ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
29.05.2023Справа № 910/4629/23
Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу
за позовом Казенного підприємства "Укрспе цзв'язок" (03113, місто Київ, вул. Макуха Василя, будинок 5-Б)
доУкраїнського державного науково-дослідного інституту "Ресурс" (03150, місто Київ, вулиця Казимира Малевича, будинок 84)
простягнення 3 922 грн 02 коп.
Представники сторін:не викликались
24.03.2023 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Казенного підприємства "Укрспе цзв'язок" з вимогами до Українського державного науково-дослідного інституту "Ресурс" про стягнення 3 922 грн 02 коп. заборгованості за договором про надання послуги відеоконференцзв'язку від 13.06.2019 № 652-31-19, в тому числі: 1 980 грн 00 коп. основної заборгованості, 793 грн 70 коп. пені, 193 грн 16 коп. 3 % річних та 955 грн 16 коп. інфляційних втрат.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного сторонами договору про надання послуги відеоконференцзв'язку від 13.06.2019 № 652-31-19 належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання щодо оплати отриманих послуг, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 1 980 грн 00 коп. Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням взятих на себе зобов'язань позивачем нараховано 793 грн 70 коп. пені, 193 грн 16 коп. 3 % річних та 955 грн 16 коп. інфляційних втрат.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.03.2023 відкрито провадження у справі № 910/4629/23, розгляд справи постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.
03.04.2023 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли письмові пояснення.
14.04.2023 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
24.04.2023 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив.
08.05.2023 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли доповнення до відзиву на позов.
15.05.2023 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли письмові пояснення.
Інших доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень, окрім наявних в матеріалах справи, сторонами на час розгляду справи суду не надано.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва.
13.06.2019 між Українським державним науково-дослідним інститутом "Ресурс" (відповідач у справі, абонент за договором) та Казенним підприємством "Укрспе цзв'язок" (позивач у справі, виконавець за договором) укладено договір про надання послуги відеоконференцзв'язку № 652-31-19, за умовами якого виконавець відповідно до умов договору, використовуючи власну телекомунікаційну мережу та мережу інтернет, зобов'язується надавати абоненту телекомунікаційну послугу захищеного конференцзв'язку (далі - послуга), код ДІ021:2015:50340000-0 - Послуги з ремонту і технічного обслуговування аудіовізуального та оптичного обладнання (відеоконференцзв'язок та його налаштування), а абонент за допомогою спеціалізованого обладнання користується послугою згідно з умовами цього договору за встановленими значеннями показників якості та відповідно до вимог Закону України "Про телекомунікації", Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 № 295, та інших нормативно-правових актів і нормативних документів у сфері телекомунікацій України.
Згідно з пунктом 5.1.4 договору виконавець зобов'язаний надавати замовлені абонентом послуги цілодобово відповідно до вимог Закону України "Про телекомунікації", Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 № 295 (далі - Правила), та інших нормативно-правових актів у сфері телекомунікацій України.
Умовами розділу 5.4 договору визначено, що абонент зобов'язаний дотримуватись умов цього договору та вимог чинних нормативних правових актів у сфері телекомунікацій (пункту 5.4.1). Своєчасно оплачувати отримані послуги в повному обсязі (пункт 5.4.2). Письмово попередити виконавця про своє небажання продовжувати відносини та відмову від отримання послуг у порядку, передбаченому цим договором (пункт 5.4.9).
У відповідності до пункту 6.5 договору оплата наданих послуг здійснюється на підставі рахунка на оплату послуг та підписаних сторонами актів приймання-передачі наданих послуг.
Вартість послуг, що надаються за цим договором, наведено у додатку № 1 до цього договору (пункту 6.6 договору).
Відповідно до пункту 6.10 договору рахунок за отримані послуги оплачується абонентом не пізніше 20 числа місяця, що настає після повного розрахункового періоду (при кредитному порядку оплати), та до 20 числа поточного місяця у разі застосування попередньої (авансової) оплати. У разі неотримання рахунку до десятого числа місяця, що настає після розрахункового періоду, або здійснення розрахунків без надсилання рахунків абонент повинен звернутися до служби розрахунків виконавця для отримання інформації про належну до сплати суму.
Згідно з пунктом 9.1 договору цей договір набирає чинності після підписання його сторонами і діє до 31 грудня 2019 року включно, а у частині невиконаних на дату закінчення строку дії договору зобов'язань - до закінчення їх виконання. Сторони домовилися, що згідно з ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України умови Договору застосовуються до відносин, що виникли з 01.06.2019.
Пунктом 9.2 договору сторонами погоджено, що якщо за тридцять днів до закінчення строку дії договору жодна зі сторін не повідомила про його припинення договір вважається продовженим на тих самих умовах на кожний наступний рік.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Дослідивши зміст укладених договорів, суд дійшов до висновку, що дані правочини за своєю правовою природою є договорами надання послуг.
Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Як вбачається з матеріалів справи , позивачем на виконання умов договору про надання послуги відеоконференцзв'язку від 13.06.2019 № 652-31-19 за період з липня по грудень 2019 року були надані послуги на загальну суму 3 960 грн 00 коп., що підтверджується виставленими позивачем рахунками на оплату та актами надання послуг.
Судом встановлено, що акти надання послуг за період з жовтня по грудень 2019 року не підписані відповідачем.
Проте з огляду на відсутність письмового повідомлення про відмову від отримання послуг, а також на наявність обов'язку відповідача звернутися до служби розрахунків виконавця для отримання інформації про належну до сплати суму, надані послуги за період з жовтня по грудень 2019 року вважаються такими, що прийняті в повному обсязі.
Судом встановлено, що замовник в порушення умов договору та норм чинного законодавства не виконав взяті на себе зобов'язання з оплати наданих послуг відеоконференцзв'язку, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість перед виконавцем за виконані роботи у розмірі 1 980 грн 00 коп., що також не було спростовано відповідачем, зокрема, відповідачем не надано суду доказів оплати наданих послуг у розмірі 1 980 грн 00 коп.
Як вбачається з матеріалів справи, з метою досудового врегулювання спору позивачем неодноразово направлялись на адресу відповідача претензії щодо сплати суми заборгованості. Проте, вказані претензії залишені відповідачем без задоволення.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 статті 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України).
З огляду на вищенаведене та встановленням факту невиконання відповідачем обов'язку з оплати вартості послуг за договором про надання послуги відеоконференцзв'язку від 13.06.2019 № 652-31-19, та факту наявності заборгованості за отримані послуги у розмірі 1980 грн 00 коп., вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договорами, позивач просить суд стягнути з відповідача 793 грн 70 коп. пені, 193 грн 16 коп. 3 % річних та 955 грн 16 коп. інфляційних втрат, нарахованих за загальний період прострочення 21.11.2019 по 22.03.2023.
Суд зазначає, що у разі прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, підлягають стягненню річні відсотки відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України.
З урахуванням приписів статті 549, частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як вбачається з аналізу статей 612, 625 Цивільного кодексу України право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних, які не є штрафними санкціями, є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.
Зазначені інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
При цьому розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).
Згідно з статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
У відповідності до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.
Пунктом 7.3 договору сторонами погоджено, що у разі затримки оплати за надані послуги абоненту нараховується пеня на суму заборгованості у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, за кожну добу затримки оплати.
Дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача, відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України та застосування відповідальності відповідно до пункту 7.3 договору.
З огляду на вимоги статті 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.
Тобто визначаючи розмір заборгованості за договором, зокрема, в частині штрафу, пені, процентів річних та інфляційних втрат суд зобов'язаний належним чином дослідити поданий стороною доказ (в даному випадку - розрахунок заборгованості), перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов'язок суду.
За результатами здійсненої за допомогою системи "ЛІГА" перевірки нарахування позивачем заявленої до стягнення пені, інфляційних втрат та процентів річних судом встановлено, що розмір пені, інфляційних втрат та процентів річних, перерахований судом у відповідності до приписів чинного законодавства та в межах визначеного позивачем періоду прострочення, відповідає вимогам зазначених вище норм законодавства, умовам договору та є арифметично вірним, тому вказані вимоги позивача про стягнення з відповідача 793 грн 70 коп. пені, 193 грн 16 коп. 3 % річних та 955 грн 16 коп. інфляційних втрат, нарахованих за загальний період прострочення 21.11.2019 по 22.03.2023, визнаються судом обґрунтованими.
Згідно з частиною 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи вищевикладене та керуючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, статтею 123, статтею 129, статтями 232-233, статтями 237- 238, статтями 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Українського державного науково-дослідного інституту "Ресурс" (03150, місто Київ, вулиця Казимира Малевича, будинок 84, ідентифікаційний код 00276044) на користь Казенного підприємства "Укрспе цзв'язок" (03113, місто Київ, вулиця Макуха Василя, будинок 5-Б, ідентифікаційний код 39908375) 1 980 (одна тисяча дев'ятсот вісімдесят) грн 00 коп. заборгованості, 793 (сімсот дев'яносто три) грн 70 коп. пені, 193 (сто дев'яносто три) грн 16 коп. 3 % річних, 955 (дев'ятсот п'ятдесят п'ять) грн 16 коп. інфляційних втрат та 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп. судового збору.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Суддя Н.Плотницька