у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень щодо земельної ділянки, яка належить ОСОБА_2 , кадастровий номер 5122786400:02:001:3389, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та житлового будинку з господарчими будівлями і спорудами, який належить ОСОБА_2 , який розташований за адресою: АДРЕСА_1 (тридцять дев'ять дріб один).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Якщо справу розглянуто за заявою осіб, визначених частиною другою статті 4 цього Кодексу, рішення суду, що набрало законної сили, є обов'язковим для особи, в інтересах якої було розпочато справу.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя В.К. Барвенко