25.05.2023 Справа № 914/1531/23
м. Львів
Суддя Господарського суду Львівської області Щигельська О.І. розглянула заяву
Товариства з обмеженою відповідальністю «Грінера Україна», м. Львів
про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованості за Договором №371/А/20К про надання послуг з поводження з побутовими відходами від 02.03.2020 року в сумі 3657,54 грн.
встановила:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Грінера Україна» звернулося до Господарського суду Львівської області з заявою про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованості за Договором №371/А/20К про надання послуг з поводження з побутовими відходами від 02.03.2020 року в сумі 3657,54 грн.
Розглянувши матеріали заяви, суд зауважує, що наявні підстави для відмови в задоволенні заяви, та зазначає таке.
Відповідно статті 147 Господарського процесуального кодексу України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 150 Господарського процесуального кодексу України заява про видачу судового наказу подається до суду у письмовій формі та підписується заявником.
Так, відповідно до тексту заяви підписантом зазначено директора Михалусь Богдана. До заяви долучено ряд документів які засвідчені та підписані заступником директора з юридичних питань ТОВ «Грінера Україна» Вітів В.Я. Суд зазначає, що підписи на заяві про видачу судового наказу та долучених документах аналогічні, відтак у суду немає підстав вважати що заява підписана повноважним представником.
Відповідно до п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 152 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заяву подано з порушеннями вимог статті 150 цього Кодексу; якщо заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.
Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (частина 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до частини третьої статті 56 Господарського процесуального кодексу України юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.
Рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, диспозитивність, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості є одними з основних засад судочинства, закріпленими у статті 124 Конституції України, статтях 2, 7, 13, 14 Господарського процесуального кодексу України.
Принцип диспозитивності передбачає, зокрема, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 14 Господарського процесуального кодексу України).
Суд звертає увагу, що аналогічні вимоги щодо підписання заявником заяви, що подається до суду за правилами позовного провадження, передбачено і ст. 162 Господарського процесуального кодексу України: позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи (частини перша, друга цієї статті).
Скріплення позовної заяви підписом позивача, його представника або іншої особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, має бути виконане власноручно у спосіб, визначений статтями частиною восьмою статті 42, частиною другою статті 162 Господарського процесуального кодексу України.
Враховуючи, що поданням заяви про видачу судового наказу заявник ініціює розгляд справи судом, аналогічно як і поданням позовної заяви ініціюється розгляд справи, однак в іншій формі: у позовному провадженні, а не за правилами наказного провадження, вимоги до підписання позовної заяви та заяви про видачу судового наказу є однаковими, тому суд зазначає, що заява про видачу судового наказу є такою, що не підписана директором товариства.
Враховуючи зазначене, відповідно до ст. 152 Господарського процесуального кодексу України суд відмовляє у видачі судового наказу за заявою від 08.05.2023 вих. № 0342. Разом з тим суд звертає увагу, що відповідно до ч. 1 ст. 153 Господарського процесуального кодексу України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини першої статті 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.
Керуючись ст.ст. 2, 12, 123, 129, 147, 148, 150-154 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
у видачі судового наказу за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Грінера Україна» від 08.05.2023 вих.№0342 у справі 914/1531/23 - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та підлягає оскарженню в апеляційному порядку, визначеному ст. ст. 255, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Щигельська О.І.