Справа № 362/3404/22
Провадження № 2/362/1370/23
25.05.2023 року суддя Васильківського міськрайонного суду Київської області Кравченко Л.М., розглянувши питання про самовідвід судді Васильківського міськрайонного суду Київської області Кравченко Лесі Миколаївни, -
До суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Самань В.Г., що звернулася до суду з позовом в порядку цивільного судочинства, в якому просить звільнити з-під арешту земельні ділянки, розташовані в с. Мархалівка, Васильківського району Київської області: земельну ділянку, загальною площею - 0,3340 га, кадастровий номер 32214855501:01:011:0044, накладеного постановою про накладення арешту, к/с 400, 22.09.2011, ГСУ СБУ, начальник 2 відділення 4 відділу 1 управління ГСУ СБУ О. Стуковенков, тип обтяження: арешт нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження: 11666967, зареєстровано 29.09.2011 17:13:24 за № 11666967 реєстратором: Перша Київська державна нотаріальна контора, 01135, м. Київ, пр-т Перемоги, 11 та земельну ділянку, загальною площею - 0,3330 га, кадастровий номер 32214855501:01:011:0043, накладеного постановою про накладення арешту, к/с. № 400, 22.09.2011, ГСУ СБУ, начальник 2 відділення 4 відділу 1 управління ГСУ СБУ О. Стуковенков, тип обтяження: арешт нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження: 11667198, зареєстровано 29.09.2011 17:35:57 за № 11667198 реєстратором: Перша Київська державна нотаріальна контора, 01135, м. Київ, пр-т. Перемоги, 11.
Автоматизованою системою документообігу суду було визначено для розгляду цієї позовної заяви суддю Лебідь-Гавенко Г.М.
Однак, головуючий у справі суддя Васильківського міськрайонного суду Київської області Лебідь-Гавенко Г.М. ухвалою від 17.05.2023 р. заявив самовідвід.
25.05.2023 р. автоматизованою системою документообігу суду було визначено для розгляду цієї позовної заяви суддю Кравченко Л.М.
Проте, головуючий у справі суддя Васильківського міськрайонного суду Київської області Кравченко Л.М. вважає за необхідне заявити самовідвід з наступних підстав.
Відповідно до вимог п.5 ч.1 ст.36 ЦПК України, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, які викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
Згідно з вимогами ч.1 ст.39 ЦПК України, з підстав, зазначених у статтях 36,37, і 38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов'язані заявити самовідвід.
Положеннями ст.40 ЦПК України передбачено, що питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи. Питання про самовідвід судді вирішується в нарадчій кімнаті ухвалою суду, що розглядає справу.
Відповідно до вимог ч.4 ст.10 ЦПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р. і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Положеннями п. 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод встановлено, що кожен при вирішенні питання щодо його прав та обов'язків має право на справедливий і відкритий розгляд справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Відповідно до вимог ст.15 Кодексу суддівської етики, неупереджений розгляд справ є основним обов'язком судді. Суддя має право заявити самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законодавством, у разі наявності упередженості щодо одного з учасників процесу, а також у випадку, якщо судді з його власних джерел стали відомі докази чи факти, які можуть вплинути на результат розгляду справи. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи у разі неможливості ухвалення ним об'єктивного рішення у справі.
Згідно з приписами п.2.5 «Бангалорських принципів поведінки судді» (схвалені резолюцією 2006/23 Економічної та Соціальної ради ООН від 27.07.2006 р.), суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об'єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви у неупередженості судді.
Відповідно до положень п.12 висновку №1 (2001) Консультативної ради європейських судів для Комітету міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів та незмінюваність суддів, незалежність судової влади означає повну неупередженість із боку суддів. При винесенні судових рішень щодо сторін у судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, вільними від будь-яких зв'язків, прихильності чи упередження, що впливає або може сприйматися як таке, що впливає, на здатність судді приймати незалежні рішення. У цьому випадку незалежність судової влади є втіленням загального принципу: "Ніхто не може бути суддею у власній справі". Значення цього принципу виходить далеко за конкретні інтереси певної сторони у будь-якій суперечці. Судова влада повинна користуватися довірою не тільки з боку сторін у конкретній справі, але й з боку суспільства в цілому. Суддя повинен не тільки бути реально вільним від будь-якого невідповідного упередження або впливу, але він або вона повинні бути вільними від цього й в очах розумного спостерігача. В іншому випадку довіра до незалежності судової влади буде підірвана.
У рішеннях Європейського суду з прав людини «Білуха проти України» від 09.11.2006 р., «Газета Україна-Центр проти України» від 15.07.2010 р. ЄСПЛ вказував, що наявність безсторонності відповідно до п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. У кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду. При вирішенні того, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими. З огляду на це, навіть зовнішні прояви можуть мати певну важливість або, іншими словами, «правосуддя повинно не тільки чинитися, повинно бути також видно, що воно чиниться». Важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти в громадськість у демократичному суспільстві.
Як вбачається з рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області (головуючий суддя - Кравченко Л.М.) від 13.03.2017 р. по справі №362/3156/13-ц, позов заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Служби безпеки України до Мархалівської сільської ради Васильківського району Київської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_1 про визнання недійсними рішень органу місцевого самоврядування та державних актів на земельні ділянки, витребування земельних ділянок, визнання права постійного користування на земельні ділянки, - було задоволено частково.
Постановою Апеляційного суду Київської області від 12.06.2017 р. рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 13.03.2017 р. залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 18.12.2019 р. рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 13.03.2017 р. та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 12.06.2017 р. в частині вимог про визнання недійсними рішень органу місцевого самоврядування та державних актів на земельні ділянки, витребування земельних ділянок скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення.
Отже, на розгляді у судді Кравченко Л.М. перебувала цивільна справа №362/3156/13-ц, в якій рішенням від 13.03.2017 р. витребувано на користь Служби безпеки України з незаконного володіння земельні ділянки площею 0,3340 га, кадастровий номер 3221485501:01:011:0044; площею 0,3330 га, кадастровий номер 3221485501:01:011:0043, тобто ті, які просить позивач ОСОБА_1 звільнити з-під арешту в цій цивільній справі №362/3404/22.
Зважаючи на викладене, з метою недопущення сумніву сторін у справі в об'єктивності та неупередженості судді у розгляді даної справи, а також забезпечення довіри учасників справи до судових рішень судді Васильківського міськрайонного суду Київської області, оскільки мною в постановленому рішенні від 13.03.2017 р. по цій справі висловлена думка щодо спірних правовідносин, які мають беззаперечний зв'язок із даною справою, позаяк у своїй роботі суддя керується чинним законодавством, з метою запобігання можливих безпідставних звинувачень у необ'єктивному розгляді справи, усунення в подальшому можливих сумнівів щодо неупередженості судді, вважаю, за таких обставин, неможливим подальший розгляд заяви під моїм головуванням та доцільним і необхідним в інтересах правосуддя та сторін по справі заявити собі самовідвід, який задовольнити.
Внаслідок вищевикладеного, приходжу до висновку, що є підстави для задоволення самовідводу судді Кравченко Л.М. в розгляді позовної заяви ОСОБА_1 до Головного слідчого управління Служби безпеки України про зняття арешту з майна.
У відповідності до ч. 1 ст. 41 ЦПК України, у разі задоволення заяви про відвід (самовідвід) судді, який розглядає справу одноособово, справа розглядається в тому самому суді іншим суддею, який визначається у порядку, встановленому статтею 33 цього Кодексу.
Виходячи з вищенаведеного, на підставі ст.ст. 36, 38, 39, 40, 41, 353 ЦПК України,-
Задовольнити заяву про самовідвід головуючого в справі судді - Кравченко Лесі Миколаївни.
Передати цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного слідчого управління Служби безпеки України про зняття арешту з майна,- для визначення судді для її розгляду в порядку, встановленому п. 15.2 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Кравченко Л.М.