Справа № 420/5476/23
26 травня 2023 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Радчука А.А.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аквафрост» (68000, Одеська область, м.Чорноморськ, с.Бурлача Балка, вул.Центральна, буд.1-Е; код ЄДРПОУ 33798852) до Київської митниці (03124, м. Київ, бульв. Вацлава Гавела, буд.8-А; код ЄДРПОУ 43997555) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, -
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Аквафрост" до Київської митниці, в якому просить визнати протиправним та скасувати прийняте Митницею рішення про коригування митної вартості товарів №UА100060/2023/000036/2 від 07.03.2023 р.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 30.01.2023 року між компанією ТОВ «Аквафрост» (надалі - позивач) та фірмою «Affish B.V.» укладено Контракт №30.01.23 на поставку продукції. Відповідно до п.1.1. Контракту постачальник зобов'язується передати покупцю товар зазначений в інвойсі, а саме: Frozen Salmon Backbones - частини риби мороженої лосось (Salmo Salar). Пунктом 3.2. Контракту передбачено, що поставка товару здійснюється на умовах «Інкотермс» в редакції 2010 року та обумовлюється в умовах цього Контракту.
У березні 2023 р. відповідно до умов Контракту та на підставі супроводжувальних документів позивач отримав від фірми «Affish B.V.» товар, а саме: Frozen Salmon Backbones - частини риби мороженої лосось (Salmo Salar) хребти лосося морожені, без харчових домішок, без теплової обробки, продукт аквакультури (19500 кг), відповідно до Інвойсу А2301485 від 02.03.2023 р., загальною вартістю 14625, 00 EUR.
З метою декларування вказаного товару позивачем 06.03.2023 р. було подано електрону митну декларацію № 23UA100060405019U8, в якій позивач самостійно визначив митну вартість товару в сумі 670568,05 грн. (графа 12 ВМД) та на підтвердження вартості товару позивачем надано митниці повний перелік документів, передбачений ст. 53 МК України.
Проте, як зазначає позивач, 07.03.2023 р. відповідачем прийнято рішення №UA100060/2023/000036/2, яким скориговано митну вартість товару та оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100060/2023/000194, з якими позивач не погоджується, оскільки вважає, що вказане рішення прийняте з порушенням вимог ст. ст. 53-55 МК України, та спростовуються наданими позивачем документами, необхідними для документального підтвердження митної вартості товару, зазначеної у Контракті на поставку товару.
Позивач стверджує, що вірно визначив митну вартість товарів в митній декларації № 23UA100060405151UO, згідно ст. 57 МК України, що підтверджується договірною вартістю, відповідно умов контракту та інвойсу № А2301485 від 02.03.2023 р., копії зазначених документів надавались разом з усім пакетом документів та митною декларацією.
Позивач вказує, що органи доходів і зборів мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.
Незважаючи на повний перелік документів, наданих позивачем та визначення митної вартості товару відповідно до вимог законодавства, відповідачем прийнято рішення № UА100060/2023/000036/2 від 07.03.2023 р., яке позивач просить скасувати у судовому порядку.
Ухвалою суду від 27.03.2022 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі в порядку ч. 5 ст. 262 КАС України у письмовому провадженні.
25.04.2023 року відповідачем подано відзив на позовну заяву.
Відповідно до відзиву відповідач позов не визнає, з позовними вимогами не погоджується, з огляду на наступне.
Так, у відзиві відповідач вказує, що до Київської митниці декларантом ТОВ «Аквафрост» 07.03.2023 року до митного оформлення подано митну декларацію №23UA100060405019U8, в якій визначено митну вартість товару (частини риби мороженої лосось). Вагою 19500 кг на загальну суму 14625,00 EUR.
Для митного оформлення товару позивачем було подано наступні документи:
рахунок-фактура (invoice) (Commercial invoice) № А2301485 від 02.03.2023;
автотранспортна накладна (Road consignment note) б/н від 02.03.2023;
сертифікат про походження товару (Certificate of origin) Y20849124 від 02.03.2023;
сертифікат якості (Certificate of quality) від 02.03.2023;
ветеринарно санітарний сертифікат для експорту риби, продуктів із риби та молюсків із Нідерландів до України № 269004313 від 02.03.2023;
декларація виробика б/н від 02.03.2023;
довідка, що підтверджує вартість перевезення товару № 0603 від 06.03.2023;
пакувальний лист від 02.03.2023;
зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів №30.01.23 від 30.01.2023;
договір про надання послуг митного брокера № 25-04-19 від 25.04.2019;
копія митної декларації країни відправлення № MRN 23NLLEQZDRAH23WD52 від 02.03.2023 р.;
банківський платіжний документ, що стосується товару MUR: 680150685.230223 від 23.02.2023;
інформація про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими державними органами № 9636320 від 06.03.2023.
Декларантом було обрано основний метод визначення митної вартості товару - “За ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)”.
За результатами опрацювання наданих до митного оформлення документів митницею встановлено, що документи не містять достовірних та об'єктивних відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена.
Тому, відповідно до ст. 58 МК України, з поданих документів неможливо підтвердити заявлену митну вартість товарів і у декларанта витребувано додаткові документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів.
Додаткових документів позивачем надано не було тому, митну вартість товару скориговано та визначено за другорядним (визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів) методом, відповідно до статей 59,60 Митного кодексу України на підставі інформації, наявної у митного органу за резервним методом.
З цих підстав відповідач вважає обґрунтованим та законним прийняте ним рішення.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, судом встановлено наступне.
Позивач - Товариство з обмеженою «Аквафрост» з 21.10.2005 року зареєстрований юридичною особою. Основний вид діяльності: 10.20 Перероблення та консервування риби, ракоподібних і молюсків (основний), 46.38 Оптова торгівля іншими продуктами харчування, у тому числі рибою, ракоподібними та молюсками, 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.
30.01.2023 року між компанією ТОВ «Аквафрост» (покупець) та фірмою «Affish B.V.» (постачальник) укладено Контракт № 30.01.23 на поставку продукції. Відповідно до п.1.1. Контракту постачальник зобов'язується передати покупцю товар зазначений в інвойсі, а саме: Frozen Salmon Backbones - частини риби мороженої лосось (Salmo Salar).
Відповідно до п.1.1. Контракту Продавець зобов'язується передати покупцю товар, зазначений в Інвойсі до контракту, а покупець зобов'язується прийняти товар та своєчасно оплатити його вартість, в термін і на умовах, передбачених цим Контрактом.
Пунктом 3.2. Контракту передбачено, що поставка товару за цим договором повинна здійснюватися Покупцеві. Термін та умови поставки (відповідно до «Інкотермс-2010» обумовлюються в інвойсах до цього контракту.
За пунктами 5.1 та 5.2 платежі повинні здійснюватися Покупцем на рахунки, зазначені Постачальником в Інвойсі до Контракту на кожну поставку товарів. Покупець протягом 48 годин після оплати передає по факсу/e-mail копії платіжних документів або іншу інформацію про платіж.
Пунктом 5.3 Контракту визначено, що сума, умови та валюта платежу також повинні вказуватися в Інвойсі до Контракту на кожну конкретну поставку товару.
На підставі Інвойсу А2301485 від 02.03.2023 р. позивачу надійшли від фірми «Affish B.V.» частини риби мороженої лосось: хребти лосося морожені, без харчових домішок, без теплової обробки, продукт аквакультури загальною вартістю 14625,00 EUR.
З метою декларування вказаного товару, ТОВ «Аквафрост» 06.03.2023 р. було подано митну декларацію № 23UA100060405019U8, в якій визначено митну вартість товару (частини риби мороженої лосось). Вагою 19500 кг на загальну суму 14625,00 EUR.
На підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару позивач надав до митного органу, окрім митної декларації:
рахунок-фактура (invoice) (Commercial invoice) № А2301485 від 02.03.2023;
автотранспортна накладна (Road consignment note) б/н від 02.03.2023;
сертифікат про походження товару (Certificate of origin) Y20849124 від 02.03.2023;
сертифікат якості (Certificate of quality) від 02.03.2023;
ветеринарно санітарний сертифікат для експорту риби, продуктів із риби та молюсків із Нідерландів до України № 269004313 від 02.03.2023;
декларація виробника б/н від 02.03.2023;
довідка, що підтверджує вартість перевезення товару № 0603 від 06.03.2023;
пакувальний лист від 02.03.2023;
зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів №30.01.23 від 30.01.2023;
договір про надання послуг митного брокера № 25-04-19 від 25.04.2019;
копія митної декларації країни відправлення № MRN 23NLLEQZDRAH23WD52 від 02.03.2023 р.;
банківський платіжний документ, що стосується товару MUR: 680150685.230223 від 23.02.2023;
інформація про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими держ. органами № 9636320 від 06.03.2023.
Відповідачем в оформленні вищезазначеної митної декларації Позивачу відмовлено, у з'вязку з тим, що порушено вимоги розділу II Порядку заповнення митних декларацій за формою єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 №651, частини восьмої статті 257, частини першої статті 266 Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-VI, а саме: в графах 18, 21 невірно зазначено країну реєстрації транспортного засобу (зазначено PL, а необхідно - UA). Для виправлення зазначеної ситуації необхідно подати нову митну декларацію з вірним заповненням граф 18, 21. Зазначений факт зафіксовано в картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100060/2023/000185 від 06.03.2023р.
06.03.2023 року уповноважена Позивачем особа (ТОВ «Стар Брок Сервіс») подала до митного посту «Вишневе» Київської митниці електрону митну декларацію № 23UA100060405041U9 разом з пакетом документів, що подавався разом із митною декларацією № 23UA100060405019U8.
Карткою відмови від 06.03.2023 р. № UА100060/2023/000191 позивачу було відмовлено в оформленні вищезазначеної митної декларації, в зв'язку з тим, що відповідно до статті 256 Митного кодексу України (далі - Кодекс), митним органом відмовлено у здійсненні митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених Кодексом. Під час перевірки митної декларації з урахуванням вимог Кодексу, постанови Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 № 450, наказу Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 651 «Про затвердження Порядку заповнення митних декларацій за формою єдиного адміністративного документа», наказу МФУ від 20 вересня 2012 року № 1011 «Про затвердження відомчих класифікаторів інформації з питань державної митної справи, які використовуються у процесі оформлення митних декларацій» виявлено, що не вірно заповнено гр.31, а саме, відповідно до Акту митного огляду від 07.03.2023 № 23UA100060405041U9 - згідно даних маркувальної етикетки на коробах виробник: Неt Urker Zalmhuys/Хет Уркер Залмхьос. У зв'язку із чим необхідне подання нової митної декларації з зазначенням необхідних відомостей до вимог Наказу Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 651 «Про затвердження Порядку заповнення митних декларацій за формою єдиного адміністративного документа», а саме: заповнення графи 31.
07.03.2023р. уповноважена Позивачем особа (ТОВ «Стар Брок Сервіс») звернувся до митного посту «Вишневе» Київської митниці з електронною митною декларацією (ЕМД) № 23UА100060405123U5 та таким же пакетом документів, що подавався разом із митною декларацією (ЕМД) № 23UА10006040504U9 для митного оформлення товару та також із всім поданими попередньо митними деклараціями та картками відмови.
Всі подані представником Позивача електронні митні декларації а саме (ЕМД) №23UA100060405019U8 від 06.03.2023 р., (ЕМД) № 23UA10006040504U9 від 06.03.2023р., (ЕМД) № 23UА100060405123U5 від 07.02.2023 р. мають однакові значення і описання у всіх графах.
07.03.2023 року відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UА100060/2023/000036/2, яким скориговано митну вартість товару на рівні 1,1751 EUR за кг/нетто, на загальну суму 22914,45 EUR.
Підставами прийняття вказаного рішення у розд. 33 зазначено наявність розбіжностей у поданих документах та відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, а саме:
1) в п.5.3 зовнішньоекономічного контракту від 30.01.2023 №30.01.23 поданого до митного оформлення вказано, що сума, умови та валюта платежу повинні вказуватись в інвойсі на кожну конкретну поставку товару, а відповідно до рахунку-фактури від 02.03.2023 № А2301485 відсутні умови оплати за товар;
2) відповідно до п.1.3 вказаного контракту - відсутні пакувальний лист та декларація виробника. Дані документи декларантом до митного оформлення не надавались та інформація про них відсутня у гр. 44 МД.;
3) відповідно до п.6.2 вказаного контракту маркування товару обумовлюється сторонами додатково для кожної окремої поставки, але разом з тим у поданому до митного оформлення інвойсі від 02.03.2023 № А2301485 такі числові складові не зазначено, а отже неможливо виділити числові складові вартості самого товару. Відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599 (реєстрація в Міністерстві юстиції України 18.06.2012 за № 984/21296) до документів, що підтверджують транспортні витрати можуть належати:- рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; - банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно- експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; - калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту. Для підтвердження витрат на транспортування декларантом надана тільки довідка про транспортно-експедиційні витрати від 06.03.2023 № 0603. Тому, відповідно до статті 58 МК України з поданих документів неможливо підтвердити заявлену митну вартість товарів.
У зв 'язку з вищенаведеним та керуючись положеннями частинами 2 та 3 статті 53 та частини 5 статті 54 Митного кодексу України, декларанту запропоновано надати до митного органу наступні документи:
якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару (належним чином завірені);
за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування з дотриманням вимог статті 254 Кодексу;
копію митної декларації країни відправлення з дотриманням вимог статті 254 Кодексу;
каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
виписку з бухгалтерської документації;
висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Також, відповідно до ч.6 ст.53 МКУ декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару. На запит митного органу про надання додаткових документів декларантом не надіслано жодного додаткового документу. Також, декларантом надано лист від 06.03.2023 № 10801 про те, що додаткових документів надати не має можливості, окрім наданих.
Згідно зі статтею 17 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (далі - ГАТТ), ніщо не повинно тлумачитись так, що обмежує або ставить під сумнів право митних адміністрацій упевнитися в істинності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей митного оцінювання. Разом з тим, за наданими декларантом документами неможливо упевнитися в істинності або точності складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Таким чином, причинами, через які заявлену декларантом митну вартість неможливо визнати є: неподання декларантом всіх запрошених документів; відсутність відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості.
Враховуючи, що декларантом не надано інших документів, які спростовують наведені у запиті розбіжності щодо складових митної вартості, надані декларантом документи вважаються такими, які не містять інформації щодо складових митної вартості.
Таким чином, не виконані умови частини 2 статті 53, частин 2, 10 статті 58 Кодексу, в частині відсутності об'єктивної, документально підтвердженої інформації щодо складових митної вартості. Також, за результатами перевірки об'єктивності ціни товарів на підставі п.2.2.4 Методичних рекомендацій, затверджених наказом Державної фіскальної служби від 01.07.2021 №476 встановлено, що заявлені рівні митної вартості значно нижчі за ціни подібних товарів, що також викликає сумніви у дійсності ціни товарів. Відповідно до частини 2 статті 58 Кодексу, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірно та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. Також, положеннями частини 6 статті 54 Кодексу встановлено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю, якщо заявлені неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, або заявлені відомості містять розбіжності та не містять всіх складових митної вартості, необхідних при її обчислені, а також коли декларантом не подано документів згідно із переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-3 статті 53 Кодексу, а також у разі відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості чи відомостей щодо ціни яка сплачена або яка підлягає сплаті. У зв'язку із зазначеним, керуючись положеннями вищезазначених статей Кодексу, використання заявленого декларантом методу визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) відповідно до статті 58 Кодексу не можливо. На підставі п.4 ст. 57 МКУ з декларантом проведено консультацію з метою визначення основи вартості згідно з положеннями ст. 59 і 60 МКУ. Обґрунтування застосування методів визначення митної вартості. Відповідно до частини 2 статті 58 Кодексу метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів не застосований у зв'язку з відсутністю вартості операції з ідентичними товарами за ціною угоди, прийнятої митним органом, з дотриманням умов, зазначених у статті 59 Кодексу. За результатами проведених консультацій встановлено, що у митниці наявна інформація для застосування другорядного методу визначення митної вартості 26 - за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів відповідно до ст.ст. 59, 60 МК України.
Джерело інформаціі, яким користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару та рівень митної вартості товару згідно з джерелом інформації: товар № 1-1,2504 USD/кг) (МД від 06.02.2023 №UA100430/2023/470771), (Частини риби мороженої лосось (Salmо Salar): - хребти лосося морожені (salmon frozen backbones), безхарчових домішок, без теплової обробки, продукт аквакультури. Вага нетто: 17055кг, упаковано в 1137 карт.коробів на дерев.палетах. Дата виготовлення: 11/2022-01/202Зр. Термін реалізації: 24 місяці. Виробник: Неt Urker Zalmhuys b.v., Країна виробництва: NL ). Рішення винесено без урахуванням термінів, передбачених ст. 53 МК України, на письмове прохання суб'єкта ЗЕД (лист від 06.03.2023 № 10801, надісланий в електронному повідомленні 06.03.2023.).
Також, митним органом складено 07.03.2023 р. картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА100060/2023/000194.
Однак, позивач не погоджується із таким коригуванням митної вартості товару, яке, на його думку, призвело до безпідставної надмірної сплати ним митних платежів, а також з відмовою у митному оформленні товару за поданою митною декларацією, з огляду на що звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Вирішуючи спір, надаючи юридичну кваліфікацію встановленим обставинам справи, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 49 Митного кодексу України (далі - Митний кодекс, МК України), митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
За приписами ч. 1 ст. 52 Митного кодексу України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Таким чином, митна вартість товарів має підтверджуватись вищезазначеними та можуть підтверджуватись іншими документами, з яких вбачається ціна товару, фактично сплачена або, яка підлягає сплаті за ці товари.
Статтею 54 Митного кодексу України встановлено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості (ч. 1).
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (ч. 2).
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу (ч. 3).
При цьому, згідно вимог ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.
Як вбачається з матеріалів справи, під час здійснення митного контролю, відповідач поставив під сумнів правильність визначення позивачем митної вартості товару за основним методом - ціною договору (контракту).
Судом встановлено, що підставою для висновків митного органу про недоведеність заявленої митної вартості товарів стали розбіжності у поданих документах.
З огляду на вищезазначені розбіжності, декларанту внесено вимогу щодо надання протягом 10 календарних днів додаткових документів, згідно ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України.
Що стосується витребування митним органом додаткових документів.
Як вже було зазначено, частина третя статті 53 Митного кодексу України передбачає, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару (належним чином завірені);
2) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
3) страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування з дотриманням вимог статті 254 Кодексу;
4) копію митної декларації країни відправлення з дотриманням вимог статті 254 Кодексу;
5) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
6) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
7) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
8) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
9) виписку з бухгалтерської документації;
10) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Суд звертає увагу на положення частин 1, 2 ст. 55 Митного кодексу України, якими визначено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Разом із цим, за правилами цієї статті, прийняте митним органом рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом.
У разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі (ч. 12 ст. 264 Митного кодексу України).
Отже, митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України (у разі визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за першим методом).
Водночас, суд звертає увагу на те, що повідомляючи декларанта про необхідність надати додаткові документи митний орган має обґрунтовувати свої вимоги щодо їх надання, узгоджуючи таке надання документів з правовою суттю правовідносин, які склалися між позивачем та його контрагентом.
Тобто, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
При цьому, митний орган повинен витребувати ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України.
Як вбачається з матеріалів справи відповідач запропонував позивачу надати такі додаткові документи:
1) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару (належним чином завірені);
2) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
3) страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування з дотриманням вимог статті 254 Кодексу;
4) копію митної декларації країни відправлення з дотриманням вимог статті 254 Кодексу;
5) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
6) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
7) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
8) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
9) виписку з бухгалтерської документації;
10) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Декларант, надавши наявні у нього документи, вважав, що поданих ним документів достатньо для підтвердження митної вартості товару за основним методом - ціною договору.
Відповідачем прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів №UА100060/2023/000036/2 від 07.03.2023 року, підставами прийняття якого зазначено розбіжності у поданих документах та ненадання декларантом витребуваних додатково документів.
Проаналізувавши обґрунтованість сумнівів відповідача, відносно прийнятності заявленої декларантом ціни товару, суд вважає необхідним звернути увагу на наступне.
Як вже було зазначено, ТОВ «Аквафрост» (покупець) та фірмою «Affish B.V.» (постачальник) укладено Контракт № 30/01/23 на поставку продукції. Відповідно до п.1.1. Контракту постачальник зобов'язується передати покупцю товар зазначений в інвойсі, а саме: Frozen Salmon Backbones - частини риби мороженої лосось (Salmo Salar).
Відповідно до п.1.1. Контракту Продавець зобов'язується передати покупцю товар, зазначений в Інвойсі до контракту, а покупець зобов'язується прийняти товар та своєчасно оплатити його вартість, в термін і на умовах, передбачених цим Контрактом.
Пунктом 3.2. Контракту передбачено, що поставка товару за цим договором повинна здійснюватися Покупцеві. Термін та умови поставки (відповідно до «Інкотермс-2010» обумовлюються в інвойсах до цього контракту.
За пунктами 5.1 та 5.2 платежі повинні здійснюватися Покупцем на рахунки, зазначені Постачальником в Інвойсі до Контракту на кожну поставку товарів. Покупець протягом 48 годин після оплати передає по факсу/e-mail копії платіжних документів або іншу інформацію про платіж.
Пунктом 5.3 Контракту визначено, що сума, умови та валюта платежу також повинні вказуватися в Інвойсі до Контракту на кожну конкретну поставку товару.
Пунктом 5.4 Контракту платежі по даному Контракту можуть здійснюватися як у вигляді попередньої оплати, так і з відстрочкою платежу.
На підставі Інвойсу А2301485 від 02.03.2023 р. позивачу надійшли від фірми «Affish B.V.» частини риби мороженої лосось: хребти лосося морожені, без харчових домішок, без теплової обробки, продукт аквакультури загальною вартістю 14625,00 EUR, в розмірі 0,75 EUR за 1 кг.
Щодо зауваження митного органу стосовно ненадання до митного оформлення документу, який би підтверджував факт оплати за товар.
Як встановлено судом, за умовами Контракту сторони пунктом 5.4 погодили, що платежі по даному Контракту можуть здійснюватися як у вигляді попередньої оплати, так і з відстрочкою платежу.
Позивачем було надано банківський платіжний документ, що стосується оплати товару MUR:680150685.230223 від 23.02.2023р. на підтвердження внесеної оплати ввезеного товару в повному обсязі, а саме 14625,00 EUR, що також зазначено в рахунку -фактурі № А2301485 від 02.03.2023р.
Таким чином, за умовами Контракту передбачена попередня оплата, післяплата та інвойс, однак позивачем було сплачено грошові кошти за товар на момент подачі митної декларації, висновки відповідача щодо не подання до митного оформлення документу, який би підтверджував факт оплати за товар не відповідають дійсності.
У свою чергу, суд зазначає, що умови оплати за товар не впливають на митну вартість такого товару з огляду на те, що фактична оплата за поставлений товар, як і спосіб здійснення такої оплати (готівковий, безготівковий) так і часові рамки оплати (передоплата, післяплата, відстрочка) ніяким чином не впливає на ціну (розмір оплати) товару, що передбачена контрактом (з урахування додаткових платежів, якщо такі передбачені чи здійснені).
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 17 квітня 2018 року по справі №815/329/17.
Стаття 53 Митного кодексу України визначає, які документи подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.
За приписами ч. 2 указаної статті документами, які підтверджують митну вартість товарів, у т.ч. є: 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.
Тобто, за змістом статті 53 МК України банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, повинні надаватися у випадку, якщо товар оплачено.
Зміст цієї норми вказує на те, що митне оформлення товару повинне бути здійснене, як у випадку, коли оплата за договором здійснена, так і у випадку, коли оплата за товар відповідно до умов договору здійснюється в іншому порядку, не виключаючи порушення встановлених строків. При цьому несвоєчасність оплати партії товару не вказує на розбіжність даних, які містяться у наданих для митного оформлення документах, а лише вказує на порушення умов господарського договору.
З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку, що посилання митного органу на те, що до митного оформлення не надано документу, який би підтверджував факт оплати за товар, як на розбіжність, яка впливає на підтвердження заявленої позивачем митної вартості товару, та виключає можливість застосування основного методу визначення митної вартості товару (за ціною договору), є необґрунтованими та безпідставними.
Що стосується наступних зауважень митного органу про відсутність пакувального листа та декларації виробника.
Суд зазначає, що на законодавчому рівні відсутнє визначення пакувального листа та його складових (реквізитів).
Пакувальний лист (англ. Packing List) - супровідний документ до вантажу, де дається перелік усіх видів, артикулів і сортів товарів, що перебувають у кожному товарному місці.
Затвердженої форми пакувального листа та вимог щодо його заповнення законодавством України та міжнародним законодавством не передбачено.
Крім цього, згідно ч.2 ст.53 Митного кодексу України пакувальний лист не є первинним документом, що підтверджує митну вартість товарів та може бути прийнятий до уваги виключно як додаткова інформація. Декларація виробника також не є документом, що підтверджує числові складові вартості товару.
Також відповідачем означено у якості розбіжності те, що у поданому до митного оформлення інвойсі від 02.03.2023 № А2301485 не зазначено маркування товару, а отже неможливо виділити числові складові вартості самого товару.
Суд зазначає, що у митних деклараціях позивач зазначbв повний опис товару, виробника: Неt Urker Zalmhuys b.v., Країну виробництва: NL, тощо.
При цьому, відповідачем не доведено, що з поданих товаросупровідних документів неможливо ідентифікувати товар для визначення його вартості.
Як вбачається з матеріалів справи, поставка товару здійснювалась на умовах FCA. Таким чином, продавець зобов'язаний за власний рахунок забезпечити пакування товару, необхідне для перевезення товару (за винятком випадків, коли в даній галузі торгівлі прийнято звичайно відправляти товари з такими ж характеристиками, що обумовлені договором, без упаковки). Пакування здійснюється в тій мірі, в якій обставини, що стосуються транспортування (наприклад, засоби перевезення, місце призначення), були повідомлені продавцю до укладення договору купівлі-продажу. Упаковка повинна містити належне маркування.
Тобто, пакування та пакування є відповідальністю продавця товару.
Щодо наявності документів, що підтверджують транспортування.
Відповідно до приписів п. 6 ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
Тобто, надання транспортних (перевізні) документів вимагається тоді, коли за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару.
Як вбачається з матеріалів справи, поставка товару здійснювалась на умовах FCA (Інкотермс).
Суд зазначає, що термін FCA («Франко перевізник») означає, що продавець здійснює поставку товару, який пройшов митне очищення для експорту, шляхом передання призначеному покупцем перевізнику у названому місці. Покупець зобов'язаний за власний рахунок укласти договір перевезення товару від названого місця, окрім випадків, коли договір перевезення укладено продавцем відповідно до статті А.3 "а".
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем до митного оформлення було подано Довідку від 06.03.2023 року вих. №0603 про транспортні витрати, у якій повідомляється, що транспортні витрати по перевезенню вантажу з м. Урк (Нідерланди) - до пункту перетину кордону Ягодин (Україна), складають 100000,00 гривень. Транспортні витрати по перевезенню вантажу з пункту пере/ кордону Ягодин (Україна) - до м. Київ (Україна), складають 41000,00 гривень.
При цьому, відомості про автомобіль, що виконує перевезення вантажу за маршрутом: м. Урк (Нідерланді - м. Київ (Україна) зазначені у товаросупровідних документах (автомобіль держ. № НОМЕР_1 /ВН6862ХF).
Таким чином відповідач мав змогу встановити вартість транспортування товару.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що висловлені відповідачем зауваження щодо розбіжностей у документах, поданих для митного оформлення придбаного позивачем на підставі зовнішньоекономічного контракту товару, не спростовують визначення митної вартості за першим методом - ціною контракту.
Висловлені митним органом зауваження та розбіжності мають логічне пояснення, товаросупровідні документи узгоджуються між собою та містять відомості про партію товару, що поставляється та заявлена до митного оформлення за ціною договору.
Щодо надання додаткових документів.
Статтею 53 Митного кодексу України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
З аналізу частин 1 та 2 ст. 53 Митного кодексу України вбачається, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Частиною 3 ст. 53 Митного кодексу України передбачено, що в разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.
З огляду на вищевикладене, суд зазначає, що додаткові документи, які декларанту запропонував надати митний орган, відносяться до додаткових документів, що надаються на вимогу митного органу за наявності у декларанта.
Відповідач не обґрунтував яким чином витребувані документи впливають на підтвердження того чи іншого показника.
При цьому, митний орган повинен витребувати ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України.
Відповідно до чч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Вирішуючи спір, суд враховує, що сумніви у достовірності поданих декларантом відомостей можуть бути зумовлені неповнотою, розбіжностями у поданих документах для підтвердження заявленої митної вартості товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено тощо. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Відповідно до положень чч. 6-7 ст. 54 МК України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
У разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Частинами 1, 2 статті 55 Кодексу визначено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Разом із цим, за правилами цієї статті, прийняте митним органом рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом.
У разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі (частина 12 статті 264 МК України).
Отже, митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України (у разі визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за першим методом).
Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, встановлені в ст. 57 Митного кодексу.
Відповідно до ч. 1 вказаної статті, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
При цьому частинами 2, 3, 6 статті 57 передбачено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
На підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару позивач надав до митного органу, окрім митної декларації: рахунок-фактура (invoice) (Commercial invoice) № А2301485 від 02.03.2023; автотранспортна накладна (Road consignment note) б/н від 02.03.2023; сертифікат про походження товару (Certificate of origin) Y20849124 від 02.03.2023; сертифікат якості (Certificate of quality) від 02.03.2023; ветеринарно санітарний сертифікат для експорту риби, продуктів із риби та молюсків із Нідерландів до України № 269004313 від 02.03.2023; декларація виробника б/н від 02.03.2023; довідка, що підтверджує вартість перевезення товару № 0603 від 06.03.2023; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів №30.01.23 від 30.01.2023; договір про надання послуг митного брокера № 25-04-19 від 25.04.2019; копія митної декларації країни відправлення № MRN 23NLLEQZDRAH23WD52 від 02.03.2023 р.; банківський платіжний документ, що стосується товару MUR: 680150685.230223 від 23.02.2023; інформація про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими державними органами № 9636320 від 06.03.2023.
Надання позивачем усіх вищевказаних документів до митного оформлення не заперечується сторонами.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що позивач надав усі наявні та достатні документи, передбачені Митним кодексом України, необхідні для визначення митної вартості за першим методом, та які містять повну інформацію про митну вартість та її складові.
Натомість контролюючий орган не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, як не довів і правових підстав для застосування другорядного методу.
Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення, не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості, не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за основним методом визначення його митної вартості.
У своїх сталих правових позиціях Верховний Суд з приводу спірних правовідносин наголошує, що розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості та, як наслідок, коригування митної вартості за другорядними методами, як помилково вважає митний орган.
У постанові від 30.04.2020 року по справі №820/231/16 Верховний Суд вказує, що отримана з Центральної бази даних ЄАІС ДМСУ інформація про вантажну митну декларацію, на яку митний орган посилається при коригуванні митної вартості, не є достатнім доказом ціни, за яку відповідну партію товару було дійсно імпортовано до України, оскільки при здійсненні контролю за коригуванням митної вартості, проведеним митним органом за другорядним методом, митний орган повинен довести, що: відповідний товар за певною митною вартістю був дійсно ввезений до України; що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) не було оскаржене до суду та скасоване судом, тощо.
Однак, таких доказів не міститься в матеріалах даної справи.
Проте саме на підставі наявної інформації (митна декларація від 06.02.2023 № UA100430/2023/470771) митним органом встановлено, що рівень митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, є більшим, ніж заявлено декларантом.
Відповідачем не доведено наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за першим методом, так як усі необхідні документи на підтвердження заявленої митної вартості товарів надані. Зазначене, в свою чергу, свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого Товариством товару.
Отже, судом встановлено, що спірне рішення про коригування митної вартості товарів №UА100060/2023/000036/2 від 07.03.2023 року прийняте відповідачем необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
Відповідно до ч.1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що адміністративний позов підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, оскільки адміністративний позов задоволено, суд, у відповідності до приписів ст. 139 КАС України, здійснює розподіл судових витрат.
Матеріалами справи підтверджено, що позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2684,00 грн.
Зважаючи на вищевикладене, оскільки рішення, які визнані судом протиправними та скасовані прийняті суб'єктом владних повноважень, суд дійшов висновку про стягнення з Київської митниці за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача суму сплаченого судового збору у розмірі 2684,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 9, 72, 77, 90, 139, 242-246, 255, 262, 293, 295 КАС України, суд
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Аквафрост» (68000, Одеська область, м.Чорноморськ, с.Бурлача Балка, вул.Центральна, буд.1-Е; код ЄДРПОУ 33798852) до Київської митниці (03124, м. Київ, бульв. Вацлава Гавела, буд.8-А; код ЄДРПОУ 43997555) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати прийняте Київською митницею рішення про коригування митної вартості товарів № UА100060/2023/000036/2 від 07.03.2023року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці (03124, м. Київ, бульв. Вацлава Гавела, буд.8-А; код ЄДРПОУ 43997555) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аквафрост» (68000, Одеська область, м.Чорноморськ, с.Бурлача Балка, вул.Центральна, буд.1-Е; код ЄДРПОУ 33798852) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2684,00 грн. (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні 00 коп.).
Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 255 КАС України.
Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст. ст. 293, 295 КАС України.
Суддя А.А. Радчук