26 травня 2023 року Справа № 160/3903/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Бухтіярової М.М.
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровської області, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, -
01.03.2023 ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровської області (далі - відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі - відповідач-2), в якому позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про відмову в призначенні пенсії за віком за Списком № 2 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до п. «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», оформлене у вигляді рішення від 23.12.2022 року № 0463500011684 (повідомлення від 27.12.2022, 0400-010225-8/132508);
- зарахувати стаж роботи ОСОБА_1 у період з 01.03.1990 року (наказ № 123 від 01.09.1987 р.) по 31.10.1999 рік - «телефонист местной телефонной связи участка свіязь» (надано мовою оригіналу) та період з 01.11.1999 року (наказ № 734 від 01.11.1999 р.) по 17.01.2013 рік «телефонист междугородной телефонной связи участка автоматизации, связи и информационых технологий» (надано мовою оригіналу) до пільгового стажу, що дає право на пенсію на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до ст. 13 п. «б» Закону України «Про пенсійне забезпечення» та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити з 23.01.2020 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсію за віком Списком № 2 відповідно до п. «б» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 1-5/2018 від 23 січня 2020 року № 1 -р/2020.
В обґрунтування позовної заяви позивачем зазначено, що 21.12.2022 вона через управління обслуговування громадян відділ обслуговування громадян №23 (сервісний центр) в м. Павлограді звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». На час звернення за призначенням пільгової пенсії вона досягла 50-ти річного віку та мала стаж роботи за Спискам №2 - 22 роки 10 місяців 17 днів, загальний страховий стаж більше 30 років. Дану розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області та прийнято рішення № 0463500011684 від 23.12.2022 про відмову у призначенні пенсії у зв'язку із поданням документів раніше встановленого терміну. Позивач не погоджується з оскаржуваним рішенням та вважає, що відповідачем-2 не взято до уваги рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1р/2020, яким визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII. Конституційним Судом України зроблено висновок щодо неконституційності підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах. Крім того, зауважує на безпідставності не зарахування до пільгового стажу за Списком №2 періодів її роботи телефоністом місцевого телефонного зв'язку з 01.03.1990 по 31.10.1999 та з 01.11.1999 по 17.01.2013 - телефоністом міжміського телефонного зв'язку, оскільки вказана посада (професія) передбачена Списком №2, її професія атестована на шахті «Самарська» за Списком №2, спірні періоди роботи належним чином підтверджені записами в її трудовій книжці та довідками про підтвердження наявного пільгового трудового стажу. З огляду на викладене, а також досягнення необхідного 50-річного віку, який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, наявності необхідного загального та пільгового стажу, позивач вважає, що набула право на пенсію за віком на пільгових умовах, відмова у призначенні пенсії протиправна, що зумовило звернення до суду із цим позовом.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.03.2023 адміністративний позов залишено без руху та встановлено позивачеві строк - десять днів з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків позову.
23.03.2023 позивачем усунено недоліки позову.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.03.2023 прийнято до розгляду адміністративний позов та відкрито провадження в адміністративній справі №160/3903/23, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні), а також встановлено відповідачам строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання цієї ухвали.
Цією ж ухвалою суду було витребувано у відповідача-1 засвідчену належним чином копію пенсійної справи ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ); розрахунку страхового стажу (в тому числі пільгового) станом на час звернення за призначенням пенсії (21.12.2022).
13.04.2023 на електронну пошту суду від відповідача-2 надійшло клопотання про направлення копії позову з додатками.
14.04.2023 засобами електронного зв'язку на офіційну електронну адресу відповідача-2 направлено копію позову з додатками.
18.04.2023 на електронну пошту суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач-2 заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком. Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності органом розгляду заяви визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області. Згідно доданих до заяви документів та індивідуальних відомостей про застраховану особу (довідка ОК-5), страховий стаж ОСОБА_1 становить 40 років 06 місяців 25 днів. До страхового стажу були зараховані всі періоди роботи. Відповідно до п. 2 ст. 44 Закону № 1058, п.п. 1.7 п.1 Порядку № 22-1 від 25.11.2005 звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку. Водночас, на час звернення гр. ОСОБА_1 із заявою про призначення пенсії її вік становив 59 років 01 місяць 18 днів. Головним управлінням прийнято рішення від 23.12.2022 № 0463500011684 про відмову в призначенні пенсії за віком в зв'язку з недосягненням віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». При цьому відповідач-2 звернув увагу, що оскаржуване позивачем рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 23.12.2022 № 0463500011684 було прийняте за результатами розгляду заяви позивача про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону № 1058, а не пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2. Питання призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах Головним управлінням не розглядалося в зв'язку з відсутністю на те правових підстав. Таким чином, права та законні інтереси позивача жодним чином не порушено, а позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими.
26.04.2023 від відповідача-1 через систему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позовних вимог, зважаючи на їх безпідставність. В обґрунтування своєї позиції зазначає наступне. 21.12.2022 ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Заява позивача розглядалися відповідачем-2. Рішенням № 0463500011684 від 23.12.2022 позивачці відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Рішення про відмову в призначені пенсії було надіслано Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на адресу позивача листом від 27.12.2023 № 0400-010226-8/132508. Щодо застосування при призначенні пільгової пенсії п. «б» ч.1 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VІІІ, відповідачем зазначено, що позивач в обґрунтування права на пільгову пенсію за Списком №2 з 20.01.2023 посилається на статтю 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ, яка є недіючою при призначенні пенсії на пільгових умовах. Водночас, Законом №2148-VIII внесено зміни до Законів №1788-ХІІ та №1058, відповідно до яких питання визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років передано в сферу застосування лише Закону №1058. Положення Закону 2148-VIII, якими внесено такі зміни, не конституційними не визнавались. Рішення Конституційного Суду, на яке спирається позивач, не відновлює дію Закону №1788-ХІІ і не змінює правове регулювання спірних у цій справі правовідносин, та впливає на право призначення пенсії на пільгових умовах, яке виникло до 11.10.2017. Щодо зарахування періодів роботи до пільгового стажу відповідач-1 зазначив, що до заяви про призначення пенсії від 08.10.2018 позивачем було надано довідку про підтвердження наявного трудового стажу №658 від 13.09.2018, видану ВСП «Шахтоуправління Тернівське» ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» за період роботи з 01.03.1990 по 30.10.1999 за посадою телефоніста місцевого телефонного зв'язку дільниці зв'язку та з 01.11.1999 по 17.01.2013 за посадою телефоніста міжміського телефонного зв'язку. Зазначені посади передбачені Списками №2, затвердженими постановами Ради Міністрів СРСР №1173 від 22.08.1956 та №10 від 26.01.1991, постановою Кабінету Міністрів України №162 від 11.03.1994. Довідка містить посилання на накази про проведення атестації робочих місць на підприємстві, а саме: наказ №880 від 26.12.1994, №600 від 30.06.2000, наказ №2545 від 19.12.2005,№2219 від 03.12.2010, розпорядження №185 від 18.01.2013. Проте, зазначені накази та розпорядження не надано. Оскільки до заяв про призначення пенсії не надано накази про проведення атестації робочих місць, відсутні підстави для зарахування періодів роботи позивача з 01.03.1990 по 31.10.1999 та з 01.11.1999 по 17.01.2013 до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Щодо позовних вимог в частині зобов'язання вчинити певні дії відповідачем-1 зауважено на дискреційних повноважень Пенсійного фонду щодо призначення пенсії. За вказаних обставин, вважає, що при прийнятті оспорюваного рішення відповідач-2 діяв на підставі, у межах та у спосіб, передбачений чинним законодавством.
27.04.2023 засобами поштового зв'язку від Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області надійшов аналогічний за змістом відзив на позовну заяву, який надісланий відповідачем-2 на електронну пошту суду 18.04.2023.
Частиною першою статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Відповідно до частини п'ятої та восьмої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Згідно з частиною п'ятою статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення у порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи та надані докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є громадянкою України, що підтверджено паспортом громадянина України серії НОМЕР_2 , виданого 04.12.1996 Тернівським МВ УМВС України в Дніпропетровській області, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
21.12.2022 позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області (відділ обслуговування громадян №23 (сервісний центр)) із заявою про призначення пенсії за віком (а.с. 32, 76).
Згідно із розпискою-повідомленням до заяви від 21.12.2022 за вх.№3017 долучено копії наступних документів: ідентифікаційного коду, заяви про призначення пенсії, паспорт громадянина України, свідоцтво про народження дитини, свідоцтво про шлюб, трудова книжка (а.с.31, зворотній бік а.с. 76)
За принципом екстериторіальності органом призначення визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області.
За результатом розгляду заяви позивача від 21.12.2022 рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 23.12.2022 № 0463500011684 було відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії у зв'язку із недосягненням пенсійного віку (а.с.7, 55).
Означене рішення відповідача-2 обґрунтоване наступним.
Гр. ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 звернулась до управління 21.12.2022 року із заявою про призначення пенсії за віком, надавши із заявою про призначення пенсії за віком наступні документи: трудову книжку, свідоцтво про шлюб, свідоцтво про народження дитини, паспорт, код. Страховий стаж гр. ОСОБА_1 становить 40 років 06 місяців 25 днів. До страхового стажу зараховано всі періоди роботи. Відповідно пункту 2 статті 44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», пп.1.7 пункту 1 Порядку подання та оформлення документів для призначення пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію, але не раніше, ніж за місяць до досягнення пенсійного віку. Управлінням прийнято рішення відмовити у призначенні пенсії за віком, у зв'язку з поданням документів раніше встановленого законодавством терміну.
Копію рішення від 23.12.2022 № 0463500011684 направлено позивачу Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з повідомленням від 27.12.2022 № 0400-010226-8/132508.
Відповідно до роздруківки розрахунку стажу з урахуванням особливостей трудової діяльності та перетину періодів (форма РС-право) номер ПС: 046350011684 на дату звернення 21.12.2022, загальний страховий стаж позивача складає 40 років 06 місяців 25 днів, пільговий стаж за Списком №2 - 0 (а.с. 56), до стажу зараховано наступні періоди:
-з 19.02.1982 по 09.09.1982 - 0 років 6 місяців 21 день;
-з 10.09.1982 по 03.01.1983 - 0 років 3 місяці 24 дні;
-з 04.01.1983 по 03.01.1985 - 2 роки 0 місяців 0 днів;
-з 04.01.1985 по 02.07.1986 - 1 рік 5 місяців 29 днів;
-з 03.07.1986 по 01.10.1986 - 0 років 2 місяці 29 днів;
-з 20.10.1986 по 01.09.1987 - 0 років 10 місяців 12 днів;
-з 02.09.1987 по 31.12.2003 - 16 років 4 місяці 0 днів;
-з 01.01.2004 по 25.12.2005 - 2 роки 0 місяців 0 днів;
-з 26.12.2005 по 30.09.2022 - 16 років 10 місяців 0 днів.
Не погодившись з відмовою у призначенні пенсії за Списком №2, позивач звернулась до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Згідно із положеннями частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою статті 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно із пунктом 6 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ від 05.11.1991 та Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003.
Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Згідно з частиною першою статті 8 вказаного Закону право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
Частиною першою статті 9 Закону № 1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Частиною першою статті 26 Закону №1058 визначено умови призначення пенсії за віком, відповідно до якої особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.
Частиною першою статті 24 Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина друга статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»).
При цьому, згідно з частиною четвертою статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
03.10.2017 Верховною Радою України прийнято Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» №2148-VIII від 03.10.2017 (далі - Закон №2148-VIII), яким Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.07.2003 доповнено розділом XIV-І «Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян».
Так, згідно з частиною першою статті 114 Закону № 1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 50 років - по 31 березня 1965 року включно; 50 років 6 місяців - з 1 квітня 1965 року по 30 вересня 1965 року; 51 рік - з 1 жовтня 1965 року по 31 березня 1966 року; 51 рік 6 місяців - з 1 квітня 1966 року по 30 вересня 1966 року; 52 роки - з 1 жовтня 1966 року по 31 березня 1967 року; 52 роки 6 місяців - з 1 квітня 1967 року по 30 вересня 1967 року; 53 роки - з 1 жовтня 1967 року по 31 березня 1968 року; 53 роки 6 місяців - з 1 квітня 1968 року по 30 вересня 1968 року; 54 роки - з 1 жовтня 1968 року по 31 березня 1969 року; 54 роки 6 місяців - з 1 квітня 1969 року по 30 вересня 1969 року; 55 років - з 1 жовтня 1969 року по 31 грудня 1970 року.
За відсутності страхового стажу, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим цього пункту, страхового стажу: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців у чоловіків і не менше 20 років 6 місяців у жінок; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років у чоловіків і не менше 21 року у жінок; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців у чоловіків і не менше 21 року 6 місяців у жінок; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років у чоловіків і не менше 22 років у жінок; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців у чоловіків і не менше 22 років 6 місяців у жінок; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років у чоловіків і не менше 23 років у жінок; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців у чоловіків і не менше 23 років 6 місяців у жінок; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років у чоловіків і не менше 24 років у жінок; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців у чоловіків і не менше 24 років 6 місяців у жінок. Зазначене зменшення пенсійного віку для жінок застосовується також у період збільшення віку виходу на пенсію по 31 грудня 2021 року.
Наведені норми Закону почали застосовуватись з 01.10.2017.
Разом з цим, суд зазначає, що пунктом «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (в редакції, чинній до 01.04.2015) було передбачено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
02.03.2015 був прийнятий Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» №213-VIII (далі - Закон №213-VIII, набрав чинності 01.04.2015), яким пункт «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» викладено в такій редакції: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Отже, з 01.10.2017 правила призначення пенсій за Списком №2 почали регламентуватись одночасно двома Законами, а саме: пунктом «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції Закону України від 02.03.2015 №213-VIII та пункту 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у редакції Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII.
Правила вказаних законів є ідентичними.
Такий стан правового регулювання існував до прийняття Конституційним Судом України рішення від 23.01.2020 №1-р/2020 «У справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII».
Пунктом 1 резолютивної частини рішення від 23.01.2020 №1-р/2020 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII.
За змістом пункту 2 резолютивної частини рішення від 23.01.2020 №1-р/2020 стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Пунктом 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду №1-р/2020 від 23.01.2020 встановлено, що застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме:
«На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: п. б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи жінкам».
Отже, застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах.
Такий спосіб захисту та відновлення прав осіб, що зазнали їх порушення у зв'язку з ухваленням Закону № 213-VIII визначив Конституційний Суд у Рішенні №1-р/2020.
Відповідно до статті 151-2 Конституції України рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов'язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені.
Таким чином, з дати набрання чинності вказаним рішенням Конституційного Суду України (23.01.2020) в Україні існують два Закони, які одночасно регламентують правила призначення пенсій за Списком № 2, а саме: пункт «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у редакції до Закону України від 02.03.2015 №213-VIII та пункт 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у редакції Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII.
При цьому, положення зазначених законів містять різні правила призначення пенсії за Списком №2 щодо параметру вікового цензу, розбіжність у величині показника вікового цензу для призначення пенсії, який складає 50 років за пунктом «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у редакції до Закону України від 02.03.2015 №213-VIII, та 55 років за пунктом 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у редакції Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Враховуючи частину першу статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 по справі «Щокін проти України» (Shchokin v. Ukraine, заяви № 23759/03 та 37943/06) та рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.2011 по справі «Серков проти України» (Serkov v. Ukraine, заява № 39766/05), суд вважає, що найбільш сприятливим для позивача у спірних правовідносинах є підхід, коли віковий ценз має бути встановлений на рівні найменшої величини, тобто 50 років.
За вказаних обставин, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ у редакції до Закону України від 02.03.2015 №213-VIII з урахуванням Рішення від 23.01.2020 №1-р/2020, а не Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV, та виходячи з принципу правої визначеності як складового елементу верховенства права, гарантованого статтею 8 Конституції України.
Таке застосування судом вищевказаних норм права усуває колізію у їх застосуванні, у спосіб застосування тієї норми, яка створює більш сприятливі умови для реалізації права особи на пенсійне забезпечення, та забезпечує у спірних правовідносинах правову визначеність.
Отже, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, зокрема жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
У межах спірних правовідносинах питання полягає у правомірності рішення від 23.12.2022 №0463500011684 про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком, прийнятого за результатами розгляду її заяви від 21.12.2022.
В ході судового розгляду встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відмова у призначені пенсії обґрунтована єдиною підставою - відсутністю на час звернення за призначенням пенсії (21.12.2022) необхідного пенсійного віку.
Водночас, як вбачається з матеріалів справи, на час звернення із заявою про призначенням пенсії 21.12.2022 позивач досягла 50-річного віку, що згідно з Рішенням Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 є одною з обов'язкових умов для призначення на пільгових умовах пенсії за віком за Списком №2 на підставі пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», тому суд приходить до висновку, що відмовляючи позивачеві у призначенні пенсії за віком з підстав недосягнення пенсійного віку, відповідач-2 діяв не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, тому рішення про відмову у призначенні пенсії від 23.12.2022 № 0463500011684 є протиправним та підлягає скасуванню.
При цьому, доводи відповідача-2 про те, що позивач звернулась із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону №1058-ІV, не враховуються судом, оскільки таких доказів матеріали справи не містять; крім того, такі доводи не узгоджуються з позицію відповідача-1, яким підтверджено, що заява від 21.12.2022 стосувалась саме пенсії за віком на пільгових умовах.
Щодо доводів відповідача-1 про те, що станом 11.10.2017 (набрання чинності Законом №2148-VII) позивач не досягла необхідного пенсійного віку, що не дає право на призначення пенсії за Списком №2 за чинним пенсійним законодавством, суд повторно зазначає.
Закон України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII є чинним.
Обрані відповідачем у даному конкретному випадку мотиви вчинення владного управлінського волевиявлення не враховують правила розв'язання колізій між діючими актами права однакової сили та з одного з того ж предмету із застосуванням приписів статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на користь позивача.
Пунктом 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду №1-р/2020 від 23.01.2020 встановлено, що застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, відтак доводи відповідача-1 про те, що досягти віку, передбаченого Законом №1788-ХІІ для призначення пенсії необхідно було до 11.10.2017, безпідставні та необґрунтовані.
Щодо висновків відповідачів про відсутність у позивача пільгового стажу за Списком №2, суд зазначає наступне.
Згідно із розрахунком стажу на дату звернення 21.12.2022 загальний страховий стаж позивача складає 40 років 06 місяців 25 днів, пільговий стаж за Списком №2 - 0, до стажу зараховано наступні періоди: з 19.02.1982 по 09.09.1982; з 10.09.1982 по 03.01.1983; з 04.01.1983 по 03.01.1985; з 04.01.1985 по 02.07.1986; з 03.07.1986 по 01.10.1986; з 20.10.1986 по 01.09.1987; з 02.09.1987 по 31.12.2003; з 01.01.2004 по 25.12.2005; з 26.12.2005 по 30.09.2022.
Позивач у позові наполягає, що у періоді з 01.03.1990 по 31.10.1999 вона працювала телефоністом місцевого телефонного зв'язку, а з 01.11.1999 по 17.01.2013 - телефоністом міжміського телефонного зв'язку, які передбачені Списком №2.
За змістом статті 62 Закону №1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637), передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 зазначеного Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Особливості підтвердження трудового стажу окремих категорій працівників визначені пунктом 20 Порядку № 637, згідно з яким у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.
З метою забезпечення соціального захисту та належного пенсійного забезпечення працівників, зайнятих на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими й особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах зі шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, наказом Міністерства праці та соціальної політики від 18.11.2005 № 383 затверджено Порядок застосування Списків №1 та №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (далі - Порядок №383). Цей Порядок регулює застосування Списків під час обчислення стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, відповідно до пунктів «а», «б» статті 13 та статті 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Під повним робочим днем слід уважати виконання робіт в умовах, передбачених Списками, не менше 80 відсотків робочого часу, установленого для працівників даного виробництва, професії чи посади, з урахуванням підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, пов'язаних з виконанням своїх трудових обов'язків (пункт 2 Порядку №383).
Відповідно до пункту 3 Порядку №383 при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92 (приклади у додатках 1, 2).
Відповідно до п. 4.2 Порядку № 383 результати атестації (як уперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, упродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінились докорінні умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.
Згідно п. 4.3 Порядку № 383 у разі підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах за результатами атестації, вперше проведеної до 21 серпня 1997 року (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць) до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи зі шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.
Пунктом 10 Порядку № 383 визначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Надання уточнюючих довідок підприємств, установ, організацій або їх правонаступників для підтвердження спеціального трудового стажу необхідно у випадку відсутності трудової книжки або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року у справі №234/13910/17 та від 07 березня 2018 року у справі № 233/2084/17.
Як вбачається з трудової книжки серії НОМЕР_3 від 16.02.1982, у спірні періоди позивач працювала на наступних посадах та у таких підприємствах:
з 01.03.1990 по 31.10.1999 - телефоністом місцевого телефонного зв'язку на шахті «Самарська» (запис №9-10);
з 01.11.1999 по 31.12.2012 - телефоністом міжміського телефонного зв'язку в шахті «Самарська» (запис №10-15);
з 01.01.2013 по 31.12.2021 - телефоністом міжміського телефонного зв'язку ВСП «Шахтоуправління Тернівське» (записи №15-16);
-з 01.01.2022 - телефоністом міжміського телефонного зв'язку ВСП «Шахтоуправління Дніпровське» (запис 16).
Трудова книжка в частині спірного періоду оформлена у відповідності до вимог законодавства, в трудовій книжці містяться відомості про роботу позивача телефоністом телефонного зв'язку на шахті, вказані записи вчинені на підставі наказів по підприємству, однак не містять відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах за Списком №2 та про атестацію робочого місця.
Разом з цим, з пенсійної справи позивача вбачається, що позивачем надавались разом із трудовою книжкою і інші документи на підтвердження спеціального трудового стажу, що визначає право на пенсію на пільгових умовах, отримання яких не заперечується відповідачем-1.
Судом дослідженні такі документи та встановлено наступне.
Згідно із довідкою ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» виробничий структурний підрозділ «Шахтоуправління Тернівське» від 30.01.2015 №57 про підтвердження пільгового трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, вона видана ОСОБА_1 про те, що вона працювала повний робочий день на ВСП «Шахтоуправління Тернівське» ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» (шахті «Самарська» на наступних посадах (професіях):
- з 01.03.1990 по 30.10.1999 - виконувала в гірничому виробництві ведення гірничих та інших видів робіт з метою добування вугілля на поверхні шахти за професією «телефоніст місцевого телефонного зв'язку дільниці зв'язку», що передбачено Списком №2 розділ XXIX 23100000-19095 постанови Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 за № 1173, постанови Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 №10, постанови КМУ від 11.03.1994 №162;
-01.11.1999 по 17.01.2013 - виконувала в гірничому виробництві ведення гірничих та інших видів робіт з метою добування вугілля на поверхні шахти за професією «телефоніст міжміського телефонного зв'язку дільниці автоматизації, зв'язку та інформаційних технологій, що передбачено Списком №2 розділ XXIX 23100000-19093, 29 КП постанови КМУ № 162 от 11.03.1994, КМУ № 36 от 16.01.2003.
У довідці ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» виробничий структурний підрозділ «Шахтоуправління Тернівське» від 30.01.2015 №57 також вказано, що дані професії підтверджені результатами атестації робочих днів: наказ № 880 від 26.12.1994, наказ №600 від 30.06.2000, наказ № 2545 від 19.12.2005, наказ № 2219 від 03.12.2010, розпорядження № 185 от 18.01.2013, продовжена атестація з 26.12.1999 по 30.06.2000 вих. № 14/1-117 від 29.05.2000; продовжена атестація з 30.06.2005 по 19.12.2005 вих. № 1774 від 14.08.2007. Суміщення професій не було. Відпустки без збереження заробітної плати не було.
Отже, вказана довідка містить всі необхідні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах для підтвердження спеціального трудового стажу (періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, відомості про атестацію робочих місць).
Також, згідно з довідкою Виробничого структурного підрозділу «Шахтоуправління Тернівське» ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» від 21.11.2022 №882, вона видана ОСОБА_1 про те, що вона дійсно працювала повний робочий день на Шахті «Самарська» в/о «Павлоградвугілля» з 19.02.1982 (наказ №13 від 19.02.1982) прийнята учнем до відділу труда та заробітної плати; з 09.09.1982 (наказ №801 від 09.09.1982) переведена машиністкою; з 03.01.1983 (наказ №1 від 03.01.1983) переведена гірником поверхні; з 03.01.1985 (наказ №1 від 02.01.1985) звільнена у зв'язку з обиранням на виборну посаду; з 20.10.1986 (наказ №138 від 20.10.1986) прийнята учнем телефоністки; з 01.09.1987 (наказ №123 від 01.09.1987) переведена телефоністкою; з 01.03.1990 (наказ №173 від 12.02.1990) згідно рішення кваліфікаційної комісії (протокол №9 від 17.01.1990) професія змінена телефоніст місцевого телефонного зв'язку; з 01.11.1999 (наказ №734 від 01.11.1999) (наказ не зберігся) професія телефоніст місцевого зв'язку перейменована - телефоніст міжміського телефонного зв'язку; з 01.01.2013 (розп.№1 від 01.01.2013) переведена телефоністом міжміського телефонного зв'язку ВСП «Шахтоуправління Тернівське»; з 31.12.2021 (наказ 267 від 23.12.2021) переміщена до ВСП «Шахтоуправління Дніпровське» ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля».
Згідно з актом №74 від 18.04.2014 зустрічної перевірки ВСП «Шахтоуправління «Тернівське» ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» факту пільгової роботи ОСОБА_1 », складеного Управлінням Пенсійного фонду України в м. Тернівці Дніпропетровської області, перевіркою встановлено, що згідно з особової картки ф.Т-2 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дійсно працювала на шахті «Самарська» Павлоградського виробничого об'єднання по видобутку вугілля; з 01.03.1990 року (наказ №123 від 01.09.1987 року) по 31.10.1999 року - телефоніст місцевого телефонного зв'язку дільниці зв'язку; з 01.11.1999 (наказ №734 від 01.11.1999 року) по 17.01.2013 року - телефоніст міжміського телефонного зв'язку дільниці автоматизації, зв'язку і інформаційних технологій. Зазначені професії підтверджені результатами атестації робочих місць: наказ №880 від 26.12.1994, наказ №600 від 30.06.2000, наказ №2545 від 19.12.2005, наказ №2219 від 03.12.2010, розп.№185 від 18.01.2013; подовжена атестація з 26.12.1999 по 30.06.2000 вих.№14/1-117 від 29.05.2000; подовжена атестація з 30.06.2005 по 19.12.2005 вих.№1774 від 14.08.2007. Суміщення професій за перевіряємий період не було. Відпустками без збереження заробітної плати не користувався (а.с.11).
Отже, згідно із відомостями з трудової книжки, довідки ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» виробничий структурний підрозділ «Шахтоуправління Тернівське» від 30.01.2015 №57, з урахуванням відомостей довідки від 21.11.2022 №882 та Акту звірки №74 від 18.04.2014 у їх сукупності, позивач у період з 01.03.1990 по 31.10.1999 працювала телефоністом місцевого телефонного зв'язку дільниці зв'язку та з 01.11.1999 по 17.01.2013 - телефоністом міжміського телефонного зв'язку дільниці автоматизації, зв'язку та інформаційних технологій повний робочий день, такі професія атестовані на підприємстві за Списком №2 та надають право на пенсію на пільгових умовах.
В якості підстави для не зарахування спірних періодів до пільгового стажу за Списком №2 відповідачем-1 вказано про відсутність наказів, розпоряджень про атестацію робочого місця.
Суд критично оцінює таку позицію відповідача, оскільки законодавець чітко визначив, що основним та достатнім документом (за наявності відповідних записів в ній), що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Лише за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Водночас, у спірному випадку матеріалами справи підтверджено, що робоче місце за професією (посадою) телефоніст місцевого телефонного зв'язку дільниці зв'язку та телефоніст міжміського телефонного зв'язку дільниці автоматизації, зв'язку та інформаційних технологій, які позивач обіймала у спірні періоди, атестовані за Списком №2; відомості про атестацію робочих місць містить довідка ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» виробничий структурний підрозділ «Шахтоуправління Тернівське» від 30.01.2015 №57, видана позивача про підтвердження пільгового трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, та підтверджено перевіркою Управління Пенсійного фонду України в м. Тернівці Дніпропетровської області згідно із актом зустрічної звірки №74 від 18.04.201.
З огляду на викладене, суд вважає, що відмовляючи у зарахуванні до пільгового стажу за Списком №2 періодів роботи позивача з 01.03.1990 по 31.10.1999 та з 01.11.1999 по 17.01.2013, відповідачі діяли протиправно, тому з метою відновлення порушеного права суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача-1 зарахувати до пільгового стажу за Списком №2 вказані спірні періоди її роботи.
Щодо позовних вимог про зобов'язання призначити пенсію на пільгових умовах за Списком № 2 з 23.01.2020, суд зазначає наступне.
Відповідно до положень частини першої статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії (пункт 4 частини другої статті 245 КАС України).
Відповідно до частини четвертої статті 245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Нормами частини другої статті 5 КАС України передбачено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02).
Як убачається з матеріалів справи, спір стосується наслідків розгляду відповідачем-2 заяви позивача від 21.12.2022 про призначення пенсії за віком у вигляді рішення від23.12.2022 №0463500011684, яке скасовано судом як протиправне.
При цьому, судом зроблено висновок про неправомірність відмови відповідачів у зарахуванні спірних періодів роботи позивача до стажу, що надає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, та зобов'язано відповідача-1 зарахувати спірні періоди роботи позивача до пільгового стажу.
Суд зазначає, обрахунок стажу, що враховується у призначенні пенсії, є дискреційним повноваженням пенсійного органу. Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.
Оскільки відповідачем-2 було протиправно відмовлено позивачеві у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах через недосягнення пенсійного віку, що встановлено судом, поряд з цим встановлено, що позивач на час звернення із заявою від 21.12.2022 про призначення пенсії досягла необхідного пенсійного віку, мала необхідний страховий стаж, водночас на час судового розгляду матеріали справи не містять доказів обрахунку пільгового стажу з урахуванням зобов'язальних вимог суду, зважаючи на дискрецію пенсійного органу в питаннях обрахунку стажу (в тому числі пільгового), необхідного для призначення пенсії, суд з метою належного та ефективного захисту прав позивача вважає за необхідне зобов'язати відповідача-1 повторно розглянути заяву позивача від 21.12.2022 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах на підставі пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02 березня 2015 року №213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» та з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цій справі.
Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За змістом положень частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, на підставі наданих доказів у їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, суд вважає, що позовна заява підлягає частковому задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.
Згідно з частиною першою статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З огляду на викладене, сплачений позивачем судовий збір за подачу даного позову підлягає стягненню з відповідача-2 за рахунок бюджетних асигнувань.
Керуючись ст. ст. ст. 9, 72-90, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26), Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (код ЄДРПОУ 13967927, місцезнаходження: 36014, м. Полтава, вул. Соборності, 66) про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (код ЄДРПОУ 13967927, місцезнаходження: 36014, м. Полтава, вул. Соборності, 66) від 23.12.2022 № 0463500011684 про відмову у призначенні пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26) зарахувати періоди роботи ОСОБА_1 з 01.03.1990 по 31.10.1999 та з 01.11.1999 по 17.01.2013 до стажу, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 21.12.2022 про призначення пенсії за віком на підставі «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», та з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цій справі.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (код ЄДРПОУ 13967927, місцезнаходження: 36014, м. Полтава, вул. Соборності, 66) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1073,60 грн. (одна тисяча сімдесят три гривні шістдесят копійок).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду оскаржується шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення суду складено 26.05.2023.
Суддя М.М. Бухтіярова