Справа № 465/808/22 Головуючий у 1 інстанції: Мартинишин О.М.
Провадження № 22-ц/811/2707/22 Доповідач в 2-й інстанції: Крайник Н. П.
16 травня 2023 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ в складі:
головуючої: Н.П. Крайник
суддів: Я.А. Левика, М.М. Шандри
при секретарі: Х.Б. Колич
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Франківського районного суду міста Львова від 13 вересня 2022 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Кредобанк» до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
28 січня 2022 року представник АТ «Кредобанк» - Павленко С.В. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Просив суд стягнути солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Кредобанк» заборгованість за Кредитним договором № CL-174690 від 01.03.2019 в загальному розмірі 265 139,52 гривень, а також судовий збір у розмірі 3 977,09 гривень та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 26 513,95 гривень.
В обгрунтування позовних вимог покликався на те, що 01.03.2019 між АТ «Кредобанк» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір №CL-174690, відповідно до якого відповідачу надано кредит в сумі 200 000 грн. Позивач свої зобов'язання за кредитним договором виконав. Відповідач ОСОБА_3 своїх зобов'язань за кредитним договором належним чином не виконує, у зв'язку з чим виникла заборгованість, яка станом на 14.12.2021 становить 265 139,52 гривень, що складається з: 175 018,67 гривень - заборгованість за тілом кредиту; 90 120,85 гривень - сума заборгованості за відсотками.
Крім того, 27.02.2019 між АТ «Кредобанк» та ОСОБА_3 було підписано анкету-заяву на отримання готівкового кредиту, в якій зазначено інформацію про фактичні сімейні відносини та про факт шлюбу її з ОСОБА_1 . В анкеті-заяві №CL-174690 зазначено, що ОСОБА_1 підтверджує своїм підписом, що не заперечує проти отримання його дружиною кредиту, а тому вони несуть солідарну відповідальність перед банком.
Оскаржуваним рішенням позов задоволено частково.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Кредобанк» заборгованість за Кредитним договором № CL-174690 від 01.03.2019 у розмірі 265 139,52 гривень, що складається з: 175 018,67 гривень - заборгованість за тілом кредиту; 90 120,85 гривень - заборгованість за відсотками.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Акціонерного товариства «Кредобанк» судовий збір у розмірі 1988,50 гривень.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Кредобанк» судовий збір у розмірі 1 988,50 гривень.
В задоволенні вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу - відмовлено.
Рішення суду оскаржила представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 .
Вважає, що рішення суду є незаконним та прийнятим з порушенням норм процесуального права. Вказує, що матеріали справи не містять жодних документів первинного бухгалтерського обліку, які б свідчили про виконання позикодавцем умов договору.
Звертає увагу на те, що наданий позивачем і виконаний ним розрахунок заборгованості не є належним та допустимим доказом наявності та розміру заборгованості ОСОБА_1 перед позивачем. Сам по собі розрахунок заборгованості є невмотивованим, незрозумілим для сприйняття та не враховує кошти, сплачені відповідачем на виконання умов договору.
Також зазначає, що ОСОБА_1 не був стороною кредитного договору та заперечує факт використання отриманих його дружиною коштів в інтересах сім'ї. Вказує, що метою отримання його дружиною кредитних коштів було задоволення її особистих потреб.
Позивачем не надано жодних доказів використання грошових коштів в інтересах сім'ї, в кредитному договорі метою отримання коштів зазначено «побутові потреби», які за своєю природою є особистими.
Наголошує, що прострочення виконання зобов'язань позичальником за кредитним договором виникло у зв'язку з обставинами, що не залежали від її волі та не з її вини, а саме у період дії форс-мажорних обставин, а саме карантину та повномасштабної військової агресії проти України.
Просить рішення суду скасувати та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог АТ «Кредобанк».
У засіданні суду апеляційної інстанції представник АТ «Кредобанк» - Павленко С.В. просив рішення суду залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 в судове засідання апеляційної інстанції не з'явилися, хоча належним чином були повідомлені. ОСОБА_2 подала до суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з з незадовільним станом здоров'я, проте жодних доказів на підтвердження зазначеного не надала, тому розгляд справи проведено в їх відсутності.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника АТ «Кредобанк» - Павленка С.В., перевіривши матеріали справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних мотивів.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитор) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Відповідно до статей 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та в установлені договором строки. Одностороння відмова від зобов'язань або одностороння зміна умов договору не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Належність майна до об'єктів права спільної сумісної власності визначено статтею 61 СК України, згідно з частиною третьою якої, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Норма частини третьої статті 61 СК України кореспондує частині четвертій статті 65 цього Кодексу, яка передбачає, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.
При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового (частина друга статті 65 СК України).
За нормами сімейного законодавства умовою належності того майна, яке одержане за договором, укладеним одним із подружжя, до об'єктів спільної сумісної власності подружжя є визначена законом мета укладення договору - інтереси сім'ї, а не власні, не пов'язані із сім'єю інтереси одного з подружжя.
Отже, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то цивільні права та обов'язки за цим договором виникають в обох із подружжя, незважаючи на відсутність в законі прямої вказівки на солідарну відповідальність.
При вирішенні спору про порядок виконання подружжям зобов'язань, що виникають з правочинів, вчинених в інтересах сім'ї, суди повинні керуватися тим, що подружжя має відповідати за такими зобов'язаннями солідарно усім своїм майном.
Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі № 14-712цс19 та підтверджений Великою Палатою Верховного Суду в ухвалі від 09 вересня 2020 року у справі № 14-127цс20.
Судом встановлено, що 01.03.2019 між АТ «Кредобанк» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір №CL-174690, згідно з яким відповідачу було надано кредит у сумі 200 000 гривень/а.с.14-16/.
Відповідно до умов договору, а саме пунктом 1 Кредитного договору, Банк зобов'язувався надати у власність Позичальникові грошові кошти на умовах поворотності, строковості, платності та цільового характеру використання, а Позичальник зобов'язувався використовувати кредит на цілі, вказані в цьому Кредитному договорі, повернути кредит, сплатити проценти та інші платежі в строк та на умовах, визначених Кредитним договором.
Згідно з пунктами 2.1, 2.3. кредитного договору банк видав Позичальнику кредит у сумі 200 000 гривень на 60 місяців терміном до 29.02.2024.
Цільове призначення кредитних коштів згідно п. 2.4. Договору, зазначено «на поточні потреби».
АТ «Кредобанк» зобов'язання за договором виконав, що підтверджується меморіальним ордером № 12037679 від 01.03.2019 /а.с.8/.
Згідно п. 4.1. Кредитного договору за користуванням кредитом Позичальник сплачує Банку відсотки за процентною ставкою 36,99 % річних.
Відповідно до п.п. 6.1, 6.2 кредитного договору Позичальник зобов'язаний повернути Банку кредит у повному обсязі в порядку і терміни, передбачені цим Договором.
Відповідно до пункту 7.1 кредитного договору за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань за кредитним договором Позичальник відшкодовує Банку заподіяні збитки в повному обсязі та сплачує пеню в розмірі подвійної діючої по кредитному договору процентної ставки, яка діяла у період прострочення, розрахованої від суми кожного несвоєчасного виконаного грошового зобов'язання позичальника за кожний день прострочення від дати виникнення прострочення до дати, що передує даті погашення заборгованості позичальника.
Згідно з пунктом 7.2 кредитного договору, за невиконання обов'язку, передбаченого п. 10.2 кредитного договору Банк має право нарахувати позичальнику штраф в розмірі 5% від суми кредиту, що становить 10 000 грн.
Пунктом 8.1 кредитного договору передбачено, що за невиконання зобов'язань за кредитним договором позичальник несе повну відповідальність перед Банком усім належним йому майном, у тому числі грошовими коштами, на яке може бути звернено стягнення в порядку, передбаченому законодавством України.
Тобто сторони узгодили умови дострокового повернення кредиту, а також відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.
25.10.2021 на адресу ОСОБА_3 банком було направлено Досудову вимогу щодо дострокового погашення заборгованості, яка була отримана відповідачем ОСОБА_3 особисто 08.11.2021 /а.с.27-32/. Дана вимога позичальником була проігнорована.
Згідно долученого розрахунку заборгованості /а.с.6-7/ станом на 14.12.2021 така становить 265 139,52 гривень, що складається з: 175 018,67 гривень - заборгованість за тілом кредиту; 90 120,85 гривень - сума заборгованості за відсотками.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач ОСОБА_1 особистим підписом в анкеті-заяві №CL-174690 від 27.02.2019 року/а.с.20/ надав згоду на отримання споживчого кредиту його дружиною.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті у їх сукупності, дійшов до висновків, що з відповідачів на користь позивача слід стягнути солідарно заборгованість за Кредитним договором № CL-174690 від 01.03.2019 в розмірі 265 139,52 гривень, що складається з: 175 018,67 гривень - заборгованість за тілом кредиту; 90 120,85 гривень - сума заборгованості за відсотками.
З таким висновком суду колегія суддів погоджується повністю.
Щодо доводів апеляційної скарги про те, що матеріали справи не містять документів первинного бухгалтерського обліку, які б свідчили про виконання Банком умов договору, колегія суддів вважає такі необгрунтованими, оскільки первинними документами, оформленими відповідно до вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», щодо дійсної видачі Банком суми кредиту позичальнику можуть бути, зокрема, меморіальний ордер, платіжне доручення на перерахування кредитних коштів тощо. Поряд з цим, матеріали справи містять докази щодо надання позичальнику кредитних коштів, а саме Меморіальний ордер №12037679 від 01.03.2019(а.с.8) на суму 200 000 грн з призначенням платежу «надання кредиту ( ОСОБА_3 ), відповідно до кредитного договору CL-174690 від 01.03.2019», який є первинним бухгалтерським документом в розумінні ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Отже, доводи апелянта про відсутність в матеріалах справи доказів надання позичальнику кредитних коштів не відповідає матеріалам справи та зібраним у справі доказам.
Доводи апелянта про те, що наданий позивачем і виконаний ним розрахунок заборгованості не є належним та допустимим доказом наявності та розміру заборгованості відповідачів перед позивачем, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки відповідачем (апелянтом) не подано доказів, які б спростовували правильність розрахунку заборгованості долученого до матеріалів справи Банком, а за висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 11.07.2018 у справі №753/7883/15, доводи сторони про необґрунтованість розрахунку кредитної заборгованості є безпідставними, якщо на його спростування сторона не надала власного розрахунку.
Згідно вимог ч.ч.1, 2, 4 статті 65 СК України, дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.
Зі змісту Заяви-Анкети №CL-174690 від 27.02.2019 позичальника ОСОБА_3 , вбачається, що метою кредиту є будівництво/купівля нерухомості. Відповідач ОСОБА_1 в анкеті-заяві надав згоду на отримання споживчого кредиту його дружиною /а.с.20/. Жодних застережень або зауважень ОСОБА_1 щодо того, що кредитний договір укладається виключно для задоволення особистих потреб ОСОБА_3 , договір не містить. Таким чином, оскільки договір одним із подружжя укладено в інтересах сім'ї, то цивільні права і обов'язки за цим договором виникають в обох із подружжя.
За таких обставин, cуд першої інстанції прийшов до правильних висновків про солідарну відповідальність відповідачів та стягнення заборгованості також з відповідача ОСОБА_1 , як солідарного боржника у зобов'язанні.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, підстав для задоволення скарги та скасування рішення суду колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. 367, ст. 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 381, ст. 382, ст. 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Франківського районного суду міста Львова від 13 вересня 2022 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повний текст постанови складено 26 травня 2023 року.
Головуючий: Н.П. Крайник
Судді: Я.А. Левик
М.М. Шандра