Справа № 521/6738/22
Пр-ня по справі № 1кп/521/814/23
м. Одеса, Україна
26 травня 2023 року
Малиновський районний суд м. Одеси засідаючи у складі:
Головуючого судді - ОСОБА_1
із секретарем судового засідання - ОСОБА_2 на стадії підготовчого провадження розглянувши угоду про визнання винуватості у кримінальному провадженні № 12022167470000140 від 19.02.2022 року, у відношенні:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в с. Українка, Калушанського району, Р. Молдови, громадянина Р. Молдова, має посвідку на постійне проживання, із неповною середньою освітою (9 класів), працює різноробочим у фермера ОСОБА_4 , не одружений, який зареєстрований та проживає в АДРЕСА_1 , раніше не судимого, обвинуваченого у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 191 КК.
Сторони кримінального провадження, які приймали участь на стадії підготовчого провадження, -
з боку обвинувачення: прокурор ОСОБА_5
з боку захисту: обвинувачений ОСОБА_3 , захисник - адвокат ОСОБА_6
1.Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.
1.1. ОСОБА_3 відповідно до Наказу про прийняття на роботу від 03.12.2019 року призначений вантажником. Цього ж дня між ТОВ «Експансія» та ОСОБА_3 складено договорі про повну індивідуальну матеріальну відповідальність.
Посадовою інструкцією вантажника магазину, вказаною в договорі про повну індивідуальну матеріальну відповідальність від 03.12.2019 року затвердженої директором ТОВ «Експансія» встановлені наступні обов'язки особи:
п. п. 1.1. у зв'язку з тим, що Працівник займає посаду вантажник він приймає на себе повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження ввірених йому Роботодавцем матеріальних цінностей; п. 2.1. Дбайливо ставитись до переданих йому для збереження чи з іншою метою матеріальних цінностей Роботодавця та здійснювати заходи щодо запобігання шкоди; п. 2.2. Своєчасно повідомляти адміністрацію Роботодавця про всі обставини, що загрожують забезпеченню збереження ввірених йому матеріальних цінностей; п. 4.1. У випадку незабезпечення з вини працівника збереження ввірених йому матеріальних цінностей, визначення розміру шкоди, заподіяної Роботодавцю та її відшкодування здійснюється згідно чинного законодавства України.
19 лютого 2022 року ОСОБА_3 , маючи умисел на привласнення чужого майна, що перебувало у його віддані, всупереч інтересам ТОВ «Експансія» з корисливих мотивів, працюючи вантажником ТОВ «Експансія», будучи матеріально-відповідальною особою, порушуючи вимоги посадової інструкції, відповідно до договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність від 03.12.2019 року затвердженої директором ТОВ «Експансія», знаходячись за місцем роботи, а саме за адресою: м. Одеса, вул. Середня, 83А, усвідомлюючи протиправність своїх дій привласнив та розтратив майно ТОВ «Експансія», при наступних обставинах.
19 лютого 2022 року о 18 годині 00 хвилин ОСОБА_3 знаходячись на робочому місці вантажника магазину ТОВ «Експансія», не провів розрахунки за власні покупки, за допомогою розрахунково-касового апарату, тобто не провів через сканер штрих кодів і касовий апарат продовольчі товари, та не розрахувався, за придбані товари, а саме за: - віскі «Macallan Double Cask 18 років» 700 мл., у кількості однієї одиниці, вартістю 7782 гривень 50 копійок; - Горілка «Хортиця Срібна прохолода», 025, у кількості однієї одиниці, вартістю 37 гривень 50 копійок; - Свинячий ошийок без кістки, вагою 2,672 кг., вартістю 322 гривень 64 копійок; - Яловича філейка, вагою 3,848 кг., загальною вартістю 1439 гривень 79 копійок; - Горіхи кедрові вагою 0,516 кг., вартістю 578 гривень 57 копійок. Того ж дня, приблизно о 18 годині 20 хвилин, ОСОБА_3 з вказаними товарами, покинув касову зону приміщення магазину ТОВ «Експансія».
Відповідно ОСОБА_3 діючи умисно, з корисливих мотивів привласнив продовольчі товари, які були йому ввірені і перебували в його віданні, спричинивши матеріальну шкоду ТОВ «Експансія» на загальну суму 10 161 гривня.
1.2.Суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 191 КК, за кваліфікуючими ознаками: привласнення та розтрата майна, яке перебувало в віданні особи.
2.Докази на підтвердження встановлених судом обставин.
2.1.Обвинувачений ОСОБА_3 свою вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні визнав повністю.
2.2.Враховуючи повне визнання підозрюваним ОСОБА_3 своєї вини в інкримінованому кримінальному правопорушенні, 19.04.2022 року між прокурором та підозрюваним ОСОБА_3 , за участю захисника - адвоката ОСОБА_6 на стадії досудового розслідування укладена угода про визнання винуватості. При цьому потерпілим, юридичною особою ТОВ «Експансія» на підставі ч. 4 ст. 469 КПК надана згода на укладення зазначеної угоди. Відповідно до умов угоди, ОСОБА_3 зобов'язувався: беззастережно визнати свою вину у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення. Також сторони угоди, домовились про призначення ОСОБА_3 міри покарання відповідно до санкції ч. 1 ст. 191 КК, у вигляді позбавлення волі на строк 2 (два) роки та застосування ст. ст. 75, 76 КК на розсуд суду.
2.3.Під час підготовчого судового засідання обвинувачений ОСОБА_3 підтвердив, що дійсно укладав угоду з прокурором про визнання винуватості. Потерпілий - юридична особа надав прокурору згоду на укладання угоди про визнання винуватості з підозрюваним. Жодних заперечень не висунуто.
2.4.В судовому засіданні, судом також встановлено, що обвинувачений повністю розуміє, що має право на справедливий судовий розгляд, під час якого сторона обвинувачення зобов'язана довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення, у вчиненні якого він обвинувачується, та він має відповідні права передбачені п. 1 ч. 5 ст. 474 КПК.
2.5.Обвинуваченому ОСОБА_3 також роз'яснені: наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ст. 473 КПК; характер обвинувачення; узгоджений вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.
2.6.Суд під час підготовчого судового засідання переконався, що укладення угоди сторонами /підозрюваним та прокурором/ є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
2.7.Вирішуючи питання щодо відповідності угоди вимогам КПК, судом встановлено, що кримінальне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 191 КК відноситься до категорії нетяжких злочинів. Обвинувачений під час досудового розслідування та під час підготовчого судового засідання повністю визнав свою вину у інкримінованому правопорушенні. Обвинувачений та його захисник в судовому засіданні підтримали укладену угоду та просять суд її затвердити. Прокурор також просив затвердити угоду.
2.8.Враховуючи викладені обставини, суд вважає, що прокурором та підозрюваним (обвинуваченим) дотримані вимоги ст. ст. 469, 471 КПК щодо підстав /та обставин/ для ініціювання та укладення угоди про визнання винуватості. Зміст угоди повністю відповідає вимогам ст. 471 КПК. Будь яких перешкод для укладення угоди, судом не встановлено.
2.9.Суд не досліджує докази по кримінальному провадженню, оскільки вирок ухвалюється в особливому порядку, передбаченому Главою 35 КПК /кримінальне провадження на підставі угод/.
3.Обставини, які пом'якшують або обтяжують покарання.
3.1.Обставинами які пом'якшують покарання обвинуваченого є: щире каяття.
3.2.Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого судом під час судового розгляду не встановлено.
4.Мотиви призначення покарання.
4.1.Переходячі до визначення виду та розміру покарання, суд застосовує принцип пропорційності та розумної необхідності такого покарання по відношенню до тяжкості скоєного та особи яка вчинила правопорушення. При цьому суд враховує вік ОСОБА_3 , соціальне положення, характер, мотиви та обставини вчиненого правопорушення, а також обставини, що пом'якшують покарання та відсутність обставин, що обтяжують покарання.
4.2.Судом встановлено, що ОСОБА_3 на час вчинення кримінального правопорушення знаходився у віці 32 років, має лише неповну середню освіту. Будь-яку спеціальну освіту не отримав. Працює різноробочим у фермера в селі де проживає. Не одружений. Проживає за місцем реєстрації з батьками. Раніше до кримінальної та адміністративної відповідальності не притягувався.
4.3.Є очевидним, що бідність, відсутність належного виховання та освіти, у сукупності з не бажанням змінити ставлення до свого життя, на думку суду, привели обвинуваченого до скоєння кримінального правопорушення проти власності.
4.4.Аналіз фактичних обставин та відомостей про особистість обвинуваченого, свідчить, що покарання обвинуваченому можливо призначити відповідно до умов угоди у вигляді позбавлення волі, однак з обов'язковим застосуванням ст. 75 КК і звільненням ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням, оскільки безсумнівно його виправлення можливо без відбуття покарання у вигляді позбавлення волі. Таке покарання суд вважає, необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_3 , що буде в тому числі сприяти попередженню вчинення нових кримінальних правопорушень.
4.5.Обов'язки, які суд вважає за необхідне покласти на обвинуваченого, відповідно до ст. 76 КК, будуть пов'язані із певним видом контролю за свідомістю обвинуваченого, його поведінкою та діями під час відбуття покарання з іспитовим строком.
4.6.Підстав для відмови в угоді та призначення більш суворого покарання, суд не находить.
5.Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, яким керувався суд.
5.1.Запобіжний захід обвинуваченому, враховуючи вид та розмір покарання не обирати.
5.2.Жодних цивільно-правових вимог у вказаному кримінальному провадженні не має.
5.3.Ухвалюючи вирок, суд керується ст. ст. 370, 373, 374 КПК.
1.1.Затвердити угоду від 19.04.2022 року про визнання винуватості укладену між прокурором Малиновської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_5 та обвинуваченим (підозрюваним) ОСОБА_3 , за участю захисника - адвоката ОСОБА_6 .
1.2.Визнати ОСОБА_3 , винним у скоєні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 191 КК та призначити йому узгоджене сторонами покарання у вигляді позбавлення волі на строк 2 (два) роки.
1.3.Відповідно до ст. 75 КК, звільнити ОСОБА_3 , від відбування покарання у вигляді позбавлення волі з випробуванням строком на 1 (один) рік, поклавши на ОСОБА_3 обов'язки, передбачені п. п. 1, 2 ч. 1 та п. п. 2 ч. 3 ст. 76 КК:
-періодично з'являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи;
-не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
1.4.Початок строку відбування покарання обвинуваченому з іспитовим строком обчислювати з моменту проголошення вироку суду.
1.5.До набрання вироком суду законної сили будь-який запобіжний захід обвинуваченому не обирати.
1.6.Вирок суду першої інстанції, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК, якщо таку скаргу не було подано.
1.7.Вирок суду першої інстанції на підставі угоди між прокурором та підозрюваним, обвинуваченим про визнання винуватості може бути оскаржений: 1)обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами четвертою, шостою, сьомою статті 474 КПК, в тому числі нероз'яснення йому наслідків укладення угоди; 2)прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з частиною четвертою статті 469 КПК угода не може бути укладена.
1.8.Апеляційна скарга на вирок суду, може бути подана, через суд який ухвалив судове рішення, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
1.9.Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченій та прокурору та не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
1.10.Судом також роз'яснено обвинуваченій наслідки невиконання угоди передбачені ст. 476 КПК.
С У Д Д Я: ОСОБА_1