30.05.2023 227/775/23
(заочне)
30 травня 2023 року м. Добропілля
Добропільський міськрайонний суд Донецької області у складі:
головуючого судді Левченка А. М.,
за участі секретаря судового засідання Черкасової О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , в інтересах якої дії адвокат Бартосевич Богдан Васильович, до ОСОБА_2 про відшкодування фактичних витрат в порядку регресу, -
04 квітня 2023 року Фізична особа- підприємець ОСОБА_1 , в інтересах якої дії адвокат Бартосевич Богдан Васильович, звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування фактичних витрат в порядку регресу
В обґрунтування заявлених вимог зазначено, що 08 грудня 2017 року між ПАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 6495 відповідно до умов якого банк надав відповідачу кредит в сумі 40500,00 грн. зі сплатою щомісячно процентів за користування кредитом у розмірі 17,99 % річних, кінцевим строком повернення до 07 грудня 2020 року, а відповідач зобов'язався належним чином використати та повернути в передбачений кредитним договором строк кредит, сплатити проценти за користування кредитом та інші платежі.
Відповідно до договору добровільного страхування кредитів № 18.215040.1601-0286 від 01 грудня 2018 року, укладеного між АТ «Ощадбанк» та ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай.», останній прийняв на себе зобов'язання, у разі настання страхового випадку передбаченого умовами договору, виплатити АТ «Ощадбанк» страхове відшкодування. Страховим випадком за договором є факт первинного (першого у часі) виникнення збитків у страхувальника АТ «Ощадбанк» внаслідок невиконання/часткового невиконання позичальником понад 60 календарних днів своїх зобов'язань з повернення суми кредиту (або його частини) та/або сплати процентів за користування кредитом в строки та на умовах, що передбачені кредитним договором, з будь-яких причин.
Відповіач не виконував свої зобов'язання за кредитним договором з 01 листопада 2019 року, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 17387,09 грн з яких 16364,34 грн - тіло кредиту, 1022,75 грн проценти за користування кредитом.
У зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань перед AT «Ощадбанк» з повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом понад шістдесят календарних днів, настав страховий випадок та за результатами розгляду заяви про настання страхового випадку, яку отримано від AT «Ощадбанк», ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай.» складено страховий акт та прийнято рішення про виплату страхового відшкодування.
Згідно платіжного доручення № 2817 від 25 лютого 2020 року ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай.» виплатило AT «Ощадбанк» страхове відшкодування по зобов'язанням відповідача в сумі 17387,09 грн.
20 травня 2023 року між ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай.» (Первісний кредитор) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Новий кредитор) укладено договір № 01-05 про відступлення права вимоги (цесії), згідно умов якого Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 набула права вимоги Первісного кредитора за укладеними договорами добровільного страхування кредитів.
З метою досудового врегулювання спору, позивачем надіслано ОСОБА_2 претензію (повідомлення) № 10004.01.20-1 від 14 червня 2021 року однак, станом на дату подання позовної заяви відповідачем не відшкодовано фактичних витрат в порядку регресу.
Враховуючи викладене, представник позивача просить стягнути з відповідача 17387,09 грн фактичних витрат в порядку регресу, витрати по сплаті судового збору у розмірі 1073,60 грн, витрати на правничу допомогу у розмірі 7920,00 грн.
Позивач у судове засідання не з'явилася.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, звернувся до суду з клопотанням про розгляд справи за його відсутності та відсутності позивача, проти заочного розгляду справи не заперечує.
Відповідач в судове засідання повторно не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, шляхом надсилання рекомендованим листом судових повісток за адресою реєстрації, які повернулися до суду без вручення з позначкою «адресат відсутній за вказаною адресою». Відзив на позовну заяву від відповідача до суду не надходив.
Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Згідно ч. 1 ст. 280 ЦПК України у разі неявки у судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності з повідомленням причин неявки, ненадання відповідачем відзиву на позовну заяву, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
У зв'язку з викладеним, враховуючи заяву представника позивача, який не заперечував проти такого вирішення справи, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність відповідача на підставі наявних у справі доказів і ухвалити заочне рішення.
Відповідно до ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, розглянувши цивільну справу в межах заявлених вимог, дослідивши матеріали справи і докази в їх сукупності, приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що 08 грудня 2017 року між Публічним акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» в особі керуючого ТВБВ № 10004/01 ІІ-А філії - Донецьке обласне управління АТ «Ощадбанк» та ОСОБА_2 укладено договір про споживчий кредит № 6495 (для придбання енергозберігаючого обладнання та матеріалів).
Згідно п. 2.1 договору банк зобов'язується надати позичальнику на умовах цього договору, а позичальник має право отримати та зобов'язується належним чином використати і повернути в передбачені цим договором строки кредит, сплатити проценти за користування кредитом та інші платежі у порядку та на умовах, визначених цим договором.
Кредит надається в загальному розмірі 40500,00 грн на 36 місяців з терміном остаточного повернення кредиту не пізніше 07 грудня 2020 року, якщо інший строк та/або термін не буде встановлено згідно з умовами цього договору (п.2.2 договору).
Відповідно до п. 2.3 договору кредит надається на такі цілі: придбання світлопрозорих конструкцій з енергозберігаючим склом ( крім однокамерних) у тому числі вікон та балконних дверей, та відповідного додаткового обладнання і матеріалів до них в рамках міської Програми відшкодування відсоткових ставок за кредитами, залучених фізичними особами, об'єднаннями співвласників багатоквартирних будинків та житлово-будівельними кооперативами впровадження енергозберігаючих заходів на 2017-2018 роки затвердженої рішенням Добропільської міської ради від 23 грудня 2016 року № 7/20-8.
За користування кредитом позичальник зобов'язується сплачувати банку відповідну плату (проценти) в розмірі 17,99 % річних. Зазначена в цьому пункті договору процентна ставка є фіксованою (п.п. 2.4.1 п.2.4 договору).
01 грудня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.Ес.Ай.» та Публічним акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» укладено договір добровільного страхування кредитів №18.215040.1601-0286, відповідно до умов якого страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі, а страховик приймає на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку, передбаченого умовами цього договору, виплатити страхувальнику (в особі установ страхувальника) страхове відшкодування на умовах цього договору.
Відповідно до п.2.1. договору добровільного страхування кредитів, предметом цього договору є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону та пов'язані зі збитками внаслідок неповернення/неповного повернення позичальниками кредитів (в тому числі їх частини) та/або несплатою/неповною сплатою нарахованих за ним процентів, що передбачені кредитними договорами. Вигодонабувачем за цим договором є страхувальник (п.2.3 договору страхування).
Згідно п. 4.1 договору добровільного страхування кредитів, страховим випадком за цим договором є факт первинного (першого у часі, за винятком випадку, передбаченого абз. 3 цього пункту) виникнення збитків у страхувальника (в особі установ страхувальника) внаслідок невиконання/часткового невиконання позичальником понад 60 календарних днів своїх зобов'язань з повернення суми кредиту (або його частини) та/або сплати процентів за користування кредитом в строки та на умовах, що передбачені кредитним договором, з будь-яких причин, за винятком тих, що передбачені розділом 9 цього договору.
Страховий випадок за цим договором настає на 61 день після дати, встановленої кредитним договором як дата повернення суми кредиту (або його частини) та/або сплати процентів за користування кредитом.
Відповідно до п. 8.1 договору добровільного страхування кредитів страхувальник зобов'язаний протягом 30 календарних днів з дня настання страхового випадку, передбаченого умовами цього договору, письмово повідомити про це страховика шляхом надання страховику загальної заяви та завірених уповноваженим працівником відповідної установи страхувальника (без нотаріального посвідчення) копій всіх документів, які свідчать про настання страхового випадку і про розмір збитку.
Страховик зобов'язаний протягом 10 робочих днів з дати отримання вказаних документів з'ясувати обставини страхового випадку, прийняти рішення про виплату страхового відшкодування або про відмову у виплаті з відповідним обґрунтуванням та скласти відповідний страховий акт (п. 8.2.1 договору).
Згідно п. 8.6 договору добровільного страхування кредитів до страховика, який виплатив страхове відшкодування за цим договором, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке установа страхувальника має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Як вказує позивач, та не спростовано відповідачем, останній належним чином свої зобов'язання за договором про споживчий кредит № 6495 від 08 грудня 2017 року не виконував, у зв'язку із чим, виникла заборгованість у розмірі 17387,09 грн з яких 16364,34 грн-тіло кредиту, 1022,75 грн проценти за користування кредитом, що підтверджується випискою по рахункам за період з 08 липня 2019 року по 08 січня 2020 року.
13 січня 2020 року ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Донецьке обласне управління АТ «Ощадбанк» звернувся до ТзДВ «Страхова компанія «Ю.Ес.АЙ» із заявою № 104.11-17/419/15-БТ (вх. № 21-6240 від 16.01.2020 року) про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування, згідно договору добровільного страхування кредитів №18.215040.1601-0286 від 01.12.2018 року, а саме:
факт виникнення збитків у страхувальника (в особі установ страхувальника) внаслідок невиконання/часткового невиконання позичальником понад 60 календарних днів своїх зобов'язань з повернення суми кредиту (або його частини) та/або сплати процентів за користування кредитом в строки та на умовах, що передбачені кредитним договором, з будь-яких причин, за винятком тих, що передбачені розділом 9 цього договору.
Позичальником є ОСОБА_2 , дата виникнення заборгованості за кредитним договором - 01 листопада 2019 року; дата настання страхового випадку - 08 січня 2020 року; страхова сума на дату настання страхового випадку - 17387,09 грн: заборгованість позичальника на дату настання страхового випадку та проценти за 5 місяців 17387,09 грн в тому числі по кредиту 16364,34 грн, по відсоткам за користування кредитом 1022,75 грн.
24 лютого 2020 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.Ес.Ай.» складено страховий акт № Дон10004.01.20-1 та здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 17387,09 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 2817 від 25 лютого 2020 року (призначення платежу: страхове відшкодування згідно дог. страхув. кредитів ОСОБА_2 , ІПН НОМЕР_1 , страховий акт № Дон10004.01.20-1 від 24.02.2020р. Без ПДВ).
За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України)
Відповідно до ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно ст. 1 Закону України «Про страхування», страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Частиною 1 статті 5 Закону України «Про страхування» визначено, що страхування може бути добровільним або обов'язковим.
Згідно ст. 6 Закону України «Про страхування» добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.
Видами добровільного страхування можуть бути, зокрема страхування кредитів (у тому числі відповідальності позичальника за непогашення кредиту).
Пунктом 3 частини 1 статті 20 Закону України «Про страхування» визначено, що страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.
Згідно ч. 1 ст. 25 Закону України «Про страхування» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
До страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток (ст. 27 Закону України «Про страхування»).
Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно ст. 980 ЦК України предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з: життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування); володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування); відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).
Частиною 1 статті 993 ЦК України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Згідно ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов'язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов'язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов'язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією (пункт 70 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц).
ТДВ «СК «Ю.ЕС.АЙ» виплатив страхове відшкодування АТ «Ощадбанк» внаслідок неповернення відповідачем отриманого кредиту, тому до страховика перейшло право вимоги (суброгація) до відповідача, як до особи, відповідальної за відшкодування спричинення збитків.
20 травня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.Ес.Ай.» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 укладено договір № 01-05 про відступлення права вимоги (цесії), відповідно до умов якого ТзДВ «Страхова компанія «Ю.Ес.Ай.» передає (відступає) ФОП ОСОБА_1 права вимоги до боржників, а новий кредитор набуває права вимоги первісного кредитора за укладеними договорами страхування та сплачує первісному кредитору за відступлення права вимоги грошові кошти в сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та строки, встановлені цим договором (п. 2.1 договору).
Згідно реєстру прав вимоги, що наведений у Додатку 1 до цього договору на виконання умов договору № 01-95 про відступлення права вимоги (цесії) від 20 травня 2021 року первісний кредитор передав, а новий кредитор прийняв оригінали регресних справ, що зазначені в цьому реєстрі у тому числі й право вимоги за страховим актом № Дон10004.01.20-1, страхувальник ПАТ «Ощадбанк», дата виплати страхового відшкодування 25 лютого 2020 року, боржник ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , сума боргу на яку переходить право вимоги 17137,09 грн (запис у реєстрі № 128).
18 червня 2021 року на адресу відповідача було направлено претензію (повідомлення) № 10004.01.20-1 від 14 червня 2021 року (копія фіскального чеку АТ «Укрпошта» ВПЗ Київ 80 ПН 215600426655 від 18.06.2021 року) щодо оплати заборгованості у розмірі 17137,09 грн в добровільному (позасудовому) порядку впродовж 7 днів за відповідними реквізитами зазначеними у повідомленні. Також, повідомлено ОСОБА_2 , що ФОП ОСОБА_1 є новим кредиторм на підставі договору № 01-05 про відступлення права вимоги (цесії) від 20 травня 2021 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України передбачено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
На підставі викладеного, враховуючи, що до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача у межах суми виплаченого страхового відшкодування в розмірі 17137,09 грн, відповідач не надав суду доказів сплати заборгованості та не спростував її наявності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача суми виплаченого страхового відшкодування підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з наступного.
Згідно ч. 3 ст.141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Відповідно до ч. 3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 3 ст.137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Витрати, пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду, становлять ті оплатні дії, які передбачені цивільно-процесуальних кодексом.
Відповідно до ч. 4 ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п'ята статті 137 ЦПК України).
У розумінні положень ч. 5 ст. 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.
Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Відповідно до ч. 8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Законом «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Визначено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інші проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
У постанові від 22.12.2018 року по справі № 826/856/18 Верховний Суд зазначив, що під час визначення розміру витрат, пов'язаних із правовою допомогою, компенсації підлягають лише ті послуги, які вказано в договорі.
На підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу до матеріалів справи долучено: копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КВ № 5370 виданого відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» Бартосевичу Богдану Васильовичу 24 лютого 2020 року; ордер на надання правничої правової допомоги ФОП ОСОБА_1 № 5 від 27 березня 2023 року; договір про надання професійної правової допомоги № 5 від 20 травня 2021 року укладений між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 відповідно до умов якого клієнт доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання надавати правову допомогу з усіх питань щодо провадження господарської діяльності клієнта; копію акту приймання - передачі послуг професійної правової допомоги № 19/01-Б від 11 січня 2022 року із детальним описом наданих послуг на загальну суму 7920,00 грн, копію платіжного доручення № 469 від 13 січня 2022 року (призначення платежу: оплата згідно акту приймання - передачі послуг професійної правової допомоги № 19/0 1-Б від 11 січня 2022 року.
Отже, матеріалами справи підтверджено надання адвокатом Бартосевичем Б.В. правничої допомоги позивачу, що погоджено в акті виконаних робіт, на суму 7920,00грн.
Доводів на предмет неспівмірності вказаних витрат, відповідачем до суду не надано.
Враховуючи вищевикладене, витрати заявника на професійну правничу допомогу підлягають відшкодуванню в межах 7920,00 грн, які слід стягнути з відповідача.
Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем при поданні позовної заяви сплачено 1073,60 грн судового збору (платіжна інструкція № 676 від 27 березня 2023 року) тому відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню на користь позивача витрати по сплаті судового збору у відповідному розмірі.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 514, 525, 526, 530, 979, 980, 993 Цивільного кодексу України, ст. 27 Закону України «Про страхування, ст. ст. 10, 12, 13, 27, 80, 141, 206, 211, 258-259, 263, 265, 268, 273, 280-282, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , в інтересах якої дії адвокат Бартосевич Богдан Васильович, до ОСОБА_2 про відшкодування фактичних витрат в порядку регресу - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 грошові кошти у розмірі 17137,09 грн (сімнадцять тисяч сто тридцять сім гривень 09 копійок).
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , витрати по сплаті судового збору у розмірі 1073,60 грн (одна тисяч сімдесят три гривні 60 копійок).
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7920,00 грн (сім тисяч дев'ятсот двадцять гривень 00 копійок).
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення до Добропільського міськрайонного суду Донецької області.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом 20 днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку позивачем, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, повністю або частково безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:
позивач фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса місцезнаходження: АДРЕСА_1 ;
відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 .
Головуючий суддя А.М. Левченко
30.05.2023