Справа № 758/4384/22
Категорія 35
(ЗАОЧНЕ)
26 травня 2023 року
Подільський районний суд міста Києва у складі:
головуючої судді - Будзан Л.Д.,
секретаря судового засідання Якимчук В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи підприємця ОСОБА_2 про стягнення коштів за договором,
ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , у якому просить стягнути із відповідача на його користь грошові кошти, сплачені за договором про виготовлення меблів від 30.10.2021 року в розмірі 42 000 грн., 3% річних за 214 днів прострочки в сумі 742,19 грн., інфляційні витрати в розмірі 5226, 52 грн. та заборгованість за пенею в сумі 3975,62 грн. В обгрунтування позовних вимог зазначає, що позивач шляхом укладення договору з ФОП ОСОБА_2 30.10.2021 замовив у останнього виготовлення меблів та вніс переоплату в сумі 42 000 грн. Сторони узгодили, що термін виготовлення меблів складає 14 робочих днів, тобто до 13.11.2021 року, однак замовлення станом на день звернення до суду з позовом не виконане, тому просить стягнути з відповідача вказані вище кошти у повному обсязі. Ухвалою Подільського районного суду м.Києва від 25.07.2022 року відкрито провадження у справі, прийнято рішення про розгляд справи за правилами позовного провадження в спрощеному порядку з повідомленням сторін, встановлено відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву на позовну заяву. У відповідності до ст. 174, 178 ЦПК України відповідач не скористався своїм правом та не направив суду відзив на позовну заяву із викладенням заперечень проти неї. Представник позивача в судове засідання не з'явився, натомість подав заяву про розгляд справи у відсутності сторони позивача. Відповідач у судове засідання повторно не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином у порядку, визначеному ч. 1 ст. 130 ЦПК України, про причини неявки суд не повідомив. Згідно з ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи. За таких обставин, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи у відсутності учасників процесу. Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Суд, дослідивши письмові матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов наступного. Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Із змісту ст. 12 ЦПК України вбачається, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. З матеріалів справи вбачається, що між сторонами виникли договірні правовідносини, пов'язані з наданням відповідачем послуг з виготовлення меблів, які регулюються Законом України «Про захист прав споживачів» та відповідними нормами Цивільного кодексу України у даній сфері. Згідно з ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Як вбачається із матеріалів справи, 30.10.2021 року між ФОП ОСОБА_3 та ОСОБА_1 укладено договір підряду, відповідно до якого ФОП ОСОБА_3 взяв на себе зобов'язання виготовити меблі для ОСОБА_1 за попереднім розрахунком вартістю 60000 гривень, з яких 42000 гривень замовником внесено як передоплату. Відповідно до п.1 Розділу 3 вказаного договору термін виконання замовлення за договором становить 14 робочих днів та протягом двох днів виконавець зобов'язався встановити меблі замовнику. Таким чином, виходячи з вищевказаних умов Договору, ФОП ОСОБА_3 повинен був виготовити меблі не пізніше, ніж до 13 листопада 2021 року, і змонтувати їх на місці установки не пізніше, ніж 15 листопада 2021 року. Проте, судом встановлено, що у визначений термін ФОП ОСОБА_3 меблі не були виготовлені, та не були змонтовані і встановлені на місці, тобто за адресою Замовника, а саме: АДРЕСА_1 (п. 1 розділу 4 Договору). Відповідно до ч.1,2 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. Статтею 846 ЦК України визначено, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту. Згідно з ст. 865 ЦК України за договором побутового підряду підрядник, який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується виконати за завданням фізичної особи (замовника) певну роботу, призначену для задоволення побутових та інших особистих потреб, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір побутового підряду вважається укладеним у належній формі, якщо підрядник видав замовникові квитанцію або інший документ, що підтверджує укладення договору. (ст. 866 ЦК України) Відповідно до ст. 873 ЦК України вартість робіт, виконаних за договором побутового підряду, визначається за погодженням сторін, якщо інше не передбачено у встановленому порядку прейскурантами (цінниками), тарифами тощо. Робота оплачується замовником після її остаточного передання підрядником. За згодою замовника робота може бути ним оплачена при укладенні договору побутового підряду шляхом видачі авансу або у повному обсязі. Таким чином, аванс не виконує забезпечувальної функції, він сплачується боржником у момент настання обов'язку платежу, тобто виконує функцію попередньої оплати. Той, хто отримав аванс, повинен його повернути. Боржник, який видав аванс, має право вимагати його повернення в усіх випадках невиконання чи неналежного виконання договору кредитором. У разі коли сторони лише домовилися укласти договір, але відповідно його не оформили, сплачені в рахунок виконання договору платежі повертаються в тому розмірі, в якому вони надавалися. Враховуючи вищевикладене та те, що відповідач, станом на день звернення з позовною заявою, не виконав умови договору з виготовлення меблів від 30.10.2021, суд дійшов висновку про задоволення вимог в частині стягнення коштів, сплачених в якості авансу за виготовлення меблів в сумі 42000 грн. Щодо вимоги позивача про стягнення пені, суд виходить з наступного. Згідно вимог ч.3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно невиконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Частиною 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що у разі, коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення. Суд враховує, що між сторонами виникли договірні зобов'язання, і згідно договору відповідач був зобов'язаний виготовити замовлення в строк до 13.11.2021, таким чином зобов'язання є простроченим з 13.11.2021. Суд погоджується з розміром пені, визначеним позивачем у поданих розрахунках, а тому позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 3975,62 грн. підлягають задоволенню. Крім того, позивач просив стягнути на його користь 3% річних та інфляційних втрат. Відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. З урахуванням викладеного з ФОП ОСОБА_3 на користь позивача підлягають стягненню 3 % річних у розмірі 742,19 грн. та інфляційні втрати за прострочення виконання грошового зобов'язання в сумі 5226,52 грн., згідно долучених позивачем розрахунків. Відповідно до вимог ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Статтею 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Згідно зі ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення. З врахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі. Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з відповідача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 992,40 грн. На підставі викладеного, керуючись ст. 4, 12, 76-81, 89, 141, 258-259, 263-268, 274, 280 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до фізичної особи підприємця ОСОБА_2 про стягнення коштів за договором - задовольнити. Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти, сплачені за Договором на виготовлення меблів від 30.10.2021 року в розмірі 42 000 (сорок дві тисячі) гривень, пеню за прострочення виконання зобов'язання у розмірі 3975,62 (три тисячі дев'ятсот сімдесят п'ять) гривень 62 коп., 3% річних в розмірі 742,19 (сімсот сорок дві) гривні 19 коп., інфляційні витрати в розмірі 5226 (п'ять тисяч двісті двадцять шість) гривень 52 коп. Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 992 (дев'ятсот дев'яносто дві) грн 40 коп. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подана заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи. Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин. Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України. Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне найменування учасників справи:
позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса проживання АДРЕСА_2 )
відповідач - фізична особа підприємець ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса проживання АДРЕСА_3 )
Суддя Леся БУДЗАН