Дата документу 26.05.2023 Справа № 336/2150/23
Єдиний унікальний № 336/2150/23 Головуючий в 1 інст. ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/807/968/23 Доповідач в 2 інст. ОСОБА_2
про повернення апеляційної скарги
26 травня 2023 року м . Запоріжжя
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду ОСОБА_2 , відповідно до вимог ст. 398 КПК України, при вирішенні питання про відкриття провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 2 травня 2023 року,
13 березня 2023 прокурор звернувся до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя з клопотанням про звільнення ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 258-1 КК України на підставі ч. 2 ст. 258-3 КК України та закриття кримінального провадження відносно нього на підставі п. 1 ч. 1 ст. 284 КПК України.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 2 травня 2023 року вказане клопотання прокурора було задоволено.
До Запорізького апеляційного суду надійшла апеляційна скарга захисника - адвоката ОСОБА_4 , яка діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_3 ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 2 травня 2023 року.
У скарзі захисник просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора про звільнення від кримінальної відповідальності ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 258-3 КК України.
Вказану скаргу захисник обґрунтовує тим, що суд ухвалою фактично встановив винуватість ОСОБА_3 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 4 ст. 258-3 КК України.
Перевіривши наведені доводи апеляційної скарги суддя-доповідач апеляційного суду дійшов до висновку, що апеляційну скаргу слід повернути апелянту з огляду на наступне.
Доступ до правосуддя не є абсолютним і про це вказується у практиці Європейського суду з прав людини і національним законодавством може обмежуватися, зокрема для дотримання правил судової процедури, про що апелянту достеменно відомо, зважаючи на зміст апеляційної скарги.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що держава має право встановлювати певні обмеження права осіб на доступ до суду. Такі обмеження мають переслідувати легітимну мету, не порушувати саму сутність цього права, а між цією метою і запровадженими заходами має існувати пропорційне співвідношення (пункт 57 Рішення у справі «Ашингдейн проти Сполученого Королівства» від 28 травня 1985 року, пункт 96 Рішення у справі «Кромбах проти Франції» від 13 лютого 2001 року).
При цьому, у Рішенні Європейського суду з прав людини від 28 березня 2006 року у справі «Мельник проти України» (заява № 23436/03) зазначено, що у спосіб, у який ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також повинні бути взяті до уваги норми внутрішнього законодавства.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 8 січня 2008 року щодо прийнятності заяви № 32671/02 у справі «Скорик проти України» зазначено, що право на суд, одним із аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним, воно може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги. Однак ці обмеження не повинні впливати на користування правом у такий спосіб і до такої міри, що саму його суть буде порушено. Вони повинні відповідати законній меті, і тут має бути розумний ступінь пропорційності між засобами, що застосовуються, та метою, яку намагаються досягнути.
Як вбачаться з матеріалів кримінального провадження, апеляційну скаргу на ухвалу суду першої інстанції, якою ухвалено рішення про звільнення від кримінальної відповідальності і закриття кримінального провадження відносно ОСОБА_5 , подано особою, яка не є стороною в цьому провадженні.
Тобто, ОСОБА_3 або його захисник не є особами, які відповідно до вимог ст.393 КПК України можуть оскаржити, ухвалу про звільнення від відповідальності і закриття кримінального провадження відносно ОСОБА_5 .
Твердження захисника, що вказаною ухвалою вирішено питання про права і інтереси підозрюваного ОСОБА_3 не ґрунтуються на матеріалах справи, адже зі змісту оскаржуваного судового рішення вбачається, що в жодному його реченні не йде мова про доведеність винуватості ОСОБА_6 .
Всі фігуранти кримінального провадження, як вбачається з клопотання прокурора та судового рішення (за виключенням ОСОБА_5 ) знеособлені, що унеможливлює встановлення інших осіб за ухвалою та забезпечує дотримання загальних засад щодо законності, рівності перед законом і судом, презумпції невинуватості, дотримання прав підозрюваного та інших осіб.
Крім того, не можна погодитися із тим, що встановлені ухвалою обставини можуть бути використанні, як доказ встановлення обставин винних дій інших осіб крім ОСОБА_5 , оскільки відповідно до ст. 90 КПК України дана ухвала не може мати преюдиціального обов'язкового значення для інших судів у доведеності винуватості інших осіб.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 399 КПК України апеляційна скарга повертається, якщо ї подала особа, яка не має права її подавати.
Враховуючи наведене вище, суддя-доповідач прийшов до висновку, що апеляційну скаргу на ухвалу суду подано особою, яка не має право її подавати, що є підставою для повернення цієї апеляційної скарги апелянту.
На підставі зазначеного, керуючись ст. 399 КПК України, суддя-доповідач, -
Повернути апеляційну скаргу захиснику - адвокату ОСОБА_4 , яка діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_3 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 2 травня 2023 року.
Копію ухвали разом з апеляційною скаргою та усіма доданими до неї документами невідкладно надіслати особі, яка подала апеляційну скаргу.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня отримання її копії.
Суддя Запорізького
апеляційного суду ОСОБА_2