вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
29.05.2023м. ДніпроСправа № 904/582/23
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Бондарєва Е.М. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Євротрубпласт" (77300, Івано-Франківська область, Калуський район, м. Калуш, вул. Промислова, буд. 7, ідентифікаційний код 33090871) до Комунального підприємства "Кам'янський міськводоканал" Дніпропетровської обласної ради" (51931, Дніпропетровська область, м. Кам'янське, вул. Широка, буд. 16, ідентифікаційний код 33855098) про стягнення 296 954,80 грн. заборгованості за поставлений товар, 166 204,76 грн. пені, 108 506,28 грн. інфляційних втрат, 17 622,00 грн. 3% річних
На електрону пошту Господарського суду Дніпропетровської області 31.01.2023 надійшла позовна заява №01 від 27.01.2023 Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Євротрубпласт" про стягнення з Комунального підприємства "Кам'янський міськводоканал" Дніпропетровської обласної ради" заборгованості на загальну суму 308 600,11 грн., з яких:
- 259 954,80 грн. заборгованість за поставлений товар;
- 25 281,83 грн. пеня за період з 15.02.2021 по 16.09.2021;
- 18 182,48 грн. інфляційні втрати за період з лютого по вересень 2021 року;
- 5 181,00 грн. 3% річних за період з 15.02.2021 по 16.09.2021.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору №288/20 про закупівлю товару від 31.07.2020 в частині своєчасної та повної оплати за товар отриманий на загальну суму 625 954,80 грн. за наступними видатковими накладними:
- №ЕТП КЛ1910/011 від 19.10.2020 на суму 379 792,80 грн.;
- №ЕТП КЛ0311/019 від 03.11.2020 на суму 246 162,00 грн.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 06.02.2023 позовну заяву залишено без руху, Товариству з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Євротрубпласт" запропоновано протягом п'яти днів з дня вручення ухвали суду усунути недоліки позовної заяви, а саме надати докази сплати судового збору у встановленому розмірі 4 629,00 грн. та порядку, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
На електрону пошту Господарського суду Дніпропетровської області 13.02.2023 надійшло клопотання позивача про усунення недоліків позовної заяви разом із заявою про збільшення позовних вимог позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість на загальну суму 589 287,84 грн., з яких:
- 296 954,80 грн. заборгованість за поставлений товар;
- 166 204,76 грн. пеня за період з 15.02.2021 по 07.02.2023;
- 108 506,28 грн. інфляційні втрати за період з лютого по січень 2023 року;
- 17 622,00 грн. 3% річних за період з 15.02.2021 по 07.02.2023.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 20.02.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №904/582/23, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.
Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
У зв'язку з відсутністю фінансування потреб Господарського суду Дніпропетровської області на відправку поштової кореспонденції, про що 23.05.2022 на сайті Судової влади України розміщене відповідне оголошення (https://dp.arbitr.gov.ua/sud5005/pres-centr/news/1276874/), ухвала суду від 20.02.2023 направлена Комунальному підприємству "Кам'янський міськводоканал" Дніпропетровської обласної ради" засобами електронного зв'язку, а саме відповідачу на електронну пошту mail@mvk.dp.ua, яка вказана в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та керівнику КП "Кам'янський міськводоканал" Дніпропетровської обласної ради" керуючому санації Коновому Олександру Сергійовичу ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ).
За змістом частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи. Якщо судове рішення надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Враховуючи вказане, з урахуванням положень частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду від 20.02.2023 доставлена до електронних скриньок 20.02.2023 та 23.02.2023, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа та супровідним електронним листом (а.с. 55, 56 том 1).
Також, суд наголошує, що за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" вбачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.
З урахуванням наведеного, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області по даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Відповідно до частини 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Відповідно до ч.5 ст.252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд,
31 липня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Євротрубпласт" (далі - позивач, постачальник) та Комунальним підприємством "Кам'янський міськводоканал" Дніпропетровської обласної ради" (далі - відповідач, покупець) укладено договір про закупівлю товару №288/20 (далі - договір) відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов'язався у 2020 році в порядку та на умовах, визначених договором поставити і передати у власність покупця, а покупець - прийняти і оплатити товари в наступному асортименті, кількості та за ціною:
1) труба ПЕ 100 SDR 17 діаметром 630х37,4 поліетилен (труба ПЕ 100 SDR 17 - 630х37,4 відр. питна) - 520 пог.м. - вартість 1 828 632,00 грн. з ПДВ;
2) втулка буртова під фланець SDR 17 PN10 діаметром 630 поліетилен (втулка під фланець ПЕ100 SDR17 630 под.) - 2 шт. - вартістю 12 960,00 грн. з ПДВ;
3) фланець під втулку PN10 діаметром 630 сталь (фланець під буртову втулку 560/630, Ру=10(600-10)) - 2 шт. - вартістю 8 400,00 грн. з ПДВ.
Всього з ПДВ - 1 849 992,00 грн.
Найменування предмету закупівлі: труба пластикова та деталі з'єднувальні - код за ДК 021-2015-44160000-9: магістралі, трубопроводи, труби, обсадні труби, тюбінги та супутні вироби (п.1.2 договору).
Згідно з п.3.1 договору ціна товару встановлюється в національній валюті України - гривні та після підписання сторонами договору змінюватись не може. крім випадків, визначених в пункті 1.4 договору.
Ціна договору на момент його підписання становить 1 849 992,00 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 308 332,00 грн. (п.3.4 договору).
Відповідно до п.4.1 договору розрахунки за договором проводяться покупцем на підставі рахунку-фактури постачальники, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника вказаний у договорі.
Розрахунки за кожну поставлену партію товару згідно Специфікації, здійснюються покупцем протягом 150-ти календарних днів з моменту отримання товару, рахунка-фактури (п.4.3 договору).
Згідно з п.5.2 договору постачальник зобов'язався поставити та передати покупцю товар в строк не більше 15-ти робочих днів з дня підписання сторонами Специфікації на окрему партію товару. Поставки товару здійснюється на склад покупця - вул. Широка, 16, м. Кам'янське Дніпропетровська область (п.5.3 договору).
Відповідно до п.5.4 договору датою поставки товару є дата його передачі уповноваженій особі покупця та підписання накладної. Датою поставки товару вважається дата отримання покупцем товару та підписання супровідних документів уповноваженою особою покупця (п.5.8 договору).
Право власності на поставлений товар переходить до покупця з моменту передачі товару від постачальника за видатковою накладною (п.5.9 договору).
Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами, скріплення печатками сторін (у разі використання) та діє по 31 грудня 2020 року включно, а в частині проведення розрахунків та гарантійних зобов'язань - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором (п.11.1 договору).
У Специфікаціях №01 від 16.09.2020, №021 від 08.10.2020, №03 від 19.10.2020, №04 від 02.11.2020 сторони узгодили найменування, кількість та ціну товару.
На виконання умов договору позивачем поставлено товар на загальну суму 1 849 992,00 грн., що підтверджується за наступними видатковим накладними, які підписані представникам сторін та скріплені печатками товариств:
- №ЕТП РТ1709/009 від 17.09.2020 на суму 21 360,00 грн.;
- №ЕТП КЛ1709/012 від 17.09.2020 на суму 411 442,20 грн.;
- №ЕТП КЛ1709/013 від 17.09.2020 на суму 411 442,20 грн.;
- №ЕТП КЛ0810/012 від 08.10.2020 на суму 379 792,80 грн.;
- №ЕТП КЛ1910/011 від 19.10.2020 на суму 379 792,80 грн.;
- №ЕТП КЛ0311/019 від 03.11.2020 на суму 246 162,00 грн.
Позивач стверджує, що відповідач зобов'язання по оплаті виконав частково внаслідок чого неоплаченими залишились видаткові накладні:
- №ЕТП КЛ1910/011 від 19.10.2020 на суму 379 792,80 грн., частково сплачено - 330 000,00 грн.;
- №ЕТП КЛ0311/019 від 03.11.2020 на суму 246 162,00 грн. - не сплачено.
На час прийняття рішення, доказів оплати поставленого товару у повному обсязі сторонами до матеріалів справи не надано.
Предметом доказування у даній справі є обставини, пов'язані з укладенням договору поставки, строк дії договорів, умови поставки товару, факт поставки товару, настання строку його оплати, наявність часткової чи повної оплати, допущення прострочення оплати.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Умовами договорів передбачено строки, розмір та порядок оплати поставленого товару. Відповідно до пункту 4.3 договору строк оплати поставленого товару є таким, що настав.
Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі статтею 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Крім того, згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Слід також зазначити, що відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Отже, обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Доказів на підтвердження повної оплати в сумі 295 954,80 грн. відповідач не надав, доводи позивача щодо наявності боргу, шляхом надання належних доказів, не спростував.
Враховуючи зазначені норми чинного законодавства України та обставини справи, господарський суд вважає, що вимоги позивача в цій частині є обґрунтованими та доведеними належними доказами, у зв'язку з чим підлягають задоволенню, оскільки зобов'язання повинні виконуватись належним чином та у встановлені строки.
Враховуючи вищевикладене, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 295 954,80 грн., в решті 1 000,00 грн. основного боргу суд відмовляє оскільки в розрахунку позивачем помилково зазначено сума накладної №ЕТП КЛ0311/019 від 03.11.2020 - 247 162,00 грн.
Згідно з ч.1 ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Порушенням зобов'язання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ст.548 Цивільного кодексу України). Виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно договору неустойкою (штрафом, пенею). Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми не своєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Згідно статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
У пункті 7.4 договору сторони визначили, що за порушення строків оплати покупець сплачує користь постачальника пеню у розмірі 0,1% від суми простроченого платежу за поставлений товар, за кожен день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення за кожен день такого прострочення.
Перевіривши розрахунок позивача, суд зазначає, що останнім не враховано положення ст. 232 Господарського кодексу України, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі сплином 6 місяців.
Також позивачем неправильно визначено початок періоду прострочення виконання відповідачем зобов'язання.
Таким чином, суд вбачає підстави для часткового задоволення даної вимоги, а саме у загальній сумі 22 869,10 грн.:
- за видатковою накладною №ЕТП КЛ1910/011 від 19.10.2020 на суму боргу 49 792,80 грн. пеня за період з 19.03.2021 по 19.09.2021 становить - 3 803,35 грн.;
- за видатковою накладною №ЕТП КЛ0311/019 від 03.11.2020 на суму боргу 246 162,00 грн. пеня за період з 02.04.2021 по 02.10.2021 становить - 19 065,75 грн.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних з простроченої суми.
Господарським судом здійснено перевірку розрахунку інфляційних втрат та 3% річних, зробленого позивачем та встановлено, що під час його проведення позивачем неправильно визначено період нарахування інфляційних втрат та 3% річних.
У постанові Верховного Суду від 27.05.2019 по справі № 910/20107/17 викладений наступний правовий висновок: "З огляду на вимоги статей 79, 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).".
Аналогічні правові висновки викладені також в постановах Верховного Суду від 21.05.2019 по справі № 916/2889/13, від 16.04.2019 по справам № 922/744/18 та №905/1315/18, від 05.03.2019 по справі № 910/1389/18, від 14.02.2019 по справі № 922/1019/18, від 22.01.2019 по справі № 905/305/18, від 21.05.2018 по справі № 904/10198/15, від 02.03.2018 по справі № 927/467/17.
Об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 905/21/19 наведено формулу за якою можна розрахувати інфляційні втрати: "Х" * "і-1" - 100 грн. = "ЗБ", де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн. - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці). При цьому зазначено, що за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).
У випадку якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу, та ділиться на 100%.
Зазначена правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 20.08.2020 у справі № 904/3546/19.
Крім того, об'єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 надала роз'яснення, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Таким чином, враховуючи визначений судом період прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання, застосувавши межі періоду, що визначені позивачем у розрахунку, здійснивши власний розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, з урахуванням вказаних вище положень, суд встановив, що 3% річних за загальний період з 19.03.2021 по 07.02.2023 у сумі 16 525,36 грн. та інфляційні втрати за загальний період з квітня 2021 року по січень 2023 року у сумі 103 375,44 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, такими засобами як письмові, речові і електронні докази.
Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по справі покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Стягненню з відповідача на користь позивача підлягає частина витрат по сплаті судового збору в сумі 6 580,87 грн.
Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Євротрубпласт" до Комунального підприємства "Кам'янський міськводоканал" Дніпропетровської обласної ради" про стягнення 296 954,80 грн. заборгованості за поставлений товар, 166 204,76 грн. пені, 108 506,28 грн. інфляційних втрат, 17 622,00 грн. 3% річних задовольнити частково.
Стягнути з Комунального підприємства "Кам'янський міськводоканал" Дніпропетровської обласної ради" (51931, Дніпропетровська область, м. Кам'янське, вул. Широка, буд. 16, ідентифікаційний код 33855098) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Євротрубпласт" (77300, Івано-Франківська область, Калуський район, м. Калуш, вул. Промислова, буд. 7, ідентифікаційний код 33090871) 295 954,80 грн. заборгованості за поставлений товар, 22 869,10 грн. пені, 103 375,44 грн. інфляційних втрат, 16 525,36 грн. 3% річних та витрати зі сплати судового забору у розмірі 6 580,87 грн.
В решті позовних вимог відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення, шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Е.М. Бондарєв