Справа № 346/1157/23
Провадження № 2/346/780/23
25 травня 2023 р.м. Коломия
Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі:
головуючої - судді Третьякової І.В.
за участю секретаря - Дутчак Х.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Коломия в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом акціонерного товариства «Комерційний Банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
08 березня 2023 року АТ КБ «Приватбанк» звернулося до суду з зазначеним позовом, посилаючись на те, що 02.09.2010 року ОСОБА_1 було підписано заяву б/н, згідно якої йому було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт. Для користування кредитним картковим рахунком відповідач отримав кредитну картку. В подальшому розмір кредитного ліміту був збільшений до 75000,00 грн. Таким чином, банк свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, оскільки надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту. В свою чергу відповідач взяв на себе зобов'язання повернути витрачену частину кредитного ліміту та сплатити проценти за його користування. Однак, встановлені договором терміни повернення наданого кредиту та терміни сплати відсотків за кредит відповідачем не дотримуються та станом на 09.02.2023 року має заборгованість в розмірі 94429,07 грн., яка складається з: 77491,69 грн. - заборгованість за тілом кредиту; та 16937,38 грн. - заборгованість за відсотками.
Ухвалою від 10.04.2023р. у справі було відкрито спрощене позовне провадження, перше судове засідання у справі призначено на 10.05.2023р. з викликом сторін.
Справу розглянуто згідно ч.3 ст.211 ЦПК України у відсутності представника позивача, який заявою (а.с. 76) просив розглянути справу за його відсутності, позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити.
Відповідач у судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи або розгляд справи за його відсутності до суду не подавав. Про дату, час і місце судового засідання повідомлявся своєчасно та у встановленому законом порядку шляхом направлення судових повісток на зареєстровану адресу його проживання. Однак, поштове відправлення було повернутого на адресу суду з зазначенням причини «адресат відсутній за вказаною адресою». Крім цього, виклик відповідача було здійснено шляхом публікації оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.
Згідно ч.1 ст.131 ЦПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.
Згідно ч.3 ст.131 ЦПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
Виходячи з наведеного, відповідно до ст. 223, 280 ЦПК України, суд розглядає справу у відсутності відповідача і ухвалює заочне рішення, проти чого представник позивача у своїй заяві не заперечує.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають повному задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Отже, системний аналіз вищевказаних норм свідчить про те, що підставою на якій у ОСОБА_1 могло виникнути зобов'язання з повернення кредитних коштів АТ КБ «Приват Банк» може бути укладений між ними в письмовій формі кредитний договір.
Проте, з долучених до позову документів вбачається, що 02.09.2010р. Анкету-заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в Приват Банку було підписано ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , а не ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ..
Таким чином, враховуючи вищевикладені відмінності, а також відсутність в матеріалах справи доказів, які б підтверджували, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є однією і тією ж особою, суд приходить до висновку, що долучений до справи договір було укладено банком з особою, відмінною від відповідача.
Положеннями ч.3 ст. 12 та ч.1 ст. 81 ЦПК України передбачено обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч.1, 2 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч.2 ст. 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
В даній справі АТ КБ «Приват Банк» належними та допустимими доказами не довів, що між ним та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір, зобов'язання за яким позичальником належним чином не виконувалися, що призвело до виникнення заборгованості в сумі, заявленій позивачем до стягнення. З урахуванням цих обставин, суд не знаходить правових підстав для стягнення з відповідача кредитної заборгованості.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово висновувала, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Тоді як встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який він виконує під час розгляду справи (див., зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (пункт 41), від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц (пункт 49), від 12 вересня 2018 року у справі № 569/96/17 (пункт 46), від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц (пункт 50), від 12 грудня 2018 року у справах № 570/3439/16-ц (пункти 37, 54) та № 372/51/16-ц (пункт 31.4), від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17 (пункт 38), від 13 березня 2019 року у справі № 757/39920/15-ц (пункт 31), від 20 березня 2019 року у справі № 486/1459/17 (пункт 54), від 27 березня 2019 року у справі № 520/17304/15-ц(пункт 63), від 15 травня 2019 року у справах № 750/5785/18, № 570/2739/16-цта № 554/9144/17, від 29 травня 2019 року у справі № 554/10303/17-ц, від 20 листопада 2019 року № 201/12877/16 (пункт 46), від 01 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17 (пункт 71), від 05 травня 2020 року у справі № 554/8004/16-ц (пункт 43), від 19 травня 2020 року у справі № 263/17218/18 (пункт 24).
Установивши, що позов заявлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє в позові до такого відповідача (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (пункт 40), від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц (пункт 50), від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц (пункти 37, 54), від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (пункт 31.10), від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17 (пункт 39), від 01 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17 (пункт 75), від 07 липня 2020 року у справі № 438/610/14-ц (пункт 54) та 13 жовтня 2020 року у справі № 640/22013/18 (пункт 31)).
Відтак, встановивши в даній справі, що договір, на який посилається банк був укладений не з відповідачем, а з іншою особою, суд прийшов до висновку, що ОСОБА_1 є неналежним відповідачем в цьому спорі, що має наслідком відмову в задоволенні позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 207, 526, 626, 628, 1048-1052, 1054 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 81, 89, 141, 223, 263, 265, 280-284, 354-355 ЦПК України, суд, -
В позові акціонерного товариства «Комерційний Банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи до Івано-Франківського апеляційного суду безпосередньо або через Коломийський міськрайонний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 29.05.2023р.
Суддя Третьякова І. В.