Іванівський районний суд Одеської області
Іванівський районний суд Одеської області
Справа № 499/571/23
Провадження № 2/499/201/23
про задоволення заяви про самовідвід
29 травня 2023 року смт Іванівка
Суддя Іванівського районного суду Одеської області Погорєлов І.В., розглянувши матеріали справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права в порядку спадкування
До Іванівського районного суду Одеської області надійшов вищевказаний позов, відповідно до якого просив суд визнати за ОСОБА_1 1/2 частину прав засновника Селянського (фермерського) господарства «Діоніс» після смерті його батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування позову, позивач посилався на ту обставину, що він є сином померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 . Відповідно до правовстановлюючих документів, померлий ОСОБА_3 був засновником СФГ «Діоніс» та його керівником. Після його смерті утриманням майна померлого, в тому числі керівництвом СФГ «Діоніс» займаються позивач та відповідач, всі оригінали документів знаходяться у них.
В той же час, позивачу було відмовлено в отриманні свідоцтва про право на спадщину, що підтверджується постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії, тому позивач змушений звернутися до суду з вказаним позовом з метою захисту своїх спадкових прав.
Під час перевірки на виконання вимог ст.175 та ст.177 ЦПК України вказаної позовної заяви, було встановлено, що рішенням Іванівського районного суду Одеської області від 18.01.2022 року, яке було ухвалено у складі головуючого судді Погорєлова І.В., у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно відмовлено, також у задоволені зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права в порядку спадкування відмовлено.
Зі змісту рішення вбачається, що предметом розгляду були фактично ті ж самі правовідносини, на які позивач посилається при звернені до суду з даним позовом.
В подальшому на вказане рішення суду ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали апеляційні скарги, так як були не згодні з рішенням суду, просили позовні вимоги задовольнити, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права, оскільки судом першої інстанції не в повному обсязі досліджено матеріали справи та зроблено посилкові висновки про відмову у задоволенні позовних вимог.
Постановою Одеського апеляційного суду від 06.03.2023 року апеляційні скарги сторін були задоволені частково, рішення Іванівського районного суду Одеської області від 18.01.2022 року змінено, викладено його мотивувальну частину в редакції даної постанови.
Зважаючи на наведене, вивчивши матеріали справи, проходжу до висновку про необхідність заявлення самовідводу з огляду на наступне.
Суд, з ціллю не затягування розгляду справи, вважає за можливе розглянути заяву про самовідвід судді без участі сторін по справі та до прийняття справи до провадження, що відповідає вимогам ст.40 ЦПК України
Відповідно до ст. 36 Цивільного процесуального кодексу України, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді. Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу. До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім'ї, родичами між собою чи родичами подружжя. Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу
Згідно ч.1 ст. 39 Цивільного процесуального кодексу України з підстав, зазначених у статтях 36, 37 і 38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов'язані заявити самовідвід.
Відповідно до ч.ч. 1, 9 ст. 40 Цивільного процесуального кодексу України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про самовідвід судді вирішується в нарадчій кімнаті ухвалою суду, що розглядає справу.
Частиною першою статті 41 цього ж Кодексу визначено, що у разі задоволення заяви про відвід судді, який розглядає справу одноособово, справа розглядається в тому самому суді іншим суддею, який визначається у порядку, встановленому статтею 33 цього Кодексу.
Забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України є завданням суду (ст. 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції законів України, на засадах верховенства права.
Стаття 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини гарантує кожному право на справедливий суд. Згідно п.1 зазначеної статті кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Аналогічні вимоги щодо гарантування захисту прав, свобод та інтересів кожного у розумні строки незалежним, безстороннім та справедливим судом передбачені і у ст. 7 Закону.
Відповідно до ст. 15 Кодексу суддівської етики, затвердженого XI черговим з'їздом суддів України 22.02.2013, неупереджений розгляд справ є основним обов'язком судді.
Одним із елементів довіри суспільства, в тому числі і учасників процесу до суду, є довіра складу суду вирішувати спір, що унеможливить в подальшому сумніватись у винесенні справедливого, законного та об'єктивного рішення суду.
У рішенні від 09.11.2006 року по справі «Білуха проти України» Європейський Суд з прав людини вказав, що у відповідності зі сталою практикою названого суду наявність неупередженості відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції повинно визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями.
Щодо суб'єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, допоки не надані докази протилежного (справа «Ветштайн проти Швейцарії» (Веттштайн v. Switzerland), Пункт 43).
Згідно об'єктивного критерію, серед інших аспектів, необхідно визначити, чи забезпечував суд, як такий, та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його неупередженості (справа «Фей проти Австрії» (Fey v. Austria), від 24 лютого 1993 року, пп . 27 28 і 30, справа «Ветштайн проти Швейцарії» (Веттштайн v. Switzerland), № 33958/96, п. 42, 2000., ЄСПЛ XII). У кожній окремій справі необхідно з'ясувати, чи мають відносини, що розглядаються, таку природу і ступінь, які свідчать про небезсторонність суду (справа «Пуллара проти Сполученого Королівства» (Pullar v. United Kingdom), від 10 червня 1996 року, п. 38).
Таким чином, наявність неупередженості визначається фактором, що полягає у забезпеченні таких умов, при яких були б неможливі сумніви у неупередженості суду. І такі умови, крім іншого, невід'ємно пов'язані з дотриманням порядку визначення судді або колегії суддів для розгляду конкретної справи (ст. 33 ЦПК України).
В рішенні «Фей проти Австрії» Європейський суд з прав людини вказав, що неупередженість судді полягає у відсутності будь-яких законних сумнівів в тому, що її забезпечено та гарантовано судом, а для перевірки на об'єктивну неупередженість слід визначити, чи є факти, які не залежать від поведінки судді, що можуть бути встановлені та можуть змусити сумніватися у його неупередженості. Мова йде про ту довіру, яку суди у демократичному суспільстві повинні апріорно викликати в учасників цивільного процесу.
Відповідно до висновку №1 Консультативної ради європейських суддів для Комітету міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів та незмінюваність суддів від 01.01.2001 року, незалежність судової влади означає повну неупередженість із боку суддів. При винесенні судових рішень щодо сторін у судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, вільними від будь-яких зв'язків, прихильності чи упередження, що впливає або може сприйматися як таке, що впливає, на здатність судді приймати незалежні рішення. У цьому випадку незалежність судової влади є втіленням загального принципу: «Ніхто не може бути суддею у власній справі». Значення цього принципу виходить далеко за конкретні інтереси певної сторони у будь-якій суперечці. Судова влада повинна користуватися довірою не тільки з боку сторін у конкретній справі, але й з боку суспільства в цілому. Суддя повинен не тільки бути реально вільним від будь-якого невідповідного упередження або впливу, але він або вона повинні бути вільними від цього й в очах розумного спостерігача. В іншому випадку довіра до незалежності судової влади буде підірвана.
Відповідно до практики ЄСПЛ (рішення від 09.11.2006 року у справі «Білуга проти України», від 28.10.1999 року у справі «Ветштан проти Швейцарії») важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти у громадськість у демократичному суспільстві.
Згідно п. 2.5 Бангалорських принципів поведінки судді, схвалених резолюцією № 2006/23 Економічної та Соціальної ради ООН від 27.07.2006, суддя повинен взяти самовідвід від участі в будь-якому процесі, коли для нього неможливе винесення неупередженого рішення у справі або коли сторонньому спостерігачеві може видатись, що суддя не здатен винести неупередженого рішення.
Судді зобов'язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід або бути відведений.
Вимога безсторонності згідно з судовою практикою Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення у справах «Булах проти України», «Салов проти України» та ін.) характеризується двома критеріями: перший полягає у намаганні визначити особисте переконання судді у конкретній справі, а другий - у з'ясуванні того чи забезпечив суддя достатні гарантії для виключення будь-якого розумного сумніву з цього приводу у сторін.
З урахуванням наведеного, з огляду на встановлені обставини, приходжу до висновку про необхідність заявлення самовідводу у даній цивільній справі задля недопущення виникнення сумнівів у неупередженості судді та уникнення будь-яких непорозумінь при вирішенні даного спору, головуючий суддя має бути відведений, заради виключення можливості стверджувати про сумнів щодо його об'єктивності та упередженості, з урахуванням того, що даним складом суду було ухвалено рішенням з відповідною правовою позицією у розрізі спірних правовідносин між тими самими сторонами про той самий предмет позову, яке в подальшому було змінено судом апеляційної інстанції.
З метою уникнення потенційних сумнівів учасників справи у законності, обґрунтованості та безсторонності суду при розгляді вказаної цивільної справи та ухваленні судового рішення, з метою виключення будь - яких сумнівів у неупередженості судді та для зміцнення довіри до суду, суддя Погорєлов І.В. вважає за необхідне задовольнити заяву про самовідвід від розгляду даної справи.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 36, 39, 40, 41, 258-260, 353 ЦПК України, суддя
Заяву судді Іванівського районного суду Одеської області Погорєлова І.В. про самовідвід у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права в порядку спадкування - задовольнити.
Справу передати до канцелярії суду для визначення іншого судді у порядку, встановленому ст.33 ЦПК України.
Ухвала окремо від рішення суду оскарженню не підлягає. Заперечення проти неї може бути включене до апеляційної чи касаційної скарги на рішення чи ухвалу суду, прийняту за наслідками розгляду справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
СуддяІгор ПОГОРЄЛОВ