Єдиний унікальний № 317/1508/23 Головуючий в 1 інст. Сакоян Д.І.
Провадження № 33/807/429/23 Доповідач в 2 інст. Рассуждай В.Я.
Категорія: ч.1 ст. 130 КУпАП
12 травня 2023 року м. Запоріжжя
Суддя Запорізького апеляційного суду Рассуждай В.Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Запорізького апеляційного суду справу про адміністративне правопорушення, за апеляційною скаргою захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Шиша А.Б. на постанову Запорізького районного суду Запорізької області від 04.04.2023 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та піддано адміністративному стягненню у виді штрафу в розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік, стягнуто судовий збір, -
Згідно постанови суду першої інстанції, встановлено, що 10.03.2023 о 14 год. 52 хв., на 513 км автодороги Т0803 у Запорізькому районі Запорізької області водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Citroen Evasion 1,9 TD, н.з. НОМЕР_2 , у стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки автомобіля проводився у встановленому законодавством порядку за допомогою спеціального технічного приладу газоаналізатор Alcotest Drager 6820, результат позитивний 1,12 проміле. ОСОБА_1 з результатом погодився, від керування автомобілем був відсторонений.
Даними діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9а Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_1 - адвокат Шиш А.Б. вважає постанову суду першої інстанції незаконною та такою, яка підлягає скасуванню.
В обґрунтування скарги апелянт вказує, що у постанові суду першої інстанції відсутнє належне обґрунтування висновку про доведеність вини ОСОБА_1 , що на думку захисту не надає можливості стверджувати про законність, обґрунтованість та вмотивованість судового рішення.
Вказує, що після складання документів ОСОБА_1 о 16 годині 35 хвилин 10.03.2023 року співробітниками ВСП було направлено на огляд на стан сп'яніння до закладу охорони здоров'я, де о 16 годині 45 хвилин (тобто до спливу двох годин з моменту встановлення підставі для огляду) було проведено огляд на стан сп'яніння та встановлено відсутність у ОСОБА_1 стану сп'яніння.
Вказані обставини ставлять під сумнів факт перебування ОСОБА_1 у стані сп'яніння на момент проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу.
Крім того, вказує, що матеріали справи не містять доказів керування автомобілем саме ОСОБА_1 .
Змістом відеозапису встановлено, що фіксація огляду починається з 14 годині 58 хвилин, з моменту, коли ОСОБА_1 стояв на проїзній частині дороги біля патрульного автомобіля, і поліцейський пропонує останньому пройти огляд на стан сп'яніння.
Також наголошує, що з акту огляду вбачається, що огляд здійснювався працівником поліції ОСОБА_2 . Однак, огляд фактично було здійснено працівником поліції ОСОБА_3 .
Вважає, що акт огляд та результати огляд містять недостовірну інформацію та є недопустимими доказами.
Під час події ОСОБА_1 в порушенні вимог КУпАП не було роз'яснено права та обов'язки особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Просить апеляційний суд постанову суду першої інстанції скасувати, а провадження в справі про адміністративне правопорушення закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.
Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши доводи захисника ОСОБА_1 - адвоката Шиша А.Б., апеляційний суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а постанову суду першої інстанції залишити без змін з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Статтею 252 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративні правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Як убачається з матеріалів провадження та судового рішення, при розгляді даної справи суддя місцевого суду повно, об'єктивно та всебічно дослідив наявні у ній письмові матеріали та дійшов правильного висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, і такий висновок, всупереч тверджень апелянта, ґрунтується на наявних у провадженні доказах.
Так, відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність не тільки за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння, а й за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
За змістом п. 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Відповідно до п.2.9а ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Проте, вимоги п.2.9а ПДР України ОСОБА_1 дотримано не було.
Винуватість ОСОБА_1 у порушенні п. 2.9а ПДР України, за обставин, викладених у постанові, всупереч доводів апеляційної скарги, підтверджується наявними у справі доказами, а саме даними, які містяться:
- у протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД №409106 (а.с.1), яким ОСОБА_1 звинувачено в тому, що він 10.03.2023 о 14 год. 52 хв., на 513 км автодороги Т0803 у Запорізькому районі Запорізької області керував транспортним засобом «Citroen Evasion» 1,9 TD, н.з. НОМЕР_2 , у стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки автомобіля проводився у встановленому законодавством порядку за допомогою спеціального технічного приладу газоаналізатор Alcotest Drager 6820, результат позитивний 1,12 проміле. ОСОБА_1 з результатом погодився, від керування автомобілем був відсторонений. Даними діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9а Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Вказане обвинувачення підтверджується даними які містяться:
- у роздруківці з приладу «Драгер 6820» (а.с.3), якою встановлено, що ОСОБА_1 під час події пройшов огляд на визначення стану алкогольного сп'яніння на місці зупинки автомобіля. Результат позивний (1,12 проміле);
- в акті огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів (а.с.4), яким встановлено, що водій ОСОБА_1 мав виражені ознаки алкогольного сп'яніння: різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, виражене тремтіння пальців рук. Огляд проводився за допомогою «Драгер 6820». Результат позитивний (1,12 проміле);
- на оптичному носії інформації у вигляді СД-диску (а.с.7), який містить відеозаписи з місця події та з яких вбачається, що ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.9а ПДР України.
Розглядаючи справу стосовно ОСОБА_1 , суд першої інстанції, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створив необхідні умови для реалізації стороною захисту наданих їй прав та свобод у наданні доказів, їх дослідженні та доведеності їх переконливості перед судом, в межах пред'явленого обвинувачення безпосередньо дослідив докази у справі та перевірив усі обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи та прийшов до висновку про винуватість ОСОБА_1 в порушенні вимог п. 2.9а ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Апеляційний суд погоджується з висновками місцевого суду і вважає, що матеріли в справі не містять інформації про обставини, які підлягають перевірці в суді апеляційної інстанції відповідно до вимог ст. 294 КУпАП, оскільки вони підтверджують інкриміновані обставини.
Суд відхиляє доводи апелянта, оскільки вони є необґрунтованими, виходячи з наступного.
Зокрема, доводи апелянта про те, що матеріали справи не містять доказів здійснення керування транспортним засобом.
Змістом відеозаписів встановлено, що ОСОБА_1 на місці події не заперечував керування транспортним засобом. Навпаки ОСОБА_1 під час спілкування з представником ВСП, який зробив йому зауваження за керування транспортним засобом в стані сп'яніння, жодних заперечень не висловлює, а коли він спілкувався за працівниками поліції стверджував, що він вже в цей день проїжджав цей самий пост і його не зупиняли.
Отже, апеляційний суд вважає, що аналіз вищевказаних обставин дає підстави для єдиного висновку, що ОСОБА_1 був водієм автомобіля під час події, а тому є суб'єктом за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Апеляційний суд також відхиляє доводи сторони захисту про те, що ОСОБА_1 не перебував в стані сп'яніння з посиланням на документи закладу охорони здоров'я.
Так, змістом дослідженого відеозапису встановлено, що водій ОСОБА_1 вказує, що напередодні події вживав алкогольні напої. Працівник поліції пропонує ОСОБА_1 пройти огляд на визначення стану алкогольного сп'яніння за допомогою приладу «Драгер». Під час проходження огляду, прилад «Драгер» показав 1,12 проміле. ОСОБА_1 запитував у працівника поліції, як можна вирішити вказану ситуацію без протоколу. На пропозицію працівника поліції проїхати до медичного закладу для проходження вищезазначеного огляду, водій ОСОБА_1 відмовився.
Апеляційний суд не приймає докази сторони захисту, а саме акт медичного огляду та висновок КНП «Обласний клінічний заклад з надання психіатричної допомоги» ЗОР, відповідно якого ОСОБА_1 пройшов медичний огляд за направленням ВСП, де встановлено, що він не перебуває в стані алкогольного сп'яніння.
Відповідно до п. 9 Розділу II Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» затвердженої Наказом МВС та МОЗ № 1452/735 від 09.11.2015 р., з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров'я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.
Тобто, ОСОБА_1 повинен був пройти медичний огляд у присутності поліцейського протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення. У відповідності з п. 22 Розділу III Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» затвердженої Наказом МВС та МОЗ N 1452/735 від 09.11.2015 р., висновки щодо результатів медичного огляду осіб на стан сп'яніння, складені з порушенням вимог цієї Інструкції, вважаються недійсними.
Всупереч наведеному, ОСОБА_1 пройшов огляд за відсутності поліцейських, що не передбачено КУпАП і відомчою інструкцією МВС України.
Враховуючи викладене, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, що дії ОСОБА_1 містять склад інкримінованого адміністративного правопорушення.
Інших доводів, які б заслуговували на увагу і підтверджували позицію апелянта щодо незаконності постанови судді місцевого суду та наявності підстав для закриття провадження у справі, в апеляційній скарзі не наведено й під час апеляційного перегляду справи не встановлено, а доводи апеляційної скарги зводяться лише до переоцінки встановлених судом першої інстанції обставин події та не спростовують доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції надав належну оцінку матеріалам справи у їх сукупності та прийшов до правильного висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого адміністративного правопорушення.
Дії, вчинені ОСОБА_1 , характеризуються умисною формою вини, складають підвищену суспільну небезпеку, становлять небезпеку дорожнього руху та несуть загрозу для його учасників.
Адміністративне стягнення, відносно ОСОБА_1 призначене в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП відповідно до положень ст. 33 КУпАП, з урахуванням характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, ступеню його вини, відношення до вчиненого.
Неправильного застосування норм матеріального прав або порушення норм процесуального права при розгляді справи судом першої інстанції не встановлено.
З урахуванням вище викладеного, апеляційний суд вважає, що постанова районного суду, прийнята щодо ОСОБА_1 , є законною, обґрунтованою і підстави для її скасування відсутні.
На підставі зазначеного, керуючись ст. 294 КУпАП, суддя, -
Апеляційну скаргу захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Шиша А.Б., залишити без задоволення.
Постанову Запорізького районного суду Запорізької області від 4 квітня 2023 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, залишити без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Запорізького
апеляційного суду В.Я. Рассуждай
Дата документу Справа № 317/1508/23