Справа №: 343/18/22
Провадження №: 2/0343/59/23
I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
19 травня 2023 року м. Долина
Долинський районний суд Iвано-Франкiвської областi в складi:
судді - Монташевич С. М.,
з участю: секретарів судового засідання - Шикор Г.В., Оленяк С.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Долинського районного суду Івано-Франківської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 343/18/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки,
за участю: позивачки - ОСОБА_1 ,
представника позивачки - адвоката Комарницького Е.Г.,
відповідача - ОСОБА_2 ,
представника відповідача - адвоката Деренько З.М.,
Стислий виклад позицій сторін:
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просить зобов'язати ОСОБА_2 відновити стан земельних ділянок за адресами: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2622083001:02:001:0091, та по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2622083001:02:001:0092, які належать їй, шляхом знесення, демонтажу незаконної самовільно побудованої споруди - бетонного паркана, площею 0,0033 га, за свій рахунок, а також покласти на відповідача понесені нею судові витрати.
Свої вимоги мотивує тим, що їй належать на праві приватної власності дві земельні ділянки, які розміщені паралельно, прилягаючи одна до одної, а саме:
-по АДРЕСА_1 . Її кадастровий номер 2622083001:02:001:0091, цільове призначення 02.01 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, площа 0,1 га; та
-по АДРЕСА_1 . Її кадастровий номер 2622083001:02:001:0092, цільове призначення 02.01 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, площа 0,1 га.
З її земельними ділянками із західної сторони межує земельна ділянка з кадастровим номером 2622083001:01:001:0955 (адреса: АДРЕСА_1 ), також з цільовим призначенням 02.01 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, площею 0,1008 га, власником якої є ОСОБА_2 .
З червня 2021 року відповідач розпочав будівництво зі спорудженням паркана на її земельних ділянках. На її усні зауваження він не реагував та на даний час вже завершив зведення бетонної огорожі. Той факт, що ОСОБА_2 спорудив паркан на її земельних ділянках підтверджують топографо-геодезичні вишукування, виконані ТзОВ «МК Проект +», якими встановлено межі накладання огорожі на її земельні ділянки (площа 0,0033 га або 33 кв.м).
Тобто відповідачем побудовано споруду - бетонний паркан, загальною площею 0,0033 га, на її земельних ділянках і він не був власником або землекористувачем цих земельних ділянок. Огорожу зведено поблизу належного йому житлового будинку, що побудований на його земельній ділянці, яка із західної сторони межує з її земельними ділянками.
З цього приводу вона зверталась до Долинського міського голови І.В.Диріва та отримала відповідь від 06.10.2021 №М/1063, в якій зазначено, що в результаті розгляду її заяви встановлено невідповідність в натурі (на місцевості) меж її ділянок та гр. ОСОБА_2 . Також вказано, що при розгляді її звернення не вдалось в добровільному порядку досягти згоди щодо усунення перешкод в користуванні її земельними ділянками з відповідачем.
Отже, ОСОБА_2 , який є власником суміжної земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , з кадастровим номером 2622083001:01:001:0955, фактично відбулось обмеження її права в користуванні належними їй на праві приватної власності земельними ділянками за адресами, що вказані вище.
Відповідач подав відзив на позов, в якому не визнав позовних вимог, вказавши, що позивачка зазначає, що ним самовільно побудовано бетонний паркан на її земельних ділянках, а тому він підлягає знесенню, демонтажу за його рахунок. Зазначені обставини не відповідають дійсності з огляду на таке.
Він є власником земельної ділянки з кадастровим номером 2622083001:01:001:0955, загальною площею 0,1008 га, цільове призначення якої для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Земельна ділянка є сформованою та її межі встановлені. Вона на підставі документації із землеустрою у встановленому законом порядку була зареєстрована 17.09.2013 і належала ОСОБА_3 на підставі відповідного свідоцтва про право власності на нерухоме майно.
Із документації проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_3 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , вбачається, що на підставі рішення сесії Малотур'янської сільської ради № 1262-27/10 від 15 вересня 2010 року йому було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 0,1008 га. З пояснювальної записки до Проекту землеустрою слідує, що місцеположення кутів зовнішніх меж землекористування обстежено і встановлено в натурі по фактичному їх положенню на місцевості в присутності землекористувача і погоджені з представниками суміжних землекористувань. При узгодженні меж земельної дідянки з суміжними землекористувачами претензії були відсутні. Узгодження виконано окремо по кожній ділянці, про що складені відповідні акти, завірені органами місцевої влади. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки був підготовлений на підставі позитивних висновків усіх служб міста, що погоджують відведення земельної ділянки відповідно до вимог норм Земельного кодексу України.
Відповідно до Акта встановлення (відновлення) в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки від 28.11.2012, встановлено (відновлено) в натурі (на місцевості) та погоджено межі земельної ділянки по АДРЕСА_2 , яка передається у власність громадянину ОСОБА_3 . В результаті погодження меж земельної ділянки було встановлено, що власниками (користувачами) суміжних земельних ділянок претензій до існуючих меж не заявлено.
Згідно із кадастровим планом зовнішніх меж земельної ділянки по АДРЕСА_2 : від А до Б - землі сільської ради (вул. В. Стуса ); від Б до В - землі гр. ОСОБА_4 ; від В до Г - землі сільської ради; від Г до А - землі гр. ОСОБА_5 .
Таким чином, позивачка на момент передачі земельної ділянки у власність ОСОБА_3 не мала статусу власника суміжної земельної ділянки. Земельна ділянка, що передавалась у власність ОСОБА_3 надавалась за рахунок земель Малотур'янської сільської ради та саме Малотур'янська сільська рала, як розпорядник землями в селі, приймаючи рішення про передачу її у власність, погоджувала межі земельної ділянки.
При цьому ОСОБА_1 зазначає, що земельні ділянки, що належать їй на праві приватної власності, межують з його земельною ділянкою.
На момент реєстрації її земельних ділянок у 2015 році власником суміжної земельної ділянки був він, однак остання не зверталася до нього з приводу погодження їх меж.
На підтвердження доводів щодо порушення ним її прав, ОСОБА_1 не надано доказів того, що нею вживались заходи для встановлення меж належних їй земельних ділянок.
Таким чином, позивачкою не доведено факту протиправних дій з його сторони, які полягали у непогодженні меж земельної ділянки чи встановленні меж в натурі (на місцевості), а також відновленні межових знаків у випадках, встановлених законом, що призвели до порушення її прав, що підлягають відновленню у спосіб, визначений в позові.
Крім того, в обгрунтуванні позову позивачка вказала, що на її земельних ділянках він збудував бетонний паркан. Зазначене не відповідає дійсності.
Йому на праві приватної власності належить житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, загальною площею 218,3 кв.м, що за адресою: АДРЕСА_2 і розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 2622083001:01:001:0955, про яку йшлося вище.
Управлінням Державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області зареєстрована декларація про готовність об'єкта (вказаного вище житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами) до експлуатації.
Будівництво вказаного об'єкта здійснювалося на підставі будівельного паспорта. Тобто ним, як замовником будівництва, були виконані всі необхідні дії щодо отримання на законних підставах необхідних документів для забудови земельної ділянки відповідно до діючого законодавства.
Крім того зазначив, що з дотриманням вимог земельного законодавства у проекті землеустрою щодо відведення його земельної ділянки вказані обмеження і обтяження у використанні земельної ділянки - 10 Кв. У будівельному паспорті, схемі забудови земельної ділянки М 1:500 в складі ескізних замірів забудови, лінія електропередач, яка розташовується поблизу будинку та земельної ділянки має напругу 10 кВ. Відстань від крайнього проводу до його житлового будинку складає 10 м. Вказана обставина свідчить, що його житловий будинок розміщений на допустимій відстані від ЛЕП-10кВ, а тому не порушено вимог Правил охорони електричних меж та Правил улаштування електроустановок.
Тобто він з дотриманням встановлених обмежень на підставі будівельного паспорта здійснив будівництво житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами. При цьому декларація про готовність об'єкта (житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, за адресою: АДРЕСА_2 ) до експлуатації підтверджує відсутність невідповідностей забудови його земельної ділянки.
Як вбачається з технічного паспорта на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами , а саме згідно схеми розташування будівель і споруд, огорожа входить до складу об'єкта - житлового будинку.
Позивачкою не надано жодного доказу самовільної забудови, в тому числі які складені за результатами перевірки упоноваженого органу з цього питання, за наслідками якої його мало б бути притягнуто до відповідальності.
Таким чином, площа та конфігурація його земельної ділянки, на якій розміщений об'єкт нерухомості, відповідає генеральному плану та іншій містобудівній документації. Обмеженння у використанні земельної ділянки - 10 кВ встановлені згідно проекту землеустрою щодо відведення цієї земельної ділянки, відповідно до яких забороняється будівництво в охоронній зоні будь-яких споруд. Забудова ним здійснювалась на підставі будівельного паспорта з дотриманням будівельних та архітектурних норм до розміщенння і будівництва індивідуального (садибного) житлового будинку.
Водночас долучені до матеріалів справи топо-геодезичні вишукування передбачають розбіжності між фактичним станом та площею і конфігурацією його земельної ділянки. Згідно з доданими позивачкою топо-графічними вишукуваннями земельної ділянки, виконаних ТОВ «МК ПРОЕКТ+», межа його земельної ділянки, на якій розміщений житловий будинок, проходить майже впритул сторони будинку біля стіни цього житлового будинку. І в такому випадку фактичне розташування меж земельної ділянки та об'єкта нерухомого майна в межах земельної ділянки не відповідає будівельному паспорту та діючій містобудівній документації. Зазначена ситуація свідчить про втручання в його право на правомірне використання земельної ділянки та об'єкта нерухомого майна відповідно до правовстановлюючих документів та діючої містобудівної документації.
З огляду на вищенаведене, позивачкою не доведено факту протиправних дій з його сторони, не подано доказів, які б підтвердили обставини, викладені в позовній заяві, а також факт самовільно збудованого паркану на її земельних ділянках.
Позивачка ОСОБА_1 у судовому засіданні позов підтримала, просила його задовольнити, оскільки будь-яким іншим способом відновити її право на користування належними їй земельними ділянками немає можливості. Коли відповідач почав будувати огорожу, вона вказувала йому, що таке будівництво здійснюється на її земельній ділянці, в місці, де, згідно з її будівельним паспортом, вона повинна будувати господарську споруду, однак ОСОБА_2 не реагував на її зауваження, мотивуючи відсутністю вільного часу. Вважає, що такими своїми діями він позбавив її права володіння та користування частинами земельних ділянок, які належать їй на праві приватної власності.
Представник позивачки - адвокат Комарницький Е.Г. у судовому засіданні позов підтримав, просив його задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві. Додатково вказав, що бетонна огорожа відповідача заходить на земельну ділянку його довірительки на 33 квадратні метри, що свідчить про порушення її прав. Будівництво спірної огорожі розпочато в червні 2021 року, що підтверджується зверненням ОСОБА_1 до органу місцевого самоврядування та долученим до матеріалів позову повідомленням Долинської міської ради з даного приводу. Твердження сторони відповідача про зміщення цілого масиву не заслуговують на увагу, оскільки встановлено, що земельні ділянки сторін йдуть паралельно одна до одної, їх накладок не встановлено, окрім як встановлення огорожі саме на земельній ділянці позивачки. При цьому претензій у останньої щодо спорудження самого будинковолодіння не має. Доказом самовільного будівництва є наявність самого паркана. Під час його спорудження ОСОБА_1 вказувала про порушення її прав, однак на її зауваження відповідач не зважав.
У судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 позов не визнав, просив у його задоволенні відмовити, зазначивши, що межі його земельної ділянки, як і цілого масиву, були встановлені в натурі. Саме по цих межах він здійснював будівництво, саме такі межі брались до уваги при виготовленні будівельного паспорта, відповідно до якого зведені всі споруди, які прийняті в експлуатацію та жодних порушень при їх будівництві не встановлено. Крім того, його земельна ділянка розміщена, як і побудований будинок з урахуванням охоронної зони, яка наявна з протилежної сторони по відношенню до земель позивачки. А тому, якщо він межі своєї ділянки змістить в цю сторону, чи буде він мати гарантію, що в такому випадку будуть відсутні претензії до нього зі сторони "Прикарпаттяобленерго" і що його право власності не буде обмежене. Він користується ділянкою тієї площі, яка йому виділена, а те що межі її змістились з урахуванням зміщення всього масиву, його вини не має, а відтак і не має самовільного зайняття ним земельної ділянки.
Представник відповідача - адвокат Деренько З.М. в судовому засіданні позов не визнала, просила відмовити в його задоволенні з мотивів, викладених у відзиві на позов. Додатково вказала, що ОСОБА_2 є власником земельної ділянки з кадастровим № 2622083001:01:001:0955, площею 0,1008 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на підставі договору купівлі-продажу, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Земельна ділянка зареєстрована за ним на підставі технічної документації. Перед цим земельна ділянка належала ОСОБА_3 , яку він зареєстрував у 2013 році. При погодженні меж земельної ділянки ОСОБА_3 претензій у суміжних землекористувачів не було. При цьому, на той час відповідачка не була суміжним землекористувачем і її земельну ділянку не було оформлено. Право власності на земельні ділянки за нею було зареєстроане у 2015 році. На момент їх реєстрації земельна ділянка ОСОБА_2 була сформована та зареєстрована. ОСОБА_1 технічну документацію на земельні ділянки почала оформляти у 2013 році, коли її межівником був ще ОСОБА_3 , тобто ОСОБА_2 межі з нею не погоджував, та зареєструвала земельну ділянку у 2015 році. На цей час відповідач вже на законних піставах користувався своєю земельною ділянкою. Він збудував на ній будинковолодіння на підставі будівельного паспорта, в якому також враховано визначені державним актом межі його земельної ділянки. Крім того, біля земельної ділянки ОСОБА_2 проходять ЛЕП-10кВ, що було враховано при виготовленні будівельного паспорта. Об'єкт нерухомого майна відповідача споруджений згідно зі встановленими будівельними нормами, відповідає будівельному паспорту та містобудівній документації. Це підтверджує і декларація про готовність будівлі до експлуатації. При цьому огорожа входить до складу будинковолодіння, будь-яких порушень при її спорудженні не встановлено. Паркан був встановлений у 2020 році, на що вказує технічний паспорт на домоволодіння. Жодних документів, окрім геодезичного вишукування, які, на думку позивачки, підтверджують порушення її прав, не надано, як і не підтверджено, що нею вживалися заходи щодо припинення будівництва огорожі. При цьому просила звернути увагу на долучені ними топографо-геодезичні вишукування, які свідчать про те, що зміщення земельних ділянок має місце щодо усіх землекористувачів даного масиву. Всі власники земельних ділянок обговорювали питання мирного врегулювання даного питання і шукали шляхи виготовлення нової документації на цілий масив, однак ОСОБА_1 переробляти свою документацію відмовилася (навіть за рахунок її довірителя), що свідчить про неможливість врегулювання даного спору у добровільному порядку. Щодо твердження позивачки про те, що має місце самовільна побудова паркана, то таке також не заслуговує на увагу, оскільки він був споруджений на підставі відповідної дозвільної документації, яка не оскаржена, доказів порушення будь-яких будівельних норм і правил при його споруджені не надано. Позивачка вказує на площу, яку охопив паркан, однак не вказує на його протяжність. Огорожа не є самовільно збудованою спорудою, така знаходиться на земельній ділянці ОСОБА_2 , тому, ставлячи питання про її знесення, позивачка втручається у володіння приватною власністю останнього. На момент реєстрації за її довірителем права власності на земельну ділнку, йому не було відомо про накладання всього масиву. Межі його земельної ділянки встановлювалися на підставі державного акта на землю і він не міг нести відповідальність за дії землевпорядної організації щодо належного визначення меж земельної ділянки на місцевості.
Спір між сторонами не вирішений.
Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії суду:
ухвалою суду від 05.12.2022 відкрито провадження та призначено підготовче судове засідання за участю сторін.
07 лютого 2022 року від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, а 23 лютого 2022 року - відзив на позовну заяву.
09 березня 2023 року представницею відповідача подано клопотання про витребування доказів.
Ухвалою суду від 09.03.2022 продовжено строк проведення підготовчого провадження, задоволено клопотання сторони відповідача не вирішувати подане клопотання про витребування доказів, оскільки такі позивачі погодились надати добровільно.
05 квітня 2022 року протокольною ухвалою задоволено клопотання представниці відповідача про долучення до матеріалів справи доказів.
13 квітня 2022 року від представників сторін надійшли заяви про закриття підготовчого провадження у їх відсуності.
Ухвалою суду від 13.04.2022 підготовче провадження закрито, справу призначено до судового розгляду.
13 травня та 13 червня 2022 року від відповідача поступали заяви про відкладення розгляду справи, а 04 липня 2022 року - надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів, які попередньо направлені позивачці.
07 листопада 2022 року представник позивачки скерував на електронну адресу суду клопотання про відкладення розгляду справи, а 23 лютого 2023 року поступило клопотання про відкладення розгляду справи від відповідача.
21 квітня 2023 року в судовому засіданні постановлено викликати спеціаліста для дачі пояснень.
Фактичні обставини, які встановив суд, та зміст спірних правовідносин:
на обгрунтування позовних вимог позивачка надала такі докази:
- договір дарування земельної ділянки від 11.09.2019, відповідно до якого ОСОБА_6 подарувала ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,1 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки - 2622083001:02:001:0092. Земельна ділянка належить дарувальнику на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, індексний номер: 45764117, виданого 16.10.2015. Державна реєстрація права власності на земельну ділянку за дарувальником зареєстровано 07.10.2015. Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 751386626220. Цільове призначення земельної ділянки - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). На вказаній земельній ділянці сервітутні обмеження (обтяження) не зареєстровані, склад угідь 0,1000 га рілля (а.с. 5-6);
- витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 180540070 від 11.09.2019, згідно з яким 11 вересня 2019 року здійснено державну реєстрацію права приватної власності ОСОБА_1 на вищевказану земельну ділянку, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 751386626220 (а.с. 7-8);
- проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) в АДРЕСА_1 , виготовлений у 2013 році на ім'я ОСОБА_6 (а.с. 124-135);
- свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 16.10.2015, відповідно до якого земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки - 2622083001:02:001:0091 належить на праві приватної власності ОСОБА_1 . Цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площа 0,1 га (а.с. 10);
- витяг за № 45755161 від 16.10.2015, який вказує на те, що право власності ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 07.10.2015 (а.с. 9);
- проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) в АДРЕСА_1 , виготовлений у 2013 році на ім'я ОСОБА_1 (а.с. 111-123);
- будівельний паспорт для будівництва житлового будинку та господарської будівлі по АДРЕСА_1 , виготовлений у 2016 році на ім'я ОСОБА_1 (а.с. 136-161).
Вищевказані документи свідчать про те, що ОСОБА_1 є власницею земельних ділянок з кадастровими № 2622083001:02:001:0091 та 2622083001:02:001:0092, які знаходяться відповідно по АДРЕСА_1 та по АДРЕСА_1 .
Як зазначила позивачка, із вказаними земельними ділянками межує земельна ділянка з кадастровим № 2622083001:01:001:0955, яка розташована по АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_2 , на підтвердження чого надала інформацію з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку (а.с. 18-19).
Будучи власником суміжної земельної ділянки, відповідач в червні 2021 року розпочав будівництво огорожі на її земельних ділянках. На підтвердження наявності порушення її прав позивачка надала:
- топографо-геодезичні вишукування від 2021 р., виконані ТОВ "МК Проект+", в яких вказано місцерозташування її земельних ділянок та земельної ділянки ОСОБА_2 (кадастровий номер земельної ділянки 2622083001:01:001:0955, зареєстрована 27.01.2014 (а.с. 18-19) згідно з ДЗК, з відображенням меж накладання огорожі на земельну ділянку ОСОБА_1 (площа 0,0033 га або 33 кв.м) (а.с. 16);
- повідомлення Долинської міської ради № М/1063 від 06.10.2021, в якому зазначено, що в результаті розгляду звернення ОСОБА_1 було встановлено невідповідність в натурі (на місцевості) меж її земельних ділянок: 2622083001:02:001:0091 і 2622083001:02:001:0092 та ОСОБА_2 : 2622083001:01:001:0955, яка межує з західної сторони. Невідповідність меж їхніх земельних ділянок підтверджується топографо-геодезичним вишукуванням, виконаним ТОВ "МК Проект+", який виконав роботи із землеустрою та кадастрову зйомку. При розгляді звернення не вдалось у добровільному порядку досягти згоди щодо усунення перешкод в користуванні її земельними ділянками з ОСОБА_7 . Запропоновано їй звернутися до суду за захистом її порушених, невизнаних або оспорюваних прав (а.с. 21).
Натомість відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог позивачки, зазначаючи, що бетонну огорожу споруджував згідно із наявними у нього дозвільними документами, на підтвердження чого надав таке:
- договір купівлі-продажу земельної ділянки від 27.01.2014, відповідно до якого ОСОБА_3 продав, а ОСОБА_2 купив земельну ділянку, площею 0,1008 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована в АДРЕСА_2 , кадастровий номер 2622083001:01:001:0955, склад угідь 0,0853 га - рілля, 0,0156 га - рілля. Дана земельна ділянка належала продавцю на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно індексний № 9497053, виданого 17.09.2013. Державну реєстрацію права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно проведено 17.09.2013. Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 158685426220 (а.с. 46);
- витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 16844182 від 27.01.2014, згідно з яким право приватної власності ОСОБА_2 на вищевказану земельну ділянку було зареєстровано 27.01.2014, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 158685426220 (а.с. 47-48);
- проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 0,1008 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд по АДРЕСА_2 , виконаний у 2013 році на ім'я ОСОБА_3 (а.с. 49-71);
- витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 230321877 від 30.10.2020, згідно з яким на вказаній земельній ділянці знаходиться житловий будинок з господарською будівлею, право власності на який на підставі декларації про готовність об'єкта до експлуатації ІФ101201008175 зареєстровано за ОСОБА_2 (а.с. 72);
- будівельний паспорт на будівництво житлового будинку з господарською будівлею по АДРЕСА_2 (а.с. 73-90);
- топографо-геодезичні вишукування за червень 2022 року, в яких відображені межі земельних ділянок сторін згідно з ДЗК, межі їх фактичного користування земельними ділянками, які закріплені на місцевості дерев'яними кілками, металеву огорожу в металевих стовпах на бетонному фундаменті ОСОБА_2 та «прив'язку» кута огорожі до опори лінії електропередач, а також розміри від будинку до огорожі (а.с. 184);
- викопіювання з Детального плану території мікрорайону "Сонячний" с. Мала Тур'я, на яких відображено розміщення земельної ділянки ОСОБА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд по АДРЕСА_2 (а.с. 91, 162, 165), а також викопіювання з детального плану територій мікрорайону "Біля телевишки" індивідуальної забудови з планом червоних ліній на теритрії с. Мала Тур'я, де зафіксовано розміщення земельних ділянок для будівництва і обслуговування житлового бідинку, господарських будівель і споруд ОСОБА_1 по АДРЕСА_3 (а.с. 163, 164).
В судовому засіданні свідок ОСОБА_8 показала, що під час підготовки описаних вище викопіювань земельних ділянок вона, як спеціаліст відділу земельних ресурсів Долинської міської ради, допустила описку, оскільки не мала доступу до кадастрової карти, тому помилково зазначила як одну із земельних ділянкок ОСОБА_1 - ділянку під АДРЕСА_4 . На підтвердження допущеної описки в судовому засіданні надала для огляду Детальний план територій в с. Мала Тур'я, копія з якого (в частині спірних земельних ділянок) долучена до матеріалів справи (а.с. 230), та вказала, що ОСОБА_1 належать земельні ділянки по АДРЕСА_1 та по АДРЕСА_5 , а ОСОБА_2 - земельна ділянка по АДРЕСА_1 . Їхні земельні ділянки відносяться до різних масивів. Дві перші - до мікрорайону "Біля телевишки", інша - до мікрорайону "Сонячний". Ділянки у вказаних масивах виділялися в різний час і технічна документація на них розроблялася різними землевпорядними організаціями. Спочатку розбивався на земельні ділянки масив " ІНФОРМАЦІЯ_1 ". На той час ще не було точних приладів, GPS-системи, тому розбивка земельних ділянок здійснювалася від твердих точок за допомогою різних систем координат. Коли ж виділялися земельні ділянки у масиві "Біля телевишки", то спочатку проводилася їх розбивка по плану, після чого вони виділялися людям. Під час приватизації земельної ділянки, яка належить ОСОБА_2 , будь-яких зауважень не було. При геодезичній зйомці було враховано, що на ній є охоронна зона - зона ЛЕП. Під час приватизації земельної ділянки ОСОБА_1 , при відбиванні її меж, було виявлено, що фактично один масив накладається на інший, хоча накладок на геодезичній карті немає. З часу виявлення накладок позивачка почала скаржитися на дії відповідача, тому на місце виїжджала комісія. Проте, оскільки земельні ділянки сторін приватизовані, тому у їх права власності вони не втручалися, а рекомендували вирішити спір добровільно чи звернутися за захистом своїх прав до суду. З приводу накладок будь-яких вишукувань, експертиз не проводилось. Якби ОСОБА_1 погодила межі земельної ділянки з відповідачем ще в 2015 році, коли реєструвала її за собою, то спору б на даний час не було. Щоб не порушити право власності відповідача на земельну ділянку, її, як і цілий масив, потрібно змістити в сторону ЛЕП. Тобто якщо ОСОБА_2 відіб'є земельну ділянку згідно з координатами, її площа не зміниться, однак якщо земельну ділянку зміщувати по твердих точках - площа її зменшиться.
Оцінка суду:
вислухавши сторін та їх представників, свідка, дослідивши та оцінивши в судовому засіданні письмові докази в їх сукупності, встановивши таким чином фактичні обставини справи, суд дійшов такого висновку.
Згідно зі статтею 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися, розпоряджатися своєю власністю.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Положення статей 317, 319 ЦК України визначають, що власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Цими правами власник розпоряджається на власний розсуд. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.
Частиною першою статті 321 ЦК України установлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Водночас, згідно із вимогами статті 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Зазначена норма матеріального права визначає право власника вимагати будь-яких усунень порушень його права власності від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми, є наявність у позивача права власності та встановлених судом перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення ким саме спричинено порушення права та з яких підстав.
Згідно із вимогами ч. 1 ст. 91 ЗК України, власники земельних ділянок зобов'язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів.
Частиною 2 статті 91 ЗК України визначено, що порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 152 ЗК України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.
Згідно із ч. 2 ст. 158 ЗК України, виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей.
Як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_1 є власницею земельних ділянок з кадастровими № 2622083001:02:001:0091 та 2622083001:02:001:0092, які знаходяться відповідно по АДРЕСА_1 та по АДРЕСА_1 . Земельну ділянку з кадастровим № 2622083001:02:001:0092 позивачка 11.09.2019 прийняла у дар від ОСОБА_6
ОСОБА_2 є власником земельної ділянка з кадастровим № 2622083001:01:001:0955, яка розташована по АДРЕСА_1 . Її відповідач придбав 27.01.2014 у ОСОБА_3 .
Вказані земельні ділянки є суміжними, що підтвердили в судовому засіданні сторони та на що вказують долучені до матеріалів справи докази. Так, земельна ділянка ОСОБА_2 від В до Г (21 м) межує з ділянками ОСОБА_1 із західної сторони, а саме з ділянкою № НОМЕР_1 , кадастровий номер 2622083001:02:001:0092, від А до Б межа становить -14,01 м, з ділянкою № НОМЕР_2 , кадастровий номер 2622083001:02:001:0091, від В до Г - 6,99 м. Фактично споруджена огорожа на вказаній межі протяжністю 20,97 м (а.с. 62, 67, 117, 130, 184).
Між сторонами виник спір з приводу встановленої бетонної огорожі у місці суміжного землекористування сторін, яка, як вказує позивачка, розміщена на її земельних ділянках, проти чого заперечує відповідач, зазначаючи, що така споруджена на належній йому на праві власності земельній ділянці на межі, що була визначена землевпорядною організацією.
Як вбачається зі змісту проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_3 по АДРЕСА_2 , у ній наявні акт встановлення (відновлення) в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки, яка передавалась у власність ОСОБА_3 , від 28.11.2012, кадастровий план, погоджений 03.04.2013, та опис меж земельної ділянки за вказаною адресою (а.с. 62, 67, 69), в яких описано межі суміжних землевласників (землекористувачів), де від точки А до Б - землі сільської ради ( АДРЕСА_2 , від Б до В - землі ОСОБА_4 , від В до Г - землі сільської ради, від Г до А - землі ОСОБА_5 . Як вказала представниця відповідача, із вказаними межами суміжні землевласники погодилися, будь-яких заперечень не висловлювали. При цьому суд звертає увагу на те, що на час погодження меж на межі від В до Г, зі сторони якої на даний час розглядається спір, межівником була сільська рада, а не позивачка, тому остання не могла погоджувати їх чи висловлювати незгоду, як і не доведено, що саме такі межі, на які вказує відповідач, були відбиті в натурі та доведені до відома позивачки на час набуття нею у власність суміжних ділянок.
Зі змісту проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 слідує, що встановлення та узгодження меж вказаної земельної ділянки мало місце 07.11.2013 (а.с. 118, 119). Межі погоджено із суміжними землекористувачами ОСОБА_9 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_10 та сільською радою. У кадастровому плані земельної ділянки (а.с. 117) схематично відображено опис меж з прив'язкою до їх суміжних землекористувачів, при цьому ОСОБА_3 , як власник земельної ділянки, яка перейшла у власність відповідача, також погодив їх та будь-яких заперечень з даного приводу не висловлював.
Згідно із проектом землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_6 по АДРЕСА_1 , встановлення та погодження меж вказаної земельної ділянки також мало місце 07.11.2013 (а.с. 131, 132). Межі погоджено із ОСОБА_4 , ОСОБА_11 та ОСОБА_1 як із суміжними на той час землекористувачами. У кадастровому ж плані, на якому міститься відмітка про реєстрацію вказаної земельної ділянки у 2015 році (а.с. 130), схематично відображено межі земельної ділянки з їх землекористувачами, погоджень меж повторно вже при реєстрації не проводилося, оскільки згідно з діючим на той час законодавством таке не вимагалось (технічна документація була виготовлена та межі погоджені раніше у встановленому законом порядку).
Тобто межі земельних ділянок сторін були погоджені із наявними на той час суміжними землекористувачами. При цьому погодження меж земельної ділянки має місце при розробленні технічної документації, а не під час реєстрації права власності, що відповідає вимогам земельного законодавства, тому посилання сторони відповідача на необхідність такого у зв'язку зі зміною суміжного землекористувача та реєстрації ним права власності не відповідає чинним нормативним актам та позиціям ВС, неодноразово викладеним у своїх постановах. Відповідно і твердження про те, що позивачка не надала доказів того, що вона вживала заходів для встановлення меж її земельних ділянок та ділянки відповідача при реєстрації свого права власності, суд не бере до уваги, оскільки межі земельної ділянки вже були погоджені у встановленому законом порядку. У проектах землеустрою щодо відведення земельних ділянок визначені каталоги координат та координат кутів меж землекористування, які внесені до ДЗК. Проекти містять всі необхідні погодження. Земельні ділянки були зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, їм присвоєні кадастрові номера, права власності на них зареєстроване у встановленому законом порядку. Накладок між вказаними земельними ділянками не виявлено. На це вказала й свідок та переконався суд, перевіривши розміщення земельних ділянок сторін по кадастрових номерах з даними Публічної кадастрової карти України (Відкритих даних земельного кадастру України), які перебувають у вільному доступі в мережі Інтернет.
Однак, як встановлено під час розгляду справи, межі земельної ділянки ОСОБА_2 згідно з ДЗК та межі фактичного його землекористування не співпадають. Підтвердженням вказаного слугують долучені сторонами топографо-геодезичні вишукування, на яких відображено зміщення земельної ділянки ОСОБА_2 в сторону земельних ділянок позивачки (а.с. 16, 184). Не заперечили вказаного факту і відповідач та його представниця, вказавши, що таке зміщення зумовлене зміщенням цілого масиву і їх провини у цьому немає. Проте суд вважає, що вказана обставина не може трактуватися як підстава для втручання у мирне володіння майном позивачкою, оскільки, відповідно до вимог ст. 321 ЦК України, особа може бути обмежена у здійсненні права власності лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Як вказала в судовому засіданні свідок та підтверджується Детальним планом територій с. Мала Тур'я та викопіюваннями з нього, земельні ділянки позивачки та відповідача знаходяться у різних мікрорайонах с. Мала Тур'я відповідно в масивах "Біля телевишки" та "Сонячний". При цьому свідок зазначила, що цілий масив, в межах якого виділена земельна ділянка відповідачу, зміщений, тому на її думку, враховуючи те, що проекти відведення земельних ділянок сторін виготовлялися у різний час різними проектними організаціями, які використовували різні координати та прилади, вийшла така спірна ситуація між землекористувачами, коли межі фактичного землекористування не співпадають із їх задокументованими межами. До таких тверджень суд ставиться критично, оскільки вони грунтуються на припущеннях. Натомість долучені до матеріалів справи проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_5 , по АДРЕСА_2 свідчать про те, що вони виготовлені в 2013 році, тобто в один період. Виготовлялися такі хоч і різними проектними організаціями, однак, такі при відведенні земельних ділянок повинні були керуватися єдиними діючими на той час нормами, у тому числі Земельного кодексу України, Закону України "Про землеустрій". Доказів протилежного матеріали справи не містять. При цьому суд звертає увагу на те, що питання зміщення стосується масиву, до складу якого входить земельна ділянка саме відповідача, права якого не повинні компенсовуватися за рахунок прав позивачки, яка, будучи власником земельних ділянок, має право сподіватися, що її право власності буде непорушним.
Як вказала ОСОБА_1 , відповідачу було відомо про те, що він порушує її право власності, однак, незважаючи на її заперечення, він все ж таки розпочав на її земельних ділянках будівництво огорожі, у зв'язку з чим вона зверталася у 2021 році у Долинську міську раду, що підтверджується відповіддю від 06.10.2021 (а.с. 21). Це мало місце не під час оформлення її прав на земельні ділянки, тому безпідставно стверджувати, що якби вона погодила тоді межі з ОСОБА_2 , можна було б уникнути спору. Більше того, перед зведенням нерухомого майна, знаючи про висунуті заперечення щодо цього, відповідач не був позбавлений можливості пересвідчитись у підставності своїх дій, щоб уникнути для себе негативних наслідів в подальшому.
Таким чином, звертаючись до суду з даним позовом, позивачка зазначає, що її право, як власника земельних ділянок по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_6 , порушується відповідачем, оскільки він на її земельних ділянках спорудив бетонний паркан, перешкодивши їй у володінні та користуванні ними, загальною площею 0,0033 га. Натомість ОСОБА_2 , будучи власником суміжної земельної ділянки, вказує, що споруджував такий на підставі будівельного паспорта та діючої містобудівної документації, тому будь-яких порушень, які б зумовлювали підстави для його знесення, не допустив.
Як вбачається із матеріалів будівельного паспорта на будівництво житлового будинку з господарською будівлею ОСОБА_2 по АДРЕСА_2 , межа та площа земельної ділянки, на якій запроектовано будівництво, визначені згідно із державним актом на підставі документів на землекористування, екскізи замірів забудови розроблені з врахуванням наявності ЛЕП. Тобто в основу проектування та всіх обмірів для спорудження нерухомого майна відповідача були відповідно покладені/проведені на земельній ділянці у тій її площині, в якій був розроблений проект землеустрою ОСОБА_3 .
Натомість, як встановлено в судовому засіданні та підтверджується топографо-геодезичними вишукуваннями (а.с. 16), фактичне ж землекористування ОСОБА_2 виходить за межі документального розміщення належної йому земельної ділянки. Під час розгляду справи представниця відповідача також погодилася з тим, що топографо-геодезичні вишукування (а.с. 184) свідчать про те, що наявні розбіжності в частині розміщення земельної ділянки її довірителя згідно із технічною документацією та його фактичним землекористуванням.
При цьому стороною позивачки не ставилися під сумнів дозвільні документи на будівництво житлового будинку з господарською будівлею ОСОБА_2 , не висувалися претензії щодо їх побудови на земельній ділянці останнього, як і не ставилося під сумнів належність йому на праві власності земельної ділянки чи домоволодіння, що давало б підстави йому стверджувати про порушення його права приватної власності та втручання в його право мирно володіти своїм майном, а її вимоги стосувалися самого факту спорудження ним огорожі на земельних ділянках, які належать їй на праві приватної власності.
Заперечуючи проти позовних вимог, сторона відповідача вказує на те, що зміщення огорожі ОСОБА_2 від земель ОСОБА_1 в сторону визначених меж його землекористування згідно з технічною документацією призведе до зменшення площі його земельної ділянки, хоча позивачка і не ставить такої вимоги. Більше того твердження про те, що приведення меж фактичного землекористування до меж користування земельною ділянкою згідно з даними ДЗК призведе до порушення охоронної зони не заслуговують на увагу, оскільки з топографо-геодезичних вишукувань, долучених відповідачем (а.с. 184), вбачається, що житловий будинок відповідача по фактичних межах землекористування від лінії ЛЕП знаходиться на відстані більше 10 м, така ж відстань буде витримана і при землекоритуванні згідно з проектом відведення земельної ділянки.
Крім того, як встановлено із технічного паспорта на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами ОСОБА_2 , який розміщений по АДРЕСА_2 (а.с. 87-89), до складу домоволодіння останнього на час розроблення будівельної документації входили тільки житловий будинок (літ. А) та огорожа (№ 1). Саме з такими складовими частинами, як вказує відповідний витяг (а.с. 72), було зареєстровано право власності за ОСОБА_2 на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за вищевказаною адресою. При цьому суд звертає увагу на те, що вказана огорожа, яка входила у склад нерухомого майна, право на яке узаконив відповідач, яка визначена як кам'яна кладка (а.с. 90) та відповідно позначена (а.с. 88), відображена на протилежній стороні від тієї сторони, де розміщена огорожа, з приводу якої виник спір, тому не можна однозначно ствердити, що огорожа була визначена такою по цілому периметру земельної ділянки (позначено штрихпунтиром) з дотриманням усіх будівельних вимог.
Заперечуючи проти вимог позивачки, відповідач також вказує, що спірна огорожа не є самовільним будівництвом, як про це зазначає представник ОСОБА_1 , вона входить до складу домоволодіння, на яке за ним зареєстровано право власності, та споруджена на підставі необхідних дозвільних документів відповідно до чинного законодавства. А відтак її знесення буде втручанням у його право на правомірне використання земельної ділянки та об'єкта нерухомого майна відповідно до правовстановлюючих документів. При цьому він не надає будь-яких доказів, які свідчили б про те, що приведення меж його землекористування до тих, які визначені проектом землеустрою, порушить його право власності, що буде зменшена площа його земельної ділянки, хоча, відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна особа повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу свої вимог або заперечень.
При цьому суд роз'яснював сторонам право клопотати про призначення експертизи для з'ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення справи та потребують спеціальних знань у галузі землеустрою, топографії, картографії і геодезії, проте таких заявлено не було.
Крім того, суд зазначає, що, обгрунтовуючи позовні вимоги, представник позивачки не вказує про самовільне зайняття земельних ділянок його довірительки як таке, що визначене ст. 212 ЗК України, чи самочинне будівницво, зазначене ст. 376 ЦК України, згаданими нормами він не оперує і при доведенні позовних вимог, його ж твердження зводяться до спорудження бетонної огорожі на земельній ділянці ОСОБА_1 без відповідних на те підстав, що порушує її право власності на них, а відтак потребує захисту.
Тому, з'ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, суд самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію та застосовує для прийняття рішення ті норми, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини. Відповідне положення містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 4 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 .
Стаття 16 ЦК України передбачає способи захисту цивільних прав та інтересів.
Згідно із частиною другою статті 386 ЦК України, власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
Відповідно до статті 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Згідно із вимогами ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76, 77 ЦПК України).
Згідно зі ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У рамках розгляду даної справи знайшло своє підтвердження, що на земельних ділянках позивачки, які належать їй на праві приватної власності, відповідачем споруджено бетонну огорожу, довжиною 20,97 м, межі накладення якої на ділянки гр. ОСОБА_1 площею 0,0033 га. Наявність огорожі на земельних ділянках ОСОБА_1 . ОСОБА_2 обгрунтовує зміщенням масиву, чим фактично визнає порушення прав власника нерухомого майна. Тому суд вважає за необхідне з метою ефективного захисту порушеного права позивачки зобов'язати ОСОБА_2 відновити стан земельних ділянок за адресами: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2622083001:02:001:0091, та по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2622083001:02:001:0092, які належать ОСОБА_1 , шляхом демонтажу за його рахунок бетонної огорожі, яка розміщена на площі 0,0033 га вказаних земельних ділянок. Знесення бетонної огорожі, з урахуванням її конфігурації та місця розташування, не вплине на конструктивні елементи житлового будинку, на його міцність і безпечність, оскільки він є повністю відокремлений.
Таким чином, позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки слід задовольнити.
Розподіл судових витрат:
згідно зі ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.
Як вказала у позовній заяві позивачка, нею понесені такі судові витрати: за проведення топографічних геодезичних вишукувань - 2400 гривень, винос меж земельної ділянки в натурі - 600 грн, судовий збір в сумі 908 грн та оплата правничих послуг - 5000 грн.
На підтвердження понесення судових витрат позивачка подала: товарні чеки від 11.05.2021 та від 09.07.2021 відповідно на суму 600 грн та 2400 грн (а.с. 17) та квитанцію про оплату судового збору від 31.12.2021 на суму 908 грн (а.с. 20).
Враховуючи те, що позов задоволено, понесені витрати зі сплати судового збору на підставі п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, слід стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 .
Щодо стягнення з відповідача на користь позивачки витрат за проведення топографічних геодезичних вишукувань та виносу меж земельної ділянки в натурі, то такі не є витратами, пов'язаними із залученнм (викликом) свідків, експертів, спеціалістів, перекладачів, проведенням експертиз, в розумінні ст. 139 ЦПК України, як і не долучені докази на їх обгрунтування (договора, акти виконаних робіт, тощо), тому підстав для їх стягнення немає.
Доказів понесення позивачкою витрат на оплату професійної правничої допомоги до матеріалів справи не долучено, про наявність чи подачу таких у визначений строк після проголошення рішення не заявлено, тому підстав для їх стягнення не встановлено.
На підставі викладеного, керуючись ст. 258, 259, 264, 265, 268, 273 ЦПК України, суд
позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки задовольнити.
Зобов'язати ОСОБА_2 відновити стан земельних ділянок за адресами: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2622083001:02:001:0091, та по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2622083001:02:001:0092, які належать ОСОБА_1 , шляхом демонтажу за його рахунок бетонної огорожі, яка розміщена на площі 0,0033 га вказаних земельних ділянок.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 908 (дев'ятсот вісім) гривень сплаченого судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Івано-Франківського апеляційного суду.
Позивачка: ОСОБА_1 , жителька АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .
Відповідач: ОСОБА_2 , зареєстрований у АДРЕСА_7 , житель АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .
Повний зміст рішення буде складено до 29 травня 2023 року.
Суддя Долинського районного суду С.М. Монташевич
Повний зміст рішення суду складено 29 травня 2023 року.