24 квітня 2023 року Справа № 160/2322/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Турлакової Н.В.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області в якій позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про відмову у призначенні пенсії від 04.10.2022 №046150010981, яким відмовлено у призначенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , пенсії за віком за Списком № 2 згідно п.2 ч.2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на підставі заяви про призначення пенсії № 327 від 28.09.2022.
- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у зарахуванні для обчислення пенсії за віком у подвійному розмірі згідно ст.60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» періодів роботи ОСОБА_1 з 01.03.2004 по 30.12.2013, з 01.01.2014 по 30.12.2014, з 02.01.2015 по 30.06.2022 у КП «Криворізька багатопрофільна лікарня з надання психіатричної допомоги» ДОР»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області:
- зарахувати для обчислення пенсії за віком у подвійному розмірі згідно ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» періоди роботи ОСОБА_1 з 01.03.2004 по 30.12.2013, з 01.01.2014 по 30.12.2014, з 02.01.2015 по 30.06.2022 у КП «Криворізька багатопрофільна лікарня з надання психіатричної допомоги» ДОР» та з 28 вересня 2022 року призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , пенсію за віком за Списком № 2 відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02 березня 2015 року № 213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020, на підставі заяви про призначення пенсії № 327 від 28.09.2022.
В обґрунтування позову позивач посилається на те, що 28 вересня 2022 року вона через портал електронних послуг Пенсійного фонду України звернулася із заявою про призначення пенсії за віком за Списком № 2 відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Однак рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про відмову у призначенні пенсії від 04.10.2022 №046150010981 було відмовлено у призначенні пенсії, в зв'язку із відсутністю необхідного пільгового стажу за Списком №2 та недосягненням пенсійного віку за Списком №2. Позивач зазначає, що у її трудовій книжці наявні усі відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах за Списком № 2. Таким чином, позивач вважає, що спірне рішення відповідача-2 від 04.10.2022 №046150010981 про відмову у призначенні їй пенсії є протиправним, оскільки вона має необхідний вік та стаж для призначення пенсії за віком за Списком № 2 відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням Рішення Конституційного Суду № 1 -р/2020 від 23.01.2020.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2023 року прийнято до свого провадження вказаний позов, відкрито провадження по справі та згідно ч.2 ст.257 КАС України ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування правової позиції зазначає, що на момент звернення позивачці виповнилось 52 роки, загальний стаж складає - 46 років 04 місяці 08 днів (в пільговому обчисленні), з них стаж за Списком №2 - 58 років 01 місяць 18 днів (в пільговому обчисленні). Рішенням про відмову в призначенні пенсії від 04.10.2022 за №046150010981 орган Пенсійного фонду повідомив позивачку про відсутність права на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 станом на дату звернення, оскільки заявниця не досягла пенсійного віку. Позивач не отримує пенсію за вислугу років, а отже, помилково наполягає на застосуванні положень ст. 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" при здійсненні розрахунку стажу. Таким чином, відповідачем-2 правомірно прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії від 04.10.2022 за №046150010981 через відсутність права на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 станом на дату звернення, оскільки відсутній пільговий стаж та заявниця не досягла пенсійного віку 55 років.
Представником позивача подано відповідь на відзив, в якій останній просив відхилити доводи відповідача, зазначені у відзиві та задовольнити позовну заяву в повному обсязі. Також зазначив, що твердження відповідача з приводу того, що період роботи з 01.01.2004 року у подвійному розмірі зараховується тільки при призначенні пенсії за вислугу років та для визначення права на пенсію, у.т.ч. з посиланням на постанови Верховного Суду від 11.10.2019 по справі №329/553/17, від 24.01.2019 по справі №265/4648/14-а є безпідставними, оскільки Верховний суд у постанові 20 квітня 2022 року по справі № 214/3705/17 погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо протиправності відмови відповідача зарахувати спірні періоди до стажу роботи у подвійному розмірі відповідно до ст.60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» саме при призначенні та обчисленні пенсії за віком
Від Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що при розгляді заяви про призначення пенсії від 28.09.2022 до страхового стажу ОСОБА_1 в подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону № 1788 зараховано періоди роботи: з 04.12.1990 по 09.12.1999. з 11.12.1999 по 25.09.2000, з 28.09.2000 по 14.08.2001 та з 16.08.2001 по 28.02.2002 - для розрахунку коефіцієнту стажу для обчислення пенсії та визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах; з 01.03.2004 по 30.12.2013. з 01.01.2014 по 30.12.2014 та з 02.01.2015 по 30.06.2022 - лише для визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах. Пільговий стаж з урахуванням пільгового обчислення особи за Списком №2 становить 58 років 1 місяць 18 днів. За доданими документами до пільгового стажу за Списком №2 не зараховано: - періоди перебування у відпустці без збереження заробітної плати. - період з 08.06.2000 по 09.10.2000, оскільки існує перерва в атестації робочого місця. З огляду на зазначене, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області правомірно прийнято оскаржуване рішення від 04.10.2022 №046150010981 про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у зв'язку з не настанням пенсійного віку.
Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України, датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошене повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення.
Дослідивши чинне законодавство та матеріали справи, суд встановив наступне.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується паспортом громадянина України НОМЕР_2 виданий Саксаганським РВ Криворізького МУ УМВС України у Дніпропетровській області від 14.10.1997р., копія якого наявна в матеріалах справи.
28 вересня 2022 року ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області через портал електронних послуг Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком, що підтверджується заявою про призначення пенсії № 327 від 28.09.2022р. та роздруківкою з порталу електронних послуг Пенсійного фонду України щодо прийняття до розгляду заяви № 327 про призначення пенсії з переліком доданих документів
До вказаної заяви про призначення пенсії були додані: паспорт та рнокпп, диплом НОМЕР_3 , свідоцтво про народження дитини НОМЕР_4 , трудова книжка НОМЕР_5 , довідка № 5184 від 08.09.2022, наказ про результати атестації робочих місць № 143 від 07.06.1995 з Переліком посад за Списком № 2, наказ про результати атестації робочих місць № 463 від 10.10.2000 з Переліком посад за Списком № 2, наказ про результати атестації робочих місць № 155к від 07.06.2005 з Переліком посад за Списком № 2, наказ про результати атестації робочих місць № 156к від 07.06.2010 з Переліком посад за Списком № 2, наказ про результати атестації робочих місць № 102ос від 05.0.2015 з Переліком посад за Списком № 2, наказ про результати атестації робочих місць №197ос від 05.06.2020 з Переліком посад за Списком № 2, довідка за реквізитами, що підтверджується роздруківкою з порталу електронних послуг Пенсійного фонду України щодо прийняття до розгляду заяви №327 про призначення пенсії з переліком доданих документів.
Також, 28.09.2022р. позивачем через портал електронних послуг Пенсійного фонду України було направлено заяву № ВЕБ-04001-Ф-С-22-085582 щодо призначення пенсії за віком (із уточненням Закону, згідно якого позивач просила призначити пенсію) за Списком №2 відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням Рішення Конституційного Суду № 1-р/2020 від 23.01.2020, що підтверджується роздруківкою з вказаного порталу.
Крім того, 28.09.2022 позивачем на адресу відповідача-1 поштою було відправлено зазначену заяву щодо призначення пенсії за віком за Списком № 2 відповідно до п. «б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням Рішення Конституційного суду №1-р/2020 від 23.01.2020. Заява була відправлена рекомендованим листом з повідомленням про вручення № 5008402347316 від 28.09.2022 і отримана адресатом 04.10.2022, що підтверджується фіскальним чеком з Укрпошти та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, копія якого наявна в матеріалах справи.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області за принципом екстериторіальності розглянуто вищезазначену заяву та прийнято рішення №046150010981 від 04.10.2022 року, яким відмовлено ОСОБА_1 за віком за Списком № 2 відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та повідомлено: «...Пенсійний вік визначений пунктом 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» становить 55 років і при стажі роботи не менше 25 років. Вік заявника 52 роки. На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах, на роботах з шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць,зокрема жінкам після досягнення 55 років і за наявності не менше 10 років на зазначених роботах. Працівники, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи.
Страховий стаж з урахуванням пільгового обчислення особи становить 46 років 4 місяці 8 днів.
Результати розгляду документів, доданих до заяви:
за доданими документами до страхового стажу зараховано усі періоди трудової діяльності.
Пільговий стаж з урахуванням пільгового обчислення особи за Списком № 2 становить 58 років 1 місяць 18 днів.
За доданими документами до пільгового стажу за Списком № 2 не зараховано: періоди перебування у відпустці без збереження заробітної плати, період з 08.06.2000 по 09.10.2000, оскільки існує перерва в атестації робочого місця.
Працює.
Особа матиме право на пенсійну виплату з 22.07.2025.
Враховуючи вище викладене, гр. ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до пунктом 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у зв'язку з не настанням пенсійного віку».
18 листопада 2022 року до відповідача-1 направлено адвокатський запит № 18/11-С, копія якого наявна в матеріалах справи, в якому відповідно до ст.ст. 20, 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», представник позивача просила надати наступну інформацію: - чи зараховані до загального страхового стажу у подвійному розмірі згідно ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» періоди роботи ОСОБА_1 з 04.12.1990 по 09.12.1999, з 11.12.1999 по 25.09.2000, з 28.09.2000 по 14.08.2001, з 16.08.2001 по 28.02.2002, з 01.03.2004 по 30.12.2013, з 01.01.2014 по 30.12.2014, з 02.01.2015 по 30.06.2022 саме для розрахунку коефіцієнту стажу, що застосовується для обчислення розміру пенсії за віком, а не для визначення права на пенсію.
Відповіддю відповідача-1 № 0400-010202-8/119144 від 22 листопада 2022 року на адвокатський запит № 18/11 -С від 18.11.2022 повідомлено: «...Відповідно до статті 60 Закону № 1788-Х1І робота, зокрема, в закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.
Частиною четвертою статті 24 Закону № 1058 передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.
З огляду на зазначене при розгляді заяви про призначення пенсії від 28.09.2022 до страхового стажу ОСОБА_1 в подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону № 1788 зараховано періоди роботи:
з 04.12.1990 по 09.12.1999, з 11.12.1999 по 25.09.2000, з 28.09.2000 по 14.08.2001, з 16.08.2001 по 28.02.2002 - для розрахунку коефіцієнту стажу для обчислення пенсії та визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах;
з 01.03.2004 по 30.12.2013, з 01.01.2014 по 30.12.2014, з 02.01.2015 по 30.06.2022 - лише для визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах».
Судом досліджена трудова книжка позивача НОМЕР_5 в якій містяться записи, зокрема, що з 04.12.1990 по теперішній час позивач працювала на посадах палатної медичної сестри психіатричного відділення № 2, палатної медичної сестри психіатричного відділення № 9, палатної медичної сестри психіатричного відділення № 4, сестрою медичною приймального відділення в Криворізькому психоневрологічному диспансері, який в подальшому перейменовано в КЗ «Криворізький психоневрологічний диспансер», далі перейменовано в ОКЗ ««Психоневрологічний диспансер м. Кривий Ріг», далі перейменовано в КЗ «Криворізький психоневрологічний диспансер» ДОР», далі реорганізовано в КП «Криворізький психоневрологічний диспансер» ДОР», далі перейменовано в КП «Криворізька багатопрофільна лікарня з надання психіатричної допомоги» ДОР».
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно статті 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення" громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Відповідно до п. 16 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» - положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.
Відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
До внесення змін Законом № 213-VIII у статтю 13 Закону № 1788-ХІІ було встановлено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Тобто Законом №213-VIII віковий ценз для жінок у 50 років було збільшено до 55 років із одночасним запровадженням правила поетапного збільшення показника вікового цензу, за яким жінки, дати народження яких припадали з 01 жовтня 1969 року по 31 грудня 1970 року; набували право на пенсію по досягненню 55 років. Закон №213-VIII набув чинності з 01.04.2015.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" від 03.10.2017 № 2148-VIII, який набрав чинності 11.10.2017 (далі Закон №2148-VIII), Закон №1058-IV доповнено розділом XIV-1 "Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян".
Згідно частини першої статті 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058~IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (абзац перший частини 2 статті 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування").
Відповідно до підпункту 2 пункту 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи.
Згідно з ст.62 Закону №1788-XII та ч.1 ст.48 КЗпП України, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Так у п.1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 № 637, також визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Відповідно до вказаного вище Порядку № 637 за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
За правилами п.3 Порядку №637 в редакції станом на час звернення позивача до управління Пенсійного фонду України, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до п.20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Згідно з п.3 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні пенсії за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 року №383 (далі - Порядок №383), при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992 року.
Отже, для підтвердження пільгового стажу за періоди роботи після 21.08.1992 року та як наслідок можливості їх віднесення до пільгового стажу, особою також мають бути надані документи, які б підтверджували проведення атестації робочих місць.
За змістом приписів п.1 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 1992 року N442 (далі - Порядок №442), атестація робочих місць за умовами праці (надалі - атестація) проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров'я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому.
Згідно п.2 Порядку №442 основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між роботодавцем і працівниками у галузі реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
Пунктом 4 Порядку №442 визначено, що атестація проводиться атестаційною комісією, склад і повноваження якої визначаються наказом по підприємству, організації, в строки, передбачені колективним договором, але не рідше ніж один раз на п'ять років. До складу комісії включається уповноважений представник виборного органу первинної профспілкової організації, а в разі відсутності профспілкової організації - уповноважена найманими працівниками особа. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації. Позачергово атестація проводиться у разі докорінної зміни умов і характеру праці з ініціативи роботодавця, профспілкового комітету, трудового колективу або його виборного органу, органів Держпраці.
Відповідно до п.10 Порядку №442 результати атестації використовуються для розроблення заходів щодо покращення умов праці і оздоровлення працівників та під час визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах, пільг і компенсацій за рахунок підприємств, установ та організацій, обґрунтування пропозицій про внесення змін до списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
При цьому, п.11 Порядку №442 передбачено, що контроль за якістю проведення атестації, правильністю застосування списків N 1 і 2 виробництв, робіт, професій посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, пільги і компенсації, покладається на органи Державної експертизи умов праці.
При цьому пунктом 4.2 Порядку №383, визначено, що результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Уразі докорінної зміни умов і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація. Такий же порядок застосовується у разі припинення діяльності підприємства, установи, організації із визначенням правонаступника.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові і безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
Атестація має проводитися у передбачені п.4 Порядку №442 строки, а відповідальність за своєчасність та якість її проведення покладається на керівника підприємства, організації. Якщо чергова атестація була проведена з порушенням передбачених п.4 Порядку №442 строків, а працівник до її проведення виконував роботу, яка дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, цей період його роботи має бути зарахований до пільгового стажу за результатами попередньої атестації.
Аналогічний висновок викладено Верховним Судом України у постанові від 16.09.2014р. у справі №21-307а14, а також Верховним Судом у постанові від 23.01.2018р. у справі №732/2003/14.
З огляду на діючі норми, законодавець пов'язує необхідність підтвердження трудового стажу для призначення пенсії лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи за певні періоди роботи.
Аналіз зазначених нормативно-правових актів свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка працівника.
Вказаний висновок узгоджується із правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 05.12.2019 по справі № 235/805/17, від 06.12.2019 по справі №663/686/16-а, від 06.12.2019 по справі № 500/1561/17, від 05.12.2019 по справі № 242/2536/16-а.
Щодо посилання відповідач-2 в оскаржуваному рішенні №046150010981 від 04.10.2022р. на недосягнення позивачем пенсійного віку за Списком №2, суд зазначає наступне.
Законом №2148-VIII, у новій редакції був викладений пункт 2 розділу XV Закону №1058-IV, де зазначалось, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.
В той же час, в силу спеціальної вказівки у Законі №2148-VIII, наведені вище норми закону почали застосовуватись з 01.10.2017.
Отже, з 01.10.2017 правила призначення пенсій за Списком №2, почали регламентуватись одночасно двома законодавчими актами, а саме: пунктом "б" частини першої статті 13 Закону № 1788-ХІІ у редакції Закону № 213-VIII та пунктом 2 частини другої статті 114 Закону №1058-IV у редакції Закону № 2148-VIII. Правила вказаних законів були повністю уніфікованими (ідентичними).
Такий стан правового регулювання існував до прийняття Конституційним Судом України рішення від 23.01.2020 №1-р/2020 "У справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року №213-VIII".
Конституційний Суд України у вказаному рішенні, дослідивши правовідносини, пов'язані зі змінами підстав реалізації права на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років, зазначає, що ці зміни вплинули на очікування осіб стосовно настання юридичних наслідків, пов'язаних із реалізацією права виходу на пенсію.
Особи, що належать до певної категорії працівників, були учасниками правовідносин, у яких вони об'єктивно передбачали настання відповідних наслідків, а саме призначення пенсій, тобто їх легітимні очікування були пов'язані саме з положеннями Закону № 1788-ХІІ у редакції до внесення змін Законом № 213-VIII.
Отже, зміна умов призначення пенсій особам, які належать до певної категорії працівників, з урахуванням наявності відповідного стажу роботи, призвела до такого нормативного регулювання призначення пенсій, яке суттєво вплинуло на очікування вказаних осіб, погіршило їх юридичне становище стосовно права на призначення пенсій, що має реалізовуватися при зміні нормативного регулювання лише у разі справедливого поліпшення умов праці та впевненості у настанні відповідних юридичних наслідків, пов'язаних із реалізацією права виходу на пенсію.
Таким чином, Конституційний Суд України дійшов висновку, що стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б"-"г" статті 54 Закону №1788-ХІІ зі змінами, внесеними Законом №213-VIII, якими передбачено поетапне підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років для працівників, визначених у вказаних нормах, порушують легітимні очікування таких осіб, а отже, суперечать частині першій статті 8 Конституції України, тобто порушують принцип верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.
За змістом пункту 1 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону № 1788-ХІІ зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII.
Згідно з пунктом 2 резолютивної частини вказаного рішення стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону №1788-ХІІ зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
У відповідності до пункту 3 резолютивної частини рішення застосуванню підлягають застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти „б"-„г" статті 54 Закону України „Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: „На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, зокрема, жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах".
Отже, з 23.01.2020 правила призначення пенсій за Списком №2 регламентуються одночасно пунктом "б" частини першої статті 13 Закону №1788-ХІІ у редакції до внесення змін Законом №213-VIII та пунктом 2 частини другої статті 114 Закону №1788-ХІІ у редакції Закону №2148-VIII.
Відносно позивача правила вказаних нормативних положень містять розбіжність у величині показника вікового цензу, що є однією з умов призначення пенсії жінкам за Списком №2, який складає 50 років за пунктом "б" частини першої статті13 Закону №1788-ХІІ у редакції до внесення змін Законом №213-VIII та 55 років за пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону №1788-ХІІ у редакції Закону №2148-VIII.
Як слідує з оскаржуваного в даній справі рішення про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах №047050018356 від 04.07.2022 року, відмовляючи позивачу у призначенні пенсії, відповідач посилається у т.ч. на недосягнення нею пенсійного віку за Списком №2 (55 років), що відповідно до вимог статті 114 Закону №1058-IV унеможливлює призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.
З цього приводу суд вважає за необхідне вказати, що відповідно до частини другої статті 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
За змістом статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 №3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Так, суд враховує рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 у справі "Щокін проти України" (Shchokin v. Ukraine, заяви № 23759/03 та 37943/06), у якому вказано, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Однак суд зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у практиці Європейського суду з прав людини. На думку Європейського суду з прав людини, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватного захисту від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника.
В силу приписів частини п'ятої статті 242 КАС України при вирішенні цієї справи, враховуючи вищевикладені висновки Верховного Суду, наведені у рішенні від 21.04.2021 у зразковій справі №360/3611/20, суд вважає за необхідне зазначити, що у даному випадку за обставин, коли є діючими одночасно дві правових норми, які містять різні правила призначення пенсії за Списком №2 щодо параметру вікового цензу, найбільш сприятливим для позивача є підхід, коли віковий ценз має бути встановлений на рівні найменшої величини, тобто 50 років, відтак до спірних правовідносин підлягає застосуванню пункт "б" частини першої статті 13 Закону №1788-ХІІ у редакції до внесення змін Законом №213-VIII.
Таким чином, у цій справі застосуванню підлягають норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону № 1058-IV.
Відповідно до оскаржуваного рішення відповідача-2 № 046150010981 від 04.10.2022р. позивач має страховий стаж з урахуванням пільгового обчислення - 46 років 4 місяці 8 днів, з потрібних 20 років, та пільговий стаж з урахуванням пільгового обчислення особи за Списком № 2-58 років 1 місяць 18 днів, з потрібних 10 років.
На час звернення позивача до відповідача за призначенням пенсії їй виповнилося більше 50 років, отже позивач досягла необхідного віку, який надає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020.
З огляду на викладене, суд доходить до висновку, що відповідач-2 при винесенні рішення про відмову у призначенні пенсії № 046150010981 від 04.10.2022 року діяв не на підставах та не у спосіб, що передбачені чинним законодавством, а отже воно є протиправним та підлягає скасуванню.
Відповідно до ч.1 до ст.45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку.
Позивач звернулася до відповідача із заявою про призначення пенсії 28.09.2022р., тобто у строк більший, ніж через 3 місяці з дня досягнення пенсійного віку. Таким чином, відповідно до вимог ст. 83 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відповідач-1 зобов'язаний призначити пенсію за віком з дня звернення за пенсією, тобто з 28.09.2022р.
Висновку про необхідність призначення пенсії за віком відповідно до ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020 дійшов Верховний суд у рішенні від 21.04.2021 та Велика палата Верховного суду у постанові від 03.11.2021 по зразковій справі № 360/3611/20.
При цьому Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду рішенням від 21 квітня 2021 року позов задовольнив: визнав протиправним і скасував оскаржуване рішення управління ПФУ та зобов'язав відповідача призначити ОСОБА1 пенсію на пільгових умовах за списком № 2 з 12 серпня 2020 року на підставі пункту «б» статті 13 Закону № 1788-ХІІ в редакції, яка діяла до набрання чинності Законом № 213-VIII.
Таким чином, позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про відмову у призначенні пенсії №046150010981 від 04.10.2022р. та зобов'язання відповідача-2 призначити пенсію підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог про визнання протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у зарахуванні для обчислення пенсії за віком у подвійному розмірі згідно ст.60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» періодів роботи ОСОБА_1 з 01.03.2004 по 30.12.2013, з 01.01.2014 по 30.12.2014, з 02.01.2015 по 30.06.2022 у КП «Криворізька багатопрофільна лікарня з надання психіатричної допомоги» ДОР», суд зазначає наступне.
У заяві № ВЕБ-04001-Ф-С-22-085582 від 28.09.2022 щодо призначення пенсії за віком за Списком № 2 відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням Рішення Конституційного Суду № 1 -р/2020 від 23.01.2020 позивач просила зокрема зарахувати у подвійному розмірі згідно ст. 60 «Про пенсійне забезпечення» періоди роботи ОСОБА_1 з 04.12.1990 по 09.12.1999, з 11.12.1999 по 25.09.2000, з 28.09.2000 по 14.08.2001, з 16.08.2001 по 28.02.2002, з 01.03.2004 по 30.12.2013, з 01.01.2014 по 30.12.2014,3 02.01.2015 по 08.09.2022 в КП «Криворізька багатопрофільна лікарня з надання психіатричної допомоги «ДОР».
Судом встановлено, що рішення № 046150010981 від 04 жовтня 2022 року не містить жодних відомостей про те, чи зараховані вищезазначені періоди роботи позивача у подвійному розмірі згідно ст. 60 «Про пенсійне забезпечення» для обчислення пенсії.
18 листопада 2022 року до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області направлено адвокатський запит № 18/11-С, копія якого наявна в матеріалах справи, в якому відповідно до ст.ст. 20, 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», представник позивача просила надати наступну інформацію: - чи зараховані до загального страхового стажу у подвійному розмірі згідно ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» періоди роботи ОСОБА_1 з 04.12.1990 по 09.12.1999, з 11.12.1999 по 25.09.2000, з 28.09.2000 по 14.08.2001, з 16.08.2001 по 28.02.2002, з 01.03.2004 по 30.12.2013, з 01.01.2014 по 30.12.2014, з 02.01.2015 по 30.06.2022 саме для розрахунку коефіцієнту стажу, що застосовується для обчислення розміру пенсії за віком, а не для визначення права на пенсію.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 0400-010202-8/119144 від 22 листопада 2022 року на адвокатський запит № 18/11-С від 18.11.2022 повідомлено: «...Відповідно до статті 60 Закону № 1788-Х1І робота, зокрема, в закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.
Частиною четвертою статті 24 Закону № 1058 передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.
З огляду на зазначене при розгляді заяви про призначення пенсії від 28.09.2022 до страхового стажу ОСОБА_1 в подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону № 1788 зараховано періоди роботи:
з 04.12.1990 по 09.12.1999, з 11.12.1999 по 25.09.2000, з 28.09.2000 по 14.08.2001, з 16.08.2001 по 28.02.2002 - для розрахунку коефіцієнту стажу для обчислення пенсії та визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах;
з 01.03.2004 по 30.12.2013, з 01.01.2014 по 30.12.2014, з 02.01.2015 по 30.06.2022 - лише для визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах».
Крім того, у відзиві на позовну заяву Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області зазначає, що до страхового стажу у подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 01.03.2004 по 30.12.2013, з 01.01.2014 по 30.12.2014, з 02.01.2015 по 30.06.2022 виключно для визначення права на пенсію за віком на пільговий умовах. Окрім того відповідач зазначає, що положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовується лише в частині визначення права на пенсію за вислугу років. На думку відповідача, позивач не отримує пенсію за вислугу років, а тому позивач помилково наполягає на застосуванні положень ст.60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» при здійсненні розрахунку стажу. Разом з тим, суд не погоджується з такими доводами відповідача, виходячи з наступного.
Так, 01 січня 2004 року набрав чинності Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Згідно з ч. 1 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
За приписами ч. 4 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
В той же час, відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у психіатричних закладах охорони здоров'я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.
Водночас суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до абз. 7 ч. 1 статті 1 Закону України "Про психіатричну допомогу", заклад з надання психіатричної допомоги - психіатричний, наркологічний чи інший спеціалізований заклад охорони здоров'я, центр, відділення, кабінет тощо, інші заклади та установи будь-якої форми власності, діяльність яких пов'язана з наданням психіатричної допомоги.
Отже з аналізу статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», суд вбачає, що робота у відповідних закладах охорони здоров'я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.
Записами трудової книжки ОСОБА_1 НОМЕР_5 підтверджується, що з 04.12.1990 по теперішній час позивач працювала на посадах палатної медичної сестри психіатричного відділення № 2, палатної медичної сестри психіатричного відділення № 9, палатної медичної сестри психіатричного відділення № 4, сестрою медичною приймального відділення в Криворізькому психоневрологічному диспансері, який в подальшому перейменовано в КЗ «Криворізький психоневрологічний диспансер», далі перейменовано в ОКЗ ««Психоневрологічний диспансер м. Кривий Ріг», далі перейменовано в КЗ «Криворізький психоневрологічний диспансер» ДОР», далі реорганізовано в КП «Криворізький психоневрологічний диспансер» ДОР», далі перейменовано в КП «Криворізька багатопрофільна лікарня з надання психіатричної допомоги» ДОР».
Довідкою від 08.09.2022 від 5184, виданою КП «Криворізька багатопрофільна лікарня з надання психіатричної допомоги» ДОР», підтверджується, що стаж роботи: з 04.12.1990 по 09.12.1999, з 11.12.1999 по 25.09.2000, з 28.09.2000 по 14.08.2001, з 16.08.2001 по 28.02.2002, з 01.03.2004 по 30.12.2013, з 01.01.2014 по 30.12.2014, з 02.01.2015 по теперішній час зараховується у подвійному розмірі згідно ст.60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» 1992 року та внесення змін до ст.60 Закону України №1110 від 10.07.2003 року.
Таким чином, під час розгляду справи судом встановлено і не заперечується відповідачами, що протягом спірного періоду позивачка працювала на посадах палатної медичної сестри у Криворізькому психоневрологічному диспансері.
При цьому, редакція статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» є чинною на теперішній час. Стаття 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не скасовує ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та не зупиняє її дію.
Крім того, нормами ст. 16 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугою років.
Відповідно до ст.22 Конституції України, конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Таким чином, суд доходить висновку, що зарахування стажу у подвійному розмірі, передбачене ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», не пов'язано із набранням чинності Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а тому не обмежується наявним стажем роботи до 01.01.2004 року.
Зазначені висновки суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 04.04.2019 року по справі № 689/872/17, від 20.04.2022 року у справі № 214/3705/17 та від 27.04.2023 року у справі № 160/14078/23.
А відтак, враховуючи викладене та оскільки відповідачем не заперечується той факт, що період роботи позивача з 01.03.2004 по 30.12.2013, з 01.01.2014 по 30.12.2014, з 02.01.2015 по 30.06.2022 набутий у закладах, передбачених ст. 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення", суд зазначає, що відповідачем-2 протиправно було відмовлено позивачу у зарахуванні до стажу роботи в подвійному розмірі період роботи з 01.03.2004 по 30.12.2013, з 01.01.2014 по 30.12.2014, з 02.01.2015 по 30.06.2022 у КП «Криворізька багатопрофільна лікарня з надання психіатричної допомоги» ДОР», з підстав набрання чинності Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», згідно листа № 0400-010202-8/119144 від 22 листопада 2022 року.
Щодо дискреційних повноважень в частині позовних вимог про зобов'язання відповідача-1 призначити пенсію, суд зазначає наступне.
Згідно зі статтею 13 Конвенції, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 р. у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31.07.2003 р. у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини вказав, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Отже, обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.
У рішенні в справі «Рисовський проти України» (Rysovskyyv. Ukraine) від 20.10.2011р. (заява № 29979/04) ЄСПЛ вказав, що принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість.
З урахуванням визначеного статтею 8 Конституції України принципу верховенства права та встановлених статтею 2 КАС України завдань суду як державної правозахисної інституції суд дійшов висновку про обґрунтованість обраного позивачем способу захисту порушеного права шляхом зобов'язання призначити пенсію за віком на пільгових умовах.
Стосовно відсутності у суду компетенції на здійснення первісного визначення права особи на призначення пенсії та передчасність висновку про зобов'язання призначити пенсію суд зазначає таке.
Поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Тобто, дискреційними є повноваження суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може».
Натомість, у цій справі, відповідач помилково вважає свої повноваження дискреційними. Відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд, зокрема, призначити пенсію або ні. Безперечно, правомірним у даному випадку є лише один варіант поведінки, залежно від фактичних обставин.
Оскільки позивач має достатній страховий та пільговий стаж для призначення пенсії за списком № 2, досягла віку, встановленого законом для призначення такого виду пенсії, відповідач мав прийняти рішення про призначення позивачу пенсії, відтак, повноваження відповідача у спірних правовідносинах не є дискреційними.
Аналогічні висновки зазначені в постанові Третього апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2022 року по справі № 160/23796/21.
В силу вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Згідно ч. 2 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Оцінуючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, а також обставини, встановлені у ході судового розгляду справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Суд дійшов висновку щодо наявності підстав для стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів на користь позивача сплачену ним суму судового збору відповідно до розміру задоволених позовних вимог у розмірі 1073,60 грн. (по 536,80 з кожного).
Керуючись ст.ст.241-250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . Паспорт НОМЕР_2 виданий Саксаганським РВ Криворізького МУ УМВС України у Дніпропетровській області від 14.10.1997. РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, 26, ЄДРПОУ 21910427), Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (10003, Житомирська обл.. м. Житомир, вул. Ольжича, буд. 7. ЄДРПОУ 13559341) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про відмову у призначенні пенсії №046150010981 від 04.10.2022р. про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком за Списком № 2 згідно п.2 ч.2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на підставі заяви про призначення пенсії № 327 від 28.09.2022р.
Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, згідно листа № 0400-010202-8/119144 від 22 листопада 2022 року, у зарахуванні для обчислення пенсії за віком у подвійному розмірі згідно ст.60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» періодів роботи ОСОБА_1 з 01.03.2004 по 30.12.2013, з 01.01.2014 по 30.12.2014, з 02.01.2015 по 30.06.2022 у КП «Криворізька багатопрофільна лікарня з надання психіатричної допомоги» ДОР».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати для обчислення пенсії за віком у подвійному розмірі згідно ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» періоди роботи ОСОБА_1 з 01.03.2004 по 30.12.2013, з 01.01.2014 по 30.12.2014, з 02.01.2015 по 30.06.2022 у КП «Криворізька багатопрофільна лікарня з надання психіатричної допомоги» ДОР».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з 28 вересня 2022 року призначити ОСОБА_1 пенсію за віком за Списком № 2 відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02 березня 2015 року № 213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020, на підставі заяви про призначення пенсії № 327 від 28.09.2022р.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, 26, ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . Паспорт НОМЕР_2 виданий Саксаганським РВ Криворізького МУ УМВС України у Дніпропетровській області від 14.10.1997. РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 536,80грн. (п'ятсот тридцять шість гривень вісімдесят копійок).
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (10003, Житомирська обл.. м. Житомир, вул. Ольжича, буд. 7. ЄДРПОУ 13559341) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . Паспорт НОМЕР_2 виданий Саксаганським РВ Криворізького МУ УМВС України у Дніпропетровській області від 14.10.1997. РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 536,80грн. (п'ятсот тридцять шість гривень вісімдесят копійок).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Н.В. Турлакова