30.05.2023 року КОЗЕЛЬЩИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 533/237/22
Провадження № 2/533/199/23
23 травня 2023 року селище Козельщина
Козельщинський районний суд Полтавської області у складі:
головуючої судді - Козир В.П.,
за участю:
секретаря судового засідання - Лобач М.С.,
представника позивача - адвоката Борзовця О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Козельщинської громади в особі Козельщинської селищної ради та Кременчуцької районної державної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області, про визнання права на земельну частку (пай),
1. Стислий виклад заяв сторін про суті спору.
1.1. 02 травня 2022 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Козельщинського районного суду Полтавської області зі позовною заявою до відповідача Козельщинської громади в особі Козельщинської селищної ради та Кременчуцької районної державної адміністрації про визнання права на земельну ділянку (пай), у якій (з урахуванням уточнень) просив:
- включити його до списку осіб, які мають право на земельну частку (пай) спілки селян «Перемога» на території Хорішківської сільської ради Козельщинського району (нині - Кременчуцького району) Полтавської області;
- визнати за ним право на земельну частку (пай) у розмірі 3,39 умовних кадастрових гектарів без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), із земель запасу, яка розташована на території колишньої Хорішківської сільської ради, що входить до складу Козельщинської територіальної громади;
- судові витрати, понесені позивачем, покласти на відповідачів солідарно.
1.2. В обґрунтування позову зазначав, що позивач являвся учасником спілки селян «Перемога» Козельщинського району, що розташовувалася на території Хорішківської сільської ради. У колективну власність спілці селян « ІНФОРМАЦІЯ_1 » було надано землі, які підлягали розпаюванню. Під час роботи позивача у зазначеній спілці йому не було виділено земельну ділянку, сертифікат також не видавався. Державний акт на право колективної власності на землю від 28.12.1995 видавався спілці селян «Перемога» під час його членства у спілці селян.
На його заяву до Козельщинської селищної ради про отримання земельної ділянки у власність отримав відмову, а на заяву до Кременчуцької районної державної адміністрації про видачу сертифікату про право на земельну частку (пай) - відповідь не отримав взагалі.
Зазначав, що невнесення особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність, до списку, що додається до Державного акту, не може позбавити таку особу її права на земельну частку пай.
Маючи запис у трудовій книжці, що підтверджує факт перебування у трудових відносинах зі спілкою селян, на його думку, він мав право на отримання земельної частки (паю). Оскільки на час видачі та реєстрації Державного акту позивач був членом господарства, то уважав, що набув право на земельну частку (пай) у колективній власності на землю, однак за отриманням сертифіката не звертався. Для оформлення права на належну земельну частку (пай) звернувся у 2021 році, вважаючи, що законодавством не встановлено строку, протягом якого потрібно отримати сертифікат на земельну частку (пай), із заявою про надання земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та з заявою про видачу сертифікату, але позитивної відповіді не отримав.
Стверджував, що наразі він позбавлений можливості реалізувати своє законне право через недотримання усіх формальних процедур, а винна поведінка з його боку, яка б давала підстави для позбавлення його законного майнового права, відсутня.
При нормативному обґрунтуванні позову посилався на ст. 1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв), п. 2, 7 Указу Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» від 08.08.1995 № 720/95, «Практику розгляду судами земельних спорів» Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 01.09.2003, ст. 25 Земельного кодексу України, п. 23, 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 № 7, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Перший протокол до Конвенції та протоколи 2, 4, 7 та 11 Конвенції.
У відповіді на відзив позивач наполягав на тому, що невнесення особи до списку особи, яка була членом КСП на час передачі землі у колективну власність, не позбавляє особу права на земельну частку, а порушене право підлягає захисту без обмеження строком позовної давності. Посилався на позицію Верховного Суду від 29.09.2021 (у справі № 181/257/19), від 03.11.2021 (справа № 540/1100/18).
У судовому засіданні представник позивача - адвокат Борзовець О.В. позовні вимоги підтримав лише частково, а саме до Козельщинської громади в особі Козельщинської селищної ради. Просив позовні вимоги задовольнити в частині визнання за позивачем права на земельну частку (пай), надав пояснення аналогічні тим, що викладені по тексту позовної заяви. Позовні вимоги, адресовані до Кременчуцької РДА, а також позовну вимогу про включення позивача до списку осіб, які мають право на земельну частку (пай) спілки селян «Перемога», - не підтримав. Вимогу про солідарне стягнення з обох відповідачів судових витрат також не підтримав.
Щодо причин тривалого строку, що складав понад 25 років, не звернення позивача до суду за захистом своїх прав як члена спілки селян, представник позивача зазначив, що до спірних правовідносин, на його думку, не застосовується строк позовної давності, оскільки позивач має повне право на отримання паю до 2025 включно і до цього строку мав право не цікавитися цим питанням взагалі.
Оригінал трудової книжки у судовому засіданні для здійснення огляду судом дано не було. Представник позивача пояснив це тим, що трудова книжка втрачена, а оригінал, що мається у розпорядженні позивача є неналежним, оскільки не містить прізвища, імені та по батькові особи, на чиє ім'я вона видана. У судовому засіданні представник позивача надав копії витягів з трудової книжки (сторінку 12 та 3). Наполягав на тому, що членство у спілці селян підтверджує архівна довідка, з якої вбачається, що позивач був членом Спілки селян «Перемога», у 1994 році був в армії, і про позивача, скоріше за все, забули та не включити його до списку. У 1995 році на час розпаювання позивач був на роботі, що також, на думку представника, вбачається з архівної довідки. Також пояснив, відповідаючи на питання суду, що Спілка селян «Перемога» на даний час ліквідовано, проте доказів цього не надав.
1.3. Відповідач Козельщинська селищна рада (виконавчий комітет) (надалі по тексту - відповідач 1) з позовом не погодився, подав відзив на позовну заяву, у якому просив суд застосувати до вимог позивача позовну давність та у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі у зв'язку зі спливом давності, а також у зв'язку з тим, що позивач не був членом спілки селян «Перемога».
Обґрунтовуючи відзив селищний голова, посилався на те, що за змістом ст. 22, 23 ЗК України (у редакції 1990 року) особа набуває право на земельну частку пай за наявності трьох умов: перебування в членах КСП на час паювання; включення до списку осіб, доданого до Державного акту на право колективної власності на землю, одержання КСП цього акту. Спілці селян «Перемога» видавався Державний акт, що зареєстрований 28.12.1995, з додатком - списком громадян - членів спілки селян «Перемога», але у даному списку ОСОБА_1 не значиться, оскільки, на думку відповідача, він не був членом спілки селян. Крім того, з моменту видачі державного акту, від якого слід відліковувати перебіг строку позовної давності, до моменту подання позову пройшло більше 26 років, тобто позивачем пропущено встановлений законом трирічний строк позовної давності, встановлений законом.
Додатково відповідачем подано окрему заяву про застосування позовної давності з тих самих підстав та доповнення до заяви про застосування позовної давності, у якій селищна рада наголошувала на тому, що у позивача право на звернення до суду з позовом про внесення його до списків пайовиків, якщо він уважав, що його право порушено, виникло з 28.12.1995 - дати державної реєстрації державного акту на право колективної власності на землю, оскільки позивач постійно проживав та проживає на даний час у с. Хорішки, тобто про початок розпаювання земель він знав і повинен був знати з моменту його початку. Посилався на правові висновки Верхового Суду у аналогічних справах.
При нормативному обґрунтуванні відзиву посилався на ст. 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», п. 2 Указу Президента України від 08.08.1995 № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям», ст. 22, 23 Земельного кодексу України 1990 року, ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України.
У судове засідання представник відповідача не з'явився. Відповідач був належним чином повідомлений про місце, дату та час судового засідання. Подав заяву, у якій просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю та застосувати строк позовної давності.
1.4. Відповідач Кременчуцька районна державна адміністрація (надалі по тексту - відповідач 2) своїм правом на відзив не скористалася, будь-яких заяв, клопотань не подала, власну позицію щодо суті спору не висловила.
1.5. Третя особа Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області (надалі по тексту - ГУ Держгеокадастру або третя особа) не погодилася з позовними вимогами, у письмових поясненнях просила розглянути справу у судовому засіданні за відсутності представника з урахуванням пояснень. Зазначила, що Держгеокадастр у відповідності до законів України здійснює свої повноваження лише щодо земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, в межах визначених законами України, натомість сільські, селищні, міські ради наділені повноваженнями щодо виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв). Відповідно до позиції ВС, викладеної у постанові від 13.11.2020 у справі № 530/1367/18, розпаювання земель колишніх колгоспів, яке почало проводитися з 1993 року, є загальновідомим фактом, а тому позивач як член колгоспу, повинен був дізнатися про порушення свого права на земельну частку (пай) ще з часу видачі КСП державного акту на землю.
2. Рух справи у суді
Ухвалою Козельщинського районного суду Полтавської області від 06.06.2022 позовну заяву прийнято до розгляду за правилами загального позовного провадження, відкрито провадження у цивільній справі та призначено справу до розгляду у підготовчому судовому засіданні на 04 липня 2022 року.
04.07.2022 ухвалою суду було відкладено підготовче судове засідання на 18 липня 2022 року за клопотанням позивача та у зв'язку зі витребуванням доказів та залученням до участі у справі третьої особи.
Ухвалою суду від 18.07.2022 клопотання позивача та представника позивача про долучення доказів задоволено. Долучено до матеріалів справи копії письмових доказів, наданих позивачем та представником позивача. Поновлено відповідачеві Козельщинській селищній раді строк на надання відзиву на позовну заяву. Продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів. Відкладено підготовче судове засідання на 31.08.2022.
Ухвалою суду від 31.08.2022 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті на 21.09.2022 на 10.00, яке у подальшому неодноразово відкладалося у зв'язку з неявкою позивача та його представника.
Ухвалою суду від 17.11.2022 позовну заяву залишено без розгляду на підставі п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України.
Постановою Полтавського апеляційного суду від 13.02.2023 ухвалу Козельщинського районного суду Полтавської області від 17.11.2022 скасовано, справу направлено для продовження розгляду до Козельщинського районного суду.
Ухвалою Козельщинського районного суду Полтавської області від 20.04.2023 прийнято до свого провадження цивільну справу та продовжено розгляд справи, судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 23.05.2023 на 11.00 годину.
У судове засідання з'явився представник позивача.
Протокольною ухвалою суду від 23.05.2023 постановлено здійснювати розгляд справи за такою якою учасників.
4. Фактичні обставини справи, встановлені судом
Згідно з архівною довідкою № 01-07/119, виданою 01.07.2021 комунальною установою «Об'єднаний трудовий архів Козельщинської селищної ради» у книзі обліку трудового стажу колгоспу «Перемога» с. Хорішки Хорішківської сільської ради Козельщинського району Полтавської області значиться за 1990-1996 роки - ОСОБА_1 , кількість відпрацьованих людино-днів за: 1994 рік - армія; 1995 рік - 28, встановлений мінімум людино-днів - 70 (т. 1 а.с. 63).
Згідно з державним актом на право колективної власності на землю серії ПЛ 000961 від 28.12.1995, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за № 12, цей державний акт видано спілці селян «Перемога», місцезнаходження якої: с. Хорішки, Хорішківською сільською радою народних депутатів Козельщинського району Полтавської області у тому, що вказаному власнику землі передано у колективну власність 4079,80 гектарів землі у межах згідно з планом, землю передано у колективну власності для виробництва сільськогосподарської продукції відповідно до рішення Хорішківської сільської ради народних депутатів від 06.06.1995 № 4 (т. 1 а.с. 66-68).
У списку громадян - членів спілки селян «Перемога» Козельщинського району, що є додатком до Державного акту № 12, прізвище позивача не значиться (т. 1 а.с. 69 - 77).
Листом від 25.01.2022 № 02-04/115 (т. 1 а.с. 12) виконавчий комітет Козельщинської селищної ради відмовив ОСОБА_1 у підготовці відповідного проекту рішення щодо заяви позивача та у винесенні його на розгляд сесії, з підстав ненадання позивачем жодного документа, що б гарантував йому право на отримання у власність земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель колишньої спілки селян « ІНФОРМАЦІЯ_1 » .
Доказів звернення позивача до Кременчуцької районної державної адміністрації та отримання відмови від неї надано суду не було.
Відповідно до відповіді від 21.12.2021 (а.с. 13) відділу управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, наданої на адвокатський запит, спілці селян «Перемога» видавався державний акт на право колективної власності на землю серї ПЛ № 000961, зареєстрований 28.12.1995 за № 12; розмір земельної частки (паю) затверджувався розпорядженням голови Козельщинської районної державної адміністрації № 462 від 29.11.1996, та складав 3,68 умовно кадастрових гектари; при розробці технічної документації по складанню схеми поділу розпайованих земель бувшої СС «Перемога» Козельщинського району Полтавської області на земельні частки (паї) була уточнена вартість земельної частки (паю) та розмір, який склав 3,39 умовних кадастрових гектари, які були затвердженні розпорядженням голови Козельщинської районної державної адміністрації від 19.07.2001 № 236; ОСОБА_1 в списках громадян - членів спілки селян «Перемога» Козельщинського району, що є додатком до державного акту на право колективної власності на землю серії ПЛ № 000961, зареєстрованого 28.12.1995 за № 12, не значиться; відповідно до наявних у відділі даних сертифікат на земельну частку (пай) на ім'я ОСОБА_1 не видавався.
Копія трудової книжки (а.с. 10-11), надана позивачем у якості додатку до позовної заяви, не дозволила суду визначити її зміст як доказу.
Наданий представником позивача витяг з трудової книжки невстановленої судом особи містить певні записи про перебування власника трудової книжки в армії (без зазначення періоду) та про виконання річного мінімуму трудової участі у громадському господарстві «28» у 1995 році при прийнятому колгоспом річному мінімумі трудової участі у громадському господарстві - «70», порядковий номер запису 5, підстава: «пр. № 1 від 22…..» (т. 2 а.с. 16).
Також судом було досліджено у судовому засіданні уривок третьої сторінки трудової книжки невстановленої особи, у якому містяться реквізити розпорядчих документів, на підставі яких вносилися записи до трудової книжки.
Представник позивача стверджував, що копії окремих сторінок трудової книжки є копіями саме з трудової книжки позивача, оскільки записи в наданих копіях відповідають відомостям з архівної довідки.
В ухвалі від 09.05.2022 суд, залишаючи позовну заяву без руху, пропонував позивачеві надати належної якості копію трудової книжки (а.с. 23). У клопотанні про усунення недоліків (а.с. 26) позивач повідомив суд, що копія трудової книжки належної якості буде додана разом із окремим клопотанням додатково. Разом з тим, такий доказ належної якості протягом підготовчого судового засідання та судового розгляду справи по суті так і не був наданий позивачем та його представником. Оригінал трудової книжки суду для огляду не надано.
5. Норми права, які застосував суд. Висновки суду та мотиви прийнятого рішення
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до вимог статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 1, ч. 2 ст. 77 КПК України).
У відповідності до ч. 1, ч. 5, ч. 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є:
-свідоцтво про право на спадщину;
-посвідчені у встановленому законом порядку договори купівлі-продажу, дарування, міни, до яких додається сертифікат на право на земельну частку (пай);
-рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).
У разі якщо до 1 січня 2025 року власник невитребуваної земельної частки (паю) або його спадкоємець не оформив право власності на земельну ділянку, він вважається таким, що відмовився від одержання земельної ділянки (ч. 4 ст. 13 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)».
Частиною дев'ятою статті 5 Земельного кодексу України (тут та надалі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що кожний член колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства у разі виходу з нього має право одержати свою частку землі в натурі (на місцевості), яка визначається в порядку, передбаченому частинами шостою і сьомою статті 6 цього Кодексу.
Згідно зі частинами сьомою, восьмою статті 6 Земельного кодексу України загальний розмір обчисленої площі поділяється на кількість осіб, які працюють у сільському господарстві, пенсіонерів, які раніше працювали у сільському господарстві і проживають у сільській місцевості, а також осіб, зайнятих у соціальній сфері на селі. До числа осіб, які працюють у сільському господарстві, належать усі працівники колективних сільськогосподарських підприємств, підсобних сільських господарств, селянських (фермерських) господарств, інших сільськогосподарських підприємств, установ і організацій.
За змістом статей 22, 23 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється. Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів. Державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян. До державного акта додається список цих громадян. Форми державних актів затверджуються Верховною Радою України.
Згідно з роз'ясненнями, викладеними у п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», член колективного сільськогосподарського підприємства (далі КСП), включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами Цивільного кодексу України, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.
При неможливості надати такій особі земельну частку (пай) з колективної власності через відсутність необхідної для цього землі остання відповідно до пункту 7 Указу Президента України від 8 серпня 1995 р. № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» має бути надана із земель запасу, створеного місцевою радою під час передачі землі у колективну власність.
Згідно з пунктами 1, 2 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства.
Право на частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, у тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишилися членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.
З огляду на зазначене, особа набуває право на земельний пай за наявності трьох умов: 1) перебування у числі членів колективного сільськогосподарського підприємства на час паювання; 2) включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю; 3) одержання колективним сільськогосподарським підприємством цього акта.
Тобто, за умов відсутності трьох складових одночасно, а саме перебування позивача в членах колективного сільськогосподарського підприємства, отримання підприємством державного акта на право колективної власності на землю та включення особи до списку, доданого до цього акта, особа не має права на земельну частку (пай).
Громадянин, якого помилково (безпідставно) не внесено до списку чи виключено з нього - додатку до державного акту на право колективної власності на землю, має до проведення розпаювання і видачі сертифікатів звернутися до загальних зборів членів колективного сільськогосподарського підприємства з питанням щодо внесення його до списку. Якщо землі вже розпайовані, то за згодою всіх власників сертифікатів має бути проведено перепаювання; у разі ж недосягнення згоди спір розглядається в судовому порядку.
У такому випадку особа має звернутися до суду з позовом про визнання її права на земельну частку (пай) в колективному сільськогосподарському підприємстві.
Питання набуття та припинення членства в колективному сільськогосподарському підприємстві регулюється статутом підприємства.
Список громадян, які мають право на земельну частку (пай), як додаток до державного акту, формується самим підприємством відповідно до статуту, розглядається і затверджується загальними зборами (зборами уповноважених) членів підприємства, підписується головою сільськогосподарського підприємства та головою місцевої ради.
У спірних правовідносинах основою набуття статусу члена й виникнення відповідних прав, пов'язаних з членством у колективному підприємстві, є юридичний склад, що включає в себе прийняття уповноваженим органом відповідного рішення про прийняття заявника до складу членів колективного сільськогосподарського підприємства та його трудова участь у діяльності цієї організації.
Саме такі правові висновки зробив Верховний Суд у схожій справі № 508/64/19 (постанова від 21.10.2021), які суд уважає застосовними до правовідносин у даній справі, обставини якої є релевантними з обставинами справи, що вирішувалася Верховним Судом.
Позивачем не доведено та в матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_1 було включено до списків осіб - членів Спілки селян «Перемога» станом на момент отримання спілкою державного акту 28.12.1995.
Сертифікат про право на земельну частку (пай) позивач не отримував.
Копії окремих сторінок та уривків зі сторінок трудової книжки, надані позивачем та його представником, на підтвердження факту перебування позивачем у трудових відносинах з СС «Перемога», суд не бере до уваги, оскільки такі докази не є належними у розумінні ст. 77, 76 ЦПК України та достатнім у розумінні ст. 80 ЦПК України. З наданих позивачем та його представником доказів (копій окремих сторінок трудових книжок) не можливо здобути інформацію щодо предмета доказування та дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входить до предмета доказування.
Крім того, записи у трудовій книжці позивача можуть підтвердити лише перебування у певних трудових відносинах з СС «Перемога», однак не свідчать про те, що позивач був членом цієї спілки на час проведення розпаювання.
Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 17 травня 2021 року у справі № 599/2259/19 (провадження № 61-12498св20), від 13 липня 2021 року у справі № 274/3394/20 (провадження № 61-3806св21), від 21.10.2021 у справі № 508/64/19.
Надана позивачем архівна довідка також не підтверджує членство позивача у СС «Перемога», як помилково вважає позивач та його представник, оскільки з архівної довідки вбачається, що ОСОБА_1 має трудовий стаж у колгоспі «Перемога» у 1990-1996 роках, у тому числі 28 днів у 1995 році, тобто у період коли проходило розпаювання.
Отже, суд виснує, що архівна довідка від 01.07.2021 (а.с. 63) не є належним та достатнім доказом на підтвердження членства позивача у СС «Перемога», оскільки підтверджує виключно наявність у позивача трудового стажу у колгоспі «Перемога» за 1990-1996 роки , у тому числі кількість відпрацьованих людино-днів за 1995 рік - 28 при встановленому мінімумів людино-днів - 70 (а.с. 63).
Позовні вимоги позивача в частині «включення позивача до списку осіб, які мають право на земельну частку (пай) спілки селян «перемога»», що спрямовані до відповідачів: Козельщинської селищної ради та Кременчуцької районної державної адміністрації, задоволенню не підлягають, так як жоден з обраних позивачем відповідачів не має обов'язку, встановленого законом, включати позивача до списку громадян - членів спілки селян «Перемога» Козельщинського району. Позивач належним чином свої вимоги в цій частині з посиланням на норми закону не обґрунтував. Крім того, представник позивача не підтримав в цій частині свої позовні вимоги, що є підставою для відмови у задоволенні таких вимог.
Позовні вимоги до Кременчуцької районної державної адміністрації, яка на думку суду взагалі не є належним відповідачем у даній справі, представник позивача також у судовому засіданні не підтримав, що є самостійною підставою для відмову у задоволенні позовних вимог.
Отже, суд уважає позовні вимоги позивача безпідставними та необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.
Розглядаючи заяву відповідача-1 про застосування строку позовної давності, суд зазначає таке.
Відповідно до статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. Визнання закону таким, що втратив чинність, припиняє його дію в повному обсязі.
З огляду на зазначені вимоги в цій справі слід застосовувати положення актів цивільного законодавства, чинних на момент виникнення спірних правовідносин, а саме ЦК Української РСР.
Згідно зі статтею 71 ЦК Української РСР, чинного на час виникнення спірних правовідносин, загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.
Відповідно до положень статті 76 ЦК Української РСР перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.
За змістом пункту 6 Прикінцевих і перехідних положень ЦК України правила цього Кодексу щодо позовної давності стосуються тільки тих позовів, строк пред'явлення яких, встановлений попереднім законодавством, не сплив до 01 січня 2004 року. Якщо ж строк позовної давності закінчився до зазначеної дати, то до відповідних відносин застосовуються правила про позовну давність, передбачені ЦК Української РСР 1963 року.
Відповідно до статей 71, 75 ЦК Української РСР загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки. Позовна давність застосовується судами незалежно від заяви сторін.
Статтею 80 ЦК Української РСР встановлено, що закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважною причину пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Судом було встановлено, що право на позов у позивача виникло у грудні 1995 року. Позивач звернувся до суду з вказаним позовом тільки у травні 2022 року, тобто з порушенням строків позовної давності. Жодної поважної причини на підтвердження неможливості ним звернення до суду з таким самим позовом протягом більш як 20 років не навів, доводи позивача про непорушність його права та обов'язковість його захисту судом без обмеження строку позовної давності є хибними та такими, що не ґрунтуються на нормах закону.
Аргументи представника позивача про існування у позивача права на безперешкодне отримання права на земельну частку (пай) до 2025 року включно, є хибним, оскільки норма ч. 4 ст. 13 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» встановлює преклюзивний строк для оформлення права власності на земельні ділянки особами, які мають підтверджене право на земельну частку (пай) документами, переліченими у статті 2 цього закону. Оформлення права власності на земельну ділянку та отримання права на земельну частку (пай) не є поняттями тотожними, як помилково вважає представник позивача.
Отже, позивач пропустив строк позовної давності за зверненням до суду за захистом своїх прав, які уважає порушеними, що може бути самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.
Схожі висновки зробив Верховний Суд у справі № 686/6892/20 (постанова від 27.07.2021), у справі № 617/537/19 (постанова від 07.08.2021). У наведених справах так само позивачів не було включено до списку громадян-членів КСП та не було видано сертифікат.
Разом з тим, оскільки суд відмовляє у задоволенні позову у зв'язку з необґрунтованістю позовних вимог, строк позовної давності до спірних правовідносин суд не застосовує.
Посилання позивача та представника позивача на висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 29.09.2021 (у справі № 181/257/19), від 03.11.2021 (справа № 540/1100/18), є безпідставними, оскільки у зазначених справах та у справі, яка переглядається, різні фактичні обставини. У наведених позивачем справах позивачі були включені до списку осіб, доданого до державного акту на право колективної власності на землю. Натомість у даній справі позивач не був включений до такого списку, про що мав можливість довідатися раніше 2022 року.
Інші доводи, наведені в обґрунтування позовних вимог, не можуть бути підставами для задоволення позову, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм матеріального права.
7. Розподіл судових витрат.
На підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Так як суд відмовляє у задоволенні позовних вимог, судовий збір покладається на позивача у повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 13, 76-77, 81, 141, 258-259, 263-265, 273 ЦПК України, наведеними по тексту рішення нормами матеріального права та висновками Верховного Суду, суд
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Козельщинської громади в особі Козельщинської селищної ради та Кременчуцької районної державної адміністрації про включення його до списку осіб, які мають право на земельну частку (пай) спілки селян «Перемога», на території Хорішківської сільської ради Козельщинського району (нині - Кременчуцького району) Полтавської області; визнання за ним право на земельну частку (пай) у розмірі 3,39 умовних кадастрових гектарів без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), із земель запасу, яка розташована на території колишньої Хорішківської сільської ради, що входить до складу Козельщинської територіальної громади - відмовити у повному обсязі.
Судові витрати покласти на позивача.
Рішення суду може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду шляхом подання через Козельщинський районний суд Полтавської області апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга в електронній формі подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строку на апеляційне оскарження на нього не буде подано апеляційну скаргу, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Відомості про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; місце проживання: АДРЕСА_1 , адреса для листування: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ).
Представник позивача: адвокат Борзовець Олександр Володимирович (адреса: вул. Європейська, буд. 2, оф. 307, м. Полтава, 36014; телефон: НОМЕР_2 ; електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_3 ).
Відповідач 1: Козельщинська громада в особі Козельщинської селищної ради (місцезнаходження: вул. Остроградського, буд. 75/15, селище Козельщина, Кременчуцький район, Полтавська область, 39100; ідентифікаційний код 21063513).
Відповідач 2: Кременчуцька районна державна адміністрація (місцезнаходження: вул. Соборна, 14/23, м. Кременчук, Кременчуцький район, Полтавська область, 39600, ідентифікаційний код 04057586).
Третя особа: Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області (місцезнаходження: вул. Уютна, буд. 23, м. Полтава, Полтавська область, 36039, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 39767930, адреса електронної пошти: poltava@land.gov.ua).
Повний текст складено та підписано суддею 30 травня 2023 року.
Суддя В.П. Козир