Єдиний унікальний номер справи 333/1534/23
Номер провадження 2/333/1499/23
іменем України
04 травня 2023 року місто Запоріжжя
Комунарський районний суд міста Запоріжжя
у складіголовуючого - суддіСтоматова Е.Г.
за участю:секретаря судового засідання позивача представника третьої особи Корнієнко А.О. ОСОБА_1 ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 ), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Районна адміністрація Запорізької міської ради по Шевченківському району, як орган опіки та піклування (пр. Моторобудівників, буд. 64, м. Запоріжжя, 69068), Районна адміністрація Запорізької міської ради по Комунарському району, як орган опіки та піклування (вул. Чумаченка, буд. 32, м. Запоріжжя, 69104) про стягнення додаткових витрат на дитину та про позбавлення батьківських прав
01 березня 2023 року до Комунарського районного суду міста Запоріжжя надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи: Районна адміністрація Запорізької міської ради по Комунарському району, як орган опіки та піклування, Районна адміністрація Запорізької міської ради по Шевченківському району, як орган опіки та піклування про стягнення додаткових витрат на дитину та позбавлення батьківських прав. В обґрунтування позову зазначено, що з травня 2009 року позивач з ОСОБА_3 стали проживати однією сім'єю за адресою: АДРЕСА_1 . 24 січня 2009 жовтня між ОСОБА_1 (дівоче прізвище ОСОБА_4 ) та ОСОБА_3 був укладений шлюб. Після державної реєстрації шлюбу позивач змінила прізвище на « ОСОБА_5 ».
Від спільного шлюбу вони мають малолітнього сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований громадянином України з 06.10.2010 року відповідно до статті 7 Закону України «Про громадянство України».
Шлюбні відносини між сторонами припинились з січня 2013 року, відповідач пішов із сім'ї, з За спільною домовленістю сторін дворічний син ОСОБА_6 залишився проживати з позивачем. 3 цього часу вони стали проживати окремо.
З цього часу син ОСОБА_6 знаходиться на її повному матеріальному утриманні. Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 30.04.2013 року по справі №333/869/13-ц, шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 розірвано. Після розірвання шлюбу позивач залишила прізвище « ОСОБА_5 », на яке було змінене під час державної реєстрації шлюбу між сторонами. Рішення суду набуло законної сили 13.05.2013 року.
24.02.2014 року ОСОБА_1 звернулась до Комунарського районного суду м. Запоріжжя з позовною заявою до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, мотивуючи це тим, що відповідач добровільно надавати матеріальну допомогу на утримання сина відмовляється. Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 11.04.2014 року по справі №333/1261/14-ц призначено стягнення з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6. на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частини від доходів відповідача, але менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття, щомісячно, починаючи з 24.02.2014 року і до повноліття дитини. Рішення суду набуло законної сили 22.04.2014 року.
Після фактичного припинення відносин між сторонами з січня 2014 року по 13 травня 2015 року, батько дитини ОСОБА_3 , періодично зустрічався, спілкувався з сином ОСОБА_6 . 13 травня 2015 року коли сину виповнилось п'ять років, він зателефонував та привітав з днем народження ОСОБА_6 , передав подарунок клавіатуру через спільного знайомого.
Після цього відповідач більш не телефонував та не підтримував з позивачем зв'язок, не намагався встановити з сином зв'язок, не спілкувався, не намагався зустрітися та поспілкуватися з дитиною, не вітав з днем народження, святами та ухилявся від усіх зобов'язань щодо дитини, зовсім не цікавився станом здоров'я, розвитком ОСОБА_6 та не виявляв бажання спілкуватися з сином та приймати участь у його вихованні, тобто більше ніж 7 роки 9 місяців.
3 вересня 2013 року я з ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , перебуваю у фактичних шлюбних відносинах. З цього часу я з сином ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживаємо разом однією сім'єю за адресою: АДРЕСА_1 . Вказане підтверджується актом про фактичне місце проживання особи без реєстрації, складеного 06.02.2023 року за підписами сусідів.
Син ОСОБА_6 , якому на час подання позову виповнилось повні 12 роки, сприймає та називає її цивільного чоловіка ОСОБА_8 своїм батьком.
Дитина забезпечена гідними умовами проживання та гармонійною атмосферою оточення. Між позивачем, сином ОСОБА_6 , ОСОБА_8 склались усталені доброзичливі сімейні стосунки, які сприяють належному вихованню дитини, її повноцінному світосприйманню життя та оточуючий людей.
Згідно довідки Громадської організації «Запорізька спільнота «КІОКУШИН БУДО КАРАТЕ» №01/02 від 27.02.2023 року наданій ОСОБА_1 в тому, що й син ОСОБА_6 , тренується в Запорізькій школі Кіокушин Будо карате з 04 січня 2023 року. ОСОБА_1 сплачує щомісячні внески в розмірі 800 гривень. ОСОБА_6 в лютому 2023 року пройшов атестацію на черговий учнівський ступень, при цьому ОСОБА_1 сплатила внесок 920 грн. Сертифікат №18335 від 11.02.2023 року про проходження атестації на черговий учнівський ступень ОСОБА_6 додається до позову.
Отже, відповідно до вказаної довідки №01/02 від 27.02.2023 року мною було фактично понесені витрати викликані розвитком здібностей сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період з 04.01.2023 року по 27.02.2023 року в сумі 1720,00 грн. ( щомісячний внесок за січень 2023 року у розмірі 800,00 грн. + 920,00 грн. в лютому 2023 року внесок за проходження атестації на черговий учнівський ступень), в саме витрати на заняття у спортивному закладі.
Син ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вже кілька років завзято займається поїздками на велосипеді. Враховуючи зріст ОСОБА_6 (165 см) виникла потреба у придбанні спортивного спорядження: нового велосипеда з більшим розміром рами дорослий гірський (для їзди по пересіченій місцевості і вибоїстих дорогах). Так, 29.01.2023 року позивач купила через інтернет покупки в Веломагазині м. Києві ТК «Відрадний» новий гірський велосипед «Kinetic» модель «Storm» номер рами НОМЕР_1 " у приватного підприємця ОСОБА_12 (ПН НОМЕР_2 ) на суму 14842,00 грн.
Вважає, що відповідач повинен нести половину додаткових витрат на дитину ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини), а саме у сумі 8281.00 грн. Зазначені витрати складаються з суми витрат понесених позивачем на щомісячний внесок за січень 2023 року у розмірі 800,00 грн., на внесок у сумі 920,00 грн. в лютому 2023 року за проходження атестації 11.02.2023 року на черговий учнівський ступень та на придбання 29.01.2023 року спортивного спорядження: велосипеда на суму 14 842,00 грн, а саме, половину оплаченого позивачем: 8281,00 грн. (800,00 +920,00+14842,00 16 562,00 грн./2 8281,00 грн.).
01 березня 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом.
02 березня 2023 року ухвалою суду позовну заяву було залишено без руху.
06 березня 2023 року позивачем виправлено недоліки позовної заяви.
06 березня 2023 року постановлено ухвалу про відкриття провадження у справі та призначено підготовче судове засідання на 11 год 45 хв 03 квітня 2023 року; направлено відповідачу та третім особам копію позовної заяви з копіями доданих до неї документів.
04 травня 2023 року від представника третьої особи - органу опяки та піклування районної адміністрації ЗМР по Шевченківському району, до суду надано акт обстеження умов проживання.
04 травня 2023 року від представника третьої особи - органу опяки та піклування районної адміністрації ЗМР по Комунарському району, до суду надано висновок про доцільність позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_6
04 травня 2023 року ухвалою суду було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
У судове засідання відповідач ОСОБА_3 не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином. На адресу місця останньої відомої адреси проживання відповідача судом було направлено судову повістку разом з копіями відповідних документів, які були повернуті працівниками пошти у зв'язку з відсутністю адресату за вказаною адресою.
Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, що зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Пунктом 991 «Правил надання послуг поштового зв'язку», затверджених постановою КМ України від 5 березня 2009 р. № 270, встановлено, що рекомендовані листи з позначкою «Судова повістка», адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів його сім'ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата (будь-кого із повнолітніх членів його сім'ї) за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв'язку інформує адресата за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка». Якщо протягом трьох робочих днів після інформування адресат не з'явився за одержанням рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка», працівник поштового зв'язку робить позначку «адресат відсутній за вказаною адресою», яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду.
Отже, відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України вважається, що судові повістки відповідачам вручені у встановленому законом порядку.
У судовому засіданні позивач підтримала позовні вимоги в повному обсязі та просила позов задовольнити.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Районна адміністрація Запорізької міської ради по Шевченківському району, як орган опіки та піклування у судове засідання не з'явилася, подала до суду заяву, в якій просила розгляд справи провести без її участі.
У судовому засіданні представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Районна адміністрація Запорізької міської ради по Комунарському району, як орган опіки та піклування, не заперечувала, щодо заявлених позовних вимог.
Згідно з ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Так як, відповідачі належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, не з'явились в судове засідання та не подали відзив, а позивач не заперечує проти такого вирішення справи, то відповідно до ч. 1 ст. 281 ЦПК України суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи.
24 січня 2009 жовтня між (дівоче прізвище ОСОБА_1 та ОСОБА_3 був укладений шлюб, зареєстрований Запорізьким міським відділом реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції в Запорізькій області, актовий запис №23. Після державної реєстрації шлюбу змінила прізвище на « ОСОБА_5 », що підтверджується копією свідоцтва про шлюб, що додане до матеріалів справи.
ІНФОРМАЦІЯ_4 народився ОСОБА_6 , батьками якого є: батько - ОСОБА_3 та мати - ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 , виданого 03.06.2010 року Комунарським відділом реєстрації актів цивільного стану Запорізького міського управління юстиції, актовий запис №550.
Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 30.04.2013 року по справі №333/869/13-ц, шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 розірвано. Після розірвання шлюбу залишила прізвище « ОСОБА_5 ».
Рішення суду набуло законної сили 13.05.2013 року.
Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 11.04.2014 року по справі №333/1261/14-ц призначено стягнення з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6. на користь ОСОБА_1 , аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частини від доходів відповідача, але менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття, щомісячно, починаючи з 24.02.2014 року і до повноліття дитини.
Рішення суду набуло законної сили 22.04.2014 року.
Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно довідки Запорізької гімназії №97 Запорізької міської ради №005 від 16.01.2023 року, ОСОБА_6 . ІНФОРМАЦІЯ_1 , дійсно навчається в Запорізькій гімназії №97 Запорізької міської ради в 7-А класі. Згідно характеристики ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виданої Запорізькою гімназією №97 Запорізької міської ради №005/1 від 16.01.2023 року, « ОСОБА_6 проживає у АДРЕСА_1 .
Згідно довідки Запорізької гімназії №97 Запорізької міської ради №01-02/014 від 13.02.2023 року про міру участі батьків ОСОБА_1 і ОСОБА_3 у вихованні ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , учень 7-А класу, навчається в Запорізькій гімназії №97 Запорізької міської ради з 2017 року. Ззовні дитина завжди охайна, доглянута, активна, ввічлива, регулярно відвідує заняття. Мати - ОСОБА_1 , постійно цікавиться шкільним життям дитини, спілкується з класним керівником та педагогами-предметниками, допомагає синові у навчанні, регулярно відвідує батьківські збори. Батько ОСОБА_3 , у школі за весь період навчання ОСОБА_6 не з'являвся, з класним керівником зв'язок не підтримував, не відвідував батьківські збори, участі у шкільних заходах та вихованні сина та не брав. Контакти батьків: батько: ОСОБА_3 , дані відсутні. Мати: ОСОБА_1 НОМЕР_4 , на даний момент мати з дитиною проживають за адресою: АДРЕСА_1 ».
Нагляд за станом здоров'я сина ОСОБА_6 здійснює мати ОСОБА_1 . Вказане підтверджується листом Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги №6» від 24.01.2023 року за №01-15/14, дитина ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , перебуває на обліку в амбулаторії №10, з народження. Декларація укладена з лікарем педіатром Циомашко Л.В . На диспансерному обліку не перебуває. Дитиною опікується мати. На прийоми до лікаря дитина приходить у супроводі матері. Батько до педіатра ніколи не звертався, питаннями здоров'я дитини не цікавився.
Згідно довідки інструктора-методиста з фізичної культури та спорту, тренеру джиу-джитсу зі спортивного клубу «Реал» ОСОБА_15 від 20.01.2023 року. ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , займався в секції джиу-джитсу спортивного клубу «Реал» з 2015 року. За цей час дитиною займалася мати. З батьком не знайомий і ніколи не спілкувався з ним.
Згідно довідки Громадської організації «Запорізька спільнота «КІОКУШИН БУДО КАРАТЕ» від 27.01.2023 року, ОСОБА_6 займається карате з 04.01.2023 року. Мати приймає участь в житті дитини оплачує його всі витрати.
Відповідач у добровільному порядку не сплачує аліменти на ОСОБА_6 , рішення суду від 11.04.2014 року по справі №333/1261/14-ц не виконує. Факт невиконання ОСОБА_3 своїх обов'язків щодо утримання дитині підтверджується: розрахунком заборгованості Комунарським відділом державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 16.02.2023 року, відповідно якого згідно виконавчого листа №333/1261/14-ц від 29.04.2014 виданого Комунарським районним судом м. Запоріжжя, заборгованість ОСОБА_3 перед ОСОБА_1 по аліментам на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини від доходів (заробітку) боржника щомісячно, станом на 01.02.2023 року становить 194 173, 38 грн.
Щодо додаткових витрат на дитину, то згідно довідки Громадської організації «Запорізька спільнота «КІОКУШИН БУДО КАРАТЕ» №01/02 від 27.02.2023 року наданій ОСОБА_1 в тому, що її син ОСОБА_6 , тренується в Запорізькій школі Кіокушин Будо карате з 04 січня 2023 року. ОСОБА_1 сплачує щомісячні внески в розмірі 800 гривень. ОСОБА_6 в лютому 2023 року пройшов атестацію на черговий учнівський ступень, при цьому ОСОБА_1 сплатила внесок 920 грн.
Також, 29.01.2023 року ОСОБА_1 купила через інтернет покупки в Веломагазині м. Києві ТК «Відрадний» новий гірський велосипед «Kinetic» модель «Storm» номер рами НОМЕР_1 " у приватного підприємця ОСОБА_12 (ПН НОМЕР_2 ) на суму 14842,00 грн. Вказане підтверджується товарним чеком №15448 від 29.01.2023 року, гарантійним талоном від 29.01.2023 року.
Всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з'ясувавши обставини, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши ці докази на належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позову з таких підстав.
Суд вважає встановленою наявність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги позивача.
Згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Верховний Суд у постанові від 15.05.2019 (справа №490/10338/15-ц) вказав, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Частинами першою, другою статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Статтею 9 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.
За змістом положень частин 7, 8 статті 7 Сімейного кодексу України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Згідно з частинами першою-четвертою статті 150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.
Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України.
Зокрема, вказаною нормою визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.
Звертаючись до суду із позовною вимогою про позбавлення батьківських прав відповідача, позивач посилається на те, що відповідач ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованню сина не приймають участі у житті дитини, не піклуються про його здоров'я, про його фізичний та духовний стан, не допомагають фінансово.
Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених статтею 164 СК України.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
У справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року Європейським судом з прав людини наголошено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54). Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки; факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (пункт 58).
Згідно з нормами статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини, крім того, відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства, а також ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності встановленої законом.
Статтею 11 Закону України Закону України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року, № 2402-III передбачено, що сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього.
Згідно частин 1, 2 статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Суд бере до уваги прецедентну практику Європейського суду з прав людини, а саме: право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і заходи національних органів, спрямовані перешкоджати цьому, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України», пункт 49, рішення від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України», пункт 47), розірвання сімейних зв'язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин (рішення від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України», пункт 49), у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (рішення від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України»).
Невжиття заходів щодо спілкування з дитиною, турботи про неї, розцінюється як свідоме нехтування відповідачем своїми обов'язками, сукупність зібраних у справі доказів свідчить про те, що відповідач не має прагнення спілкуватися з дитиною, сприяти засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі, не проявляє інтересу до його внутрішнього світу, що суперечить положенням ст.18 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20 листопада 1989 року (набрала чинності для України 27 вересня 1991 року), з яких випливає, що батьки несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини, найвищі інтереси є предметом їх основного піклування.
ОСОБА_3 , який є батьком неповнолітнього сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , свідомо ухиляється від виконання своїх обов'язків по його вихованню, навчанню, матеріальному забезпеченню.
За нормою п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України батьки можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Відповідно ч. 4 ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.
Відповідно ч. 5 ст. 19 СК України орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Згідно з висновком органу опіки і піклування щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно його малолітнього сина ОСОБА_6 , з метою захисту законних прав та інтересів дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , враховуючи рішення комісії з питань захисту прав дитини, вважає за доцільне позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав стосо його малолітнього сина - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Судом встановлено, що відповідач безвідповідально відносяться до виховання дитини, свідомо ухиляються від виконання батьківських обов'язків у відношенні малолітнього сина, з часу народження дитини залишив його без батьківської турботи та піклування, проживає окремо від дитини. Протягом тривалого часу не надає матеріальної та фінансової підтримки дитині, не піклуюється про його здоров'я, фізичний, духовний та моральний розвиток, не переймається здобуттям ним освіти, не відвідує його і не цікавиться його життям взагалі, у зв'язку з цим суд позбавляє його батьківських прав у відношенні сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно з ч. 2 ст. 27 Конвенції про права дитини батько (батьки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно. Пунктом 18 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року № 3, роз'яснено, що до передбаченої ст. 185 СК України участі в додаткових витратах на утримання дитини, викликаних особливими обставинами (розвитком її здібностей, хворобою, каліцтвом тощо), можна притягати лише батьків. У цих випадках ідеться про фактично зазнані або передбачувані витрати, тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі.
Доказами, що підтверджують наявність особливих обставин, що спричинили додаткові витрати на дитину, можуть бути документи, які свідчать про витрати на придбання спеціальних інструментів, призначених для розвитку здібностей людини (наприклад, музичного інструменту або спортивного спорядження тощо), витрати на навчання дитини у платному навчальному закладі, на заняття у музичних, мистецьких або спортивних закладах, на додаткові заняття, висновки МСЕК, довідки медичних закладів та інші документи, що підтверджують відповідний стан здоров'я дитини (хвороба, каліцтво), і свідчать про необхідність додаткових витрат (на лікування, на придбання ліків, спеціальний медичний догляд, санаторно-курортне лікування тощо). В разі придбання інструментів чи спеціальних девайсів, призначених для розвитку здібностей дитини (музичного інструменту чи спортивного спорядження), понесені витрати можуть підтверджуватися чеками або квитанціями. Крім того, доказами можуть бути і документи, які свідчать про понесені витрати на заняття у музичних, мистецьких або спортивних закладах, на додаткові заняття.
Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.
Враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума сплаченого нею судового збору у розмірі 1 073 гривень 60 копійок.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, беручи до уваги, що позивач звільнений від сплати судового збору при подачі даного позову до суду за вимогу про стягнення додаткових витрат, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь держави судовий збір за вимогу немайнового характеру за ставкою, яка діяла на час звернення позивача до суду в розмірі 1 073 гривень 60 копійок.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 12, 13, 81, 83, 89, 258, 259, 263-265, 268, 351, 352, 354 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 ), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Районна адміністрація Запорізької міської ради по Шевченківському району, як орган опіки та піклування (пр. Моторобудівників, буд. 64, м. Запоріжжя, 69068), Районна адміністрація Запорізької міської ради по Комунарському району, як орган опіки та піклування (вул. Чумаченка, буд. 32, м. Запоріжжя, 69104) про стягнення додаткових витрат на дитину та про позбавлення батьківських прав - задовольнити повністю.
Позбавити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , громадянина Азербайджанської Республіки, батьківських прав відносно сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , громадянина Азербайджанської Республіки, ідентифікаційний номер (р.н.о.к.п.п.) НОМЕР_5 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ідентифікаційний номер (р.н.о.к.п.п.) НОМЕР_6 , зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , додаткові витрати на дитину ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини) у сумі 8281,00 (вісім тисяч двісті вісімдесят одна) грн.
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , громадянина Азербайджанської Республіки, ідентифікаційний номер (р.н.о.к.п.п.) НОМЕР_5 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ідентифікаційний номер (р.н.о.к.п.п.) НОМЕР_6 , зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , судові витрати, у вигляді судового збору, у розмірі 1073 гривень 60 копійок (одна тисяча сімдесят три гривні шістдесят копійок).
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , громадянина Азербайджанської Республіки, ідентифікаційний номер (р.н.о.к.п.п.) НОМЕР_5 , на користь держави судові витрати, у вигляді судового збору, у розмірі 1073 гривень 60 копійок (одна тисяча сімдесят три гривні шістдесят копійок).
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідачів.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Веб-адреса цього документу у Єдиному державному реєстрі судових рішень http://reyestr.court.gov.ua/ з посиланням на номер справи.
Повний текст судового рішення складено 04 травня 2023 року.
Суддя Комунарського районного суду
міста Запоріжжя Е.Г.Стоматов