Єдиний унікальний номер № 175/2462/23
провадження № 1-кс/175/512/23
29 травня 2023 року смт. Слобожанське
Дніпропетровський районний суд
Дніпропетровської області у складі:
головуючого - слідчого судді ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря - ОСОБА_2 ,
розглянувши у судовому засіданні клопотання дізнавача СД ВП №8 Дніпровського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області лейтенанта поліції ОСОБА_3 , погоджене прокурором Слобожанської окружної прокуратури ОСОБА_4 у кримінальному провадженні №42023042150000037 від 15.03.2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.356 КК України про арешт майна, -
До слідчого судді Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області надійшло вище вказане клопотання про арешт майна.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 14.03.2023 року до Слобожанської окружної прокуратури Дніпропетровської області надійшла заява від Служби у справах дітей виконавчого комітету Обухівської селищної ради про те, що гр. ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , самовільно, всупереч установленому законом порядку, здійснила продаж квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , правомірність якого оспорюється Службою у справах дітей виконкому Обухівською селищною радою, чим своїми діями ОСОБА_5 заподіяла значної шкоди інтересам її малолітніх дітей.
15.03.2023 року, відповідно до вимог ч. 1 та ч. 4 ст. 214 КПК України, відомості про зазначене кримінальне правопорушення, Слобожанською окружною прокуратурою Дніпропетровської області внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні №42023042150000037 за ст. 356 КК України.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна встановлено, що гр. ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 20.01.203 року здійснила правочин стосовно купівлі-продажу квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , чим своїми діями завдала майнової шкоди своїм малолітнім дітям: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Відповідно до вимог ст. 7, 155 Сімейного Кодексу України, дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, які встановленні Конституцією України та Конвенцією про права дитини, а батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Таким чином гр. ОСОБА_5 повинна була відповідно до встановленого законом порядку зареєструвати за місцем своєї реєстрації, що є адреса місця знаходження вище згаданої квартири, своїх двох малолітніх дітей, однак остання цього не здійснила, та діти на разі ніде не зареєстровані.
Згідно статті 11 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» органи опіки, у тому числі, забезпечують надання письмової згоди або заперечення на відчуження нерухомого майна (у тому числі житла) та іншого майна, власником якого є дитина.
За загальним правилом, місцем проживання дитини у віці до 14 років є місце проживання батьків (одного із них, усиновлювача, опікуна чи місцезнаходження закладу, в якому така особа проживає). Із 14 років неповнолітня особа може на власний розсуд обирати місце свого проживання.
Частина шоста статті 203 ЦК України встановлює, що правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Частиною 4 статті 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей» встановлено, що для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке належить дитині, а у випадках, визначених законом, - також щодо нерухомого майна, право користування яким належить дитині, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Посадові особи органів опіки та піклування несуть персональну відповідальність за захист прав та інтересів дітей при наданні дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна, яке належить дітям.
За приписами статті 177 СК України та статті 17 Закону України «Про охорону дитинства» батьки не мають права без дозволу органу опіки та піклування укладати договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовлятись від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобов'язуватись від імені дитини порукою, видавати письмові зобов'язання.
Враховуючи, що ОСОБА_5 та ОСОБА_8 не вжито заходів щодо реєстрації місця проживання дітей, ОСОБА_5 порушено усі вище перелічені норми та право дітей на житло при продажу свої квартири за адресою АДРЕСА_1 , тобто, договір з продажу вказано квартири укладено незаконно.
Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України метою арешту нерухомого майна, а саме квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 є забезпечення даного кримінального провадження, з метою запобігти їх перепродажу або переховуванню.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні.
Арешт майна допускається з метою забезпечення, зокрема, для збереження речових доказів.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 1 ст. 2 КПК завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно ч. 2 ст. 9 КПК України прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Прокурор надала заяву, в якій просила клопотання розглянути без її участі, просила його задовольнити.
Слідчий суддя, вивчивши клопотання та дослідивши додані до нього документи, витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження №42023042150000037 від 15.03.2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України, приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України слідчий суддя або суд під час судового провадження накладає арешт на майно у вигляді речей, якщо є достатні підстави вважати, що вони відповідають критеріям, зазначеним у частині другій статті 167 КПК України.
Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Статтею 84 КПК України передбачено, що доказами у кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Відповідно до вимог ст. 98 Кримінального процесуального кодексу України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя враховує правову підставу для арешту майна, а також наслідки арешту майна, якими є фактичне позбавлення осіб можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення.
Слідчий суддя вважає, що клопотання відповідає вимогам ст. 171 КПК України та містить достатньо правових підстав для його задоволення, тому, з метою збереження вказаного вище майна, є необхідність в його арешті, з забороною на право відчудження та розпорядження.
З огляду на наведене слідчий суддя проходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання дізнавача та накладення арешту на майно, з метою забезпечення збереження речових доказів.
Підстав сумніватися в співмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження у слідчого судді не виникає.
Враховуючи викладене, з метою забезпечення виконання завдань кримінального провадження щодо швидкого, повного та неупередженого розслідування, суд вважає необхідним клопотання задовольнити та накласти арешт на вищевказане майно.
Керуючись ст.ст. 167, 170-173 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання дізнавача СД ВП №8 Дніпровського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області лейтенанта поліції ОСОБА_3 , погоджене прокурором Слобожанської окружної прокуратури ОСОБА_4 у кримінальному провадженні №42023042150000037 від 15.03.2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.356 КК України про арешт майна - задовольнити.
Накласти арешт в рамках кримінального провадження №42023042150000037 за ст. 356 КК України, а саме на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , з забороною на право відчуження, розпорядження вище вказаним майном.
Роз'яснити, що згідно ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.
Апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня одержання копії цієї ухвали шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський районний суд до Дніпровського апеляційного суду.
Слідчий суддя ОСОБА_1