Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
16 травня 2023 р. справа №520/4303/23
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Григоров Д.В.,
при секретарі судового засідання - Сабельнік Б.В.,
за участю:
позивача - не прибув,
представника відповідача - Іваницька А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області (просп. Науки, буд. 40, 6 поверх,м. Харків,61166, код ЄДРПОУ40324829) про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -
ОСОБА_2 звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просила суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ від 27.01.2023 № 82-К «Про звільнення ОСОБА_3 »;
- поновити ОСОБА_4 на посаді головного спеціаліста відділу роботи з персоналом Управління персоналом та організаційного розвитку Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області;
- стягнути з Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.
В обґрунтування позову позивачка зазначила, що оскаржуваний наказ і звільнення є незаконними, безпідставними та такими, що вчинено з порушенням вимог чинного законодавства України.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 06.03.2023р. відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 257 КАС України та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 20.03.2023р. суд перейшов до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання на 04.04.2023р.
Представником Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області було подано відзив на адміністративний позов, у якому останній зазначив, що відповідач у спірних правовідносинах діяв згідно чинного законодавства, звільнення позивачки є правомірним, позовні вимоги вважає необґрунтованими та безпідставними, у зв'язку з чим просив в задоволенні позовних вимог відмовити.
Представник відповідача - Іваницька А.О. в судовому засіданні проти позову заперечувала та просила в задоволенні позовних вимог відмовити.
Позивачка до суду не прибула, надала до суду заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримала просила задовольнити в повному обсязі з підстав, що викладені в позовній заяві.
Заслухавши учасників процесу, які прибули до суду та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, проаналізувавши доводи позову та заперечень проти нього, суд встановив наступне.
Відповідно до Наказу Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області від 01.11.2021р. №1806-К ОСОБА_4 з 02.11.2021р. призначено на посаду головного спеціаліста відділу роботи з персоналом Управління персоналом та організаційного розвитку Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області.
Наказом Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області від 25.02.2022р. №01-К-ВС у зв'язку із введенням Указом Президента України від 24.02.2022р. №64/2022 військового стану в Україні, з метою збереження життя та здоров'я працівників встановлено з 25 лютого 2022 року простій Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області до стабілізації ситуації в Україні та припинення обставин, що викликали простій.
Наказом Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області від 30.11.2022р. №617-К-ВС "Про допуск до роботи" скасовано наказ ГУ Держпродспоживслужби в Харківській області від 25.02.2022р. №01-К-ВС та зобов'язано приступити працівникам ГУ Держпродспоживслужби в Харківській області до роботи відповідно до Правил внутрішнього службового розпорядку з 01 грудня 2022 року.
Наказом Головного Управління Держпродспоживслужби в Харківській області від 19.12.2022р. № 991 "Про введення в дію структури та штатного розпису Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області" на 2022 рік введено в дію з 19.12.2022р. структуру Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області, затверджену в.о. Голови Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів 28.05.2021р. та погоджену Першим віце-прем'єр-міністром України Міністерства економіки України 18.05.2021р. та Штатний розпис Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області на 2022 рік, затверджений т.в.о. Голови Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів 15.12.2022 р.
Відповідно до наказу Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області від 19.12.2022р. № 991 «Про введення в дію структури та штатного розпису Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області», наказу Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області від 27.12.2022р. № 1018 “Про внесення змін до наказу Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області від 19.12.2022р. № 991 “Про введення в дію структури та штатного розпису Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області” Управління роботи з персоналом та організаційного розвитку було ліквідовано та створено нове Управління роботи з персоналом.
Згідно із новою структурою Головного управління, затвердженою т.в.о. Голови Державної служби з питань харчових продуктів та захисту споживачів 31.10.2022р. та погодженою Міністром Кабінету Міністрів України 18.11.2022р. та нового штатного розпису Головного управління на 2022 рік, в складі Головного управління утворено самостійний структурний підрозділ Управління роботи з персоналом, до складу якого входить відділ роботи з персоналом та відділ добору та розвитку персоналу.
Згідно листа від 20.12.2022р. №11.0-057/2/6392-22 позивачку попереджено про наступне вивільнення та запропоновано переведення на посаду головного спеціаліста відділу роботи з персоналом Управління роботи з персоналом Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області. При цьому відповідач посилався на наказ Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області від 19.12.2022р. № 991 «Про введення в дію структури та штатного розпису Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області». Вказане Повідомлення отримано позивачкою 25.12.2022р., що сторонами у справі не заперечується.
13.01.2023р. на електронну адресу відповідача надійшов в електронному вигляді лист від 12.01.2023р., згідно якого ОСОБА_1 просила перевести її на запропоновану вакантну посаду головного спеціаліста відділу роботи з персоналом Управління роботи з персоналом Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області з 16.01.2023р.
Дослідивши питання про відповідність вказаного листа вимогам Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" та Закону України "Про електронні довірчі послуги" суд вказує, що відповідно до частини першої статті 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги".
Крім того, Закон України від 22 травня 2003 року № 852-IV "Про електронний цифровий підпис" визначає електронний цифровий підпис як вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача. Електронний цифровий підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа. Електронний цифровий підпис використовується фізичними та юридичними особами - суб'єктами електронного документообігу для ідентифікації підписувача та підтвердження цілісності даних в електронній формі.
Таким чином вказана вище заява позивачки мала бути скріплена її електронним цифровим підписом, проте електронного цифрового підпису позивачки (ЕЦП) не містила.
Дана обставина підтверджується копіями електронних доказів, наданими відповідачем до суду, а саме копіями скріншотів, з яких вбачається відсутність серед надісланих позивачкою на електронну адресу відповідача файлах, які містили графічне зображення її заяви, належних файлів, які свідчать про підписання файлу цифровим електронним підписом (файл підпису документу). З приводу вказаного доказу позивачкою заперечень не надано.
Протягом періоду з 02.05.2022р. по 31.07.2022р. позивачка перебувала у відпустці без збереження заробітної плати відповідно до статті 26 Закону України “Про відпустки”, статті 12 Закону України “Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану”.
Відповідно до ч. 4 ст. 12 Закону України “Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану” позивачка перебувала у відпустці без збереження заробітної плати з 01.08.2022р. по 16.10.2022р. включно, з 27.10.2022р. по 31.10.2022 р.та з 09.11.2022р. по 09.11.2022р. включно.
Протягом 2022 року ОСОБА_1 перебувала у щорічний основних та щорічних додаткових відпустках з 01.06.2022 р. по 17.06.2022 р. включно, з 17.10.2022 р. по 19.10.2022 р. включно, з 20.10.2022 р. по 26.10.2022 р. включно, 10.11.2022 р., 11.11.2022 р. та 14.11.2022 р.
Позивачці з боку відповідача 02.11.2022р. та 06.01.2023р. направлено листи щодо необхідності приступити до виконання її посадових обов'язків та необхідності надання пояснень щодо її відсутності на робочому місці та вказано, що Головне управління Держпродспоживслужби в Харківській області з дня оголошення військового стану в Україні виконувало та виконує свої повноваження на території Харківської області відповідно до Положення про Головне управління Держпродспоживслужби в Харківській області, затвердженого наказом Держпродспоживслужби від 24.02.2020 № 164.
Згідно доводів позовної заяви позивачка зазначала, що повідомила начальника Управління персоналом та організаційного розвитку Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області ОСОБА_5 про те, що вона надсилала на електронну адресу відповідача декілька заяв про надання їй відпусток, обгрунтовані, в тому числі, необхідністю виїзду до Німеччини. До суду позивачкою надано декілька заяв про надання відпусток, які, як вона стверджує, було направлено на електронну адресу відповідача. Доказів отримання вказаних заяв відповідачем нею не надано.
Згідно копії заяви від 09.01.2023р., адресованої начальнику Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області Олені Петренко, наданої позивачкою до суду, вона вказувала, що готова приступити до виконання обов'язків в разі її безпеки та безпеки її дитини.
Аналізуючи викладені факти та, зокрема, перелічені заяви позивачки про надання відпусток, заяву від 12.01.2023р., заяву від 09.01.2023р. про готовність стати до роботи, суд вказує, що вони суперечать одна одній, а готовність стати до роботи позивачкою фактично поставлено під умову, яка не передбачена чинним законодавством та не залежить від волі роботодавця - відповідача (забезпечення безпеки позивачки та її дитині). Таким чином, однозначного бажання позивачки працювати на запропонованій новій посаді судом не встановлено.
Стосовно питання надання позивачці відпусток слід вказати, що позивачкою не оскаржується бездіяльність відповідача з приводу не надання їй відпусток згідно наданих заяв, а з посади її звільнено не через відсутність на роботі без поважних причин, а в зв'язку із скороченням чисельності або штату державних службовців, за відсутністю згоди на продовження роботи на запропонованій посаді.
Відповідно до Наказу Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області від 27.01.2023р. №82-К "Про звільнення ОСОБА_3 " 27 січня 2023 року позивачку звільнено з посади головного спеціаліста відділу роботи з персоналом Управління персоналом та організаційного розвитку Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області у зв'язку зі скороченням чисельності або штату державних службовців, з припиненням державної служби, відповідно до пункту 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу».
Позивачка, вважаючи протиправним звільнення, звернулася до суду з позовом в даній справі.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.
Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначає Закон України "Про державну службу".
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України "Про державну службу", правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.
Відносини, що виникають у зв'язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом.
Згідно із п. 4 ч. 1 ст. 83 Закону України "Про державну службу", державна служба припиняється за ініціативою суб'єкта призначення відповідно до статті 87 цього Закону.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону України "Про державну службу" підставою для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення є скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу.
Згідно із ч. 3 ст. 87 Закону України "Про державну службу", суб'єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Одночасно з попередженням про звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті суб'єкт призначення або керівник державної служби пропонує державному службовцю іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей. При цьому враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством про працю. Державний службовець звільняється на підставі пункту 1 частини першої цієї статті у разі, коли відсутня можливість запропонувати відповідні посади, а також у разі його відмови від переведення на запропоновану посаду.
Згідно ч. 2 ст. 49-2 КЗпП України, при вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.
Частиною 6 вказаної статті встановлено, що вивільнення працівників, які мають статус державних службовців відповідно до Закону України «Про державну службу», здійснюється у порядку, визначеному цією статтею, з урахуванням таких особливостей: про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за 30 календарних днів; у разі вивільнення працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 цього Кодексу не застосовуються положення частини другої статті 40 цього Кодексу та положення частини другої цієї статті; не пізніше ніж за 30 календарних днів до запланованих звільнень первинним профспілковим організаціям надається інформація щодо цих заходів, включаючи інформацію про причини звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про терміни проведення звільнень, а також проводяться консультації з профспілками про заходи щодо запобігання звільненням чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом'якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень.
За змістом роз'яснення Національного агентства України з питань державної служби від 20 лютого 2020 року № 86р/з при скороченні чисельності або штату державних службовців, скороченні посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізації державного органу пропонування державному службовцю вакантної посади державної служби є правом суб'єкта призначення або керівника державної служби, а не обов'язком.
Таким чином, процедура звільнення державного службовця у зв'язку з припиненням державної служби за ініціативою суб'єкта призначення на момент виникнення спірних правовідносин, а саме на момент ознайомлення позивача із попередженням про наступне вивільнення, а так само і на момент видання оскаржуваного наказу в цій справі врегульована нормами Закону № 889-VIII (у редакції зі змінами, внесеними згідно із Законами № 117- IX та № 440-IX), що виключає застосування до спірних правовідносин КЗпП України.
Така ж правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 09 червня 2022 року в справі №380/3269/20, від 28 липня 2022 року в справах №140/6353/20, №380/3613/20, №380/3645/20, №380/3655/20, від 03 серпня 2022 року в справі №380/3764/20.
За ініціативою суб'єкта призначення відповідно до частини першої статті 87 № 889-VIIІ однією з підстав для припинення державної служби є, зокрема, скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу.
Наведене свідчить, насамперед, про можливість у суб'єкта призначення розірвати трудовий договір з підстав скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізації державного органу з будь-яким державним службовцем.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 02 червня 2022 року по справі № 420/3541/20.
Позивачка у своїй позовній заяві дійшла помилкового висновку про те, що у відповідача не відбулись зміни в організації виробництва і праці та в результаті чого й відбулось скорочення чисельності та штату працівників.
Згідно з позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 16 січня 2018 року у справі № 519/160/16-ц (провадження № 61-312св17), від 06 лютого 2018 року у справі № 696/985/15-ц (провадження № 61-1214св18), від 12 червня 2019 року у справі № 297/868/18 (провадження № 61-393св19), від 28 квітня 2021 року у справі № 373/2133/17 (провадження № 61-8393св20), право визначати чисельність і штат працівників належить винятково власнику або уповноваженому ним органу.
Як роз'яснив Верховний Суд України у пункті 10 Постанови Пленуму від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», зміни в організації виробництва і праці - це раціоналізація робочих місць, введення нових форм організації праці, у тому числі перехід на бригадну форму організації праці, і, навпаки, впровадження передових методів, технологій тощо.
Рішення роботодавця про «зміни в організації виробництва і праці» може бути зумовлене різними причинами, зокрема, вдосконаленням, перепрофілюванням виробництва, зменшенням обсягу виробництва продукції (надання послуг), фінансовою неспроможністю, стратегією розвитку бізнесу, відповідно, це зумовлює зменшення кількості працівників певних професій і спеціальностей, необхідних для виконання роботи.
В даній справі у зв'язку з затвердженням штатного розпису Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області, який вступив в дію на підставі Наказу № 991 з 19.12.2022 р. було скорочено чисельність та штат державних службовців Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області з 498 до 349 одиниць порівняно із штатним розкладом, що діяв до цього.
У постанові Верховного Суду від 16 січня 2018 року у справі № 519/160/16-ц від 06 лютого 2018 року у справі № 696/985/15-ц зазначено, що суд не може вдаватися до обговорення та оцінки питання про доцільність і правомірність скорочення штату та чисельності працівників. Право визначати чисельність і штат працівників належить виключно власнику або уповноваженому ним органу, суд зобов'язаний тільки з'ясувати наявність підстав для звільнення.
Згідно зі статтею 13 Конвенції Міжнародної організації праці № 158 про припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця 1982 року, ратифікованою Україною 04 лютого 1994 року, коли роботодавець планує припинення трудових відносин з причин економічного, технологічного, структурного або аналогічного плану, він своєчасно надає відповідним представникам працівників інформацію щодо цього питання, зокрема інформацію про причини передбачуваних звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, та строк, протягом якого їх буде проведено.
Із врахуванням вищевикладених обставин суд зазначає, що внаслідок зміни структури та штатного розпису Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області в його структурі було утворено новий самостійний структурний підрозділ - Управління роботи з персоналом та, як наслідок, скорочено посаду начальника Управління персоналом та організаційного розвитку Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області.
Також в даній справі судом встановлено, що позивачці було запропоновано рівнозначну посаду та запитано її згоду на переведення на таку посаду. Суд, ураховуючи встановлену обставину, за якої заява ОСОБА_1 від 12.01.2023р. про згоду на переведення позивачки на запропоновану вакантну посаду не була підписана її електронним цифровим підписом, слід вважати цю заяву не підписаною, що свідчить про відсутність згоди ОСОБА_1 на переведення на запропоновану вакантну посаду головного спеціаліста відділу роботи з персоналом Управління роботи з персоналом Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області з 16.01.2023р. Також, з урахуванням наведених вище міркувань з приводу поданих позивачкою заяв, суд виходить з того, що вона надала в подальшому суперечливі заяви, з яких її згода на переведення на запропоновану посаду не слідує, фактично працювати вона не бажала, оскільки мала намір виїхати за межі України.
Отже, адміністративний позов є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.
Статтею 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Принцип обгрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень полягає в тому, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, на оцінці всіх фактів та обставин, що мають значення.
В рішенні №37801/97 від 01.07.2003 р. по справі “Суомінен проти Фінляндії” Європейський суд вказав, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Як зазначено в рішенні по справі Black Clawson Ltd. v. Papierwerke AG, (1975) АС 591 at 638. сприйняття верховенства права як конституційного принципу вимагає того, аби будь-який громадянин, перед тим, як вдатися до певних дій, мав змогу знати заздалегідь які правові наслідки настануть. Крім того, принцип презумпції невинуватості перш за все є гарантією процесуального характеру по кримінальних справах, але за висновками ЄСПЛ його сфера застосування є значно ширшою: він є обов'язковим не тільки для кримінального суду, який приймає рішення щодо обґрунтованості обвинувачення, але й для віх інших державних органів. Так, на думку Суду, замах на презумпцію невинуватості може виходити не тільки від суду чи судді, але й від інших публічних влад.
За приписами ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.
В даній справі відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, суду в повній мірі належними та допустимими доказами доведено законність та обгрунтованість оскаржуваного наказу. Доводи позовної заяви вказаних висновків не спростовують.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується приписами частини першої статті 139 КАС України, згідно якої підлягають відшкодуванню або оплаті витрати позивача - не суб'єкта владних повноважень лише при задоволенні адміністративного позову.
Отже, з урахуванням результатів розгляду справи підстави для розподілу судових витрат у даній справі відсутні.
На підставі викладеного та керуючись статтями 2, 3, 6-10, 139, 241-245 КАС України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено та підписано 26.05.2023р.
Головуючий суддя Д.В. Григоров