Україна
Донецький окружний адміністративний суд
26 травня 2023 року Справа№200/1804/23
Донецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Кониченка Олега Миколайовича розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (Донецька область, м. Слов'янськ, пл. Соборна, буд. 3, 84122) - відповідач 1,
та Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10) - відповідач 2
про визнання протиправним та скасувати рішення, зобов'язання вчинити певні дії
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області та Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області, в якому просив суд:
- рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області №056550005133 від 29 березня 2023 року про відмову у призначені пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.2 частини 2 ст.114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (Список №2) визнати незаконним та скасувати;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 2 частини 2 ст.114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (Список №1) від 21 березня 2023 року із зарахуванням до пільгового стажу роботи за Списком №2 періодів роботи з 02 лютого 1987 року по 04 липня 1994 року на посаді “наладчика скляних автоматів та полуавтоматів” в Костянтинівському скляному заводі, з 06 серпня 1984 року по 01 листопада 1984 року на посаді “машиніста скло формуючої машини” в Одеському скляному заводі, а також період служби в армії з 02 листопада 1984 року по 14 листопада 1984 року.
Ухвалою суду від 28 квітня 2023 року відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області та Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області копію пенсійної справи позивача; зобов'язано відповідачів у п'ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали, подати до суду відзив на позовну заяву з доказами на його підтвердження з одночасним надісланням (наданням) його копії та доданих до нього документів позивачу.
09 травня 2023 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області до суду надійшов відзив на позовну заяву.
19 травня 2023 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області до суду надійшов відзив на позовну заяву.
Дослідивши матеріали адміністративної справи суд дійшов висновку про їх достатність для вирішення адміністративного спору.
Суд дослідивши подані матеріали справи встановив наступне.
Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, про що свідчить паспорт громадянина України НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач 1 - Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань за кодом ЄДРПОУ 13486010, адреса зареєстрованого місцезнаходження: 84122, Донецька обл., м. Слов'янськ, пл. Соборна, буд. 3, організаційно-правова форма - орган державної влади.
Відповідач 2 - Головне управління Пенсійного фонду України в Львівській області, зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань за кодом ЄДРПОУ 13814885, адреса зареєстрованого місцезнаходження: вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, 79016, організаційно-правова форма - орган державної влади.
В обґрунтування адміністративного позову позивач зазначив, що 21 березня 2023 року ним було подано заяву до органів Пенсійного фонду України про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 2 частини 2 ст.114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” за Списком №2.
29 березня 2023 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Львівській області було винесено рішення №056550005133 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 2 частини 2 ст.114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, яке мотивоване відсутністю у позивача достатнього пільгового стажу за Списком №2, оскільки позивач має страхового стажу 32 роки 11 місяців 01 день, а пільгового стажу за Списком №2 - 00 років 00 місяців 00 днів.
До пільгового стажу за Списком №2 відповідачем не зараховано період роботи з 02 лютого 1987 року по 04 липня 1994 року на посаді «наладчика скляних автоматів та полуавтоматів» в Костянтинівському скляному заводі, з 06 серпня 1984 року по 01 листопада 1984 року на посаді «машиніста скло формуючої машини» в Одеському скляному заводі, а також період служби в армії з 02 листопада 1984 року по 14 листопада 1984 року.
Позивач вважає рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області №056550005133 від 29 березня 2023 року про відмову у призначені пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.2 частини 2 ст.114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування ” (Список №2) протиправним з огляду на те що ним на підтвердження пільгового стажу було надано відповідачу архівні довідки, які видані архівним відділом Костянтинівської міської Ради, та архівним відділом Одеської міської Ради, які підтверджують період роботи на пільгових умовах відповідно за Списком №2 з 02 лютого 1987 року по 04 липня 1994 року на посаді «наладчика скляних автоматів та полуавтоматів» в Костянтинівському скляному заводі, та з 06 серпня 1984 року по 01 листопада 1984 року на посаді «машиніста скло формуючої машини» в Одеському скляному заводі, поряд з цим, безпосередньо до військової служби позивач працював на посаді «машиніста скло формуючої машини» в Одеському скляному заводі», яка передбачена Списком №2, а після військової служби позивач працював на посаді «наладчика скляних автоматів та полуавтоматів» в Костянтинівському Скляному заводі, яка також передбачена Списком №2 та атестована відповідно до законодавства, що підтверджено трудовою книжкою та військовим квитком, тому період служби в армії з 02 листопада 1984 року по 14 листопада 1984 року повинен бути зарахований відповідачем до Списку №2.
Відповідач 1 проти задоволення адміністративного позову заперечує та зазначає, що ОСОБА_1 , який звернувся із заявою від 21.03.2023 № 1347 до територіального органу Пенсійного фонду України за призначенням пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України від 09.07.2003 №1058-VI “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (далі - Закон №1058).
Необхідний пільговий стаж на роботах з шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 визначений пунктом 2 частини другої статті 114 Закону №1058 (Список № 2) становить 12 років 6 місяців.
Відповідно до рішення про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах від 29.03.2023 № 056550005133, яке прийнято Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області, до пільгового стажу роботи за Списком №2 в Костянтинівському скляному заводі імені Жовтневої революції згідно довідки від 03.10.2018 № 3039- М-11.1-21 не зараховано період роботи з 02.02.1987 по 04.07.1994, оскільки підприємство, в якому працював позивач, є ліквідованим. Пільговий стаж роботи за Списком №2 з 06.08.1984 по 01.11.1984 в Одеському заводі скловиробів згідно довідки від 03.10.2018 № 3039-М-11.1-21, виданої Департаментом архівної справи та діловодства Одеської міської ради, тому для підтвердження зазначених періодів роботи, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, позивачу потрібно було надати документи для розгляду Комісією при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області, рішення Комісії не надавалось.
Отже, з позиції відповідача 1, згідно наданих документів та індивідуальних відомостей про застраховану особу страховий стаж позивача склав 32 роки 11 місяців 1 день, проте пільговий стаж за Списком №2 позивачем не підтверджено в установленому чинним законодавством України порядку.
Відповідач 2 проти задоволення адміністративного позову заперечує та зазначає, що за принципом екстериторіальності за результатами розгляду документів позивача щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області 29.03.2023 прийнято рішення № 056550005133 про відмову у призначенні пенсії. Усі документи, подані з заявою про призначення пенсії за віком, позивачем долучено до позовної заяви. Рішення про призначення пенсії повинно прийматись органом Пенсійного фонду України з урахуванням положень пунктів 4.1 та 4.2 Порядку 22-1. Відповідно до пункту 4.7 розділу IV Порядку 22-1 право особи на одержання пенсії встановлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію, тому функції щодо розгляду заяви про призначення пенсії Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області вичерпано.
По суті адміністративного спору відповідач 2 зазначив, що згідно поданих документів загальний (страховий) стаж позивача становить 32 роки 11 місяців 01 день. Пільговий стаж роботи позивача не підтверджено, оскільки всупереч Порядку 22-1 для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці ним надано архівну довідку № 05-07-07/546 від 18.07.2018 з питання підтвердження умов праці, видану архівним відділом Костянтинівської міської ради. В системі персоніфікованого обліку відсутні відомості про спеціальний стаж роботи за Списком № 2. Щодо зобов'язання зарахувати період строкової служби у Збройних силах СРСР до пільгового стажу роботи за Списком № 2 зазначено, що відповідно абзацу 2 пункту 1 статті 8 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Відповідно до частини першої статті 8 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” час проходження строкової військової служби зараховується до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Отже питання про призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах може розглядатися лише за наявності встановленого законодавством пільгового стажу роботи за Списком № 2 на дату звернення із заявою про призначення пенсії та за умови подання документів, що підтверджують стаж роботи зі шкідливими і важкими умовами праці.
Також відповідач 2 вказав, що у разі ліквідації підприємства, установи, організації без визначення правонаступника пільговий стаж підтверджується комісією з питань підтвердження стажу роботи, що дає право на призначення пенсії, згідно з Порядком підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 10.11.2006 № 18-1 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24.11.2006 № 1231/13105.
Дослідивши надані сторонами документи, суд встановив наступне.
Згідно рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області №056550005133 від 29.03.2023 року, відповідачем 2 визначено вік заявника 57 років 05 місяць 11 днів, страховий стаж особи становить 32 роки 11 місяців 01 день, пільговий стаж особи не підтверджено. За доданими документами до страхового стажу зараховано всі періоди. До пільгового стажу не зараховано період з 02.02.1987 по 04.07.1994, згідно довідки №05-07-07/546 від 18.07.2018, оскільки довідка про пільговий характер роботи видана архівом. Для зарахування періоду роботи у ПАТ «Херсонський суднобудівний завод» (підприємство ліквідоване 12.08.2019) до пільгового стажу необхідно падати рішення комісії Пенсійного фонду України з питань підтвердження стажу роботи, що дає право на призначення пенсії. Дата з якої особа матиме право на пенсійну виплату згідно підтверджених документів 11.10.2025. Після повторного звернення за призначенням пенсії з додатковими документами, право на пенсійну виплату буде переглянуто.
Трудовий стаж позивача підтверджується даними трудової книжки НОМЕР_3 , робота в спірні періоди підтверджується записами:
- №№ 4-5, згідно яких позивач працював машиністом склоформуючих машин з 06.08.1984 року по 01.11.1984 року в Одеському скляному заводі та був звільнений у зв'язку з призивом на службу в радянську армію;
- № 6, позивач проходив службу радянській армії з 02.11.1984 року по 14.11.1986 року;
- №№ 7-11, згідно яких позивач працював з 02.02.1987 року по 04.07.1994 року наладчиком скляних автоматів та полуавтоматів.
Згідно архівної довідки №05-07-07/546 від 18 липня 2018 року, виданої Виконавчим комітетом Костянтинівської міської Ради, ОСОБА_1 , з 02 лютого 1987 року по 04 липня 1994 року на посаді «наладчика скляних автоматів та полуавтоматів» в Костянтинівському скляному заводі, посада «наладчика скляних автоматів та полуавтоматів» в Костянтинівському скляному заводі атестована за Списком №2 відповідно до Наказу про результати атестації робочих місць №229 від 05.08.1994 року (код посади 2190100а-14991).
Згідно архівних довідок №05-07-07/544 від 18 липня 2018 року та №05-07-07/545 від 18 липня 2018 року, виданих Виконавчим комітетом Костянтинівської міської Ради, з лютого 1987 року по липень 1994 року на посаді «наладчика скляних автоматів та полуавтоматів» в Костянтинівському скляному заводі позивачу була нарахована та виплачена заробітна плата
Згідно архівної довідки №3039-М-11.1-21 від 03 жовтня 2018 року, виданої Одеською міською Радою, позивач працював з 06 серпня 1984 року по 01 листопада 1984 року на посаді «машиніста склоформуючої машини» в Одеському скляному заводі.
Згідно архівної довідки №3037-М-11.1-21 від 03 жовтня 2018 року, виданої Одеською міською Радою, за період роботи з 06 серпня 1984 року по 01 листопада 1984 року на посаді «машиніста склоформуючої машини» в Одеському скляному заводі, позивачу була нарахована та виплачена заробітна плата.
Згідно військового квитка НОМЕР_4 від 31 жовтня 1984 року, виданого Іллічівським районним військовим комісаріатом м. Одеси, позивач проходив строкову військову службу з 02.11.1984 року по 14.11.1986 року.
Також суд вважає за необхідне зазначити, що позовні вимоги містять очевидну описку в періоді військової служби, яка спростовується відомостями трудової книжки та військового квитка, відтак період військової служби позивача тривав з 02.11.1984 року по 14.11.1986 року, а не з 02 листопада 1984 року по 14 листопада 1984 року як зазначено в позовних вимогах.
Згідно ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Отже, обставини щодо не зарахування спірних періодів до пільгового стажу позивача, підтверджуються відповідачами, а тому не викликають у суду обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання, що відповідно до ч. 1 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства, є підставою для звільнення від доказування.
Вирішуючи спірні правовідносини суд виходив з наступного.
Згідно ст. 3 Конституції України, держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частин першої та другої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Відповідно до частини першої статті 7 Закону України від 14.10.1992 №2694-XII «Про охорону праці», працівники, зайняті на роботах з важкими та шкідливими умовами праці, безоплатно забезпечуються лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, газованою солоною водою, мають право на оплачувані перерви санітарно-оздоровчого призначення, скорочення тривалості робочого часу, додаткову оплачувану відпустку, пільгову пенсію, оплату праці у підвищеному розмірі та інші пільги і компенсації, що надаються в порядку, визначеному законодавством.
Положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 року (далі - Закон №1058-IV), пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Частиною четвертою статті 24 Закону №1058-IV передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно статті 56 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-ХІІ) передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону №1058-IV, на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи; […].
Надаючи оцінку правомірності рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області №056550005133 від 29 березня 2023 року суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 2 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України 18.11.2005 N 383 (далі - Наказ № 383), під повним робочим днем слід уважати виконання робіт в умовах, передбачених Списками (36-2003-п), не менше 80 відсотків робочого часу, установленого для працівників даного виробництва, професії чи посади, з урахуванням підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, пов'язаних з виконанням своїх трудових обов'язків.
Пунктом 3 Наказу № 383 встановлено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92 (приклади у додатках 1, 2).
Згідно п. 10 Наказу № 383, для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 N 637.
Відповідно до ст. 62 Закону № 1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
На виконання ст. 62 Закону № 1788-ХІІ Кабінет Міністрів України постановою від 12.08.1993 № 637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» затвердив Порядок № 637.
Згідно п. 1 Порядку № 637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
В п. 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до п. 20 Порядку №637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток N 5).
У довідці повинно бути вказано періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, в тому числі виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій.
У разі відсутності правонаступника, а також у разі знищення архівів у зв'язку з воєнними (бойовими) діями підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу роботи, а також до стажу роботи для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням із Мінсоцполітики та Мінфіном.
Комплексний аналіз наведених вище положень дає змогу дійти висновку, що надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 07.03.2018 у справі № 233/2084/17, від 16.05.2019 у справі № 161/17658/16-а, від 27.02.2020 у справі №577/2688/17, від 31.03.2020 у справі №446/656/17, від 21.05.2020 у справі №550/927/17.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що коли йдеться про підтвердження роботи в особливо шкідливих і шкідливих умовах праці за Списками № 1 та 2, уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників не є необхідними, якщо відповідний стаж підтверджується відомостями, зазначеними у трудовій книжці.
Такий висновок суду кореспондує позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеній в постанові від 20.01.2021 року по справі №311/2865/13-а.
Відтак, позивач претендує на зарахування до пільгового стажу роботи за Списком № 2 періодів його роботи з 02 лютого 1987 року по 04 липня 1994 року на посаді “наладчика скляних автоматів та полуавтоматів” в Костянтинівському скляному заводі, з 06 серпня 1984 року по 01 листопада 1984 року на посаді “машиніста скло формуючої машини” в Одеському скляному заводі.
Згідно розділу XIX «СКЛЯНЕ ТА ФАРФОРО-ФАЯНСОВЕ ВИРОБНИЦТВА» до Списку №2 виробництв, цехів, професій і посад, робота в яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах і в пільгових розмірах, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.56 р. №1173, віднесено роботу за професіями «оператори склоформуючих машин» та «налагоджувачі скляних автоматів».
Згідно розділу XVIII «СКЛЯНЕ ВИРОБНИЦТВО, ВИРОБНИЦТВО КЕРАМІЧНИХ, ФАРФОРОВИХ ТА ФАЯНСОВИХ ВИРОБІВ до Списку N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 р. N 162, віднесено професію «наладчики скляних автоматів та напівавтоматів зайняті наладкою автоматів» (2190100а-14991).
Спільною Постановою Ради Міністрів Української РСР та Української республіканської ради професійних спілок України від 16 вересня 1985 року N 348 «Про дальший розвиток і підвищення ефективності проведення атестації робочих місць і їх раціоналізації в промисловості та інших галузях народного господарства» постановлено:
- Міністерствам і відомствам УРСР, виконкомам місцевих Рад народних депутатів разом з відповідними профспілковими органами розглянути стан впровадження атестації і раціоналізації робочих місць на підприємствах та в організаціях, вжити необхідних заходів до усунення виявлених недоліків і підвищення результативності роботи, що проводиться. Забезпечити в 1985-1986 роках впровадження атестації і раціоналізації робочих місць на всіх промислових підприємствах, а в 1986-1987 роках - на підприємствах і в організаціях будівництва, сільського та лісового господарства, транспорту, зв'язку, матеріально-технічного постачання, побутового обслуговування населення, торгівлі і громадського харчування. Надалі атестацію робочих місць проводити планомірно, не рідше двох разів на п'ятирічку (пункт 1).
- Рекомендувати міністерствам і відомствам здійснювати в 1986-1987 роках на окремих підприємствах як дослід атестацію й раціоналізацію технологічних процесів, виробництв, дільниць, цехів (п/п 3 п. 9).
Пунктом 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 01.08.92 N 442 постановлено керівникам підприємств та організацій незалежно від форм власності й господарювання провести атестацію робочих місць, визначити за її результатами перелік робочих місць, виробництв, робіт, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням та ознайомити з ним трудящих.
Згідно з пунктом 4 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.92 N 442 (442-92-п) (далі -Порядок проведення атестації робочих місць), атестація робочих місць за умовами праці (далі - атестація) проводиться в строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на 5 років.
Результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
У разі підтвердження цього права за результатами атестації, вперше проведеної до 21.08.97 впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць (442-92-п), до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками (36-2003-п), тобто період роботи із шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.
З системного аналізу означених норм законодавства суд встановив, що до 01.08.1992 року атестація робочих місць мала рекомендаційний характер, а після прийняття Кабінетом Міністрів України Постанови від 01.08.92 N 442 обов'язковий.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Велика Палата Верховного суду в постанові від 19.02.2020 року по справі № 520/15025/16-а дійшла висновку, що особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком № 2, відповідно до пункту б статті 13 Закону № 1788-XII.
При цьому на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.
Отже, навіть не проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.
Таким чином, дані трудової книжки позивача містять відомості щодо періоду роботи позивача та назви професій, які відповідають відповідним Спискам № 2, чинним під час спірних періодів роботи позивача, що встановлює для відповідача 2 підстави для віднесення спірних періодів до пільгового стажу роботи позивача за Списком №2.
Відносно доводів відповідачів 1 та 2 щодо необхідності застосування положень Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 10.11.2006 № 18-1 (надалі - Порядок № 18-1) суд зазначає наступне.
Обґрунтовуючи свою позицію у спірних правовідносинах відповідачі посилаються на приписи п. 20 Порядку № 637, згідно якого як вже було зазначено вище у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу роботи приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).
У разі відсутності правонаступника, а також у разі знищення архівів у зв'язку з воєнними (бойовими) діями підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу роботи, а також до стажу роботи для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням із Мінсоцполітики та Мінфіном.
Згідно п. 1 Порядку № 18-1, який згідно його преамбули прийнято відповідно до пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 № 637, цей Порядок визначає процедуру підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу роботи:
- для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлену для окремої категорії працівників, у разі ліквідації підприємства, установи, організації без визначення правонаступника;
- до 01 січня 2004 року, якщо в трудовій книжці є записи з виправленнями або недостовірні чи неточні записи про періоди роботи на підприємствах, в установах, організаціях (їх правонаступниках), розташованих на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі (далі - підприємства, які розташовані на тимчасово окупованій території).
Пунктами 3, 4, 6 Порядку № 18-1 встановлено, що підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу роботи для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років та періодів роботи на підприємствах, які розташовані на тимчасово окупованій території, здійснюється комісіями з питань підтвердження стажу роботи, що дає право на призначення пенсії (далі - Комісії).
Комісії створюються при головних управліннях Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, до складу яких обов'язково включаються представники органів соціального захисту населення, органів Пенсійного фонду України, Державної служби України з питань праці. До складу Комісії за згодою включаються представники профспілок та організацій Спільного представницького органу репрезентативних всеукраїнських об'єднань профспілок на національному рівні та регіональних організацій роботодавців та їх об'єднань.
Основним завданням Комісії є розгляд заяв про підтвердження стажу роботи та прийняття за результатами їх розгляду рішень про підтвердження (відмову в підтвердженні) стажу роботи.
Відтак, положення Порядку № 18-1 застосовуються виключно у випадку наявності підстав встановлених п. 20 Порядку № 637, який в свою чергу регламентує процедуру підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Проаналізувавши відомості трудової книжки позивача на предмет наявності підстав для віднесення спірних періодів роботи з 02 лютого 1987 року по 04 липня 1994 року на посаді “наладчика скляних автоматів та полуавтоматів” в Костянтинівському скляному заводі, з 06 серпня 1984 року по 01 листопада 1984 року на посаді “машиніста склоформуючої машини” в Одеському скляному заводі, суд дійшов висновку про наявність підстав для їх зарахування до пільгового стажу позивача за Списком № 2 на підставі записів трудової книжки.
Отже, підстави для застосування приписів Порядку № 18-1 та Порядку № 637 до спірних правовідносин відсутні.
Щодо не зарахування до пільгового стажу позивача періоду строкової військової служби в радянській армії, суд зазначає наступне.
Згідно ч. 1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Відповідно до ч. 6 ст. 2 вказаного Закону, одним з видів військової служби є строкова військова служба.
В спірних правовідносинах перебування позивача на військовій службі в радянській армії підтверджується не тільки даними військового квитка, а і записами трудової книжки.
Також слід врахувати, що на період проходження позивачем військової служби чинним було Положення про порядок призначення та виплати державних пенсій, затверджене Постановою Ради Міністрів СРСР від 3 серпня 1972 року № 590.
Пунктом «к» частини 1 пункту 109 вказаного Положення передбачено, що крім роботи в якості робочого або службовця в загальний стаж роботи зараховується також служба в складі Збройних сил СРСР.
При призначені на пільгових умовах або в пільгових розмірах пенсій за віком та інвалідності робочим та службовцям, які працювали на підземних роботах, на роботах зі шкідливими умовами праці та в гарячих цехах та на інших роботах зі шкідливими умовами праці (підпункти «а» та «б» пункту 16), та пенсії у зв'язку з втратою годувальника їх сім'ям, а також пенсії за віком робітницям підприємств текстильної промисловості (підпункт «в» пункту 16) періоди, зазначені в підпунктах «к» та «л», дорівнюються за вибором особи, яка звернулась за призначенням пенсії або до роботи, що передувала даному періоду, або до роботи, яка слідувала по закінченню цього періоду.
Відповідно до записів трудової книжки №№ 4-5, згідно яких позивач працював машиністом склоформуючих машин з 06.08.1984 року по 01.11.1984 року в Одеському скляному заводі та був звільнений у зв'язку з призивом на службу в радянську армію, №№ 7-11, згідно яких позивач працював з 02.02.1987 року по 04.07.1994 року наладчиком скляних автоматів та полуавтоматів.
Враховуючи, що суд під час розгляду адміністративного спору дійшов висновку про наявність підстав для зарахування означених періодів до пільгового стажу за Списком № 2, період служби позивача в армії, який межує з вказаними періодами, також підлягає зарахуванню до пільгового стажу позивача за Списком № 2 як такий, що передував або слідував за періодом пільгового стажу роботи.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частин 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Виходячи із встановлених обставин справи та комплексного аналізу законодавства, яким врегульовано спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення про відмову в призначенні пенсії позивачу є необґрунтованим та прийнятим без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, відповідачем не доведено, що воно прийнято з урахуванням засад добросовісності, розсудливості та пропорційності, тобто з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача.
Таким чином, суд дійшов висновку про протиправність оскаржуваного рішення відповідача 2 та необхідність його скасування.
Відповідно до п. 4.2. Порядку № 22-1, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Пунктом 4.3 Порядку № 22-1 встановлено, що створення та обробка документів здійснюється із накладенням кваліфікованого електронного підпису працівників, відповідальних за здійснення операцій.
Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
З системного аналізу викладених норм вбачається, що визначений за принципом екстериторіальності структурний підрозділ органу ПФУ є тим органом, що призначає пенсію незалежно від місця реєстрації пенсіонера або перебування його на обліку в іншому органі Пенсійного фонду України за місцем реєстрації, тому обов'язок щодо відновлення порушеного права позивача щодо повторного розгляду заяви та зарахування спірного періоду має бути покладений на саме відповідача 2.
У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі “Чахал проти Об'єднаного Королівства” (Chahal v. The United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Афанасьєв проти України” від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02). Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.
Верховний Суд у постанові від 23 грудня 2021 року у справі № 480/4737/19 та від 8 лютого 2022 року у справі № 160/6762/21 дійшов висновку, згідно якого ефективний спосіб захисту прав та інтересів особи в адміністративному суді має відповідати таким вимогам: забезпечувати максимально дієве поновлення порушених прав за існуючого законодавчого регулювання; бути адекватним фактичним обставинам справи; не суперечити суті позовних вимог, визначених особою, що звернулася до суду; узгоджуватися повною мірою з обов'язком суб'єкта владних повноважень діяти виключно у межах, порядку та способу, передбаченого законом.
В постанові від 22.09.2022 року у справі № 380/12913/21 Верховний Суд сформулював дефініцію «ефективного правосуддя» та зазначив, що комплексний аналіз приписів КАС України дає суду підстави для висновку, що ефективність судового захисту прав та інтересів особи в адміністративному судочинстві включає ефективність розгляду та вирішення справи, ефективність способу захисту, ефективність судового рішення та ефективність його виконання. Всі ці складові можна охопити єдиним терміном «ефективне правосуддя», що виступає еталоном для оцінки судової гілки влади та є запорукою довіри до неї з боку громадян, а також інших суб'єктів. Отже, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Зазначені висновки також відповідають позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 18 жовтня 2018 року у справах №822/584/18, №806/1316/18, від 23 листопада 2018 року у справі №826/8844/16 та від 20 грудня 2018 року у справі №524/3878/16-а.
Дискреційні повноваження пенсійного органу та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу, за умови звернення особи з усіма необхідними для призначення пенсії документами, в даному випадку зарахування до пільгового стажу спірних періодів, що свідчить про те, що за законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями.
Враховуючи фактичні обставини даної справи, питання зарахування спірних періодів до пільгового стажу позивача за Списком №2 не може бути віднесене до дискреційних повноважень органу пенсійного фонду з огляду на приписи чинного пенсійного законодавства.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення адміністративного позову шляхом визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області №056550005133 від 29 березня 2023 року про відмову у призначені позивачу пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 2 частини 2 ст. 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (Список №2) та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 2 частини 2 ст.114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 21 березня 2023 року із зарахуванням до пільгового стажу роботи за Списком №2 періодів роботи з 02 лютого 1987 року по 04 липня 1994 року на посаді “наладчика скляних автоматів та полуавтоматів” в Костянтинівському скляному заводі, з 06 серпня 1984 року по 01 листопада 1984 року на посаді “машиніста скло формуючої машини” в Одеському скляному заводі, а також період служби в армії з 02 листопада 1984 року по 14 листопада 1986 року.
При зверненні до суду з позовною заявою позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1 073,60 грн, згідно квитанції №32528798800006799856 від 27.04.2023 року.
Відповідно до ч.ч. 3, 8 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки адміністративний позов задоволено частково в частині визначення належного відповідача по справі, проте щодо відповідача 2 задоволено всі позовні вимоги, суд стягує судовий збір в повному обсязі на користь позивача з відповідача 2 за рахунок його бюджетних асигнувань.
Керуючись Конституцією України та Кодексом адміністративного судочинства України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (адреса зареєстрованого місцезнаходження: 84122, Донецька область, м. Слов'янськ, пл. Соборна, 3, ЄДРПОУ 13486010), Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області (ЄДРПОУ 13814885, адреса зареєстрованого місцезнаходження: вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, 79016) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області №056550005133 від 29 березня 2023 року про відмову у призначені ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 2 частини 2 ст. 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (Список №2).
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 2 частини 2 ст.114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 21 березня 2023 року із зарахуванням до пільгового стажу роботи за Списком №2 періодів роботи з 02 лютого 1987 року по 04 липня 1994 року на посаді “наладчика скляних автоматів та полуавтоматів” в Костянтинівському скляному заводі, з 06 серпня 1984 року по 01 листопада 1984 року на посаді “машиніста скло формуючої машини” в Одеському скляному заводі, а також період служби в армії з 02 листопада 1984 року по 14 листопада 1986 року.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1073 (Одна тисяча сімдесят три) грн 60 копійок.
Повний текст рішення складено та підписано 26 травня 2023 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
У випадку розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя О.М. Кониченко