25 травня 2023 року
м. Хмельницький
Справа № 686/29456/21
Провадження № 22-ц/4820/645/23
Хмельницький апеляційний суд
у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Костенка А.М. (суддя-доповідач), Гринчука Р.С., Спірідонової Т.В.
секретар судового засідання Кошельник В.М.
з участю: представника позивача, відповідача, його представника
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 686/29456/21 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 12 грудня 2022 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи - Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» про стягнення коштів за договором кредиту.
Заслухавши доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з апеляційною скаргою, суд
В грудні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом та просив ухвалити рішення, яким стягнути з ОСОБА_2 на його користь заборгованість за договором про надання споживчого кредиту №11169799000 від 15 червня 2007 року в розмірі 12205,72 доларів США, а також понесені судові витрати.
Обґрунтовуючи позовні вимоги вказував, що 15 червня 2007 року між ОСОБА_2 та АКІБ «Укрсиббанк» (надалі - банк) було укладено Договір про надання споживчого кредиту №11169799000 (надалі - кредитний договір) відповідно до якого банк надав відповідачу кредит в розмірі 30 000,00 доларів США, що еквівалентно 151 500,00 гривень за курсом НБУ на дату укладення Кредитного договору.
З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між відповідачем та банком було укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Пруняком В.І. від 15.06.2007 року та зареєстрований в реєстрі за №2444 (надалі - договір іпотеки), відповідно до якого ОСОБА_2 передав в іпотеку належне йому на праві власності нерухоме майно домоволодіння -цегляний житловий будинок загальною площею 53,9 кв.м та житловою площею 36,4 кв.м, цегляний хлів, погріб, вбиральня за адресою: АДРЕСА_1 .
12 грудня 2011 року АКІБ «Укрсиббанк» відступило ТОВ «Кей - Колект» право вимоги до ОСОБА_2 за договором про надання споживчого кредиту №11169799000 від 15.06.2007р.
02 листопада 2021 року між ТОВ «Кей-Колект» та ТОВ «Інком-Фінанс» було укладено договір про відступлення права вимоги, за яким до останнього перейшло право вимоги за договором про надання споживчого кредиту №11169799000 від 15.06.2007р.
Позивач обґрунтовуючи свої позовні вимоги, вказував, що придбав у ТОВ «Кей-Колект» право вимоги за вищевказаним договором про надання споживчого кредиту №11169799000, від 15.06.2007р. на підставі договору про відступлення права вимоги від 02листопада 2021 року.
ТОВ «Інком-Фінанс» відступило ОСОБА_1 право вимоги повернення заборгованості в розмірі12205,72доларів США - основна сума кредиту,та 14717,68 доларів США -проценти закористування кредитом.
Оскільки ОСОБА_2 в добровільному порядку свої зобов'язання не виконав, позивач вказував, що вимушений звернутися до суду із зазначеним позовом.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 12 грудня 2022 рокув задоволенні вказаного позову було відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, посилаючись на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішенні, ухвалити нове рішення, яким повністю задоволити позовні вимоги.
Так, апелянт вказує, що при вирішенні спору суд пришов до помилкового висновку про відсутність заборгованості у ОСОБА_2 за договором про надання споживчого кредиту №11169799000, від 15.06.2007р. та анулювання кредиту.
Вказує, що відповідачем жодними належними та допустими доказами не доведено факту повного погашення заборгованості за кредитним договором (сплати тіла кредиту та процентів). Отже вказане на думку апелянта, свідчить про наявність боргу ОСОБА_2 , тому суд безпідставно відмовив в задоволенні вказаного позову.
Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Так судом встановлено, що 15 червня 2007 рокуміж АТ КБ «УкрСибанк» та ОСОБА_2 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 11169799000, за умовами якого банк надав позичальнику кредит в сумі 30 000 доларів США зі сплатою 13,5% річних за користування кредитними коштами з кінцевим терміном повернення кредиту до 14 червня 2017 року на споживчі цілі.
В забезпечення виконання зобов'язань позичальником за даним кредитним договоромв цей же день 15 червня 2017 року між АТ КБ «УкрСибанк» та ОСОБА_2 укладено договір іпотеки, предметом якого є житловий будинок по АДРЕСА_1 . За умовами договору у разі порушення позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється в тому числі на підставі застереження про задоволення вимог іпотекодержателя.
12 грудня 2011 року між АТ КБ «УкрСибанк» та ТОВ «Кей-Колект» укладено Договір факторингу № 1, згідно з умовами якого право вимоги до позичальника за зобов'язаннями передбаченими кредитним договором № 11169799000від 15.06.2007 року, перейшло до ТОВ «Кей-Колект», сума заборгованості по кредиту на день відступлення права вимог складала 25999,35 доларів США по тілу кредиту та 14717,68 доларів США по відсотках за користування кредитом, всього 40717,03 доларів США.
Також 12 грудня 2011 року між АТ КБ «УкрСибанк» та ТОВ «Кей-Колект» було укладено договір про відступлення права вимогами за договорами іпотеки, в тому числі і за договором іпотеки, укладеним 15 червня 2017 року між АТ КБ «УкрСибанк» та ОСОБА_2 в забезпечення виконання останнім зобов'язань за кредитним договором № 11169799000 від 15 червня 2007 року.
16 червня 2015 року на підставі договору іпотеки від15 червня 2017 року, укладеного між АТ КБ «УкрСибанк» та ОСОБА_2 , в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно в позасудовому порядку за ТОВ «Кей-Колект» було зареєстровано право власності на предмет іпотеки - житловий будинок по АДРЕСА_1 .
28 січня 2021 року між ТОВ «Кей-Колект» та ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу, за умовами якого ТОВ «Кей-Колект» продало, а ОСОБА_1 купив житловий будинок по АДРЕСА_1 , прийнявши його у власність. За умовами договору балансова вартість об'єкта нерухомого майна станом на 26 січня 2021 року складає 180250,57 грн. (п. 3.1). Ціна об'єкта нерухомого майна 112 000 грн. (п. 3.2).
В 2015 році ТОВ «Кей-Колект» направило ОСОБА_2 повідомлення про анулювання боргу, в якому вказало що на підставі договору про надання споживчого кредиту № 11169799000 від 15.06.2007 року за боржником рахується заборгованість в загальній сумі 40717,03 долара США. ТОВ «Кей-Колект» як кредитор з метою виконання вимог п.п. 164,2.17 п.164.2 ст. 164 та 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України повідомляє ОСОБА_2 як платника податку з доходів фізичних осіб , що рішення про анулювання (прощення) його кредитної заборгованості прийнято 16.06.2015 року. В зв'язку з цим позичальник має самостійно відобразити зазначену вище суму боргу у річній податковій декларації та відповідно сплатити податки та податкові платежі.
Також в 2015 році ОСОБА_2 ТОВ «Кей-Колект» було видано довідку, згідно якої ТОВ «Кей-Колект» підтверджує, що станом на 17.06.2015 року позичальник ОСОБА_2 за кредитним договором № 11169799000 від 15.06.2007 року, право вимоги за яким було відступлено АТ «УкрСиббанк» на користь ТОВ «Кей-Колект» не має заборгованості перед ТОВ «Кей-Колект». ТОВ «Кей-Колект» до ОСОБА_2 жодних фінансових та майнових претензій не має.
02 листопада 2011 року між ТОВ «Кей-Колект» та ТОВ «Інком-Фінанс» укладено Договір про відступлення прав вимоги за договором про надання споживчого кредиту № 11169799000 від 15.06.2007 року, укладеного між АТ КБ «УкрСибанк» та ОСОБА_2 . За умовами договору відступлено право вимоги повернення заборгованості по тілу кредиту в сумі 12205,72 долари США та право вимоги сплати процентів за користування кредитом в сумі 14717,68 доларів США.
За актом прийому-передачі документів новому кредитору було передано оригінали кредитного договору та додаткових угод до нього.
В цей же день 02 листопада 2011 року між ТОВ «Інком-Фінанс» та громадянином ОСОБА_1 укладено Договір про відступлення прав вимоги за договором про надання споживчого кредиту № 11169799000 від 15.06.2007 року, укладеного між АТ КБ «УкрСибанк» та ОСОБА_2 . За умовами договору відступлено право вимоги повернення заборгованості по тілу кредиту в сумі 12205,72 долари США та право вимоги сплати процентів за користування кредитом в сумі 14717,68 доларів США. За актом прийому-передачі документів новому кредитору було передано оригінали кредитного договору та додаткових угод до нього.
В зв'язку з цим, позивач ОСОБА_1 і звернувся до суду з вимогами про стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту № 11169799000 від 15.06.2007 року в сумі 12205,72 долари США по тілу кредиту.
Закон України «Про іпотеку» як акт цивільного законодавства визначає правові підстави для припинення не тільки іпотеки як додаткового зобов'язання, а й основного зобов'язання, що випливає з кредитного договору.
Стаття 36 зазначеного Закону передбачає, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.
Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання в порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.
Частина четверта статті 591 ЦК України містить загальне правило, що якщо сума, одержана від реалізації предмета застави, не покриває вимоги заставодержателя, він має право отримати суму, якої не вистачає, з іншого майна боржника в порядку черговості відповідно до статті 112 ЦК України, якщо інше не встановлено договором або законом. Водночас частина четверта статті 36 Закону України «Про іпотеку» встановлює спеціальне правило, яке підлягає переважному застосуванню.
Відповідно до частини четвертої статті 36 Закону України «Про іпотеку» після звершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов'язання є недійсними.
Норма права, яка міститься в зазначеній частині Закону, передбачає недійсність вимог іпотекодержателя, які можуть виникнути до боржника після будь-якого позасудового врегулювання, зокрема після звернення стягнення на предмет іпотеки, а отже, має обмежувальний характер регулювання, тому не може тлумачитися розширено.
Із цього випливає неможливість для кредитора вимагати виконання боржником основного зобов'язання в розмірі, який перевищує визначену суб'єктом оціночної діяльності вартість такого предмета іпотеки, якщо кредитор (іпотекодержатель) звернув стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання за цією ціною (оберненням його у свою власність).
У той же час виходячи з розуміння зобов'язання як правовідношення, у якому боржнику належить юридичний обов'язок вчинити певну дію на користь кредитора (або ж утриматися від її вчинення), а також і право кредитора вимагати від боржника виконання такого обов'язку, відсутність кореспондуючого праву обов'язку призводить до припинення існування між кредитором та боржником цього зобов'язання в цілому, тобто до припинення зобов'язання з підстав, визначених законом.
Така ж правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 лютого 2022 року в справ № 761/36873/18.
В цій постанові Велика Палата Верховного Суду вказала: «допускаючи можливість задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, законодавець тим встановлює правило про те, що після завершення позасудового врегулювання, зокрема стягнення на предмет іпотеки, переданий боржником, будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов'язання є недійсними.Позасудове звернення стягнення на предмет іпотеки вважається таким, що погашає всі вимоги кредитора до боржника, незалежно від того, чи перевищує вартість предмета іпотеки розмір вимог кредитора.Законодавець у такий спосіб встановив баланс між майновими правами та інтересами кредитора-іпотекодержателя і боржника, надавши можливість швидкого та ефективного задоволення його вимог, запобігаючи при цьому можливості зловживанням кредитором своїм становищем та вимагаючи добросовісної поведінки всіх учасників правовідносин.Разом із цим при тлумаченні вказаних норм права враховується принцип свободи договору як загальної засади цивільного законодавства, оскільки сторони є вільними при укладенні договору, що означає можливість забезпечення основного зобов'язання як у повному обсязі, так і в його частині відповідно до умов забезпечувального правочину, а кредитор при укладенні іпотечного договору не позбавлений можливості оцінити всі звичайні ризики, у тому числі і вірогідність того, що за рахунок вартості іпотечного майна (як забезпечувального правочину) не буде забезпечено основне зобов'язання в повному обсязі. В разі завершення такого позасудового врегулювання, тобто звернення стягнення на предмет іпотеки у способи, визначені статтею 37 Закону України «Про іпотеку», зобов'язання припиняється, оскільки за положеннями цього Закону всі наступні вимоги є недійсними».
Отже, оскільки кредитор ТОВ «Кей-Колект» на підставі іпотечного застереження у договорі іпотеки звернув стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття права власності в позасудовому порядку на предмет іпотеки - житловий будинок по АДРЕСА_1 в рахунок виконання основного зобов'язання за кредитним договором, то дані зобов'язання за кредитним договором припинились і всі наступні вимоги за даним договором є недійсними.
З вищевказаних підстав в позові ОСОБА_1 як правонаступника кредитора про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за договором про надання споживчого кредиту №11169799000 від 15 червня 2007 року в розмірі 12205,72 доларів США слід відмовити, оскільки відповідно до норм ст. 36 Закону України «Про іпотеку» такі вимоги є недійсними.
Крім того колегія суддів при вирішенні спору приймає до уваги і наступні обставини.
Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор (частина перша статті 510 ЦК України).
За нормами ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
За змістом норм ст. 605 ЦК України зобов'язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов'язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме оригіналу повідомлення ТОВ «Кей-Колект» про анулювання боргу, адресоване боржнику ОСОБА_2 , після звернення стягнення на предмет іпотеки новим кредитором 16.06.2015 року прийнято рішення про анулювання (прощення) його кредитної заборгованості за договором про надання споживчого кредиту № 11169799000 від 15.06.2007 року в загальній сумі 40717,03 долара США.
Вказана обставина підтверджується і оригіналом довідкою 2015 року, виданою ТОВ «Кей-Колект», що станом на 17.06.2015 року позичальник ОСОБА_2 за кредитним договором № 11169799000 від 15.06.2007 року, право вимоги за яким було відступлено АТ «УкрСиббанк» на користь ТОВ «Кей-Колект» не має заборгованості перед ТОВ «Кей-Колект». ТОВ «Кей-Колект» до ОСОБА_2 жодних фінансових та майнових претензій не має.
Враховуючи наведене колегія суддів вважає, що зобов'язання позичальника ОСОБА_2 за кредитним договором № 11169799000 від 15.06.2007 року в загальній сумі 40717,03 долара США припинилось на підставі ст. 36 Закону України «Про іпотеку» після звернення стягнення кредитором на предмет іпотеки в позасудовому порядку та на підставі норм ст. 605 ЦК України 15.06.2007 року внаслідок прощення боргу новим кредитором ТОВ «Кей-Колект» шляхом прийняття рішення про анулювання (прощення) кредитної заборгованості позичальника, а тому відсутні підстави для задоволення позову та стягнення заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором № 11169799000 від 15.06.2007 року на користь нового кредитора ОСОБА_1 .
Доводи апеляційної скарги, що при вирішенні спору суд прийшов до помилкового висновку про відсутність заборгованості у ОСОБА_2 за договором про надання споживчого кредиту, а відповідачем жодними належними та допустими доказами не доведено факту повного погашення заборгованості за кредитним договором (сплати тіла кредиту та процентів) з вищевказаних підстав слід відхилити.
Вказані доводи спростовуються вищенаведеними нормами права та обставинам справи і суперечать правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду щодо недійсності вимог кредитора після звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку.
При цьому суд також відхиляє посилання апелянта на повідомлення ТОВ «Кей-Колект» на адресу суду, що вищевказаний борг відповідача не було анульовано і заборгованість позичальника на час укладення угоди між ТОВ «Кей-Колект» та ТОВ «Інком-Фінанс» про відступлення прав вимоги за кредитним договором існувала, в розмірі, вказаному в договорі.
Таке повідомлення на адресу суду суперечить оригіналам повідомлення ТОВ «Кей-Колект» про анулювання боргу та довідці про відсутність заборгованості в 2015 році на адресу позивача, які жодним чином сторонами не спростовано.
Рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст. ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 12 грудня 2022 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 29 травня 2023року.
Судді А.М. Костенко
Р.С. Гринчук
Т.В. Спірідонова