ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
про повернення апеляційної скарги
"29" травня 2023 р. Справа № 903/9/23
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого судді Гудак А.В.
судді Маціщук А.В.
судді Мельник О.В.
розглянувши апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Волинській області на рішення Господарського суду Волинської області від 05.04.23р. в частині задоволених позовних вимог у справі №903/9/23 (суддя Дем'як В.М., м.Луцьк, повний текст рішення складено 12.04.2023)
за позовом: Керівника Ковельської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Волинської обласної військової адміністрації, м. Луцьк
відповідача-1: Ковельської районної військової адміністрації, м. Ковель
відповідача-2: Головного управління Держгеокадастру у Волинській області, м. Луцьк
відповідача-3: Рівненської сільської ради Ковельського району Волинської області, с. Рівне, Ковельський р-н.
про визнання незаконним та скасування розпорядження Любомльської районної державної адміністрації, скасування державної реєстрації земельної ділянки та зобов'язання повернути земельну ділянку
Рішенням Господарського суду Волинської області від 05.04.2023 року у справі №903/9/23 позов задоволено частково. Усунуто перешкоди державі в особі Волинської обласної військової адміністрації у користуванні та розпорядженні землями оборони шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 0723381500:05:001:1836 площею 16,5123 га., цільове призначення (16.00) землі запасу сільськогосподарського призначення в Державному земельному кадастрі. Зобов'язано Рівненську сільську раду Любомльського району (44332, вул. Шкільна, 2, с. Рівне, Ковельський р-н., обл. Волинська, код ЄДРПОУ 04332621) повернути Волинській обласній військовій адміністрації (43027, Київський майдан, 9, м. Луцьк, код ЄДРПОУ 13366926) земельну ділянку з кадастровим номером 0723381500:05:001:1836 площею 16,5123 га. Провадження у справі у частині позовних вимог про визнання незаконним та скасування розпорядження Любомльської районної державної адміністрації від 19.12.2013 №246 “Про затвердження матеріалів інвентаризації земель сільськогосподарського призначення, які перебувають у державній власності” в частині затвердження такої документації щодо спірної земельної ділянки з кадастровим номером 0723381500:05:001:1836 площею 16,5123 га. закрито у зв'язку із відсутністю предмету спору.
Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції Головне управління Держгеокадастру у Волинській області звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Волинської області від 05.04.2023 у справі №903/9/23 за позовом: Керівника Ковельської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Волинської обласної військової адміністрації відповідача-1: Ковельської районної військової адміністрації, відповідача-2: Головного управління Держгеокадастру у Волинській області, відповідача-3: Рівненської сільської ради Ковельського району Волинської області про визнання незаконним та скасування розпорядження Любомльської районної державної адміністрації, скасування державної реєстрації земельної ділянки та зобов'язання повернути земельну ділянку.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 12 травня 2023 року апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Волинській області на рішення Господарського суду Волинської області від 05.04.23р. в частині задоволених позовних вимог у справі №903/9/23 залишено без руху. Запропоновано Головному управлінню Держгеокадастру у Волинській області усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки та протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали надати належні докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 7471,45 грн. та докази надсилання копії апеляційної скарги і доданих до неї документів листом з описом вкладення, як це визначено статтею 259 ГПК України іншим сторонам у справі, в даному випадку Керівнику Ковельської окружної прокуратури, Волинській обласній військовій адміністрації, Ковельській районній військовій адміністрації, Рівненській сільській раді Ковельського району Волинської області або докази надсилання копії апеляційної скарги на офіційну електронну адресу вказаних сторін з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, а саме підсистеми "Електронний суд". Роз'яснено Головному управлінню Держгеокадастру у Волинській області, що у разі невиконання вимог даної ухвали у строк, встановлений судом щодо надання належних доказів сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 7471,45 грн. та доказів надсилання копії апеляційної скарги і доданих до неї документів листом з описом вкладення, як це визначено статтею 259 ГПК України іншим сторонам у справі, в даному випадку Керівнику Ковельської окружної прокуратури, Волинській обласній військовій адміністрації, Ковельській районній військовій адміністрації, Рівненській сільській раді Ковельського району Волинської області або доказів надсилання копії апеляційної скарги на офіційну електронну адресу вказаних сторін з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, а саме підсистеми "Електронний суд", апеляційна скарга вважається неподаною та повертається апелянту.
Вказану ухвалу Головним управлінням Держгеокадастру у Волинській області отримано 16.05.2023, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
На виконання вимог вищевказаної ухвали суду, 25.05.2023 від Головного управління Держгеокадастру у Волинській області надійшли докази надсилання копії апеляційної скарги і доданих до неї документів листом з описом вкладення засобами поштового зв'язку Керівнику Ковельської окружної прокуратури, Волинській обласній військовій адміністрації, Ковельській районній військовій адміністрації, Рівненській сільській раді Ковельського району Волинської області. Докази сплати судового збору відповідач не надав, натомість подав суду клопотання про відстрочення сплати судового збору, відповідно до якого просить визнати причини неможливості оплати судового збору в розмірі 7471,45 грн. поважними та відстрочити його сплату до ухвалення судового рішення у справі №903/9/23.
Вказане клопотання обґрунтоване тим, що Головне управління Держгеокадастру у Волинській області утримується за рахунок Державного бюджету України, а також є юридичною особою публічного права, має самостійний баланс, рахунки в органах Казначейства, печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням.
Пунктом 2.6 Інструкції щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 12.03.2012 року № 333, передбачено код економічної класифікації 2800, як «Інші поточні видатки». За цим кодом здійснюються видатки, які не пов'язані з придбанням товарів та послуг установами. Таким чином, оплата судового збору здійснюється Головним управлінням по КЕКВ 2800.
Однак, у Головного управління Держгеокадастру у Волинській області наразі відсутні кошти для сплати судового збору за подання апеляційної скарги, що підтверджується випискою з рахунка за 25.05.2023 року за кодом економічної класифікації 2800, що додається.
Таким чином, посилаючись на ч.1 ст.8 Закону України "Про судовий збір" Головне управління Держгеокадастру у Волинській області просить суд врахувати майновий стан сторони та відстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Також просить звернути увагу на значимість подій, які відбуваються на даний час в країні (введення воєнного стану), вважає, що є достатні підстави для відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Волинської області від 05.04.2023 у справі №903/9/23.
Розглянувши подане Головним управлінням Держгеокадастру у Волинській області клопотання про визнання причини неможливості оплати судового збору в розмірі 7471,45 грн. поважними та відстрочити його сплату до ухвалення судового рішення у справі №903/9/23, суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків.
Частиною першою статті 8 Закону України "Про судовий збір" визначено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує п'яти відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Частиною другою цієї ж статті зазначено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
З аналізу статті 8 цього Закону вбачається, що законодавець, застосувавши конструкцію "суд, враховуючи майновий стан сторони, може…", тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, є правом, а не обов'язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення.
Що ж до самих умов, визначених в статті 8 вказаного Закону, то вони диференційовані за суб'єктним та предметним застосуванням.
Так, умови, визначені у пунктах 1 та 2 частини першої статті 8 вказаного Закону, можуть застосовуватися лише до позивачів - фізичних осіб, котрі перебувають у такому фінансовому стані, що розмір судового збору перевищує п'ять відсотків розміру їх річного доходу, та до позивачів, що мають певний соціальний статус.
Щодо третьої умови, визначеної у пункті 3 частини першої статті 8 вказаного Закону, то законодавець, застосувавши слово "або", не визначив можливість її застосування за суб'єктом застосування, у той же час визначив коло предметів спору, коли така умова може застосовуватись, - лише у разі, коли предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Слід зазначити, що встановлений статтею 8 Закону України "Про судовий збір" перелік умов, для звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення є вичерпним.
Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду викладеного у постанові від 14.01.2021 у справі №0940/2276/18 (провадження №11-336апп20), що положення пунктів 1 та 2 частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір" не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а положення пункту 3 частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір" можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю (п.45 постанови).
Згідно ч.4 ст.236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Вказаного правового висновку притримується Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду в ухвалах від 14.11.2022 у справі №10/5026/290/2011(925/1502/20), від 08.11.2022 у справі №923/508/21, від 07.11.2022 у справі №911/2862/20, від 17.10.2022 у справі №910/15201/21.
Отже, оскільки предметом спору у справі №903/9/23 не є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю, а положення пунктів 1, 2 частини 1 статті 8 Закону України "Про судовий збір" не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію, тому й підстави для відстрочення сплати судового збору у справі №903/9/23 відсутні.
Суд апеляційної інстанції зауважує, що "право на суд" не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, включно з фінансовими. Так, інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовуватися накладенням фінансових обмежень на доступ особи до суду. Вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права на доступ до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі").
Необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб'єктів, узгоджується зі статтею 129 Конституції України, якою визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, в тому числі й органів державної влади. Отже, самі лише обставини, пов'язані з труднощами фінансування, відсутністю коштів на рахунку, особливості здійснення розрахунково-касового обслуговування бюджетних коштів та запровадженням на всій території України воєнного стану за Указом Президента України від 24.02.2022 №64 не можуть вважатися підставою для відстрочення сплати судового збору.
Вказаної позиції притримується Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду в ухвалах від 09.11.2022 року у справі №910/929/21, від 09.11.2022 року у справі №910/479/21.
Оцінивши доводи, наведені скаржником на обґрунтування вимог заявленого ним клопотання, суд апеляційної інстанції не вбачає, у даному випадку, наявності обставин, які б відповідали зазначеним вище критеріям, узгоджувались з наведеними законодавчими приписами в контексті визначених законодавцем умов та підстав для відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги, що могли б зумовити вчинення такої процесуальної дії.
Таким чином, суд апеляційної інстанції не вбачає правових підстав для задоволення клопотання Головного управління Держгеокадастру у Волинській області про визнання причини неможливості оплати судового збору в розмірі 7471,45 грн. поважними та відстрочити його сплату до ухвалення судового рішення у справі №903/9/23, а відтак, у задоволенні вказаного клопотання, слід відмовити.
Відповідно до частини другої статті 260 ГПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.
Частиною четвертої статті 174 ГПК України встановлено, що якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що неусунення будь-якого з недоліків апеляційної скарги у строк, встановлений в ухвалі апеляційного суду про залишення апеляційної скарги без руху, має наслідком повернення апеляційної скарги.
Отже, враховуючи те, що скаржник станом на 29.05.2023 не усунув недоліки апеляційної скарги протягом передбаченого строку, належних доказів сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 7471,45 грн. відповідно до вимог статті 258 ГПК України не надав, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що зазначене є підставою для повернення апеляційної скарги Головного управління Держгеокадастру у Волинській області на рішення Господарського суду Волинської області від 05.04.23р. в частині задоволених позовних вимог у справі №903/9/23 відповідно до положень частини четвертої статті 174 ГПК України.
На підставі викладеного, керуючись статтями 174, 234, 260 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Відмовити у задоволенні клопотання Головного управління Держгеокадастру у Волинській області про визнання причини неможливості оплати судового збору в розмірі 7471,45 грн. поважними та відстрочити його сплату до ухвалення судового рішення у справі №903/9/23.
2. Не приймати до розгляду та повернути апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Волинській області на рішення Господарського суду Волинської області від 05.04.23р. в частині задоволених позовних вимог у справі №903/9/23 заявнику разом з доданими до неї документами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та у строк відповідно до статей 287-291 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя Гудак А.В.
Суддя Маціщук А.В.
Суддя Мельник О.В.