вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"10" травня 2023 р. м. Київ Справа № 911/220/23
Господарський суд Київської області в складі:
головуючого судді Христенко О.О.
за участю секретаря Гарбуз Л.В.
розглянувши справу № 911/220/23
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-союз «Бортничі»,
с. Щасливе Бориспільського району Київської області
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія - «Еверест»,
с. Щасливе Бориспільського району Київської області
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Дочірнього підприємства «Охоронне агентство «Зевс», м. Бориспіль
Київської області
про стягнення 694 195,27 грн.
Представники:
від позивача: Гавриленко Я.С., адвокат, ордер серії АА № 1049441 від 20.01.2023;
від відповідача: не з'явився;
від третьої особи: не з'явився.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро-союз «Бортничі» (далі-позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія - «Еверест» (далі-відповідач) про стягнення 694 195,27 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на наявність підстав для стягнення з відповідача інфляційних втрат в розмірі 581 686,86 грн. та 3 % річних у розмірі 112 508,41 грн. за несвоєчасну оплату суми заборгованості, яка була стягнута на користь позивача на підставі рішення Господарського суду Київської області від 21.01.2020 у справі № 911/2629/19.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 07.02.2023 постановлено відкрити провадження у справі № 911/220/23 та здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі № 911/220/23 призначене на 15.03.2023.
Ухвалою господарського суду від 15.03.2023 підготовче засідання було відкладено на 05.04.2023.
Ухвалою господарського суду від 05.04.2023 закрито підготовче провадження у справі № 911/220/23, а справу призначено до розгляду по суті на 10.05.2023.
Присутнім в судових засіданнях представником позивача були підтримані позовні вимоги в повному обсязі, вважаючи їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позові.
Представник відповідача в судові засідання жодного разу не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов до суду не надіслав.
Відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи в господарському суді за його участі, про що свідчать наявні в матеріалах справи рекомендовані повідомлення про вручення відповідачу поштових відправлень щодо ухвал суду від 15.03.2023 та 05.04.2023.
Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
06.04.2023 через канцелярію суду від третьої особи надійшли письмові пояснення (вх. № 06.04.2023), в яких останнім зазначено про укладення трьохстороннього договору та відсутність у ДП «Охоронне агентство «Зевс» будь-яких претензій до сторін. Разом з цим, третя особа просить суд здійснювати розгляд справи за відсутності його повноважного представника за наявними матеріалами справи.
Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, заслухавши представника позивача, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд Київської області -
Як свідчать матеріали справи, у жовтні 2019 року до Господарського суду Київської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-союз "Бортничі" із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія - "Еверест» про стягнення 1 258 070,00 грн.
Позовні вимоги у справі № 911/2629/19 були обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошових зобов'язань зі сплати 10 % винагороди за тристороннім Договором № 01/07-17 від 29.06.2017 про надання послуг з охорони об'єкта постами фізичної охорони.
Так, під час розгляду судом справи № 911/2629/19 було встановлено, що 29.06.2017 між Дочірнім підприємством «Охоронне агентство «Зевс» (охорона), Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія - «Еверест» (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агро-Союз «Бортничі» (платник) укладено Договір № 01/07-17 про надання послуг з охорони об'єкта постами фізичної охорони, згідно з яким замовник замовляє, а охорона зобов'язується за плату забезпечити охорону майна замовника.
Відповідно до пункту 3.4 договору оплата вартості послуг по договору здійснюється платником протягом 5 банківських днів, після надання охороною рахунку фактури про надані послуги за місяць.
Згідно з пунктом 3.5 договору за те, що платник здійснює оплату охороні всіх послуг за даним договором замовник сплачує платнику винагороду у розмірі 10% від сплачених платником сум.
Пунктом 3.6 договору визначено, що замовник на першу письмову вимогу платника протягом семи днів з дня отримання вимоги зобов'язаний перерахувати на рахунок платника грошові кошти у сумі, які платник оплатив охороні за даним договором, а також 10 % від даної суми як винагороду.
Відповідно до пункту 11.1 договору цей договір укладається сторонами з 29.06.2017 і діє безстроково.
Так, як визначено судом, на виконання умов договору, відповідачу були надані послуги з охорони, які оплачені позивачем, що підтверджується долученими до матеріалів справи платіжними дорученнями.
15.10.2019 між позивачем та відповідачем підписано акт звірки взаєморозрахунків за період з січня 2017 року по вересень 2019 року, згідно з яким за відповідачем наявна заборгованість у розмірі 1258070,00 грн.
Пунктом 3.6 договору визначено, що замовник на першу письмову вимогу платника протягом семи днів з дня отримання вимоги зобов'язаний перерахувати на рахунок платника грошові кошти у сумі, які платник оплатив охороні за даним договором, а також 10 % від даної суми як винагороду.
02.10.2019 на адресу відповідача направлено вимогу сплатити грошові кошти у розмірі 1258070,00 грн., яка отримана директором відповідача, що підтверджується підписом про отримання від 02.10.2019, отже, з урахуванням 7-денного строку сплати грошових кошів, суд дійшов висновку про наявність факту прострочення строку сплати грошових коштів.
Відтак, матеріалами справи № 911/2926/19 було підтверджено надання послуг за договором, які прийняті відповідачем, на суму 1 258 070,00 грн та, які відповідачем не оплачені у визначений договором строк, отже, з урахуванням настання строку оплати - 09.10.2019, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 1 258 070,00 грн.
Так, рішенням Господарського суду Київської області від 21.01.2020 у справі № 911/2629/19 були задоволені позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-союз «Бортничі» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія - «Еверест»; присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія - «Еверест» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-союз «Бортничі» 1 258 070,00 грн заборгованості та 18 871,05 грн судового збору.
Статтею 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено підстави звільнення від доказування. Зокрема, господарським процесуальним законодавством визначено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 23.05.2018р. по справі №910/9823/17.
Не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.
Отже, рішення Господарського суду Київської області від 21.01.2020 у справі № 911/2629/19, яке набрало законної сили, має преюдиціальне значення, а встановлені ним факти повторного доведення не потребують.
Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням проведеним належним чином.
Таким чином, з прийняттям рішення про стягнення боргу, яким по суті фіксується обов'язок сторони сплатити кошти, зобов'язання, що виникли на підставі договору та їх прострочення не припиняються.
Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Звертаючись до Господарського суду Київської області у справі № 911/220/23, позивач зазначав про наявність підстав для стягнення з відповідача інфляційних втрат в розмірі 581 686,86 грн., нарахованих за період з 01.01.2020 по 14.01.2023 та 3 % річних у розмірі 112 508,41 грн., нарахованих за період з 22.01.2020 по 14.01.2023.
Так, позивач вказує на те, що станом на 23.01.2023 відповідач не виконав свої грошові зобов'язання, зокрема, встановлений рішенням суду у справі № 911/2629/19 обов'язок сплатити на користь позивача заборгованість в сумі 1 258 070,00 грн, лишається не виконаним відповідачем.
Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У пункті 3 частини першої статті 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07 квітня 2020 року у справі № 910/4590/19 (провадження № 12-189гс19) зобов'язання зі сплати інфляційних втрат та 3 % річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги.
Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення.
З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному, заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.
Нарахування на суму боргу 3 % річних та інфляційних втрат відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).
Як визначено змістом статей 598-609 ЦК України рішення суду про стягнення боргу не є підставою для припинення грошового зобов'язання.
Таким чином, наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України. Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.
Позивач, керуючись статтею 625 ЦК України, нарахував та просить стягнути з відповідача, за прострочення останнім виконання рішення суду інфляційні втрати в розмірі 581 686,86 грн., нарахованих за період з 01.01.2020 по 14.01.2023 та 3 % річних у розмірі 112 508,41 грн., нарахованих за період з 22.01.2020 по 14.01.2023.
Таким чином, перевіривши наданий позивачем розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат, суд встановив, що розрахунок є арифметично вірним, а отже зазначені вимоги позивача визнаються судом та підлягають задоволенню.
За змістом статей 13, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу (ч. 3 ст. 74 ГПК України).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. (статті 76, 77 ГПК України).
Враховуючи наведене вище, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Судовий збір відповідно до ст.ст. 123, 129 ГПК України, покладається судом на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 123, 129, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія - «Еверест» (08325, Київська область, Бориспільський район, с. Щасливе, вул. Лесі Українки, 12, кв. 7, код ЄДРПОУ 34524856) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро- союз «Бортничі» (08325, Київська область, Бориспільський район, с. Щасливе, вул. Лесі Українки, 26, код ЄДРПОУ 33483725) 581 686 (п'ятсот вісімдесят одну тисячу шістсот вісімдесят шість) грн 86 коп інфляційних нарахувань, 112 508 (сто дванадцять тисяч п'ятсот вісім) грн 41 коп 3 % річних та 10 412 (десять тисяч чотириста дванадцять) грн 93 коп судового збору.
Видати наказ.
Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст підписано - 29.05.2023.
Суддя О.О. Христенко