ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/15922/22
провадження № 1-кп/753/979/23
"01" березня 2023 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі: головуючого-судді ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , потерпілих ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , обвинуваченого ОСОБА_7 , провівши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві підготовче судове засідання у кримінальному провадженні по обвинуваченню ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, з середньою освітою, офіційно не працюючого, неодруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого, останній раз 02.07.2019 Дарницьким районним судом м. Києва за ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 186, ч. 1 ст. 309 КК України,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 4 ст. 185 КК України,
Обвинувальний акт у даному кримінальному провадженні надійшов до Дарницького районного суду м. Києва 19 грудня 2023 року.
Прокурор просив провести підготовку до судового розгляду, який належить призначити на підставі обвинувального акту, вважаючи, що по справі дотримані вимоги ст.ст. 32, 291 КПК України. Крім того, просив продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому, оскільки існують ризики, передбачені ст.177 КПК України. Так як обставини, які слугували підставою для обрання зазначеного запобіжного заходу на даний час не відпали та продовжують існувати.
Захисник ОСОБА_4 , думку якого підтримав обвинувачений, не заперечував щодо призначення обвинувального акту до судового розгляду. Проте, заперечував проти продовження строків запобіжного заходу у виді тримання під вартою та просив змінити на більш м'який, що не пов'язаний з позбавленням волі.
Заслухавши думку сторін кримінального провадження, вивчивши обвинувальний акт, суд приходить до наступного висновку.
Вказане кримінальне провадження за підсудністю підлягає розгляду Дарницьким районним судом м. Києва, підстав для закриття провадження по справі немає.
Обвинувальний акт та додатки до нього в цілому складені у відповідності до вимог КПК України, при затвердженні прокурором обвинувального акту дотримані вимоги закону.
В зв'язку з наведеним, суд вважає, що обвинувальний акт підлягає призначенню до судового розгляду.
Відповідно до ч.3 ст.331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Суд не вбачає підстав для скасування, зміни запобіжного заходу обвинуваченому на більш м'який, оскільки обставини, які враховувались раніше судом при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не змінилися, ризики не зменшились.
В судовому засіданні, на думку суду, встановлена наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 4 ст. 185 КК України.
При цьому суд враховує, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене в національному законодавстві, однак відповідно до вимог ч.5 ст.9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Так, відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, відображеній у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», «термін «обґрунтована підозра» означає те, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182), те, що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).
При вирішенні питання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів оцінює в сукупності всі обставини, у тому числі вагомість наявних доказів про можливе вчинення обвинуваченим ОСОБА_7 інкримінованих злочинів, тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання винуватим у кримінальних правопорушеннях, у вчиненні яких він обвинувачується, вік та стан здоров'я обвинуваченого, міцність його соціальних зв'язків, репутацію, майновий стан, ризик продовження чи повторення протиправної поведінки.
Крім того, суд враховує наявність об'єктивних обставин, які перешкоджають завершенню судового розгляду до закінчення строку дії попередньої ухвали про тримання під вартою, та те, що заявлені раніше ризики не зменшилися та виправдовують тримання обвинуваченого ОСОБА_7 під вартою.
Так, ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні злочинів, які згідно ст.12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, за які законом передбачено покарання у виді позбавленням волі на строк до восьми років.
Вказані вище обставини, а також підвищена суспільна небезпека злочинів, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_7 , конкретні обставини справи, на думку суду, дають підстави для висновку, що існують з боку обвинуваченого ризики, передбачені ст.177 КПК України, а саме, можливість переховування від суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Так, про наявність ризику переховуватись від суду, відповідно до п. 1 ч.1 ст.177 КПК України, свідчить той факт, що ОСОБА_7 знає про тяжкість покарання, що загрожує йому в разі визнання його винуватим у даних злочинів, обізнаний в мірі покарання та усвідомлює, що за дані злочини передбачене покарання у вигляді позбавлення волі строком до 8-ми років. Крім того, зважаючи на те, що ОСОБА_7 є особою раніше судимою за злочини проти власності, даний ризик має обґрунтовані підстави для існування.
Не продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обрання більш м'якого запобіжного заходу, непов'язаного із позбавленням волі може привести до того, що перебування на волі обвинувачений, який, усвідомлюючи невідворотність, тяжкість та реальність покарання за вчинені злочини, надасть можливість йому уникнути кримінальної відповідальності шляхом зміни місця проживання, неявки на виклики суду та використати ситуацію, яка склалась у країні, на власну користь, а саме те, що на даний час військова агресія російської федерації проти України суттєво обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень на певних територіях.
Суд враховує, що ОСОБА_7 раніше судимий, зокрема, за злочини проти власності, а отже чітко розуміє та усвідомлює категорію інкримінованого йому кримінального правопорушення, його тяжкість та покарання у разі визнання його винним.
Крім того, прокурором доведено наявність ризику незаконного впливу на свідків та потерпілих в даному кримінальному провадженні, враховуючи те, що свідки, потерпілі у цьому кримінальному провадженні судом безпосередньо не допитані.
Існування ризику, передбаченого п.п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, щодо можливості вчинити інше кримінальне правопорушення, підтверджується зокрема тим, що обвинувачений офіційно не працевлаштований, не має постійного джерела доходів, підозрюється у вчинені злочину з корисливих мотивів, двічі був засуджений за аналогічні злочини. Крім того, наразі у провадженні районних судів м. Києва також перебувають кримінальні провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 4 ст. 185 КК України, що надає підстави суду дійти висновку, що обвинувачений обрав для себе як єдине джерело доходів вчинення саме злочинів проти власності.
Наявність обґрунтованої підозри та наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, надають підстави для продовження дії запобіжного заходу відносно такого обвинуваченого, оскільки існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, адже судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
При цьому суд враховує те, що відповідно до ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Ураховуючи санкцію кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 4 ст. 185 КК України, до останнього може бути застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Підстави, які б свідчили про неможливість утримання обвинуваченого в установах попереднього ув'язнення за станом здоров'я, відсутні.
Враховуючи вищевикладене, а також те, що заявлені ризики існують, менш суворі запобіжні заходи не зможуть забезпечити їх уникнення та забезпечення покладених на обвинуваченого обов'язків.
Щодо питання уникнення наявних ризиків шляхом застосування більш м'якого запобіжного заходу, то у світлі факторів пов'язаних з особою обвинуваченого, його моральністю, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками, суд вважає недостатнім застосування більш м'якого запобіжного заходу для запобігання вказаним ризикам. Позиція сторони захисту щодо застосування до обвинуваченого запобіжного заходу, що пов'язаний з позбавленням, жодним чином вказані висновки не спростовують.
Таким чином, враховуючи обставини, перераховані у ст.199 КПК України, а також доведеність прокурором під час судового розгляду клопотання, що обставини, зазначені у ч. 3 ст.199 КПК України виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою, тому клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою необхідно задовольнити.
Разом із тим, з врахуванням наведеного, враховуючи майновий стан ОСОБА_7 та його стан здоров'я, суд вважає за можливе залишити без змін визначений раніше судом розмір застави у розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, яка зможе забезпечити виконання ОСОБА_7 покладених на нього обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 314-317, 331, ч. 2 ст. 376 КПК України
Кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_7 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 4 ст. 185 КК України призначити до судового розгляду у відкритому судовому засіданні на 03 квітня 2023 о 14 годині 00 хвилин в приміщенні Дарницького районного суду м. Києва за адресою: м. Київ, вул. Севастопольська, 7/13 каб. 10.
Розгляд справи проводити одноособово.
Клопотання прокурора задовольнити.
Продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченому за ч. 3 ст. 185, ч. 4 ст. 185 КК України в Державній установі «Київський слідчий ізолятор» строком на 60 діб, тобто до 28.04.2023 року включно.
Залишити без змін раніше визначений ОСОБА_7 розмір заставив розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 99 240 (дев'яносто дев'ять тисяч двісті сорок)гривень.
У разі внесення застави на спеціальний рахунок територіального управління Державної судової адміністрації України в м. Києві та надання документа, що це підтверджує, ОСОБА_8 , підлягає звільненню з-під варти.
З моменту звільнення з-під варти внаслідок внесення застави ОСОБА_7 зобов'язаний прибувати за кожною вимогою до суду та виконувати такі обов'язки:
-не відлучатися із м. Києва без дозволу прокурора або суду;
-повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;
-здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
-утримуватися від спілкування з потерпілими та свідками у даному кримінальному провадженні.
Ухвала суду може бути оскаржена в частині вирішення питання про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою, протягом 5 діб з дня її оголошення до Київського апеляційного суду, в іншій частині оскарженню не підлягає.
Суддя