1Справа № 335/3286/23 2-а/335/84/2023
30 травня 2023 року м.Запоріжжя
Орджонікідзевський районний суд м.Запоріжжя у складі головуючого судді Апаллонової Ю.В., секретаря судового засідання Анісімової А.І., позивача ОСОБА_1 , представника позивача Купрікова Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку ст.286 КАС України адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Хмельницькій області, інспектора 1 батальйону 2 роти УПП в Хмельницькій області старшого лейтенанта поліції Ситник Олександра Леонідовича про скасування постанови про адміністративне стягнення,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління патрульної поліції в Хмельницькій області, інспектора 1 батальйону 2 роти УПП в Хмельницькій області старшого лейтенанта поліції Ситник Олександра Леонідовича про скасування постанови про адміністративне стягнення.
Обґрунтовуючи свої вимоги позивач зазначив, що 10 лютого 2023 року, був зупинений інспектором старшим лейтенантом поліції Ситником Олександром Леонідовичем, за нібито порушення ним швидкісного режиму на ділянці дороги АД М30 Стрий - Ізварине, 215 км.
Він, неодноразово звертався до інспектора з проханням надати доказ, який би підтвердив, що дійсно позивач перебуваючи за кермом порушив швидкісний режим. Інспектор з великою неохотою показав монітор труккама на якому було видно два автомобіля, на яких не було видно державних номерних знаків, та хто був за кермом, та не можливо було ідентифікувати автомобіль.
Позивач неодноразово звертав увагу інспектора, що за кермо автомобіля знаходилась інша особа. За кермом знаходилась, інша особа ОСОБА_2 . Також позивач просив інспектора надати інформацію щодо назви та серію вимірювальної техніки ТruСаm, також надати сертифікат відповідності, так як цей прилад відноситься до використання в сфері безпеки дорожнього руху, та повинен згідно Законом України «Про метрологію» проходити сертифікацію, на що інспектор відповів що не повинен нічого йому надавати. При зверненні поліцейського надати йому документи, відповідно до Закону України ті ПДР України, він йому надав, але з невідомих підстав поліцейський повідомив, що він може їхати, постанову відправлять поштою. При винесені постанови, інспектор не зачитав права, позбавив можливості на участь адвоката в розгляді справи, не ознайомив з правопорушенням, не зрозуміло як інспектор міг зазначити в постанові, що він йому не надав поліс (страхування), та посвідчення водія відповідної категорії, але про поліс інспектор не просив надати, посвідчення він йому надав. Відповідно ст..ст. 268 та 289 КУпАП, поизвачу не були роз'ясненні права та строк на оскарження постанови. 15 лютого 2023 року, позивачем було направлено на адресу Відповідача скаргу з запереченнями на постанову серії ЕАС № 6525251 від 10 лютого 2023 року, але йому було відмовлено. Позивач просив скасувати постанову про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАС № 65125251 від 10 лютого 2023 року, якою було визнано його винним у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст.126 КУпАП.
28.04.2023 року ухвалою судді Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя по справі клопотання позивача ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до адміністративного суду - задоволено. Визнати поважними причини пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду. Поновлено позивачу строк звернення з позовом до адміністративного суду. Прийняти до розгляду адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Хмельницькій області, інспектора 1 батальйону 2 роти УПП в Хмельницькій області старшого лейтенанта поліції Ситник Олександра Леонідовича про скасування постанови про адміністративне стягнення, відкрити провадження у справі. Розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін із особливостями, встановленими ст.ст. 268-272, 286 КАС України та надано відповідачу строк для подачі відзиву на адміністративний позов.
Представник відповідача надіслав на адресу суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого позов не визнав та зазначив, що Під час несення служби на автодорозі М-30 «Стрий-Ізварине» 215 км, в населеному пункті смт. Війтівці, 10.02.2023 року, екіпажом патрульної поліції за допомогою лазерного вимірювача швидкості LTI 20/20 ТruСаm II (серійний номер ТС 0008385) було виявлено порушення Правил дорожнього руху України водієм ( ОСОБА_1 ) транспортного засобу Мерседес Д.Н.З. НОМЕР_1 , який рухався зі швидкістю 80 км/год., при дозволеній швидкості 50 км/год. в населеному пункті, при цьому перевищуючи встановлене обмеження швидкості руху на 30 км/год., чим порушив п.12-4 ПДР України.Відповідно до п. 1 ч. 1 ст.35 ЗУ «Про Національну полінію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі, якщо водій порушив Правила дорожнього руху. Водію було подано сигнал про зупинку, однак він не зупинився і проїхав місце, у якому зобов'язаний був зупинитися на вимогу поліцейського. Поліцейські попрямували до транспортного засобу, який став на значній відстані від них. Підійшовши, водію було надано вимогу пред'явити відповідні документи. Після тривалих дискусій водій так і не пред'явив документи, які вони вимагали, у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в них, у зв'язку із чим до останнього було застосовано адміністративне згідно санкції ч.1 ст. 126 КУпАП. Просить в задоволенні позову відмовити. Справу розглядати без участі представника. Також до відзиву долучив відеозапис та фотографії з місця зупинки.
У судовому засіданні позивач позов підтримав і просить його задовольнити на підставах, що викладені у позовній заяві. Зазначив, що він спав в автомобілі, і не був водієм, надав поліцейському документи, які посвідчують його особу та неодноразово пояснював, що він не порушував вимог ПДР, оскільки не керував автомобілем. Також вказав, що йому не було роз'яснено його прав, належним чином не вирішені заявлені клопотання, а також грубо порушено процедуру розгляду справи, а постанову складено неуповноважною особою, а вказані у відзиві мотиви відхилення аргументів позивача є необґрунтованими і безпідставними.
У судове засідання відповідачі не з'явилися, повідомлені належним чином, у відзиві міститься клопотання про розгляд справи у відсутності представника відповідача.
Суд, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові докази по справі, прийшов до висновку, що позовну заяву необхідно задовольнити, виходячи з наступних підстав.
Як передбачено ч.1 ст.3 Закону України «Про Національну поліцію», у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.
За змістом п.1-2 ч.1 ст.18 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський зобов'язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Судом встановлено, що постановою серії ЕАС №6525251від 10.02.2023 року на позивача ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення за порушення вимог п.2.4а Правил дорожнього руху України, а саме, що ОСОБА_1 10.02.2023 року о 11 год. 36 год. в смт. Війтівці автодорозі М-30 «Стрий-Ізварине» 215 км, здійснював рух ТЗ та не пред'явив у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться у посвідченні водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, чим порушив п. 2.4аПДР, вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст.126 КУпАП. За вказане адміністративне правопорушення на позивача було накладено адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі 425 гривень.
Згідно з приписами ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що учасники дорожнього руху зобов'язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), статтею 7 якого визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення, у тому числі й віднесених до компетенції органів внутрішніх справ, здійснюється на основі додержання принципу законності.
Згідно зі статтею 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Статтею 246 КУпАП передбачено, що порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України.
Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (із змінами та доповненнями).
Відповідальність за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КпАП України про адміністративні правопорушення, настає в разі керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред'явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством, тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно із 2.4. Правил дорожнього руху на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також: а) пред'явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1.
2.1. Водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: а) посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії; б) реєстраційний документ на транспортний засіб (для транспортних засобів Збройних Сил, Національної гвардії, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв'язку, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - технічний талон); в) у разі встановлення на транспортних засобах проблискових маячків та (або) спеціальних звукових сигнальних пристроїв - дозвіл, виданий уповноваженим органом МВС, а у разі встановлення проблискового маячка оранжевого кольору на великогабаритних та великовагових транспортних засобах - дозвіл, виданий уповноваженим підрозділом Національної поліції, крім випадків встановлення проблискових маячків оранжевого кольору на сільськогосподарській техніці, ширина якої перевищує 2,6 м, на механічних транспортних засобах дорожньо-експлуатаційної служби, на транспортних засобах спеціального, спеціалізованого призначення та на транспортних засобах із розпізнавальним знаком “Діти”; ґ) чинний страховий поліс (страховий сертифікат “Зелена картка”) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в єдиній централізованій базі даних, оператором якої є Моторне (транспортне) страхове бюро України. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення) .
Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Зміст постанови у справі про адміністративне правопорушення визначений ст. 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
В свою чергу, згідно з п.1 ст. 247 КпАП України обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до ст. 251 КпАП України доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 31 Закону України "Про Національну поліцію" поліція може застосовувати такі превентивні заходи, зокрема, як застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
Відповідно до ч. 1 ст. 40 цього Закону поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Відповідно до ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.
З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог статті 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо своєчасного, всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи, вирішення її у відповідності із законом уповноважений орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При накладенні стягнення необхідно враховувати характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність (частина друга статті 33 Кодексу).
Згідно з частиною першою статті 268 Кодексу особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржувати постанову у справі. Крім того, у цій правовій нормі передбачено, що справа про адміністративне правопорушення повинна розглядатися в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; за відсутності такої особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
У наведених положеннях Кодексу визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності.
Виносячи оскаржувану постанову, відповідач не дотримався вимог статей 251, 254, 283 КУпАП і прийняв необґрунтоване рішення (постанову), зміст якого викликає сумніву у його достовірності, неупередженості, добросовісності та розсудливості.
Відповідно до ч.1 ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Отже, саме на поліцейського, який склав дану постанову, покладено законодавством обов'язок щодо збирання доказів.
Рішення Конституційного суду України від 22.12.2010 №23-рп/2010, яке є обов'язковим до виконання на території України, фактичні дані або будь-які інші докази, одержані в незаконний спосіб, а саме: з порушенням конституційних прав і свобод людини і громадянина; з порушенням встановлених законом порядку, засобів, джерел отримання фактичних даних; не уповноваженою на те особою тощо є неналежними доказами.
Європейський Суд з прав людини у справі "Аллене де Рібермон проти Франції" підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.
Подію та склад правопорушення можуть підтвердити чи спростувати лише належні та допустимі докази.
Європейський суд з прав людини поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) для кримінального провадження поширюється Європейським судом з прав людини й на провадження у справах про адміністративні правопорушення, оскільки «кримінальним обвинуваченням» у розумінні Конвенції слід розглядати й протокол про адміністративного правопорушення (справа «Лучанінова проти України», рішення від 09.06.2011 року, заява №16347/02).
Виходячи з практики застосування Європейським судом ст. 6 Конвенції, у випадку, якщо передбачені санкції є достатньо суворими, то скоєне правопорушення має природу кримінального злочину, а отже його судовий розгляд має відповідати принципу справедливості відповідно до ст. 6 Конвенції.
Обов'язком суду є забезпечення презумпції невинуватості і права на справедливий судовий розгляд, які передбачені ст.62 Конституції України, відповідно до якої особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду, ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.
У практиці Європейського Суду з прав людини існує тенденція поступової універсалізації понять «обвинувачення за адміністративним проступком» та «обвинувачення, які мають ознаки злочину», залежно від ступеня їх суспільної небезпеки (рішення у справі «Лутц проти Німеччини», «Отцюрк проти Німеччини», «Девеєр проти Бельгії», «Адольф проти Австрії» та інші),отже, адміністративне обвинувачення має бути доведено державою, в особі уповноважених на те посадових осіб, а тому особа, яка притягається до адміністративної відповідальності не зобов'язана доводити свою невинуватість.
В цей же час, ОСОБА_1 заперечує, що він керував транспортним засобом у зазначений в постанові день та час, а докази протилежного в матеріалах справи відсутні.
Керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.
При цьому, учасником дорожнього руху відповідно до п. 1.10 Правил дорожнього руху є особа, яка бере безпосередню участь у процесі руху на дорозі як пішохід, водій, пасажир, погонич тварин. Водієм є особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.
Матеріали справи, які надійшли до суду, не містять доказів про те, що ОСОБА_1 є таким учасником дорожнього руху, як водій.
Так, відеозапис долучений до матеріалів не підтверджує керування ОСОБА_1 транспортним засобом, і з відеозапису неможливо з достовірністю стверджувати, що саме ОСОБА_1 , а не інші особи, які також беруть участь під час складення постанови та відображені на відповідному відеозаписі, керував транспортним засобом. Відеофіксація містить зображення декількох осіб чоловічої статті, сам відеозапис з камер поліцейських починається зі значної відстані і під час наближення поліцейського до автомобіля видно зображення позивача, який не сидить за кермом, а підходить до автомобіля з іншої частини смуги руху та повідомляє, що на вулиці холодно, тому він сідає за кермо на водійське сидіння автомобіля. Під час спілкування з поліцейським ОСОБА_1 неодноразово повідомляє, що він не керував транспортним засобом, він спав у автомобілі, однак вказані доводи позивача інспектором належним чином не перевірено, присутніх осіб у транспортному засобі та біля нього не опитано, і належних доказів на підтвердження зворотного відповідач не надав.
Інші матеріали справи також не містять належних доказів, того, що саме у день та час, зазначений у постанові про адміністративне правопорушення, саме ОСОБА_1 керував будь-яким транспортним засобом та не пред'явив у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться у посвідченні водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Таким чином, відсутність у матеріалах справи доказів керування ОСОБА_1 транспортним засобом, виключає його відповідальність за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 126 КУпАП.
Порушення інших приписів ПДР ОСОБА_1 оспорюваною постановою не інкриміновано.
При цьому, з дослідженого тексту оспорюваної постанови вбачається, що особа ОСОБА_1 встановлена за посвідченням водія: НОМЕР_2 , що суперечить опису встановленого поліцейським у постанові порушення щодо не пред'явлення у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться у посвідченні водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Отже, відповідач, в порушення ст. 280 КУпАП, при винесенні постанови не з'ясував, чи винна дана особа у вчиненні правопорушення, не зібрав доказів щодо підтвердження вини позивача у вчиненні правопорушення, адже обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.
Застосування адміністративного стягнення до особи за відсутності будь-яких доказів її протиправної дії чи бездіяльності не відповідатиме принципу верховенства права і міститиме ознаки свавільного застосування адміністративних повноважень. За таких обставин суд не вправі вважати доведеним факт правопорушення.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства по справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху і експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови повинен відповідати вимогам, передбаченим ст. ст. 283 і 284 КУпАП. В ньому повинні бути докази, на яких базується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, і вказати мотиви не взяття до уваги інших доказів, на які посилається правопорушник чи висловлені останнім доводи.
Отже, суд вважає, що в діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126КУпАП, оскільки в судовому засіданні було встановлено, що порушення позивачем вимог п. 2.4.а Правил дорожнього руху не доведено.
За таких обставин суд вважає, що при накладенні адміністративного стягнення на ОСОБА_1 суб'єктом владних повноважень не дотримано вимог зазначених вище норм, що порушило законні права та інтереси позивача, в оскаржуваній постанові не наведено на підставі яких доказів позивача визнано винним у вчиненні даного порушення.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Салабіаку проти Франції» від 7 жовтня 1988 року зазначив, що тягар доведення вини покладається на обвинувачення і будь-які сумніви повинні бути на користь обвинуваченого. З метою судового переслідування необхідно приєднати до справи достатньо доказів для засудження обвинуваченого.
Правова природа адміністративної відповідальності за своєю суттю є аналогічною кримінальній, оскільки також є публічною, пов'язана із застосування державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.
За змістом п.1-2 ч.1 ст.18 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський зобов'язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва.
Частиною 1 статті 73 КАС України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування (ч. 4 ст. 73 КАС України).
Частиною ст.6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Факт будь-якого правопорушення має бути підтверджено виключно допустимими доказами.
У справах за позовом фізичної особи щодо оскарження постанов про притягнення до адміністративної відповідальності на суб'єкта владних повноважень в силу приписів статті 77 КАС України покладається обов'язок доказування правомірності своїх дій у разі, якщо останній заперечує проти позову.
Докази, надані відповідачем по справі, мають бути належним чином досліджені із наданням їм відповідної правової оцінки на предмет їх належності і допустимості, повноти та достатності для визнання правомірності дій та рішень суб'єкта владних повноважень.
Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.
Виходячи з наведеного, дослідивши матеріали справи, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні обставин справи, досліджених доказів, в їх сукупності, керуючись принципом верховенства права, оскільки відповідачем не доведена правомірність свого рішення, суд прийшов до висновку, що постанову про адміністративне правопорушення про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, скасувати.
Відповідно до ст.286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Частиною першою статті 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, враховуючи, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі та зазначені норми КАС України, з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань підлягає стягненню судовий збір в сумі 1073,60 грн. на користь позивача.
Керуючись ст.ст.8,9,20,44,47,77,90,192,210-211,241-246,250,286 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Хмельницькій області, інспектора 1 батальйону 2 роти УПП в Хмельницькій області старшого лейтенанта поліції Ситник Олександра Леонідовича про скасування постанови про адміністративне стягнення, задовольнити.
Постанову про адміністративне правопорушення серії ЕАС № 65125251 від 10 лютого 2023 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч. 1 ст. 126 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 425 грн. скасувати.
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції у Хмельницькій області ДПП в користь ОСОБА_1 1073,60 грн. судових витрат на відшкодування судового збору.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі протягом десяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: Ю.В. Апаллонова