24 травня 2023 року
м. Хмельницький
Справа № 672/1217/21
Провадження № 22-ц/4820/1002/23
Хмельницький апеляційний суд у складі колегії
суддів судової палати з розгляду цивільних справ
Ярмолюка О.І. (суддя-доповідач), Гринчука Р.С., Янчук Т.О.,
секретар судового засідання Шевчук Ю.Г.,
з участю представниці позивача Мельник В.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції справу за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Городоцького районного суду Хмельницької області від 14 березня 2023 року,
встановив:
1.Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2021 року Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (далі - АТ КБ «Приватбанк», банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
АТ КБ «Приватбанк» зазначило, що 5 жовтня 2007 року між ним і ОСОБА_1 укладено кредитний договір №HMIBGA00007814, за умовами якого банк надав останній кредит у розмірі 28 035 грн 70 коп. на термін до 4 жовтня 2017 року. ОСОБА_1 зобов'язалася повернути кредит, сплатити проценти та комісію щомісячними платежами. За договором поруки від 5 жовтня 2007 року ОСОБА_2 поручився перед банком за виконання ОСОБА_1 обов'язків з повернення кредиту, сплати процентів, комісії і неустойки. ОСОБА_1 не виконала взятих на себе зобов'язань, внаслідок чого банк вправі стягнути з відповідачів заборгованість за кредитним договором станом на 23 вересня 2021 року у розмірі 307 553 грн 65 коп., яка складається з 25 551 грн 59 коп. тіла кредиту, 34 916 грн 74 коп. процентів, 5 200 грн комісії, 241 885 грн 32 коп. пені.
За таких обставин АТ КБ «Приватбанк» просило суд стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на свою користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 307 553 грн 65 коп.
Короткий зміст рішень суду першої інстанції
Заочним рішенням Городоцького районного суду Хмельницької області від 20 січня 2022 року позов задоволено.
Стягнено солідарно з ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на користь АТ КБ «Приватбанк» за договором кредиту №HMIBGA00007814 від 5 жовтня 2007 року заборгованість в сумі 307 553 грн 65 коп., яка складається з: 25 551 грн 59 коп. заборгованості за тілом кредиту, 34 916 грн 74 коп. заборгованості за відсотками, 5 200 грн заборгованості по комісії за користування кредитом, 241 885 грн 32 коп. пені за несвоєчасне виконання зобов'язання.
Стягнено з ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на користь АТ КБ «Приватбанк» судовий збір в сумі 4 613 грн 30 коп. - по частині з кожного.
Ухвалою Городоцького районного суду Хмельницької області від 12 квітня 2022 року заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення задоволено. Скасовано заочне рішення Городоцького районного суду Хмельницької області від 20 січня 2022 року та призначено справу до судового розгляду в порядку загального позовного провадження.
Рішенням Городоцького районного суду Хмельницької області від 14 березня 2023 року позов задоволено частково.
Стягнено солідарно з ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на користь АТ КБ «Приватбанк» за договором кредиту №HMIBGA00007814 від 5 жовтня 2007 року заборгованість в сумі 91 419 грн 44 коп., яка складається з: 25 551 грн 59 коп. заборгованості за тілом кредиту, 34 916 грн 74 коп. заборгованості за відсотками, 30 951 грн 11 коп. пені за несвоєчасне виконання зобов'язання.
Стягнено з ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на користь АТ КБ «Приватбанк» судовий збір в сумі 1 371 грн 08 коп. - по частині з кожного.
Суд керувався тим, що позичальник ОСОБА_1 не виконала зобов'язання за кредитним договором, а тому банк вправі стягнути з неї та поручителя ОСОБА_2 як солідарних боржників неповернутий кредит і нараховані проценти, а також пеню за період з 11 листопада 2016 року до 5 жовтня 2020 року (з урахуванням встановлених кредитним договором п'ятирічного строку позовної давності та трирічного строку нарахування неустойки). Положення кредитного договору щодо нарахування комісії як винагороди за надання фінансового інструмента є несправедливими, внаслідок чого позов банку в цій частині є безпідставним і не підлягає задоволенню.
При цьому суд виходив з того, що факт отримання ОСОБА_1 кредитних коштів і факт укладення (підписання) ОСОБА_2 договору поруки доведені належними доказами.
Також суд відхилив доводи ОСОБА_2 щодо спливу позовної давності та припинення поруки з огляду на те, що сторони уклали договір про збільшення позовної давності та строку дії поруки до п'яти років, які на час звернення банку з позовом до суду не сплили.
Короткий зміст і узагальнені доводи апеляційної скарги
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в позові посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що матеріали справи не містять належних і допустимих доказів отримання ОСОБА_1 кредитних коштів, а позовна давність сплила, внаслідок чого позов АТ КБ «Приватбанк» не підлягає задоволенню. Крім того, всупереч вимог закону про споживче кредитування банк нарахував неустойку, розмір якої перевищує половину одержаної споживачем суми за кредитним договором.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
АТ КБ «Приватбанк» подало апеляційному суду письмові пояснення щодо безпідставності та необґрунтованості доводів апеляційної скарги.
Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції
Апеляційна скарга не містить доводів щодо неправильності рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні комісії, а тому згідно з частиною першою статті 367 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) в апеляційному порядку в цій частині рішення суду не переглядається.
Щодо розгляду справи апеляційним судом за відсутності відповідача та його представника
Відповідно до статті 372 Цивільного процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Європейський суд з прав людини у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» («Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain», заява №11681/85, рішення від 7 липня 1989 року, п. 35) зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Апеляційний суд виходить з того, що якщо сторони та/або їх представники не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін чи їх представників, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є перешкодою для розгляду справи.
4 травня 2023 року ОСОБА_2 , а 26 квітня 2023 року його представник, адвокат Марцонь В.Б., одержали судові повістки про виклик у судове засідання, про що свідчать рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення та довідки про доставку електронних листів (т. 2 а.с. 23, 25), тобто відповідач і його представник повідомлені належним чином про дату, час і місце розгляду справи в апеляційному суді.
Адвокат ОСОБА_3 звернувся до суду апеляційної інстанції з клопотанням про відкладення розгляду справи посилаючись на те, що у зв'язку з введенням воєнного стану в Україні він бере участь у добровольчому формуванні територіальної громади та не може з'явитися в судове засідання.
Оскільки поважність причини неявки відповідача ОСОБА_2 та адвоката Марцоня В.Б. не встановлена, а останні реалізували своє право на викладення відповідних аргументів в апеляційній скарзі, то апеляційний суд вважає за необхідне розглянути справу в даному судовому засіданні.
2.Мотивувальна частина
Позиція суду апеляційної інстанції
Частинами першою, другою, п'ятою статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення не відповідає.
Заслухавши учасницю судового процесу та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити.
Суд першої інстанції не з'ясував обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги та заперечення сторін, не застосував норми статей 261, 267, 530, 547, 631, 1050 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) і неправильно витлумачив положення статті 559 ЦК України.
У зв'язку з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, та неправильним застосуванням норм матеріального права оскаржуване рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення.
Також суд апеляційної інстанції має змінити розподіл судових витрат.
Встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини
5 жовтня 2007 року між АТ КБ «Приватбанк» і ОСОБА_1 (далі за договором - позичальник) укладено кредитний договір №HMIBGA00007814 (далі - кредитний договір), за умовами якого банк зобов'язався надати позичальнику кредитні кошти готівкою через касу на строк з 5 жовтня 2007 року по 4 жовтня 2017 включно у вигляді непоновлюваної лінії у розмірі 28 035 грн 71 коп. на наступні цілі: 25 000 грн - на споживчі цілі та 3 035 грн 71 коп. - на сплату страхових платежів за договорами страхування зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,25% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 3% від суми виданого кредиту у момент надання кредиту та винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 0,20% від суми виданого кредиту щомісяця в період сплати (пункт 7.1 кредитного договору).
На суму непогашеної в строк заборгованості за кредитом мали нараховуватися відсотки у розмірі 3,08% на місяць (пункт 7.4 кредитного договору).
Згідно пункту 2.3.1 кредитного договору банк має право в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом у разі зміни кон'юнктури ринку грошових ресурсів в Україні, а саме: зміни курсу долара США до гривні більше ніж на 10% у порівнянні з курсом долара США до гривні, встановленого Національним банком України на момент укладення цього договору; зміни облікової ставки Національного банку України; зміни розміру відрахувань у страховий (резервний) фонд або зміни середньозваженої ставки за кредитами банків України у відповідній валюті (по статистиці Національного банку України). При цьому банк надсилає позичальнику письмове повідомлення про зміну процентної ставки протягом 7 календарних днів з дати вступу в чинність зміненої процентної ставки. Збільшення процентної ставки банком у вищевказаному порядку можливе в межах кількості пунктів, на яке збільшилася ставка Національного банку України, розмір відрахувань у страховий фонд, середньозважена ставка за кредитами або пропорційно збільшенню курсу долара США.
Позичальник повинен був повернути кредит, сплатити відсотки та винагороду (за винятком винагороди, що сплачується в момент надання кредиту) щомісячними платежами в сумі 456 грн 53 коп., вносячи їх на рахунок у банку в період з 5 по 10 число кожного місяця (пункти 7.1, 7.2 кредитного договору).
У пунктах 7.1.1, 7.1.2 кредитного договору визначено, що позичальник зобов'язується повернути кредит згідно порядку та в строки, які вказані у пункті 7.1. Повне погашення кредиту повинно бути проведено в останній день строку, вказаного в абзаці першому пункту 7.1 даного договору. У разі порушення термінів оплати, передбачених пунктом 7.1.1 (в т.ч. оплати заборгованості не в повному обсязі) на 120 календарний день, - сторони дійшли згоди вважати строком повернення кредиту (залишку заборгованості по кредиту), відсотків, винагороди, пені (в повному обсязі), - в останній день місяця, в якому відбулося порушення термінів оплати на 120 календарних днів.
Також сторони домовилися, що у випадку: затримання сплати позичальником частини кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, перевищення суми заборгованості над сумою кредиту більш як на 10%, несплати позичальником більше однієї виплати, яка перевищує 5% суми кредиту, іншого істотного порушення умов даного договору, - банк має право на власний розсуд змінити умови договору та зажадати від позичальника дострокового повернення кредиту, сплати винагороди та відсотків за його використання, виконання інших зобов'язань за цим договором у повному обсязі шляхом направлення відповідного повідомлення, чи розірвати договір в судовому порядку, чи здійснити одностороннє розірвання договору з надсиланням позичальникові відповідного повідомлення. При цьому позичальник зобов'язався достроково погасити заборгованість перед банком у повному обсязі (пункти 2.2.10, 2.3.3 кредитного договору).
Пунктом 4.1 кредитного договору визначено, що у випадку несвоєчасного погашення заборгованості по кредиту позичальник сплачує банку пеню у розмірі, який зазначений у пункті 7.4 договору за кожний день прострочки. При цьому відсотки за користування кредитом на суму простроченої заборгованості додатково до вищевказаної пені банком не нараховуються.
Нарахування неустойки за кожен випадок порушення зобов'язань, передбаченої пунктами 4.1, 4.2, 4.3 здійснюється протягом трьох років з дня коли відповідне зобов'язання повинне бути виконане (пункт 4.4 кредитного договору).
Відповідно до пункту 4.5 кредитного договору строк позовної давності по вимогам про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів за даним договором встановлюється сторонами тривалістю 5 років.
В силу пункту 7.3 кредитного договору забезпеченням виконання позичальником зобов'язань за цим договором виступає договір іпотеки домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , а також всі інші види застави, іпотеки, поруки і т.п.
5 жовтня 2007 року АТ КБ «Приватбанк» і ОСОБА_1 уклали договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Городоцького районного нотаріального округу Хмельницької області Якимишиним С.Є. (далі - договір іпотеки). В забезпечення виконання свого зобов'язання за кредитним договором ОСОБА_1 передала банку в іпотеку належний їй на праві власності житловий будинок з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 .
Із умов пункту 24 договору іпотеки слідує, що у разі невиконання або неналежного виконання позичальником основного зобов'язання іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки, в тому числі на підставі рішення суду, шляхом продажу його на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження.
Крім того, виконання ОСОБА_1 зобов'язання за кредитним договором забезпечено порукою ОСОБА_2 . За договором поруки №HMІВGA00007814/1 від 5 жовтня 2007 року (далі - договір поруки) ОСОБА_2 поручився перед АТ КБ «Приватбанк» за виконання ОСОБА_1 зобов'язання з повернення кредиту, сплати відсотків, винагороди, неустойки та інших платежів, відшкодування збитків (пункти 1, 2 договору поруки). При цьому ОСОБА_1 і ОСОБА_2 мали відповідати перед банком як солідарні боржники (пункт 4 договору поруки), а порука ОСОБА_2 припинялася після закінчення 5 років з дня настання терміну повернення кредиту за кредитним договором (пункт 12 договору поруки).
Згідно видаткового касового ордеру №1 від 5 жовтня 2007 року ОСОБА_1 отримала в касі банку 25 000 грн кредитних коштів. Крім того, на підставі меморіальних ордерів протягом 2008-2016 років АТ КБ «Приватбанк» перерахувало Закритому акціонерному товариству «Страхова компанія «Інгосстрах» (далі - страховик) щорічні страхові платежі: за договором особистого страхування - 1 125 грн, за договором страхування майна - 1 249 грн 99 коп., а всього - 2 374 грн 99 коп. (із кредитних коштів у розмірі 3 035 грн 71 коп., зазначених у пункті 7.1 кредитного договору).
Відповідно до пункту 2.3.1 кредитного договору з 1 лютого 2009 року АТ КБ «Приватбанк» в односторонньому порядку збільшило розмір процентної ставки за користування кредитом до 24,97% річних.
З 2008 року ОСОБА_1 не виконує належним чином зобов'язання за кредитним договором. Останній платіж здійснений нею 24 лютого 2009 року у розмірі 2 505 грн 29 коп., із яких 2 155 грн 29 коп. зараховано на погашення процентів, а 350 грн - на погашення пені.
Рішенням Городоцького районного суду Хмельницької області від 20 грудня 2010 року частково задоволено позов АТ КБ «Приватбанк». В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, яка виникла станом на 18 серпня 2010 року у розмірі 35 264 грн 13 коп. (із яких: 24 486 грн 36 коп. - неповернутий кредит, 8 877 грн 77 коп. - проценти, 900 грн - комісія, 1 000 грн - неустойка), звернено стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок по АДРЕСА_1 , шляхом здійснення його продажу на прилюдних торгах через органи державної виконавчої служби. Наразі це рішення перебуває на виконанні в органі державної виконавчої служби та є невиконаним.
28 січня 2011 року з іншого банківського рахунку ОСОБА_1 банком списано 198 грн, із яких 99 грн зараховано на погашення тіла кредиту, а 99 грн - на погашення пені.
Також у період з вересня 2016 року до лютого 2017 року на виконання рішення Городоцького районного суду Хмельницької області від 20 грудня 2010 року від органу державної виконавчої служби банку надійшли грошові кошти у сумі 1 207 грн 19 коп. (222,39+222,39+222,39+243,45+243,45+53,12), із яких 777 грн 62 коп. (222,39 +174,01+111,20+121,73+121,73+26,56) зараховано на погашення тіла кредиту, а 429 грн 57 коп. (48,38+111,19+121,72+121,72+26,56) - на погашення пені.
Станом на 23 вересня 2021 року АТ КБ «Приватбанк» нарахувало заборгованість за кредитним договором у розмірі 307 553 грн 65 коп., із яких 25 551 грн 59 коп. - тіло кредиту, 34 916 грн 74 коп., - проценти, 5 200 грн - комісія, 241 885 грн 32 коп. - пеня.
Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції
а) щодо правовідносин сторін
Статтею 11 ЦК України встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
За змістом статті 207 ЦК України (в редакції на час виникнення спірних відносин) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина перша статті 626 ЦК України).
Як передбачено частиною першою статті 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
В силу частини першої статті 638 ЦК України (в редакції на час виникнення спірних відносин) договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Частиною 1 статті 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України (положення якої застосовуються до спірних правовідносин на виконання частини другої статті 1054 ЦК України) позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів.
За своїми правовими ознаками кредитний договір є консенсуальною, двосторонньою та відплатною угодою, при укладенні якої кредитодавець бере на себе зобов'язання надати кредит і набуває право вимоги на повернення грошових коштів і сплати процентів, а позичальник має право вимагати надання кредиту та несе зобов'язання щодо своєчасного його повернення та сплати процентів.
Кредитний договір має бути укладений у письмовій формі та підписаний сторонами.
Зібрані докази вказують на те, що 5 жовтня 2007 року між АТ КБ «Приватбанк» і ОСОБА_1 укладено кредитний договір, за умовами якого банк надав останній кредит на споживчі потреби, а та зобов'язалася повернути кредитні кошти та сплатити проценти за користування кредитом частинами (з розстроченням) до 4 жовтня 2017 року (включно).
Згідно видаткового касового ордеру №1 від 5 жовтня 2007 року (т. 2 а.с. 47 /на звороті/) ОСОБА_1 отримала в касі банку 25 000 грн кредитних коштів, а на підставі меморіальних ордерів за 2008-2016 року (т. 2 а.с. 48-64) АТ КБ «Приватбанк» перерахувало страховику 2 374 грн 99 коп. кредитних коштів як страхові платежі за укладеними позичальником договором особистого страхування та договором страхування майна.
Відповідно до пункту 2 глави 3 розділу ІІІ Інструкції про касові операції в банках України, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 14 серпня 2003 року №337 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 5 вересня 2003 року за №768/8089), та пункту 23 розділу ІІ Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 29 березня 2001 року №135 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 квітня 2001 року за №368/5559), які були чинними на час укладення сторонами кредитного договору, вказані документи достовірно підтверджують факт надання банком ОСОБА_1 кредиту та перерахування банком за її дорученням кредитних коштів на сплату страхових платежів.
Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не отримувала в банку кредитні кошти, не відповідають фактичним обставинам справи.
б) щодо виконання зобов'язання за кредитним договором і розміру заборгованості
Частиною першою статті 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з частиною першою статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За змістом статті 546 ЦК України (в редакції на час виникнення спірних відносин) виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 547 ЦК України).
В силу статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як передбачено частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Із положень частини першої статті 631 ЦК України слідує, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України (положення якої застосовуються до спірних правовідносин на виконання частини другої статті 1054 ЦК України) якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що зобов'язання за договором повинні виконуватися сторонами належним чином відповідно до його умов, а також вимог актів цивільного законодавства.
При укладенні договору сторони можуть визначити строк його дії, тобто час, протягом якого вони мають здійснити свої права та виконати свої обов'язки відповідно до цього договору.
Щодо кредитного договору, то сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів.
Виконання зобов'язання за договором, у тому числі за кредитним договором, може бути забезпечене неустойкою (штрафом, пенею).
Боржник визнається таким, що прострочив виконання зобов'язання за договором, якщо він не приступив до його виконання, тобто не виконує дій, які випливають із змісту зобов'язання, в строки, встановлені договором.
Предметом виконання грошового зобов'язання за кредитним договором є певна грошова сума, яку кредитодавець зобов'язаний передати позичальнику, а той, у свою чергу, зобов'язується повернути цю суму та сплатити проценти.
Враховуючи презумпцію відплатності кредитного договору, позичальник зобов'язаний повернути кредитні кошти та сплатити проценти за користування ними, якщо інше не встановлено договором, а у разі порушення зобов'язання, забезпеченого неустойкою, - зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до умов договору.
При цьому право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України про дострокове повернення кредиту.
Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12) та 31 жовтня 2018 року (№202/4494/16-ц), яка в силу частини четвертої статті 263 ЦПК України має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права.
За умовами кредитного договору сторони встановили строк кредитування до 4 жовтня 2017 року (включно) та передбачили можливість зміни цього строку у разі порушення позичальником термінів оплати заборгованості по кредиту та процентам.
Зібрані докази вказують на те, що з 11 серпня 2008 року почався перебіг порушення ОСОБА_1 термінів оплати періодичних (щомісячних) платежів за кредитним договором більше, ніж на 120 календарних днів, у зв'язку з чим в силу пункту 7.1.2 кредитного договору строк повернення кредиту (залишку заборгованості по кредиту), процентів, винагороди, пені (в повному обсязі) настав 31 грудня 2008 року.
При цьому пред'явлення 8 листопада 2010 року АТ КБ «Приватбанк» позову до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки не змінило строк кредитування за кредитним договором, оскільки рішення Городоцького районного суду Хмельницької області від 20 грудня 2010 року (т. 2 а.с. 36-37) стосується не дострокового стягнення кредиту, а звернення стягнення на іпотеку, згідно з яким кредитна заборгованість погашається лише в межах вартості предмета іпотеки.
Суд першої інстанції не звернув увагу на вказані обставини та дійшов помилкового висновку про те, що строк кредитування за кредитним договором закінчився 4 жовтня 2017 року.
У зв'язку з цим суд неправильно обчислив розмір заборгованості за кредитним договором.
На час закінчення строку кредитування (31 грудня 2008 року) розмір неповернутого кредиту становив 24 486 грн 36 коп. Оскільки протягом 2009-2016 років АТ КБ «Приватбанк» перерахувало на користь страховика щорічні страхові платежі у розмірі 2 071 грн 42 коп. ((125?8)+(178,57?6)) поза межами дії кредитного договору, то ці кошти не можуть буди включені до тіла кредиту.
Водночас 28 січня 2011 року АТ КБ «Приватбанк» утримало з іншого банківського рахунку ОСОБА_1 99 грн і отримало протягом 2016-2017 років за рішенням суду 777 грн 62 коп., які в загальній сумі 876 грн 62 коп. направлені на погашення кредиту (99+777,62).
Таким чином, розмір заборгованості за тілом кредиту склав 23 609 грн 74 коп. (24486,36-876,62).
У свою чергу на час закінчення строку дії кредитного договору (31 грудня 2008 року) заборгованість за процентами склала 4 586 грн 27 коп. (див. розрахунок заборгованості - т. 1 а.с. 5-7). Оскільки 24 лютого 2009 року банк зарахував на погашення процентів 2 155 грн 29 коп., то на теперішній час заборгованість за процентами склала 2 430 грн 98 коп. (4586,27-2155,29).
Загальний розмір заборгованості за кредитом і процентами становить 26 040 грн 72 коп. (23 609,74+2430,98).
АТ КБ «Приватбанк» нарахувало пеню за період з 5 вересня 2008 року до 23 вересня 2021 року у розмірі 241 885 грн 32 коп. При цьому розмір пені обчислений за ставкою 0,15% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
За умовами кредитного договору нарахування неустойки здійснюється лише протягом 3 років з дня, коли відповідне зобов'язання повинно бути виконане (пункт 4.4). Водночас умови кредитного договору не визначають застосовану банком ставку нарахування пені.
Оскільки банк не обґрунтував заявлені розмір і період нарахування пені, а також не надав належного розрахунку заборгованості по пені (який би відповідав умовам пунктів 4.4, 7.4 кредитного договору) чи вихідних даних для здійснення судом такого розрахунку, то в цій частині позов не підлягає задоволенню.
У зв'язку з цим апеляційний суд не може висловити свою позицію щодо доводів апеляційної скарги про невідповідність розміру нарахування пені вимогам закону про захист прав споживачів.
в) щодо поруки
Частиною 1 статті 553 ЦК України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Відповідно до статті 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Згідно з частиною четвертою 559 ЦК України (в редакції на час виникнення спірних відносин) п орука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.
За змістом указаних норм права порука є спеціальним додатковим заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов'язання.
Підставою для поруки є договір, що встановлює зобов'язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов'язання боржника, та кредитором боржника.
Обсяг зобов'язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель.
Однією з підстав припинення поруки є закінчення строку її дії.
Порука - це строкове зобов'язання, і незалежно від того, встановлений строк її дії договором чи законом, його сплив припиняє суб'єктивне право кредитора.
Строк поруки відноситься до преклюзивних, це строк існування самого зобов'язання поруки, а застосоване в цій нормі поняття «строк чинності поруки» повинне розглядатися як строк, протягом якого кредитор може реалізувати свої права за порукою, як видом забезпечення зобов'язання.
Тому і право кредитора, і обов'язок поручителя після його закінчення припиняються, а це означає, що жодних дій щодо реалізації цього права, в тому числі застосування примусових заходів захисту в судовому порядку, кредитор вчиняти не може.
Перебіг позовної давності щодо повернення кредиту в цілому обчислюється з дня настання строку виконання основного зобов'язання, тобто строку виконання зобов'язання в повному обсязі (кінцевий строк) або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково.
Оскільки поручитель відповідає перед кредитором у тому самому обсязі, що й боржник, то зазначені правила повинні застосовуватись і до поручителя.
Таким чином, у разі зміни кредитором на підставі частини другої статті 1050 ЦК України строку виконання основного зобов'язання передбачений частиною четвертою статті 559 цього Кодексу шестимісячний строк підлягає обчисленню від цієї дати (див. постанову Верховного Суду України від 1 листопада 2017 року у справі №6-2615цс16).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 травня 2020 року (справа №638/13683/15-ц) зазначила, що за умови пред'явлення банком до позичальника та поручителя вимоги про дострокове повернення коштів за кредитним договором змінюється строк виконання основного зобов'язання, і порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить вимоги до поручителя протягом шести місяців від зміненої дати виконання основного зобов'язання.
За умовами кредитного договору ОСОБА_1 (а відтак і поручитель ОСОБА_2 ) зобов'язалися погашати заборгованість щомісячними платежами та повернути кредит разом з нарахованими процентами до 4 жовтня 2017 року.
У свою чергу, укладений між АТ КБ «Приватбанк» і ОСОБА_2 договір поруки визначає строк дії поруки протягом 5 років з дня настання терміну повернення кредиту за кредитним договором (пункт 12).
Внаслідок порушення позичальником умов кредитного договору відбулася зміна строку виконання зобов'язання з повернення кредиту та сплати процентів, а саме визначено новий термін кредитування - 31 грудня 2008 року. Тому саме з цієї дати мав обчислюватися п'ятирічний строк пред'явлення вимоги до поручителя.
Оскільки АТ КБ «Приватбанк» пред'явило позов до поручителя ОСОБА_2 10 листопада 2021 року, тобто після спливу дії поруки, то заявлений до останнього позов не підлягає задоволенню.
Суд першої інстанції не звернув уваги на зазначені обставини та дійшов помилкового висновку про часткову обґрунтованість заявлених до ОСОБА_2 позовних вимог.
г) щодо позовної давності
Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ч. 1 ст. 256 ЦК України).
Частиною 1 статті 257 ЦК України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до частини першої статті 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.
За змістом статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
В силу статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
Згідно з ч.ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що сплив позовної давності, тобто строку, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, є підставою для відмови в позові, якщо про це заявлено стороною у спорі до винесення судом рішення у справі.
Законом установлена загальна позовна давність тривалістю у три роки. Разом із тим, сторони вправі за взаємною згодою збільшити цей строк.
Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої особи права на позов. Перебіг позовної давності за вимогами кредитора, які випливають з порушення боржником умов договору (графіка погашення кредиту) про погашення боргу частинами (щомісячними платежами) починається стосовно кожної окремої частини, від дня коли відбулось це порушення. Позовна давність у таких випадках обчислюється по кожному простроченому платежу, а несплачені до моменту звернення кредитора до суду платежі підлягають стягненню у межах позовної давності по кожному із платежів.
У разі визнання особою боргу чи пред'явлення позову до цього боржника позовна давність переривається. Після переривання строку перебіг позовної давності починається заново, а минулий час до нового строку не зараховується.
Подання до суду позову про звернення стягнення на предмет іпотеки спрямоване на захист права кредитора на належне виконання боржником основного зобов'язання, тому пред'явлення такого позову перериває позовну давність за вимогами про стягнення грошового боргу.
Саме таку правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 14 листопада 2018 року (справа №423/1642/15-ц), яка згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України має враховуватися судами при застосуванні норм права.
Водночас, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропущення, наведених позивачем (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі №369/6892/15-ц).
У кредитному договорі АТ КБ «Приватбанк» і ОСОБА_1 домовилися про збільшення строку загальної позовної давності до 5 років (пункт 4.5).
Оскільки за умовами кредитного договору ОСОБА_1 мала виконувати основне зобов'язання частинами та повернути банку кредит до 4 жовтня 2017 року, а після зміни строку кредитування - до 31 грудня 2008 року, то позовна давність за вимогами позивача про стягнення кредитних коштів і процентів, повернення яких визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі - після закінчення кінцевого строку повного погашення кредиту.
8 листопада 2010 року АТ КБ «Приватбанк» пред'явило до ОСОБА_1 позов про звернення стягнення на предмет застави, тому перебіг позовної давності перервався. Відтоді перебіг позовної давності почався заново та на час пред'явлення банком позову до суду (10 листопада 2021 року) цей строк сплив.
ОСОБА_2 як належний відповідач (до якого разом із ОСОБА_1 , звернута солідарна вимога) звернувся до суду першої інстанції з заявою про застосування позовної давності (т. 1 а.с. 135, 180).
У зв'язку з цим в позові АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 в частині вимог про стягнення 26 040 грн 72 коп. заборгованості за кредитом і процентами слід відмовити через сплив позовної давності. В решті позову як до ОСОБА_1 , так і до ОСОБА_2 слід відмовити за безпідставністю вимог.
Висновок суду про часткове задоволення позову, а також про відмову в позові щодо стягнення пені через сплив позовної давності, а не через безпідставність цих вимог, є помилковим.
3.Висновки суду апеляційної інстанції
При вирішенні спору суд першої інстанції не врахував усі обставини справи, не застосував правильно норми чинного законодавства та дійшов помилкового висновку про часткову обґрунтованість позову.
В позові АТ КБ «Приватбанк» слід відмовити.
Щодо судових витрат
Вирішуючи питання про зміну розподілу судових витрат, суд апеляційної інстанції враховує норми статті 141 ЦПК України, згідно яких судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки в позові АТ КБ «Приватбанк» відмовлено, то понесені ним витрати зі сплати судового збору не підлягають відшкодуванню.
Водночас у зв'язку з тим, що ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 24 квітня ОСОБА_2 звільнено від сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 2 056 грн 62 коп. (1371,08?150%), то ці судові витрати слід присудити з банку на користь держави.
Керуючись ст.ст. 141, 374, 376, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України,
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Городоцького районного суду Хмельницької області від 14 березня 2023 року скасувати та ухвалити нове рішення.
В позові Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» відмовити.
Стягнути з Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» (місцезнаходження - 01001, місто Київ, вулиця Грушевського, 1-Д; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України - 14360570) на користь держави (одержувач: Головне Управління Казначейства у місті Хмельницькому/Хмельницький МТГ (22030101), код отримувача (ЄДРПОУ) 37971775, рахунок UA608999980313181206080022775, Казначейство України (ЕАП), МФО 899998; призначення платежу: судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050)) 2 056 гривень 62 копійки судового збору.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 26 травня 2023 року.
Судді: О.І. Ярмолюк
Р.С. Гринчук
Т.О. Янчук
Головуючий у першій інстанції - Шинкоренко С.В.
Доповідач - Ярмолюк О.І. Категорія 27