Справа № 526/640/22
Провадження № 2/535/616/23
25 травня 2023 року смт Котельва
Котелевський районний суд Полтавської області в складі: головуючого - судді Шолудько А.В., за участі секретаря судового засідання Мальцевої С.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу №526/640/22 за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Краснолуцької сільської ради про відшкодування моральної шкоди,
12 травня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Гадяцького районного суду Полтавської області з позовом до виконавчого комітету Краснолуцької сільської ради (Миргородського району Полтавської області) про стягнення 5000,00 грн у рахунок відшкодування завданої йому моральної шкоди.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Гадяцького районного суду Полтавської області від 12.05.2022 справа № 526/640/22 надійшла на розгляд судді Тищенко Л.І. (а.с. 5).
Ухвалою судді Гадяцького районного суду Полтавської області від 18.05.2022 провадження у даній справі було відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (а.с. 6).
09.06.2022 відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву ОСОБА_1 (а.с. 12-24).
Ухвалами Гадяцького районного суду Полтавської області від 30.06.2022, 31.10.2022 та 09.01.2023 задоволено відводи суддів, заявлені позивачем, відповідно, суддів Тищенко Л.І., Киричка С.А., Максименко Л.В. (а.с.33-24, 46-47, 59-60).
Розпорядженням в.о.голови Гадяцького районного суду Полтавської області «Щодо передачі справи на розгляд до іншого суду» від 09.01.2023 № 1, на підставі ч. 4 ст. 31 ЦПК України, справу № 526/640/22 передано до Зіньківського районного суду Полтавської області (а.с. 62).
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Зіньківського районного суду Полтавської області від 13.01.2023 справа № 526/640/22 надійшла на розгляд судді Должка С.Р. (а.с. 65).
Ухвалою Зіньківського районного суду Полтавської області від 01.02.2023 задоволено заяву позивача про відвід судді Должка С.Р. у справі № 526/640/22 (а.с. 75-76).
Розпорядженням в.о.голови Зіньківського районного суду Полтавської області «Щодо передачі справи на розгляд до іншого суду» від 07.02.2023, у зв'язку неможливістю провести автоматизований розподіл судової справи між суддями Зіньківського районного суду Полтавської області, справу № 526/640/22 передано до Котелевського районного суду Полтавської області (а.с. 80).
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Котелевського районного суду Полтавської області від 27.02.2023 справа № 526/640/22 (провадження № 2/535/616/23) передана головуючому судді Шолудько А.В. (а.с. 83).
Ухвалою Котелевського районного суду Полтавської області від 21.03.2023 справа №526/640/22 прийнята до провадження суддею Шолудько А.В. та призначено справу до судового розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін (а.с. 96).
Ухвала Котелевського районного суду Полтавської області від 21.03.2023 отримана відповідачем 21.03.2023 (а.с.100).
Відповідач - Виконавчий комітет Краснолуцької сільської ради (код ЄДРПОУ - 04381915 (а.с.95)) 04.04.2023 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що позовна заява ОСОБА_1 є необґрунтованою та такою що не підлягає до задоволення, оскільки позивач не надав доказів на підтвердження факту заподіяння йому моральної шкоди, у чому вона полягає, не доведено причинного зв'язку між діями і бездіяльністю відповідача та настанням будь-яких негативних наслідків для позивача, не зазначено з яких міркувань позивач виходив, визначаючи розмір шкоди та якими доказами це підтверджується. Окрім того, вимога про стягнення моральної шкоди заподіяної протиправною бездіяльністю Виконавчого комітету Краснолуцької сільської ради розглядалася у судовому порядку під час розгляду справи №440/11118/21. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 15.01.2022 у задоволенні позовних вимог у частині стягнення моральної шкоди відмовлено. Враховуючи вище викладене відповідач просить справу розглядати з урахуванням наданого відзиву на позовну заяву та відмовити у задоволенні позову в повному обсязі (а.с.104-106, 107-115).
Позивач відповідь на відзив до суду не подавав.
25.04.2023 до суду надійшло письмове заперечення позивача на відзив відповідача на позовну заяву, датоване 19.04.2023 та надіслане поштою 20.04.2023, у якому позивач зазначає, що відзив відповідача поданий з порушенням строку для його подання, вважає заявлені ним позовні вимоги законними та обґрунтованими. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 12.01.2022 визнано протиправною бездіяльність Виконавчого комітету Краснолуцької сільської ради щодо нерозгляду заяв ОСОБА_1 про надання грошової допомоги для належного лікування та зобов'язано Виконавчий комітет Краснолуцької сільської ради розглянути заяви ОСОБА_1 про надання грошової допомоги. До цього часу він будь-якої грошової допомоги не отримував для належного лікування. У сільській раді ставлення до інвалідів упереджене. Він має пільги згідно з Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», наявні у нього хвороби потребують тривалого лікування. Одне призначення кардіолога ОСОБА_2 на місяць коштує 1897,03 грн, обстеження МРТ коштує 1700 грн + 25.04.2023 буде МРТ хребта в ЛДЦ Полтава та ПП «Центр магнітно-резонансної томографії» вимагає 3000,00 грн, 1700,00 грн - в медичний центр «Медіон» він вже сплатив. Він страждав, зазнав приниження, від чого є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання. Внаслідок протиправних дій відповідача отримав тривале лікування сьогодні та в майбутньому. Порушення його прав, погане поводження з ним з боку влади викликає негативні емоції, ці емоції досягли рівня страждань і приниження. Мотивом протиправних дій місцевої влади було те, що він неодноразово звертався до вищих та найвищих органів влади, до правоохоронних органів, і наполягав навести порядок в територіальній громаді та просив не допомагати злодіям красти пісок від кладовища, просив не забруднювати річку Грунь, Псел нечистотами і не створювати несанкціоновані стихійні звалища сміття в заповіднику «Зозуленцеві Луки». Місцева влада ігнорувала його, не враховувала його вік, інвалідність, стан його здоров'я, а в результаті негативні емоції спричинили розлад його здоров'я й досягли рівня страждань та приниження, а тому просить суд моральну шкоду оцінити не в 5000,00 грн, а в 10000,00 грн, так як протиправні дії були зловмисні, інтенсивні, тривалі і постійно повторювалися (а.с.121-122).
До суду не надходила заява позивача про збільшення позовних вимог, подана у встановленому Цивільним процесуальним кодексом порядку та у строк, визначений п.2 ч.2 ст.49 ЦПК України.
У судове засідання позивач та представник відповідача не з'явилися, про дату, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином (а.с. 98, 99, 100, 101, 116).
Позивач ОСОБА_3 25.05.2023 подав до суду телефонограму про розгляд справи №526/640/22, призначений на 10.00 год. 25.05.2023, без його участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві, рішення у справі просить прийняти за наявними у справі доказами (а.с.137).
Відповідач - Виконавчий комітет Краснолуцької сільської ради про причини неявки до суду свого представника суд не повідомив, клопотання про відкладення судового розгляду до суду не подавав, у письмовому клопотанні від 20.03.2023 за вих.№02.01-33/269 просить розгляд справи проводити без участі представника відповідача з урахуванням поданого відзиву на позовну заяву (а.с.118, 119).
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступних висновків.
Як встановлено судом, в обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначив, що 03.05.2022 він отримав поштою рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12.01.2022, яким визнано протиправною бездіяльність виконавчого комітету Краснолуцької сільської ради. Діями відповідача йому завдано моральну шкоду, яка полягає у душевних стражданнях, які він зазнав внаслідок протиправних дій відповідача. Це призвело до зміни способу життя, почуття безпомічності, втрати душевної рівноваги, спокою, дискомфортного стану, відчаю та душевного болю під час війни. Він вимушений звертатися до правозахисників, суди, вищі та найвищі органи влади за допомогою, втратив спокійний сон, постійно перебуває у пригніченому стані, що негативно впливає на його відносини з оточуючими та на його здоров'я вцілому. У зв'язку з чим моральну шкоду оцінив у п'ять тисяч гривень. Відбулися тяжкі зміни в житті, необхідно багато часу та зусиль на поновлення попереднього стану, є непоправні втрати здоров'я (так у позовній заяві - а.с.1).
Тобто, у поданій до суду позовній заяві позивач не зазначає якими саме діями відповідач - Виконавчий комітет Краснолуцької сільської ради завдає йому моральну шкоду, а лише посилається на отримання ним рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12.01.2022, копію якого як доказ і додав до позовної заяви.
Відповідно до рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12.01.2022 у справі №440/11118/21, позовні вимоги ОСОБА_1 до Краснолуцької сільської ради, Виконавчого комітету Краснолуцької сільської ради Гадяцького району Полтавської області про визнання бездіяльності протиправною, стягнення моральної шкоди, задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Виконавчого комітету Краснолуцької сільської ради Гадяцького району Полтавської області щодо нерозгляду заяв ОСОБА_1 про надання грошової допомоги для належного лікування від 04.08.2020 (зареєстрована в ОТГ 12.08.2020 за вх.№02-17), від 17.06.2021 та від 23.06.2021 (зареєстрована в ОТГ 05.07.2021) та зобов'язано Виконавчий комітет Краснолуцької сільської ради Гадяцького району Полтавської області розглянути вказані заяви ОСОБА_1 .
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 12.01.2022 у справі №440/11118/21 встановлено, що 15.09.2021 ОСОБА_1 звернувся до вказаного суду з позовом до Краснолуцької сільської ради про визнання протиправною бездіяльності щодо нереагування належним чином на звернення позивача щодо виділення йому матеріальної грошової допомоги на технічні та інші засоби реабілітації, зокрема, окуляри, та стягнення моральної шкоди у розмірі 5000 грн.
Під час судового розгляду справи №440/11118/21 від 13.12.2021 до участі у справі за позовом ОСОБА_1 до Краснолуцької сільської ради про визнання бездіяльності протиправною, стягнення моральної шкоди в якості співвідповідача залучено Виконавчий комітет Краснолуцької сільської ради Гадяцького району Полтавської області (37315, Полтавська область, Миргородський район, село Красна Лука, вул. Миру, буд. 24, код ЄДРПОУ 04381915).
У ході судового розгляду справи №440/11118/21 було встановлено, що Виконавчим комітетом Краснолуцької сільської ради Гадяцького району Полтавської області не було надано доказів вжиття ним заходів з метою розгляду та надання відповідей на повторні заяви ОСОБА_1 про надання грошової допомоги для належного лікування від 04.08.2020 (зареєстрована в ОТГ 12.08.2020 за вх.№02-17), від 17.06.2021 та від 23.06.2021 (зареєстрована в ОТГ 05.07.2021), що, на переконання суду, свідчить про допущення останнім бездіяльності у вигляді нереагування належним чином та у порядку, визначеному законодавством України, на вказані заяви позивача.
Вирішуючи позовну вимогу про стягнення моральної шкоди у розмірі 5000,00 грн, суд погодився, що оскаржувана бездіяльність могла викликати негативні емоції у позивача. Водночас суд зауважив, що позивачем не надано суду доказів, що такі емоції спричинили розлад здоров'я, або іншим чином досягли рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Також позивачем не надано до суду обґрунтованого розрахунку моральної шкоди у розмірі 5000,00 грн. Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення моральної шкоди.
Обставини, зазначені позивачем у письмовому запереченні на відзив, датованому 19.04.2023, не були вказані у викладі обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги у позовній заяві від 12.05.2022, крім того, у вказаному запереченні теж не зазначено у чому полягає протиправність дій (бездіяльності) відповідача. Одночасно позивач посилається у запереченні на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12.01.2022, яким визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо нерозгляду заяв позивача про надання грошової допомоги для належного лікування та покладення судом обов'язку на відповідача розглянути вказані заяви. Однак, вказане судове рішення не є рішенням суду про покладення обов'язку на відповідача надати матеріальну допомогу позивачу, про неотримання якої він зазначає. Вказівка позивача про упереджене ставлення у сільській раді до інвалідів, є узагальненим висловлюванням, та не зазначено в чому виражається упереджене ставлення саме до позивача як до інваліда саме Виконавчим комітетом Краснолуцької сільської ради, в чому полягає порушення прав позивача та суть протиправних дій відповідача щодо позивача.
Згідно з ч. 1 ст. 15, ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 56 Конституції України визначено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
На підставі вказаної норми відшкодуванню за рахунок держави підлягає шкода у випадку встановлення факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів місцевого самоврядування.
Положеннями статті 23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Загальні підстави покладення обов'язку відшкодувати завдану моральну шкоду передбачені нормою статті 1167 ЦК України, відповідно до якої шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала у випадках, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1173 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Таким чином, ці підстави характеризуються особливостями суб'єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює як вказані органи, так і їх посадових чи службових осіб, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення обов'язку відшкодувати завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилався на неправомірність дій органу місцевого самоврядування.
Статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади або органу місцевого самоврядування та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Ними передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади або органу місцевого самоврядування наявність їх вини не є необхідною, однак не заперечується обов'язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які підлягають доведенню у відповідних спорах. Підставою для притягнення органу державної влади або органу місцевого самоврядування до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди.
У постанові Верховного Суду від 20.01.2021 у справі № 197/1330/14-ц вказано, що причинний зв'язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, завданою потерпілому, є однією з обов'язкових умов настання деліктної відповідальності. Визначення причинного зв'язку є необхідним як для забезпечення інтересів потерпілого, так і для реалізації принципу справедливості при покладенні на особу обов'язку відшкодувати заподіяну шкоду. Причинно-наслідковий зв'язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Проста послідовність подій не повинна братися до уваги. Об'єктивний причинний зв'язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об'єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння. Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку шкоду, а тільки за ту шкоду, яка завдана його діями. Відсутність причинного зв'язку означає, що шкода заподіяна не діями заподіювача, а викликана іншими обставинами. При цьому причинний зв'язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою має бути безпосереднім, тобто таким, коли саме конкретна поведінка без якихось додаткових факторів стала причиною завдання шкоди.
Правовою підставою цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв'язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала. Обов'язок доведення наявності шкоди, протиправності діяння та причинно-наслідкового зв'язку між ними покладається на позивача. Відсутність однієї із цих складових є підставою для відмови у задоволенні позову.
Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання та приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання. Порушення прав людини чи погане поводження з нею з боку суб'єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік і стан здоров'я потерпілого. У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен установити, чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, установити причинно-наслідковий зв'язок і визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам (постанова Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 464/3789/17).
Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
У деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Тому, відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України, у даному випадку позивач повинен довести факт протиправної поведінки стосовно нього, які описані у ст.ст. 23, 1173 ЦК України у вигляді підстав для спричинення моральної шкоди, яка в таких випадках презюмується, а також - її розмір, а на відповідача (орган місцевого самоврядування) покладається процесуальний тягар доказування правомірності таких дій (бездіяльності) посадових (службових) осіб та спростовування презумпції своєї вини у заподіянні шкоди.
Для відшкодування моральної шкоди необхідно встановити та довести наявність усіх складових елементів цивільного правопорушення, при цьому, як встановлено судом, ОСОБА_1 не надав належних та допустимих доказів на підтвердження заподіяння йому моральної шкоди, наявності неправомірних дій відповідача як органу місцевого саморядування, та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, як і не свідчать про це надані позивачем до письмового заперечння на відзив консультативний висновок від 09.08.2022, щоденники лікаря ОСОБА_2 від 17.11.2022 та 01.03.2023, чеки на придбання медичних препаратів та розрахунок оплати за послуги медичної допомоги від 11.04.2023 (а.с.124, 126, 127).
Будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження своїх вимог позивачем не надано, а на обґрунтування заявлених вимог позивачем викладено лише опис у чому полягає завдана йому моральна шкода, без зазначення внаслідок яких конкретно дій (бездіяльності) відповідача вона йому заподіяна.
Обставини, викладені в письмових запереченнях позивача, датованих 19.04.2023, здебільшого зазначаються в загальних висловлюваннях.
З огляду на вказане вище, суд вважає, що позивачем не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження факту заподіяння йому моральних страждань, встановлення факту протиправності дій (бездіяльності) відповідача, факту наявності причинного зв'язку між шкодою та протиправними діями (бездіяльністю) відповідача. В ході розгляду справи позивач не довів наявність усіх складових елементів цивільного правопорушення.
Інших обставин, які б свідчили про наявність підстав для задоволення позовних вимог, позивач не зазначив і судом не встановлено.
При цьому, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За положеннями статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 13 вересня 2017 року у справі № 749/106/17 (провадження № 6-1489цс17) та постанові Верховного Суду від 17 травня 2018 року у справі № 643/11742/16-ц (провадження № 61-26879св18).
Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Як передбачено ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтею 77 ЦПК України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Принцип змагальності прийнято розглядати як основоположний компонент концепції «справедливого судового розгляду» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що також включає споріднені принципи рівності сторін у процесі та ефективної участі.
Відповідно до статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є, серед іншого, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
З метою безумовного дотримання цього конституційного принципу статті 12, 13 ЦПК України також гарантують те, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з'ясувавши обставини, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши ці докази на належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди задоволенню не підлягають, через їх недоведеність, а тому у задоволенні позову слід відмовити повністю.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, є інвалідом 2 групи (а.с.4), то судові витрати у вигляді судового збору необхідно віднести на рахунок держави. Відповідач про понесення ним судових витрат не повідомляв.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 77, 81, 82, 89, 259, 264, 265 ЦПК України, суд
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Краснолуцької сільської ради про відшкодування моральної шкоди в розмірі п'ять тисяч гривень, - відмовити повністю.
Судові витрати віднести за рахунок держави.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: 37315, с. Хітці Миргородського району Полтавської області, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .
Відповідач - Виконавчий комітет Краснолуцької сільської ради, місцезнаходження: 37315, Полтавська область, Миргородський район, село Красна Лука, вул. Миру, буд. 24, код в ЄДРПОУ 04381915.
Суддя А.В.Шолудько