Дата документу 22.05.2023Справа № 645/2961/21
Провадження № 2/554/2187/2023
22 травня 2023 року м.Полтава
Октябрський районний суд м.Полтави у складі:
головуючого - судді Черняєвої Т.М.,
за участі секретаря - Янушкевіч А.І.,
представника відповідача - адвоката Поліканова А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження у режимі відеоконференції цивільну справу за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди у порядку регресу,-
Позивач Моторне (транспортне) страхове бюро України звернулося до Фрунзенського районного суду м.Харкова із позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди у порядку регресу.
Позовні вимоги обгрунтували тим, що 25.09.2017 року о 22:30 хв. трапилася дорожньо-транспортна пригода, а саме ОСОБА_1 , керуючи автомобілем “Мітсубісі”, державний номерний знак НОМЕР_1 у м.Харкові порушив правила дорожнього руху та допустив зіткнення з автомобілем “Ауді”, державний номерний знак НОМЕР_2 . Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортним засобам було завдано механічних пошкоджень. Згідно постанови Фрунзенського районного суду м.Харкова у справі №640/14861/17 від 26.04.2018 року відповідача було визнано винним у настанні ДТП.
У порушення вимог Закону України №1961-IV від 01.07.2004 року “Про обов?язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, цивільно-правова відповідальність відповідача, на момент настання ДТП, не була застрахована.
Відповідно до Звіту №474/М/2017 встановлено, що вартість відновлювального ремонту “Ауді” д.н.з. НОМЕР_2 становить 272748,78 грн., а ринкова вартість транспортного засобу становить 230144,43 грн. Встановлено, що транспортний засіб вважається фізично знищеним, оскільки його ремонт є економічно не обгрунтованим.
Відповідно до розрахунку вартості КТЗ марки “Ауді” д.н. НОМЕР_3 після ДТП та розмір регламентної виплати та зобов?язуючих пропозицій встановлено, що вартість транспортного засобу становить 120877,39 грн. На момент настання ДТП ліміт регламентної виплати складав 100 000,00 грн. Вартість проведення експертизи та встановлення розміру матеріального збитку становить 550,00 грн.
Загальний розмір витрат з урахуванням витрат на збір документів та визначення розміру шкоди складає 100550,00 грн., які позивач просить стягнути на свою користь із відповідача, а також витрати щодо сплати судового збору у сумі 2270,00 грн.
Ухвалою судді Фрунзенського районного суду м.Харкова від 12.05.2021 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, постановлено проводити розгляд у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
19.07.2021 року на адресу Фрунзенського районного суду м.Харкова надійшов відзив ОСОБА_1 на позовну заяву. Відповідач категорично не погодився з позовними вимогами, оскільки позов є необгрунтованим та безпідставним із наступних підстав.
На місці ДТП 22.06.2017 року на ОСОБА_1 складено протоколи про адміністративне правопорушення за ст.124 та ст.130 КУпАП, який направлено на розгляд до суду.
Постановою Київського районного суду м.Харкова від 26.04.2018 року провадження по справі №640/14861/17 відносно ОСОБА_1 на підставі п.7 ст.247 КУпАП закрито у зв?язку з закінченням строків притягнення особи до адміністративної відповідальності без встановлення вини. У вказаній постанові суд зазначив, що зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії БД №015659 від 19.09.2017 року вбачається, що 22.06.2017 року ОСОБА_1 , на перехресті вул.Моісеївська та вул.Тюринська у м.Харкові, керуючи автомобілем MITSUBISHI LANCER, проїхав перехрестя на заборонене червоне світло світлофора та скоїв зіткнення з автомобілем AUDI A6. Дії водія були кваліфіковані, як порушення п.п.8.7.3, 2.9 ПДР України, тобто вчинення правопорушень, передбачених ст.124, ч.1 ст.130 КУпАП.
Разом з тим, звернув увагу на те, що ДТП сталася 22.06.2017 року, однак протоколи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 складені лише 19.09.2017 року, хоча матеріали справи не містять відомостей про те, що правопорушник залишав місце ДТП.
Постановою Київського районного суду м.Харкова від 19.10.2017 року у справі №640/14861/17 була призначена автотехнічна експертиза. Згідно висновків експертів ХНДІСЕ ім.засл.проф.М.С.Бокаріуса №20228 від 30.01.2018 року, у даній дорожньо-транспортній ситуації у діях водія автомобіля “ MITSUBISHI LANCER” ОСОБА_1 не вбачається, з технічної точки зору, невідповідностей вимогам ПДР України, які б знаходилися у причинному зв?язку з виникненням ДТП.
Разом з тим, висновок експертизи має інформацію про те, що у даній ДТП водій автомобіля MITSUBISHI LANCER ОСОБА_1 не мав технічної можливості уникнути зіткнення з автомобілем Audi A6 шляхом застосування екстренного гальмування.
Водночас, у даній ДТП технічна можливість уникнути зіткнення із автомобілем Mitsubishi Lancer для водія автомобіля Audi A6 ОСОБА_2 визначалася зупинкою автомобіля на сигнал світлофора, що забороняє рух у його напрямку, та відмовою від руху через перехрестя при ввімкненні цього сигналу світлофора.
Оскільки, водій автомобіля Audi A6 ОСОБА_2 , при ввімкненому для його напрямку сигналу світлофора, що забороняє рух, не зупинив керований автомобіль перед світлофором та здійснював рух через перехрестя на заборонений сигнал світлофора, то його дії не відповідали вимогам п.п.8.7.3 “е”, 8.10 та 16.3 ПДР України та знаходилися, з технічної точки зору, у причинному зв?язку з виникненням даної ДТП.
Так як, постановою Київського районного суду м.Харкова від 26.04.2018 року не встановлено вини ОСОБА_1 у вчиненні ДТП, тому позивачем не надано жодних належних доказів на підтвердження того, що між його діями та завданою шкодою внаслідок ДТП існує причинний зв?язок, а системний аналіз положень законодавства свідчить про те, що обов?язок відшкодовувати завдану іншому володільцю джерела підвищеної небезпеки шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв?язок та є вина зазначеної особи.
Зважаючи на вищевикладене, просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
26.07.2021 року до Фрунзенського районного суду м.Харкова надійшла відповідь на відзив Моторного (транспортного) страхового бюро України, відповідно до якої, із посиланням на практику Верховного Суду, вказує на те, що закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення за ст.247 КУпАП у зв?язку з закінченням строків, визначених ст.38 КУпАП, не є реабілітуючою обставиною та такою, що спростовує факт наявності вини (постанови ВС від 10.04.2019 року у справі №335/8507/16-ц та від 19.08.2019 року у справі №335/8607/16-ц).
Законодавство у деліктних зобов?язаннях передбачає презумпцію вини заподіювача шкоди; якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. Доведення відсутності вини у спричиненні шкоди, відповідно до вимог ст.1166 ЦК України покладено на відповідача (постанова ВС від 11.12.2019 року у справі №601/1304/15-ц та від 02.10.2019 року у справі №447/2015/16-ц).
Відповідно до розпорядження Верховного Суду від 08.03.2022 року №2/0/9/-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану», змінено територіальну підсудність Фрунзенського районного суду м.Харкова на Октябрський районний суд м.Полтави.
Ухвалою судді Октябрського районного суду м.Полтави від 25.01.2023 року справу прийнято до провадження та постановлено проводити розгляд у порядку спрощеного позовного провадження.
Ухвалою судді від 27.02.2023 року задоволено клопотання представника позивача про розгляд справи у режимі відеоконференції.
Ухвалою судді від 03.04.2023 року задоволено клопотання представника відповідача - адвоката Поліканова А.М. про розгляд справи у режимі відеоконференції.
Представник позивача у судове засідання не з?явився, направив до суду клопотання про розгляд справи без участі представника позивача, позовні вимоги підтримав.
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з?явився, будучи належним чином повідомленим про місце, дату та час судового розгляду.
Представник відповідача - адвокат Поліканов А.М. у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив відмовити у їх задоволенні, надав пояснення, аналогічні викладеному у відзиві на позовну заяву. Додатково пояснив, що постановою Харківського апеляційного суду від 07.04.2020 року у справі 640/18138/18 задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1 , скасовано заочне рішення Київського районного суду м.Харкова від 06.11.2019 року та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, спричиненої внаслідок ДТП відмовлено, зважаючи на те, що позивачкою не надано жодних доказів на підтвердження винуватості ОСОБА_1 у ДТП.
Суд, заслухавши представника відповідача та дослідивши письмові докази, приходить до наступних висновків.
Судом становлено, що згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії БД №015659 від 19.09.2017 року, 22.06.2017 року о 22:30 год. на перехресті вулиць Моісеївська та Тюрінська у м.Харкові, ОСОБА_1 , керуючи автомобілем Мітсубісі д.н.з. НОМЕР_1 , проїхав перехрестя на заборонене червоне світло світлофора та скоїв зіткнення з автомобілем Audi д.н.з. НОМЕР_2 , заподіяна матеріальна шкода, чим порушив п.8.7.3 ПДР України, за що передбачена відповідальність ст.124 КУПАП.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії БД №015658 від 19.09.2017 року, 22.06.2017 року о 22:30 год.у м.Харкові на перехресті вулиць Моісеївська та Тюрінська у м.Харкові, ОСОБА_1 , керував автомобілем Мітсубісі д.н.з. НОМЕР_1 у стані алкогольного сп?яніння, чим порушив п.2.9 ПДР, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП.
Постановою судді Київського районного суду м.Харкова від 19.10.2017 року у вказаній справі призначено автотехнічну експертизу, провадження якої доручено експертам ХНДІСЕ ім.професора Бокаріуса.
Згідно висновку комісійної судової автотехнічної експертизи №20288 від 31.01.2018 року ХНДІСЕ ім.Засл.проф.М.С.Бокаріуса, 1-й варіант - згідно пояснень водія автомобіля автомобіля AUDI A6 ОСОБА_2 в даній дорожньо-транспортній ситуації дії водія автомобіля AUDI A6 не відповідали вимогам п. п. 8.7.3 «е», 8.10, та 16.3 Правил дорожнього руху України та знаходилась, з технічної точки зору, у причинному зв'язку з виникненням даної ДТП. В даній дорожньо-транспортній ситуації технічна можливість уникнути зіткнення з автомобілем AUDI A6 для водія автомобіля «Mistubishi Lancer» ОСОБА_1 визначалася шляхом виконання ним вимог п. п. 8.7.3 «е», 8.10 та 16.3 Правил дорожнього руху України та знаходились, з технічної точки зору, у причинному зв'язку з виникненням даної ДТП. В даній дорожньо-транспортній ситуації водій автомобіля AUDI A6 ОСОБА_2 повинен був діяти відповідно до вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху України. З причин, вказаних в дослідницькій частині висновку, вирішити питання: «Чи мав водій автомобіля AUDI A6, реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_2 технічну можливість запобігти даній ДТП у дорожній ситуації, що склалася?» та «Чи вбачається в діях водія транспортного засобу - автомобіля AUDI A6, реєстраційний номер НОМЕР_2 , - ОСОБА_2 невідповідності вимога Правил дорожнього руху України, які з технічної точки зору знаходились би у причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди?» - експертним шляхом на даному етапі дослідження неможливо.
2-й варіант - згідно пояснень водія автомобіля «Mistubishi Lancer» ОСОБА_1 в даній дорожньо - транспортній ситуації водій автомобіля AUDI A6, реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_2 повинен був діяти у відповідності до вимог п.п. 8.7.3 «е», 8.10 та 16.3 Правил дорожнього руху України. В даній дорожньо-транспортній ситуації технічна можливість уникнути зіткнення з автомобілем «Mistubishi Lancer» для водія автомобіля AUDI A6 ОСОБА_2 , визначалася шляхом виконання ним вимог п.п. 8.7.3 «е», 8.10 та 16.3 Правил дорожнього руху України. В даній дорожньо-транспортній ситуації дії водія автомобіля AUDI A6 ОСОБА_2 не відповідали вимогам п.п. 8.7.3 «е», 8.10 та 16.3 Правил дорожнього руху України та знаходились, з технічної точки зору, у причинному зв'язку з виникненням даної ДТП. В даній дорожньо-транспортній ситуації водій автомобіля «Mistubishi Lancer» ОСОБА_1 повинен був діяти відповідно до вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху України. В даній дорожньо-транспортній ситуації водій автомобіля «Mistubishi Lancer» ОСОБА_1 не мав технічної можливості уникнути зіткнення з автомобілем AUDI A6 шляхом застосування своєчасного екстреного гальмування. В даній дорожньо-транспортній ситуації в діях водія автомобіля «Mistubishi Lancer» ОСОБА_1 не вбачається, з технічної точки зору, невідповідностей вимогам правил дорожнього руху України, які б знаходились у причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди.
Постановою Київського районного суду м.Харкова від 26.04.2018 року у справі №640/14861/17, провадження в справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про притягнення до адміністративної відповідальності за ст.124, ч.1 ст. 130 КУпАП закрито у зв'язку з закінченням строків притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Також постановою Київського районного суду м. Харкова від 26 квітня 2018 року встановлено, що згідно протоколу про адміністративне правопорушення ДТП сталося 22 червня 2017 року. Відповідно до пункту 7 частини першої статті 247 КУпАП, який не містить положень про наявність у суду повноважень щодо встановлення обставин вчинення адміністративного правопорушення, наявності вини особи у його вчиненні у разі закриття провадження про адміністративні правопорушення. Крім того, логічне тлумачення абзацу першого статті 247 КУпАП дозволяє дійти висновку, що встановлення зазначених у цій статті юридичних фактів є єдиною необхідною підставою для припинення будь - яких дій щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності незалежно від встановлених будь-яких інших обставин, що підлягають з'ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення (стаття 280 КУпАП), у тому числі й вини особи у його вчиненні.
Таким чином, поєднання закриття справи з одночасним визнанням вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення є взаємовиключними рішеннями, і прийняття таких двох взаємовиключних рішень в одній постанові про закриття справи свідчить про порушення права людини на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. За правилами статті 284 КУпАП рішенням, що доводить вину особи, є постанова про накладення адміністративного стягнення або застосування заходів впливу, умовою якої є визначення вини.
Отже, наявність або відсутність вини встановлюється саме під час здійснення провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Таким чином, вина осіб, що притягуються до адміністративної відповідальності, не встановлюється у справах, у яких провадження закривається.
Тобто, обставини, що виключають провадження у справі про адміністративне правопорушення визначені статтею 247 КУпАП. Відповідно до п.7 цієї статті провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв'язку з закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.
Дана норма є імперативною і по своїй суті є формою відмови держави від юридичного переслідування особи за вчинення адміністративного правопорушення.
Постановою Харківського апеляційного суду від 07.04.2020 року у справі №640/18138/18, задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1 . Заочне рішення Київського районного суду м. Харкова від 06.11.2019 року скасовано, прийнято нову постанову. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди спричиненої внаслідок дорожньо - транспортної пригоди відмовлено. Суд, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, обставин, підтверджених доказами, про те, що між діями ОСОБА_1 та завданою шкодою існує причинний зв'язок, та вини останнього в її заподіянні, що у сукупності є підставою для відшкодування шкоди, судом не встановлено.
Далі встановлено, що відповідно до Звіту №474/М/2017 встановлено, що вартість відновлювального ремонту “Ауді” д.н.з. НОМЕР_2 становить 272748,78 грн., а ринкова вартість транспортного засобу становить 230144,43 грн. Встановлено, що транспортний засіб вважається фізично знищеним, оскільки його ремонт є економічно не обгрунтованим.
Відповідно до розрахунку вартості КТЗ марки “Ауді” д.н. НОМЕР_3 після ДТП та розмір регламентної виплати та зобов?язуючих пропозицій встановлено, що вартість транспортного засобу становить 120877,39 грн. На момент настання ДТП ліміт регламентної виплати складав 100 000,00 грн. Вартість проведення експертизи та встановлення розміру матеріального збитку становить 550,00 грн.
Загальний розмір витрат з урахуванням витрат на збір документів та визначення розміру шкоди складає 100550,00 грн., які позивач просить стягнути на свою користь із відповідача.
Статтею 22 ЦК України передбачено що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, зокрема якщо особа зазнала втрати у зв'язку з пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила для відновлення свого порушеного права, має право на їх відшкодування.
Відповідно до пункту 1 частини 2статті 22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
За змістом ч.ч.1, 2 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Частиною 2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до ч.1 ст.1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Таким чином, спір про відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, самим джерелам підвищеної небезпеки кожним із їх володільців перед іншим із них, вирішується за правилами ст.1188 ЦК України, а саме: шкода, завдана одному із володільців із вини іншого, відшкодовується винним; не відшкодовується шкода, завдана володільцю лише з його вини; за наявності вини всіх володільців розмір відшкодування визначається судом у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення (тобто залежно від ступеня вини кожного); у разі відсутності вини володільців у взаємному завданні шкоди жоден із них не має права на відшкодування.
Системний аналіз зазначених положень законодавства дає підстави для висновку, що обов?язок відшкодувати завдану іншому володільцю джерела підвищеної небезпеки шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв?язок та є вина зазначеної особи.
При цьому, вина у завданні шкоди, згідно положення п.1 ч.1 ст.1188 ЦК України, є обов?язковою умовою для покладення на винну особу відповідальності за майнову шкоду, завдану внаслідок взаємодії транспортних засобів іншому учаснику дорожньо-транспортної пригоди.
Згідно постанови Верховного Суду від 11.12.2019 року по справі №601/1304/15-ц визначено, що законодавство у деліктних зобов?язаннях передбачає презумпцію вини заподіювача шкоди; якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. Доведення відсутності вини у спричиненні шкоди, відповідно до вимог ст.1166 ЦК України покладено на відповідача (постанова ВС від 11.12.2019 року у справі №601/1304/15-ц та від 02.10.2019 року у справі №447/2015/16-ц).
Згідно з частиною 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частини 1 статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували неправомірність дій відповідача, наявність причинного зв?язку між шкодою і його діями та наявність вини, а відповідачем надані докази, які спростовують доводи позивача щодо його винуватості у вчиненні ДТП та спричиненні матеріальної шкоди.
Зважаючи на вищевикладене, суд приходить до висновку про необхідність відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.12, 13, 81, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд,-
У задоволенні позову Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди у порядку регресу - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Полтавського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено 26.05.2023 року.
Суддя Т.М.Черняєва