Справа № 472/172/23
Провадження №3-зв/472/1/23
про задоволення заяви судді про самовідвід
26 травня 2023 року смт. Веселинове
Веселинівський районний суд Миколаївської області в складі:
головуючого судді - Орленко Л.О.,
з участю секретаря
судового засідання - Горбаненка А.О.,
особи, яка притягується до
адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 ,
захисника - адвоката Венделя О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №3 смт. Веселинове заяву судді Веселинівського районного суду Миколаївської області Чаричанського П.О. про самовідвід від розгляду справи про адміністративне правопорушення №472/172/23 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 173 КУпАП,
25 квітня 2023 року до Веселинівського районного суду Миколаївської області надійшла справа про адміністративне правопорушення №472/172/23 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 173 КУпАП.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу між суддями від 25.04.2023 року дана справа передана на розгляд судді Чаричанському П.О.
18 травня 2023 року суддею Чаричанським П.О. було заявлено про самовідвід від розгляду вказаної справи про адміністративне правопорушення.
Суддя Чаричанський П.О. повідомлений про дату, час та місце розгляду заяви про самовідвід належним чином.
Захисник Вендель О.М. та особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , в судовому засіданні просили задовольнити заяву судді про самовідвід, оскільки дійсно суддею Чаричанським П.О. розглядається кримінальна справа відносно ОСОБА_1 , яка тісно пов'язана з подіями, які викладені в протоколі про адміністартивне правопорушення, і дана кримінальна справа знаходиться на завершальному етапі розгляду.
Заявник ОСОБА_2 повідомлена про дату, час та місце розгляду заяви про самовідвід належним чином, але не прибула до суду.
Зі змісту ст.81 КПК України вбачається, що неявка в судове засідання осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, а також судді, якому заявлено відвід, не є перешкодою для розгляду заяви.
Враховуючи те, що учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду заяви про самовідвід, суд вважає за можливе розглядати дану заяву у їх відсутність, оскільки суд наразі не вирішує справу по суті, а лише вирішує про обґрунтованість чи необґрунтованість заявленого суддею самовідводу.
Заслухавши думку захисника Венделя О.М. та особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , вивчивши заяву судді Чаричанського П.О. про самовідвід, матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд дійшов наступного висновку.
Заява судді Чаричанського П.О. про самовідвід вмотивована тим, що особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , є також обвинуваченим у кримінальній справі №472/595/22. Головуючим суддею в цій справі є також суддя Чаричанський П.О., а події, які стали підставою для складання протоколу про адміністративне правопорушення за ст. 173 КУпАП відносно ОСОБА_1 , тісно пов'язані з подіями, що розглядаються в кримінальному провадженні - однакові докази, свідки. Тобто, при розгляді справи №472/172/23 та дослідженні доказів, суд в своєму рішенні (постанові) висловить власну думку відносно тих подій і обставин, які ще розглядаються та встановлюються у кримінальній справі №472/595/22, що в подальшому може поставити під сумнів об'єктивність та неупередженість судді при розгляді кримінального провадження.
Статтею 7 КУпАП встановлено, що провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ч. 2 ст. 246 КУпАП порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судах визначається цим Кодексом та іншими законами України.
Таким чином, об'єктивність розгляду справи, а отже вирішення її на основі суворого додержання законності забезпечується її розглядом суддею, щодо якого відсутні сумніви, в тому числі у стороннього спостерігача, в його неупередженості та безсторонності.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Відповідно до п. 2.5 Бангалорських принципів поведінки судді останній заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об'єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.
Згідно з п. 12 висновку N 1 (2001) Консультативної ради європейських суддів для Комітету міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів та незмінюваність суддів» від 01.01.2001 незалежність судової влади означає повну неупередженість із боку суддів. При постановленні судових рішень щодо сторін в судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, вільними від будь-яких зв'язків, прихильності чи упередження, що впливає або може сприйматися як таке, що впливає на здатність судді приймати незалежні рішення. Судова влада повинна користуватися довірою не тільки з боку сторін у конкретній справі, але і з боку суспільства в цілому. Суддя повинен не тільки бути реально вільним від будь-якого невідповідного упередження або впливу, але він або вона повинні бути вільними від цього й в очах розумного спостерігача. В іншому випадку довіра до незалежності судової влади буде підірвана.
Одним із елементів довіри суспільства, в тому числі і учасників процесу до суду, є довіра складу суду вирішувати спір, що унеможливить в подальшому сумніви у винесенні справедливого, законного та об'єктивного рішення суду.
У п.п. 49, 50, 52 рішення Європейського суду з прав людини «Білуха проти України» від 09.11.2006 року зазначається, що наявність безсторонності відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції повинна визначатися за суб'єктивними та об'єктивними критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд, як такий, та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. У кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду. Стосовно суб'єктивного критерію, особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного.
Стосовно об'єктивного критерію слід визначити, чи існували переконливі факти, які б могли свідчити про безсторонність судді. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими.
У цьому зв'язку навіть видимі ознаки можуть мати певне значення або, іншими словами, «має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється», адже йдеться про необхідність забезпечення довіри, яку суди в демократичному суспільстві повинні вселяти у громадськість.
Відповідно до п. п. 1-2, ч. 7 ст. 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року суддя зобов'язаний, зокрема: справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства; дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів.
У статті 15 Кодексу суддівської етики України, затвердженого XI черговим з'їздом суддів України 22.02.2013 року, зазначається, що неупереджений розгляд справ є основним обов'язком судді. Суддя заявляє про самовідвід від участі в розгляді справи у випадку неможливості ухвалення ним об'єктивного рішення у справі.
Тобто, розгляд справи суддею, щодо якого існують об'єктивні підстави для виникнення сумнівів у його неупередженості, є порушенням ним передбачених діючим законодавством обов'язків судді та правил суддівської етики.
Таким чином, наявність безсторонності визначається фактором чи забезпеченням судом умов, за яких були б неможливі сумніви у його безсторонності, про що і зазначено в рішенні Європейського суду з прав людини в справі "Білуха проти України" від 9 листопада 2006 року та у справі «Мироненко і Мартенко проти України» від 10.12.2009 року.
В той же час, у Кодексі України про адміністративні правопорушення відсутні норми, що регулюють підстави та порядок відводу (самовідводу) судді. Разом з тим відсутність в Кодексі України про адміністративні правопорушення правової регламентації процедури відводу або самовідводу судді не звільняє професійного суддю від виконання ним основного обов'язку по неупередженому розгляду справ.
У відповідності до п.4 рішення Ради суддів від 8 червня 2017 року №34 роз'яснено, що у разі необхідності врегулювання суддею конфлікту інтересів при розгляді матеріалів про адміністративне правопорушення відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення, з огляду на відсутність норм, що визначають правила відводу (самовідводу), до внесення змін до чинного законодавства суддя, враховуючи засади судочинства, передбачені Конституцією України та міжнародні стандарти щодо незалежності суддів, неупередженості та безсторонності судочинства може застосовувати чинні процесуальні норми за аналогією.
У відповідності до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» рішення Ради суддів України є обов'язковими для всіх органів суддівського самоврядування, крім з'їзду суддів України.
Діюче законодавство України не передбачає заборону на застосування процесуальних норм за аналогією, якщо мета їх застосування направлена на здійснення провадження в справах про адміністративні правопорушення на основі суворого додержання законності в силу вимог ст. 7 КУпАП.
Оскільки питання відводу судді чинним КУпАП не врегульоване, суддя керується п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК України, відповідно до якого наявність обставин, які викликають сумнів у неупередженості судді, є обставиною, що виключає участь судді в кримінальному провадженні.
Таким чином, з огляду на викладене, оскільки при розгляді справи про адміністративне правопорушення №472/172/23 та дослідженні доказів, суддя Чаричанський П.О. в своєму рішенні (постанові) висловить власну думку відносно тих подій і обставин, які ще розглядаються та встановлюються ним у кримінальній справі №472/595/22, що в подальшому може поставити під сумнів об'єктивність та неупередженість судді при розгляді кримінального провадження, то для уникнення сумнівів щодо об'єктивності та неупередженості судді Чаричанського П.О. в очах стороннього спостерігача, забезпечення дотримання вимог суддівської етики, суд дійшов висновку про те, що заявлений суддею Чаричанським П.О. самовідвід є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 7, 246 КУпАП, 75-79, 81 КПК України, суд -
Заяву судді Веселинівського районного суду Миколаївської області Чаричанського П.О. про самовідвід від розгляду справи про адміністративне правопорушення №472/172/23 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 173 КУпАП, - задовольнити.
Справу про адміністративне правопорушення №472/172/23 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 173 КУпАП, - передати до канцелярії Веселинівського районного суду Миколаївської області для повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями.
Постанова суду апеляційному оскарженню не підлягає.
Суддя Веселинівського районного суду
Миколаївської області Л.О. Орленко