Справа №760/5610/23 1-кс/760/2684/23
21 квітня 2023 року слідчий суддя Солом'янського районного суду міста Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , адвоката ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання адвоката ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_4 , про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 42021110000000150 від 16 червня 2021 року,
До провадження слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва надійшло клопотання адвоката ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_4 , про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 42021110000000150 від 16 червня 2021 року, в якому просила частково скасувати арешт з майна, яке на праві приватної власності належить ОСОБА_4 , накладеного ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 19 січня 2021 року у справі № 760/797/22 в рамках кримінального провадження № 42021110000000150 від 16 червня 2021, а саме: земельної ділянки, кадастровий номер: 3223187700:07:013:0003 (площа 1,1031 га), яка належить ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 , зареєстрованого в реєстрі під № 2265; земельної ділянки, кадастровий номер: 3223187700:07:013:002 (площа 1,006 га), яка належить ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 23 грудня 2021 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 , зареєстрованого в реєстрі під № 2263.
Клопотання мотивоване тим, що у слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва були відсутні підстави для накладення арешту на майно, яке на праві приватної власності належить ОСОБА_4 , оскільки він не має жодного відношення до кримінального провадження № 42021110000000150 від 16 червня 2021 року, не є підозрюваним чи обвинуваченим, а тому обмеження права власності та користування належним йому майном є недопустимим.
Також, вказаний арешт є незаконним та таким, що порушує право на володіння, розпорядження та вільне користування майном його власником, оскільки ОСОБА_4 набув дане майно на законних підставах. У відомостях, які містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, підтверджується інформація про правомірне набуття права власності за ОСОБА_4 на земельні ділянки з кадастровим номером 3223187700:07:013:0003 (площа 1,1031 га), 3223187700:07:013:002 (площа 1,006 га).
Враховуючи викладене, вважає, що потреби в існуванні зазначеного арешту немає.
Крім того, жодних об'єктивних даних, які б підтверджували, що вищевказане нерухоме майно зберегло на собі сліди вчинення кримінального правопорушення або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження № 42021110000000150 від 16 червня 2021 року з наданих матеріалів не вбачається.
Вказане свідчить про відсутність правових підстав для існування арешту накладеного на майно ОСОБА_4 з метою збереження речових доказів, на що посилається орган досудового розслідування, а подальший арешт буде незаконно порушувати права останнього, тому представник звернулася до суду з указаним клопотанням.
Адвокат ОСОБА_7 , який діє в інтересах ОСОБА_4 , в судовому засіданні клопотання підтримав з підстав викладених у ньому, та просив його задовольнити в повному обсязі.
Прокурор ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання. В обґрунтування своєї позиції зазначив, про те, що вилучене майно, на яке накладено арешт, відповідає критеріям речових доказів, оскільки містить відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, у тому числі є предметом кримінального правопорушення, законність набуття яких досліджується у кримінальному провадженні. Крім того, у разі фактичного повернення майна існує можливість відчуження арештованих земельних ділянок або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.
Вислухавши адвоката ОСОБА_3 , прокурора ОСОБА_5 , вивчивши клопотання та дослідивши матеріали додані до клопотання слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Частинами першою, четвертою статті 41 Конституції України закріплено право кожного володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Згідно з частиною першою статті 16 КПК України обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється на підставі вмотивованого судового рішення.
Суд встановив, що слідчим управлінням ГУ СБ України у м. Києві та Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42021110000000150 від 16 червня 2021 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною п'ятою статті 191, частиною другою статті 361 КК України.
В межах зазначеного кримінального провадження ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва від 19 січня 2022 року накладено арешт на земельні ділянки за адресою: Київська обл., Обухівський р-н, ч/рада Старобезрадичівська, із забороною їх відчуження, розпорядження та користування, зокрема, з наступними кадастровими номерами: 3223187700:07:013:0003 (площа 1,1031 га), 3223187700:07:013:002 (площа 1,006 га), які на праві власності зареєстровані за ОСОБА_4 .
В ході досудового розслідування встановлено, що дане нерухоме майно перед набуттям його ОСОБА_4 було незаконно оформлено у приватну власність та є предметом кримінальних правопорушень. Крім того, вказані земельні ділянки після перереєстрації їх на ОСОБА_4 були виставлені на продаж на платформі онлайн оголошень «OLX». У зв'язку з чим, постановою слідчого від 11 січня 2022 року їх було визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 42021110000000150 від 16 червня 2021 року.
Частиною першою статті 170 КПК України визначено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Відповідно до частини першої статті 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Відповідно до частини другої статті 173 КПК України визначено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати, серед іншого, правову підставу для арешту майна та можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 КПК України).
З метою збереження речових доказів, як визначено частиною третьою статті 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу, а саме, є матеріальними об'єктами, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Згідно з частиною десятою статті 170 КПК арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Як вбачається зі змісту ухвали, якою накладено арешт на майно, слідчий суддя керувався вимогами статті 173 КПК України, врахував, що арешт необхідний з метою збереження зазначеного нерухомого майна, яке є предметом кримінального правопорушення та визнано речовими доказами, а також уникнення ризиків щодо їх втрати, зміни чи перетворення. Отже, у слідчого судді були наявні обґрунтовані підстави вважати, що дане майно має значення для встановлення обставин під час досудового розслідування та те, що зазначене майно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України.
При дослідженні слідчим суддею матеріалів клопотання про скасування арешту майна встановлено, що доказів в його обґрунтування слідчому судді не надано, оскільки сторона заявника при зверненні до суду не довела обставин, на які заявник посилається у своєму клопотанні, які в своїй сукупності не доводять обґрунтованості заявлених вимог про скасування арешту.
Слідчий суддя звертає увагу на те, що вищевказане майно є предметом кримінального правопорушення, законність набуття якого досліджується у кримінальному провадженні.
З огляду на викладене, доводи адвоката про те, що вилучене майно не відповідає критеріям речових доказів є необґрунтованими.
Таким чином, слідчий суддя вважає, що заявником на даній стадії кримінального провадження, в силу принципу змагальності сторін не доведено необґрунтованості накладення арешту на майно та не доведено відсутність потреби в продовженні дії такого заходу, а відтак слідчий суддя приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання про скасування арешту.
З огляду на викладене та керуючись статтями 98, 170-174, 309, 372, 392, 395 КПК України, слідчий суддя
У задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_4 , про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 42021110000000150 від 16 червня 2021 року, відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає, заперечення проти неї можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.
Слідчий суддя ОСОБА_1