ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"26" травня 2023 р. справа № 300/813/23
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
судді Гомельчука С.В.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , в інтересах якого діє представник Задорожнюк Оксана Борисівна, до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, проспект Соборний, 158-Б,м. Запоріжжя,Запорізька область,69057, Головного управління Пенсійного фонду в Івано-Франківській області, код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018, за участю третьої особи без самостійних вимог - Головного управління Пенсійного фонду в Кіровоградській області, код ЄДРПОУ 20632802, вул. Соборна 7-А, м. Кропивницький про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання до вчинення дій, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) в інтересах якого діє представник Задорожнюк Оксана Борисівна , звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач 1), Головного управління пенсійного фонду в Івано-Франківській області (далі - відповідач 2), за участю третьої особи без самостійних вимог - Головного управління Пенсійного фонду в Кіровоградській області ( далі - третя особа) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання до вчинення дій.
У адміністративному позові позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 13.07.2022 за № 092950009832;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду в Івано-Франківській області зарахувати до страхового стажу період роботи з 25.04.1982 по 05.12.1992 згідно із записами трудової книжки серії НОМЕР_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду в Івано-Франківській області призначити пенсію по інвалідності, починаючи з 06.07.2022.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем 1 відмовлено позивачу в призначенні пенсії по інвалідності, у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Представник ОСОБА_1 зауважує, що основним документом, що підтверджує його стаж роботи, є трудова книжка, що містить всі необхідні відомості про факт роботи, зокрема, у колгоспі з 25.04.1982 по 05.12.1992. Зазначений період відповідачем 1 протиправно не враховано до страхового стажу на підставі порушення вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників. Представник позивача вважає, що ОСОБА_1 має право на призначення вищевказаного виду пенсії відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". З урахуванням викладеного, Задорожнюк О.Б. в інтересах позивача просить суд визнати незаконною відмову відповідача 1 від 13.07.2022 та зобов'язати відповідача 2 призначити ОСОБА_1 пенсію по інвалідності, зарахувавши до страхового стажу період роботи з 25.04.1982 по 05.12.1992.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14.04.2023 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), в порядку, визначеному статтею 263 КАС України.
Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області 01.05.2023 скористалося правом подання відзиву на адміністративний позов, в якому зазначено, що відповідач 1 не погоджується з поданою позовною заявою та зауважує, що у позивача немає правових підстав для зарахування періоду роботи у колгоспі з 25.04.1982 по 05.12.1992 до страхового стажу, оскільки відомості про трудову участь у суспільному господарстві зазначені з порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України №58 від 29 липня 1993 (далі - Інструкція № 58). Зокрема, було встановлено, що свою трудову діяльність у колгоспі, відповідно до запису №1 трудової книжки, позивач розпочав 25.04.1982, проте дата заповнення трудової книжки на титульному аркуші вказана -10.05.1991, тобто з порушенням тижневого строку, встановленого п.2.2 Інструкції №58. З урахуванням вищенаведеного, відповідач просить суд у задоволенні позову відмовити.
Від Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області 02.05.2023 надійшов відзив на адміністративний позов, де зазначено, що згідно п.2.2 розділу 2 Інструкції № 58 заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства в присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу. Звертає увагу, що відповідно до записів у трудовій книжці, ОСОБА_1 прийнятий до колгоспу "Красний Октябрь" 25.04.1982, однак, на титульній сторінці трудової книжки дата заповнення - 10.05.1991. На підставі вищевказаного, відповідач 2 просить суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
01.05.2023 від третьої особи - Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області на адресу суду надійшли письмові пояснення, з яких вбачається, що відповідно до статті 32 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" особи, яким установлено інвалідність, мають право на пенсію по інвалідності, залежно від групи інвалідності, за наявності такого страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією, зокрема для осіб з інвалідністю ІІІ групи, від 56 років до досягнення особою 59 років - 14 років. Натомість, страховий стаж позивача становить 6 років 8 місяців 22 дні. Представник звертає увагу на те, що відомості про трудову участь позивача у суспільному господарстві завірені з порушенням вимог Інструкції ведення трудових книжок працівників.
У період з 08.05.2023 по 22.05.2023 включно головуючий суддя у справі перебував у відпустці.
Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 262 КАС України справу за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, встановив такі обставини.
06.07.2022 ОСОБА_1 звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії по інвалідності.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 13.07.2022 за №092950009832 йому відмовлено у призначенні вищенаведеного виду пенсії, у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу (а.с. 12, 67).
До страхового стажу ОСОБА_1 не зараховано період роботи з 25.04.1982 по 05.12.1992, оскільки відомості про трудову участь у суспільному господарстві завірені з порушенням вимог Інструкції ведення трудових книжок працівників.
Зазначеним рішенням позивача повідомлено, що його страховий стаж становить 6 років 8 місяців 22 дні, що є недостатнім для призначення пенсії по інвалідності відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Вважаючи незаконним таке рішення пенсійного органу, представник позивача звернувся до суду з метою захисту порушеного права ОСОБА_1 .
Отже, як з'ясовано судом, між сторонами є спірним зарахування до страхового стажу періоду роботи (трудової участі в суспільному господарстві) в колгоспі з 25.04.1982 по 05.12.1992. Відтак, суд досліджуватиме питання правомірності незарахування відповідачем1 зазначеного періоду роботи до страхового стажу.
Як встановлено судом, до трудової книжки колгоспника серії НОМЕР_1 (дата заповнення 10.05.1991), що належить позивачу, внесено відомості про те, що 25.04.1982 він був працевлаштований до колгоспу "Красний Октябрь" за договором (прот. № 4 від 25.04.1982). 05.12.1992 ОСОБА_1 звільнений з КСГП "Новокрасненьке» (прот. № 15 від 05.12.1992). Запис містить підписи голови сільськогосподарського підприємства ОСОБА_4 та інспектора відділу кадрів ОСОБА_5 та скріплений печаткою підприємства (а.с.13, 68). Крім того, сторінки 18,19 трудової книжки містять інформацію про трудову участь в суспільному господарстві у вищевказаний період та посвідчуються підписами вищезазначених відповідальних осіб (а.с. 16,70).
З матеріалів справи вбачається, що правонаступником реорганізованого КСГП "Новокрасненьке" в подальшому стало ЗАСТ "Надія", що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, який міститься у матеріалах справи (а.с. 84,86).
Крім того, як зазначає представник позивача в позові, факт перебування ОСОБА_1 у трудових відносинах з колгоспом "Красний Октябрь" та КСГП "Новокрасненьке» можуть підтвердити свідки, зокрема, його співробітник ОСОБА_3 , копія трудової книжки якого також містить відомості про роботу в КСГП "Новокрасненьке», посвідчені підписами ОСОБА_4 та ОСОБА_5.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає таке.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII) та Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-ІV (далі - Закон №1058-ІV), іншими законами і нормативно-правовими актами та міжнародними договорами (угодами), що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення.
Згідно з ч.1 статті 10 Закону № 1058-IV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Відповідно до абзацу другого частини першої статті 24 Закону № 1058-IV до страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв'язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону.
Статтею 30 (ч.1, ч.2) Закону № 1058-IV визначено, що пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону.
Пенсія по інвалідності призначається незалежно від того, коли настала інвалідність: у період роботи, до влаштування на роботу чи після припинення роботи.
За приписами ч.1 ст. 32 Закону № 1058-IV особи, яким установлено інвалідність, мають право на пенсію по інвалідності, залежно від групи інвалідності, за наявності такого страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією:
- для осіб з інвалідністю II та III груп:
від 56 років до досягнення особою 59 років включно - 14 років.
Отже, для виходу на пенсію по інвалідності страховий стаж позивача повинен становити 14 років.
Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 на час звернення до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії (06.07.2022) досяг пенсійного віку, передбаченого статтею 32 Закону №1058 IV - 58 років 1 місяць 10 днів.
Положеннями частин 1, 2 та 4 статті 24 Закону України № 1058-IV визначено, що страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог Закону України № 1058-IV за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності зазначеним Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених Законом України № 1058-IV.
Відповідно до частини 1 статті 56 Закону №1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
До стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в'язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.
Згідно з частиною 1 статті 44 Закону України №1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника.
Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Згідно частини 2 статті 45 Закону України №1058-IV пенсія призначається довічно або на період, протягом якого пенсіонер має право на виплату пенсії відповідно до цього Закону.
Згідно зі статтею 62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
На виконання зазначеної норми Закону, постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року затверджено "Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки чи відповідних записів в ній" (далі - Порядок №637).
У пунктах 1 та 2 Порядку №637 вказано, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Отже, необхідність підтверджувати періоди роботи для визначення стажу роботи виникає у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Відповідне положення міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21 січня 2020 року у справі № 588/647/17.
Суд зазначає, що на час заповнення трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 , діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СССР від 20.06.1974 №162 (далі - Інструкція №162).
Відповідно до пункту 1.2 Інструкції №162 прийом на роботу без трудової книжки не допускається.
Пунктами 2.2, 2.3 Інструкції №162 передбачено, що заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства в присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийому на роботу. Всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, перевід на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а при звільненні у день звільнення, повинні точно відповідати тексту наказу.
Відповідно до пункту 1.4 Інструкції №162 питання, пов'язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання за обліку, врегульовано постановою Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06.09.1973 №656 "Про трудові книжки робітників та службовців" та даною Інструкцією.
Пунктом 1 постанови Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06.09.1973 № 656 "Про трудові книжки робітників та службовців" (далі - Постанова № 656) встановлено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робочих та державних службовців, кооперативних і громадських підприємств, установ та організацій, що пропрацювали більше 5 днів, в тому числі на сезонних та тимчасових роботах, а також на позаштатних працівників при умові, що вони підлягають державному соціальному страхуванню. Пунктом 13 вказаної постанови "Про трудові книжки робітників та службовців" передбачено, що при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження та подяки, занесені до трудової книжки за час роботи на даному підприємстві, в установі, підприємстві засвідчуються підписом керівника або спеціально уповноваженої особи та печаткою.
З положень пункту 13 Постанова № 656 вбачається, що необхідним реквізитом під відповідним записом у трудовій книжці працівника є підпис та печатка.
При цьому, відповідно до пункту 18 Постанова № 656 відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несуть спеціально уповноважені особи, що призначені наказом керівника підприємства, установи, організації.
Суд вказує, що право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов'язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.
Згідно з пунктом 1.5 Інструкції № 58 питання, пов'язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання і обліку, регулюються постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 "Про трудові книжки працівників" (далі - Постанова № 301), цією Інструкцією та іншими актами законодавства.
Відповідно до пункту 4 Постанови № 301 відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Відтак, суд зазначає, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення кадрових документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.
Згідно з частиною 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним судом в постанові від 21.02.2018 року у справі №687/975/17, де зазначено, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 30 вересня 2019 року у справі № 638/18467/15-а зазначив, що формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
У постанові Верховного суду від 06.02.2018 № 677/277/17 вказано, що недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, яка їх зазнала.
З огляду на наведене, суд вважає, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
На підставі вищевикладеного, на переконання суду, відповідачем 1 протиправно не зараховано до загального страхового стажу позивача період роботи з 25.04.1982 по 05.12.1992 у колгоспі "Красний Октябрь"/ КСГП "Новокрасненьке".
Що стосується доводів відповідачів про те, що страховий стаж за спірний період не зараховано, оскільки запис №1 у трудовій книжці позивача здійснений 25.04.1982, а дата заповнення трудової книжки на титульному аркуші вказана 10.05.1991, тобто з порушенням строку відповідно до п.2.2 Інструкції №58, суд звертає увагу, що записи трудової книжки серії НОМЕР_1 містять відомості щодо призначення 25.04.1982 та звільнення 05.12.1992 (запис № 2) ОСОБА_1 з роботи із зазначенням дат та номерів відповідних документів і прізвища голови підприємства та особи, яка здійснила запис, що є належним підтвердженням трудової діяльності позивача.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно із нормами частини другої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
При цьому, в силу положень частини 2 статті 77 вказаного Кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач 1, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірність своїх дій та не надав суду докази, які б свідчили про недостовірність записів у трудовій книжці позивача.
З урахуванням наведеного, суд вважає, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області протиправно не зараховано до страхового стажу позивача період роботи з 25.04.1982 по 05.12.1992 .
Відтак, суд доходить висновку про протиправність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 13.07.2022 за № 092950009832.
Враховуючи вищевикладене та те, що заява позивача від 06.07.2022 була розглянута ГУ ПФУ в Запорізькій області та саме зазначеним органом не зараховано стаж позивача, а також прийнято оскаржуване рішення 13.07.2022 за № 092950009832, для повного захисту його порушеного права, суд, у відповідності до ст. 9 КАС України, вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зазначає, що належним способом захисту порушених прав позивача є скасування рішення ГУ ПФУ в Запорізькій області від 13.07.2022 за № 092950009832, зобов'язання ГУ ПФУ в Запорізькій області зарахувати до стажу період роботи позивача з 25.04.1982 по 05.12.1992, а також зобов'язання відповідача 1 повторно розглянути заяву позивача від 06.07.2022 з урахуванням спірного періоду та прийняти рішення по суті заяви.
Стосовно позовних вимог щодо зобов'язання ГУ ПФУ в Івано-Франківській області призначити позивачу пенсію по інвалідності на підставі поданої ним заяви від 06.07.2022, то суд відмовляє в задоволенні таких вимог, враховуючи таке.
Відповідно до ч.5ст.45 Закону №1058-ІV документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії. Процедура подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"додатково деталізована нормами Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно доЗакону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"затвердженимпостановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (далі - Порядок №22-1).
Згідно з п.4.3 розділу IV Порядку №22-1 не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України. Рішення органу про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший візується спеціалістом, який його підготував, та спеціалістом, який його перевірив. Рішення підписується начальником управління (заступником начальника управління відповідно до розподілу обов'язків) та завіряється печаткою управління.
Тож суд доходить висновку, що правова категорія «призначення пенсії» використовується законодавцем у розумінні прийняття територіальним органом Пенсійного фонду України письмового рішення (як індивідуального акту) з приводу визнання за особою суб'єктивного права на одержання грошових платежів у галузі соціального страхування із визначенням розміру регулярного платежу у межах календарного місяця. А тому виданий ПФУ індивідуальний акт з приводу призначення пенсії одночасно охоплює як владне управлінське волевиявлення стосовно правової підстави пенсії, так і владне управське волевиявлення стосовно грошового виміру пенсії.
Відповідно до ч.1ст. 58 Закону №1058-ІV Пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов'язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду. Згідно з п.4.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Саме органи пенсійного фонду визначають правильність та повноту наданих документів для призначення (перерахунку) пенсії.
Суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення, перерахунку пенсій громадянам. Рішення про призначення пенсії приймається органом Пенсійного фонду і право на призначення пенсії є його виключними повноваженнями, втручання у яке не відповідатиме завданням адміністративного судочинства.
Відповідно до п. 5 ст. 45 Закону №1058-ІV документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня отримання їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Відповідно до ст. 83 Закону №1788-XII пенсії призначаються з дня звернення за пенсією.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.45 Закону №1058-ІV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, в національному праві має бути передбачено засіб правового захисту від довільних втручань органів державної влади в права, гарантовані Конвенцією. Будь-яка законна підстава для здійснення дискреційних повноважень може створити юридичну невизначеність, що є несумісною з принципом верховенства права без чіткого визначення обставин, за яких компетентні органи здійснюють такі повноваження, або, навіть, спотворити саму суть права. Отже, законом повинно з достатньою чіткістю бути визначено межі дискреції та порядок її здійснення, з урахуванням легітимної мети певного заходу, аби забезпечити особі адекватний захист від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Конкретна норма закону повинна містити досить чіткі положення про рамки і характер здійснення відповідних дискреційних повноважень, наданих органам державної влади. У разі, якщо ж закон не має достатньої чіткості, повинен спрацьовувати принцип верховенства права.
Статтею 58 Закону №1058-ІV визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.
Отже, з урахуванням дискреційних повноважень пенсійного органу на прийняття рішення про призначення пенсії та визначення підстав, за яких призначається пенсія або приймається рішення про відмову в її призначенні та враховуючи те, що ГУ ПФУ в Запорізькій області, рішення якого оскаржується позивачем, не проводився розрахунок стажу позивача з урахуванням періодів, врахованих судом у цьому рішенні, у суду відсутні підстави зобов'язувати інший територіальний орган повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком. А відтак, позовні вимоги про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області призначити позивачу пенсію по інвалідності на підставі поданої ним заяви від 06.07.2022 задоволенню не підлягають.
За вищевикладених обставин, позовні вимоги належить задовольнити частково.
Розподіляючи між сторонами судові витрати, суд відзначає, що відповідно до частини 1 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Позивачем сплачено судовий збір за подання до суду адміністративного позову немайнового характеру в розмірі 1073,60 гривень, підтвердженням чого є наявна в матеріалах справи квитанція від 28.02.2023.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (частина 3 статті 139 КАС України).
Тому, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 1, яким прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії позивачу та неврахування спірних періодів роботи, судовий збір у розмірі 644,16 грн, сплачений при подачі позову до суду, що пропорційно становить 60 відсотків задоволених позовних вимог від загального розміру сплаченого судового збору.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 13.07.2022 за № 092950009832 про відмову у призначенні пенсії по інвалідності ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду в Запорізькій області (код ЄДРПОУ 20490012, проспект Соборний, буд. 158-Б, м. Запоріжжя, Запорізька область,69057) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) від 06.07.2022 про призначення пенсії по інвалідності, зарахувавши до страхового стажу період роботи з 25.04.1982 по 05.12.1992 згідно із записами трудової книжки серії НОМЕР_1 .
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (код ЄДРПОУ 20490012, проспект Соборний, буд. 158-Б, м. Запоріжжя, Запорізька область,69057) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 644,16 грн (шістсот сорок чотири гривні шістнадцять копійок).
У решті позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач- ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ,
відповідач 1 - Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, код ЄДРПОУ 20490012, проспект Соборний, буд. 158-Б, м. Запоріжжя, Запорізька область,69057,
відповідач 2 - Головне управління Пенсійного фонду в Івано-Франківській області, код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018,
третя особа без самостійних вимог - Головне управління Пенсійного фонду в Кіровоградській області, код ЄДРПОУ 20632802, вул. Соборна 7-А, м. Кропивницький.
Суддя Гомельчук С.В.