Справа № 760/4242/23
Провадження №2/760/6237/23
про повернення позовної заяви
29 травня 2023 року м. Київ
Суддя Солом'янського районного суду міста Києва Аксьонова Н.М.,
розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Луценко С.О. звернувся до Солом'янського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить суд розірвати шлюб між позивачем та відповідачем, зареєстрований 24 лютого 2021 року у Шевченківському районному у м. Києві відділі державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про що складено актовий запис №180.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24 лютого 2023 року справу розподілено судді Аксьоновій Н.М.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 27 лютого 2023 року позовну заяву було залишено без руху, надано десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви, а саме для подання суду доказів підсудності справи Солом'янському районному суду м. Києва, оскільки позивач у справі вказала, що звертається до суду з позовом на підставі ч.9 ст.28 ЦПК України, за останнім відомим зареєстрованим місцем проживання відповідача ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ).
Копію ухвали від 27 лютого 2023 року було отримано представником позивача - адвокатом Луценко С.О. 19 квітня 2023 року, що підтверджується відповідною розпискою, наявною в матеріалах справи.
Проте, у встановлений судом строк позивач не усунула недоліки позовної заяви.
Відповідно до ч.3 ст.185 ЦПК України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28 жовтня 1998 року та «Креуз проти Польщі» від 19 червня 2001 року зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Якщо законом визначений порядок для вчинення певних дій, такий порядок в силу вимог вітчизняного та Європейського законодавства повинен дисциплінувати осіб, що звертаються до суду та не допустити судовий процес у безладний рух, так як право на суд не є абсолютним.
Оскільки, позивач не усунула недоліки позовної заяви у десятиденний строк з дня вручення ухвали від 27 лютого 2023 року, наявні підстави для повернення позовної заяви позивачу.
04 травня 2023 року представник позивача - адвокат Луценко С.О. подав заяву про усунення недоліків. До указаної заяви також додано копію угоди подружжя про розгляд справи за зареєстрованим місцем проживання чи перебування одного з подружжя від 24 лютого 2021 року, заяву позивача про розгляд без її участі від 20.04.2023 року та заяву відповідача про розгляд без його участі від 20.04.2023 року.
Відповідно до ст.126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
А тому заяву про усунення недоліків від 04.05.2023 року на підставі ч.2 ст.126 ЦАК України необхідно залишити без розгляду.
Разом з тим, дотримання правил підсудності є гарантією права на справедливий суд, тобто на суд, встановлений законом. Адже «суд, встановлений законом» (законний суд), є необхідним інституційним елементом справедливого правосуддя в тому розумінні, яке цьому поняттю надає стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує, що кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Лише такий суд, керуючись правовими засадами та за встановленою законом процедурою, є компетентним здійснювати правосуддя.
Частиною першою статті 27 ЦПК України передбачено, що позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно до ч.9 ст.28 ЦПК України позови до відповідача, місце реєстрації проживання або перебування якого невідоме, пред'являються за місцезнаходженням майна відповідача чи за останнім відомим зареєстрованим його місцем проживання або перебування чи постійного його заняття (роботи).
Однак до позовної заяви не додано доказів, які б підтверджували, що останнім відомим зареєстрованим місцем проживання відповідача - громадянина Сполученого королівств Великобританії та Північної Ірландії ОСОБА_2 є АДРЕСА_1 .
Таких доказів також не отримано судом в порядку ч.8 ст.187 ЦПК України.
Відповідно до ч.2 ст.28 ЦПК України позови про розірвання шлюбу можуть пред'являтися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача також у разі, якщо на його утриманні є малолітні або неповнолітні діти або якщо він не може за станом здоров'я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача. За домовленістю подружжя справа може розглядатися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування будь-кого з них.
Проте, позивачем не додано доказів підсудності справи Солом'янському районному суду м. Києва за вибором позивача на підставі ч.2 ст.28 ЦПК України.
При цьому суд не приймає доданий представником позивача доказ - копію угоди подружжя про розгляд справи за зареєстрованим місцем проживання чи перебування одного з подружжя від 24 лютого 2021 року, оскільки він викликає сумнів з приводу його достовірності, адже не вбачається можливим встановити справжність підписів осіб, які підписали таку угоду - позивача ОСОБА_1 та відповідача ОСОБА_2 .
Отже позивачем не додано доказів підсудності справи Солом'янському районному суду м. Києва ні за місцем проживання відповідача, ні за вибором позивача.
Враховуючи, що наслідки невиконання ухвали про залишення позовної заяви без руху були роз'яснені позивачу, а невиправлені недоліки позовної заяви є очевидними та суттєвими, що унеможливлює відкриття провадження у справі, а також передачу справи на розгляд іншому суду в порядку ст.31 ЦПК України, оскільки суд не має можливості встановити, якому суду підсудна указана справа, позовна заява підлягає поверненню позивачу.
На підставі наведеного та керуючись ст.126, 185, 260, 261, 353, 354 ЦПК України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - повернути позивачу.
Роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду або через Солом'янський районний суд міста Києва.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Солом'янського районного
суду міста Києва Н.М. Аксьонова