25 травня 2023 року
м. Хмельницький
Справа № 686/8912/22
Провадження № 22-ц/4820/151/23
Хмельницький апеляційний суд
в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Костенка А.М. ( суддя-доповідач), Гринчука Р.С., Спірідонової Т.В.
секретар судового засідання Дубова М.В.
з участю: позивача, її представника, представника відповідача
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 686/8912/22 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 10 листопада 2022 року в складі судді Продана Б.Г. у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Альфа-Банк» про припинення іпотеки.
Заслухавши доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з апеляційною скаргою, суд
У травні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила визнати іпотеку, яка зазначена в іпотечному договорі № 2203/0708/45-008-Z-1 (на купівлю житлової нерухомості) від 21 липня 2008 року, а саме: квартиру АДРЕСА_1 , який укладений між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Твердохліб Г.Г., зареєстрований в реєстрі, іпотекодержателем якої є згідно договору купівлі-продажу прав вимоги від 25 травня 2012 року між ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта банк» та в подальшому, згідно договору купівлі-продажу прав вимоги від 15 червня 2012 року між ПАТ «Дельта банк» та ПАТ «Альфа-Банк», АТ «Альфа-Банк» - припиненою.
При цьому позивачка посилалася, що 21 липня 2008 року між нею та ВАТ "Сведбанк" був укладений іпотечний договір № 2203/0708/45-008-Z-1, за яким вона передала іпотекодержателю квартиру АДРЕСА_2 на забезпечення належного виконання кредитного договору № 2203/0708/45-008 від 21.08.2008 року.
Заочним рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22 листопада 2015 року, з нею достроково було стягнуто заборгованість за кредитним договором в загальному розмірі 573081 грн 95 коп, яку вона погасила, виконавши рішення суду в повному обсязі, однак, відповідач не припинив дію іпотечного договору мотивуючи відмову тим, що боржник не виконала свої зобов'язання по кредитному договору. Таким чином, право іпотекодавця підлягає судовому захисту, оскільки іпотека є такою, що припинена, не шляхом припинення договору іпотеки, а шляхом припинення зобов'язання за договором.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 10 листопада 2022 року позов задоволено, визнано іпотеку за іпотечним договором № 2203/0708/45-008-Z-1 від 21 липня 2008 року, квартири АДРЕСА_2 , який укладений між ОСОБА_1 та АТ «Альфа-Банк», припиненою.
АТ «Альфа-Банк» не погодилося з таким рішенням суду першої інстанції подало апеляційну скаргу, в якій посилається на його незаконність та необґрунтованість, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи. Так, на думку апелянта є безпідставним висновок суду, що АТ «Альфа-Банк» втратило право на нарахування відсотків за кредитом на наступний день після подачі позовної заяви про стягнення заборгованості за кредитом з боржника, оскільки сума заборгованості, яка була стягнута судом, згідно заочного рішення, визначена станом на 01 вересня 2015 року і була сплачена позичальником тільки у 2022 році. Крім того, в ході розгляду справи не було здобуто належних доказів оплати всієї заборгованості за кредитом. Таким чином, банк не втратив своє право на нарахування відсотків в період з 01 вересня 2015 року по дату реєстрації судом позовної заяви про дострокове стягнення кредитних коштів, отже кредитні зобов'язання позичальника перед кредитором в повному обсязі не виконані, а тому судом безпідставно припинено дію іпотечного договору, яким забезпечено виконання кредитного зобов'язання. Апелянт, просив врахувати позицію Великої Палати Верховного Суду, яка визначена в постанові від 18 січня 2022 року у справі № 910/17048/17, згідно якої закінчення строку договору, який був належно виконаний лише однією стороною, не звільняє другу сторону від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання нею її обов'язку під час дії договору, тобто нарахування процентів за користування кредитом припиняється у день фактичного повернення кредиту в повному обсязі, день повернення кредиту не враховується при нарахування процентів. Апелянт вказує, що відповідно до розрахунку заборгованості за спірним договором кредиту станом на 04 січня 2022 року, з врахуванням всіх платежів, заборгованість по тілу кредиту становить 16 402,42 долари США, по відсотках 992,24 долари США.
Тому з огляду на доводи апеляційної скарги, АТ «Альфа-Банк», просило скасувати рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 10 листопада 2022 року та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Представник ОСОБА_1 - адвокат Кузьма К.І. подала відзив на апеляційну скаргу, вказує, що рішення суду першої інстанції є законним, оскільки в даному випадку кредитор пред'явив вимогу про дострокове повернення позики та належних кредитору процентів, тому строк виконання договору настав і позичальник повинен повернути кредитору позику в повному обсязі. Такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов'язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом, а також неустойки. Крім того, в ході розгляду справи представник відповідача визнавав факт виконання ОСОБА_1 заочного рішення суду у справі № 686/19504/15-ц, а відсутність у призначенні платежу посилання на рішення суду, не впливає на погашення боргу. Посилання апелянта на позицію Великої Палати Верховного Суду, яка визначена в постанові від 18 січня 2022 року не може бути враховано судом апеляційної інстанції, так як вона стосується тих правовідносин, коли кредитор не пред'явив вимоги до позичальника про дострокове стягнення кредитних коштів. Оскільки предметом розгляду даної справи є припинення іпотечних зобов'язань, а відповідно до постанови Верховного Суду від 19 серпня 2022 року у справі № 263/12775/20 чітко визначено, що зобов'язання щодо сплати нарахованих відповідачем відсотків за неправомірне користування коштами, інфляційних витрат не входять до основного зобов'язання за кредитним договором та є додатковими вимогами, які не охоплено зобов'язаннями за договором іпотеки, а також те що ОСОБА_1 виконала свої основні зобов'язання перед банком, які були забезпечені іпотекою у повному обсязі, відтак суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги, отже доводи апеляційної скарги є безпідставними.
Перевіривши матеріали справи, колегія судді вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
У відповідності до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом встановлено, що 21 липня 2008 року між ВАТ «Сведбанк» (правонаступник ПАТ «Альфа-Банк») та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 2203/0707/45-008, за умовами якого банк надає позичальнику кредит для здійснення позичальником розрахунків по договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 в сумі 72000 доларів США на строк з 21.07.2008 року по 21.07.2030 року із сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 11,9 % річних (розділ 1).
У випадку невиконання позичальником будь-яких своїх зобов'язань за договором банк має право вимагати дострокового повернення кредиту, сплати процентів за користування ним, а позичальник зобов'язаний виконати зобов'язання в порядку, передбаченому п.п. 9.2, 9.3 договору. Вимога про дострокове повернення кредиту, сплати процентів за користування ним, направляється позичальнику у письмовому вигляді та підлягає виконанню протягом 30 днів з моменту її надіслання банком позичальнику (розділ 9).
На забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором, 21 липня 2008 року між 06.09.2007 року між ВАТ «Сведбанк» (правонаступник ПАТ «Альфа-Банк») та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки № 2203/0707/45-Z-1, за умовами якого предметом договору іпотеки є квартира АДРЕСА_2 .
25 травня 2012 року між ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта банк» був укладений договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до якого до «Дельта банк» перейшло право вимоги за кредитним договором № 2203/0708/45-008 від 21.07.2008 року, що був укладений між ВАТ «Сведобанк» та ОСОБА_1 , та договорами забезпечення виконання позичальником своїх зобов'язань за даним кредитним договором.
В послідуючому 15 червня 2012 року між ПАТ «Дельта банк» та ПАТ «Альфа банк» також був укладений договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитним договором № 2203/0708/45-008, відповідно до якого вже ПАТ «Альфа банк» перейшло право вимоги за кредитним договором № 2203/0708/45-008 від 21.07.2008 року, що був укладений між ВАТ «Сведобанк» та ОСОБА_1 , та договорами забезпечення виконання позичальником своїх зобов'язань за даним кредитним договором.
В період з 2008 року по липень 2015 року позичальник сплатила банку на погашення кредиту 86308,47 доларів США
В послідуючому ОСОБА_1 належним чином свої зобов'язання за кредитним договором в повному обсязі не виконувала, внаслідок чого на виконання умов п.п. 9.1-9.2 кредитного договору 07 вересня 2015 року ПАТ «Альфа банк» направив ОСОБА_1 вимогу про дострокове повернення кредитних коштів в повному обсязі станом на 01.09.2015 року в загальній сумі 573081,95 грн.
Однак дану вимогу банком відповідачем ОСОБА_1 виконано не було.
В зв'язку з порушенням позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором ПАТ «Альфа банк» 23 вересня 2015 року звернулось до суду з позовом про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за кредитним договором № 2203/0707/45-008 від 21.07.2008 року станом на 01.09.2015 року в загальній сумі 26243,83 долара США, що еквівалентно 573081,95 грн., яка складається з заборгованості по тілу кредиту в сумі 25360,31 доларів США, що еквівалентно 552992,19 грн. та 883,52 долара США заборгованості по відсоткам, що еквівалентно 19265,52 грн. та 824,24 грн. пені.
До позову долучено розрахунок заборгованості по кредиту, з якого вбачається, що станом на 01.09.2015 року заборгованість за кредитним договором складає 26243,83 долара США, що еквівалентно 573081,95 грн.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22 грудня 2015 року даний позов було задоволено та стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 як поручителя солідарно на користь ПАТ «Альфа банк» заборгованість за кредитним договором № 2203/0707/45-008 від 21.07.2008 року в розмірі 573081,95 гривень, та судові витрати по сплаті судового збору у сумі 8596,23 гривень.
На виконання даного рішення було видано два виконавчі листи, які було звернуто до примусового виконання.
На виконання вказаного рішення Хмельницького міськрайонного суду позивачем в період січня 2016 року по лютий 2020 року сплачені на користь ПАТ "Альфа банк" 583114,12 грн.
Таким чином в загальному на виконання кредитного договору ОСОБА_1 було сплачено банку 112549,3 доларів США (86308,47+26243,83).
Вказані обставини підтверджуються кредитним договором, договором іпотеки, рішенням суду та іншими матеріалами справи.
В серпні 2022 року Акціонерне товариство «Альфа-банк» без зміни організаційної форми та коду ЄДРПУО, змінило назву на Акціонерне товариство «Сенс Банк».
За змістом статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. Іпотека припиняється у разі припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору (частина п'ята статті 3, абзаци другий і сьомий частини першої статті 17 Закону України «Про іпотеку», пункт 1 частини першої і речення друге цієї частини статті 593 ЦК України).
Згідно частини першої статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
За нормами стаття 599 ЦК України однією з таких підстав, встановлених законом, є виконання, проведене належним чином.
Обмеження речових прав на нерухоме майно (обтяження нерухомого майна) - це обмеження або заборона розпорядження нерухомим майном, установлена відповідно до правочину (договору), закону або актів органів державної влади, місцевого самоврядування, їх посадових осіб, прийнятих у межах повноважень, визначених законом (абзац п'ятий частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» в редакції, чинній на час укладення іпотечного договору).
Записи про державну реєстрацію обтяжень нерухомого майна, а також іпотеки за належного виконання у повному обсязі забезпеченого іпотекою основного зобов'язання за кредитним договором є перешкодами в реалізації власником права розпорядження відповідним майном.
Враховуючи те, що суд першої інстанції правильно встановив, що свої зобов'язання за кредитним договором боржник виконав в повному обсязі та належним чином, що підтверджується рішенням суду та відповідними платіжними документами у вигляді квитанцій про сплату коштів, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що належне виконання основного зобов'язання припиняє іпотеку й обтяження нерухомого майна, що є предметом іпотеки.
Крім того, слід врахувати, що на момент звернення до суду із цим позовом відповідачем так і не було вчинено дій щодо припинення іпотеки у зв'язку із повним погашенням боргу за основним зобов'язанням, забезпеченим іпотекою, а обов'язок в іпотекодавця щодо безпосереднього звернення до іпотекодержателя із заявою про припинення обтяження відсутній.
Системний аналіз зазначених вище норм матеріального права дає підстави зробити висновок, що після сплати боржником перед банком боргу у повному обсязі, кредитний договір припиняється у зв'язку з виконанням боржником зобов'язання за кредитним договором, а отже і припиняється дія всіх забезпечувальних договорів.
Такі ж правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 26 січня 2022 року у справі № 127/26402/20, від 30 листопада 2022 року у справі № 585/2333/21, постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 711/4556/16-ц.
Доводи апеляційної скарги, що банк не втратив право на нарахування відсотків за період з 01.09.2015 року по дату подання позову про стягнення боргу - 23.09.2015 року, має право на стягнення відсотків за даний період, саме 23.09.2015 року є датою дострокового припинення кредитного договору, а сума боргу за рішенням суду нарахована станом на 01.09.2015 року, а відтак зобов'язання за кредитним договором не припинилось, слід відхилити.
У частині другій статті 1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами(з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
Також відповідно правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 4 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник виконав не в повному обсязі, не є підставою для нарахування процентів та пені за кредитним договором.
У Рішенні Конституційного Суду України від 09 липня 2002 року № 15-рп/2002 визначено, що обрання певного засобу правового захисту, у тому числі й досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує. Встановлення законом обов'язкового досудового врегулювання спору обмежує можливість реалізації права на судовий захист.
Таким чином, позикодавець наділений можливістю реалізувати своє право в порядку частини другої статті 1050 ЦК України на дострокове повернення йому частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, як шляхом пред'явлення досудової вимоги, так і судової.
Колегія суддів вважає, що, направивши 07.09.2015 року ОСОБА_1 вимогу про дострокове повернення кредитних коштів в повному обсязі станом на 01.09.2015 року, банк реалізував своє право на дострокове пред'явлення вимоги в порядку частини другої статті 1050 ЦК України, чим змінив строк виконання в повному обсязі кредитного зобов'язання на 01.09.2015 року.
З огляду на те, що банк пред'явив до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, то у позивача припинилося право нараховувати проценти за кредитом після 01.09.2015 року.
Посилання апелянта на судові рішення у справі № 686/27430/20 не може бути взята до уваги, оскільки в обставини, встановлені в даній цивільній справі відмінні від обставин справи № 686/27430/20.
З цих же підстав суд відхиляє посилання апелянта на постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.01.2022 року в справі № 910/17048/17.
В справі № 910/17048/17 було встановлено, що відповідно до пункту 6.2 договору про відкриття кредитної лінії № 119 та аналогічного пункту у договорі № 120, укладеного сторонами нарахування процентів здійснюється щоденно протягом дії цих договорів із розрахунку 360 днів у році, їх нарахування починається з дня надання кредиту (включно). Нарахування процентів повністю і остаточно припиняється в день фактичного повернення кредиту в повному обсязі. День повернення кредиту не враховується при нарахуванні процентів.
В даній же цивільній справі такі умови договору відсутні.
Крім того в п.п. 111, 112 даної постанови вказано, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами договору строку надання позики (тобто за період правомірного користування нею). Після спливу такого строку чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право позикодавця нараховувати проценти за позикою припиняється. Права та інтереси позикодавця в охоронних правовідносинах (тобто за період прострочення виконання грошового зобов'язання) забезпечує частина друга статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання. Такий правовий висновок Велика Палата Верховного Суду зробила у постановах від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 4-10цс18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18), від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18).
Підстав для відступу від вказаних правових висновків Велика Палата Верховного Суду не вбачає, а тому в даній цивільній справі колегія суддів апеляційного суду кладе в основу судового рішення саме постанову Велика Палата Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 та інші вищевказані.
Крім того як вказано в мотивувальній частині рішення на виконання кредитного договору ОСОБА_1 було сплачено банку в загальній сумі 112549,3 доларів США, з них 86308,47 доларів США в добровільному порядку та 26243,83 доларів США на виконання рішення суду.
За умови договору позичальник мала в період дії договору з 21.07.2008 року по 21.07.2030 року за користування кредитом сплатити проценти в розмірі 11,9 % річних.
В ході розгляду справи апеляційним судом у представника відповідача судом витребовувались дані про сукупну вартість кредиту на час його укладення за період дії з 21.07.2008 року по 21.07.2030 року, однак такі дані суду надані не були.
При цьому слід врахувати, що внаслідок відповідної вимоги банку договір припинив свою дію у вересні 2015 року і з цього часу банк втратив право нараховувати відсотки за користування кредитними коштами. Однак суду не було надано сукупна вартість кредиту на час припинення його дії.
Крім того як встановлено судом сума кредиту складає 72000 доларів США, а банку було повернуто кредит в загальній сумі 112549,3 доларів США, тобто повернуті відсотки за користування кредитом складають 42549,3 доларів США, що більше 59% від тіла кредиту.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384, 389 390 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Альфа-Банк» залишити без задоволення.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 10 листопада 2022 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 29 травня 2023 року.
Судді А.М.Костенко
Р.С. Гринчук
Т.В. Спірідонова