Справа № 127/28836/21
Провадження № 2/127/4817/21
22 травня 2023 рокум. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області в складі:
головуючого судді Шаміної Ю.А.,
при секретарі судового засідання Петуховій Н.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,
ТОВ «Вердикт Капітал» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості. Позов мотивовано тим, що між позичальником ОСОБА_1 та ВАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» 04.01.2008 був укладений кредитний договір №351, за умовами якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 20000 доларів США, зі сплатою 14,0% річних. З метою забезпечення належного виконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором, банк та ОСОБА_2 уклали Договір поруки №351/S-1 від 04.01.2008. Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Вінниця від 21 березня 2011 року по справі №2-186/11 стягнуто солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором №351 від 04.01.2008 року в сумі 181454,16 грн на користь Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк». На виконання рішення видано виконавчі листи. 28.11.2019 між ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено Договір №212009 про відступлення прав вимоги, відповідно до якого ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» відступило ТОВ «Вердикт Капітал», а ТОВ «Вердикт Капітал» набуло права вимоги за кредитним договором до позичальників та/або поручителів, в тому числі за Договором кредиту №351 від 04.01.2008 та Договором поруки №351/S-1 від 04.01.2008. Таким чином, ТОВ «Вердикт Капітал» наділено правом грошової вимоги до відповідачів, а ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» втратив такі права. Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 28 січня 2021 року замінено стягувача Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський акціонерний банк» його правонаступником Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» у справі №127/2-186/11 (№2-186/11) за позовною заявою Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» про стягнення заборгованості за Кредитним договором №351 від 04.01.2008. Заочне рішення Ленінського районного суду м. Вінниця від 21 березня 2011 року по справі №2-186/11 не виконано належним чином, а тому у разі прострочення виконання зобов'язання, зокрема щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, нараховуються 3 % річних та індекс інфляції від простроченої суми відповідно до частини 2 статті 625 ЦК. При обрахунку 3 % річних за основу має братися прострочена сума, визначена у договорі чи судовому рішенні, а не її еквівалент у національній валюті України - позиція Великої Палати Верховного Суду по справі 373/2054/16-ц від 16 січня 2019 року. Внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання кредитор дістає право на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК, за весь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням. Тому право подати позов про стягнення інфляційних втрат і 3% річних за кожен місяць виникає з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення. Загальний розмір заборгованості, що підлягає стягненню станом на 03.09.2021, відповідно до розрахунку заборгованості, становить 58438,42 грн. Нарахування трьох відсотків річних проведено на суму 181454,16 грн за період із 03.09.2018 по 03.09.2021 і складає 16345,82 грн. Нарахування інфляційних збитків проведено на суму 181454,16 грн за період із 03.09.2018 по 03.09.2021 і складає 42092,60 грн. З огляду на викладене позивач просить стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ТОВ «Вердикт Капітал» заборгованість у розмірі 58438,42 грн, а також понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 2270,00 грн та понесені витрати на правову допомогу у розмірі 20000,00 грн.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 10.11.2022 відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження із викликом сторін.
У судове засідання учасники справи не з'явилися. 22.05.2023 на офіційну електронну пошту суду надійшло клопотання (вх. №ЕП-9363) за підписом генерального директора ТОВ «Вердикт Капітал» Іжаковського О.В. згідно якого останній просив провести розгляд справи за відсутності позивача.
Представник ОСОБА_2 - адвокат Семенюк Н. Ю., яка діє на підставі ордера серія ВН № 090827 на надання правової допомоги від 10.02.2022, 22.05.2023 також подала заяву (вх. №39703) згідно якої просила розгляд справи провести у її відсутність, щодо задоволення позову заперечила.
Відповідач ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленою про день, час та місце судового засідання, про причини неявки суд не повідомила, відзиву не надала.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.
Так, судом встановлено, що 04.01.2008 між ОСОБА_1 та ВАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» був укладений кредитний договір №351, за умовами якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 20 000доларів США, зі сплатою 14,0% річних (а.с. 8-17).
З метою забезпечення належного виконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором, банк та ОСОБА_2 уклали Договір поруки №351/8-1 від 04.01.2008 року (а.с. 21-22).
Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Вінниця від 21 березня 2011 року по справі №2-186/11 стягнуто солідарно з відповідачів заборгованість за Кредитним договором №351 від 04.01.2008 року в сумі 181454,16 грн. на користь Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» (а.с. 53-54).
28.11.2019 між ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено Договір №212009 про відступлення прав вимоги, відповідно до якого ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» відступило ТОВ «Вердикт Капітал», а ТОВ «Вердикт Капітал» набуло права вимоги за кредитним договором до позичальників та/або поручителів, в тому числі за Договором кредиту №351 від 04.01.2008 року та Договором поруки №351/8-1від 04.01.2008 року (а.с. 55-62).
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 28 січня 2021 року замінено стягувача Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський Акціонерний Банк» його правонаступником Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» у справі №127/2-186/11 (№2-186/11) за позовом Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором (а.с.48-52).
Заочне рішення Ленінського районного суду м. Вінниця від 21 березня 2011 року по справі №2-186/11 не виконано.
Відповідно до статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Положеннями ст. 611 ЦК передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Якщо зобов'язання виконано не належним чином, то воно не припиняється, а, навпаки, на особу, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, у тому числі ті, що передбачені статтею 625 ЦК України.
З огляду на те, що позичальником прострочено грошове зобов'язання по поверненню грошових коштів за рішенням суду, у позивача виникло право на застосування наслідків такого порушення у вигляді стягнення інфляційних втрат та 3% річних.
Стаття 625 ЦК України входить до розділу І «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 ЦК України, тому в ній визначені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання і її дія поширюється на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань.
Отже, нарахування 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання. Вони є способом захисту майнового права й інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів і отриманні компенсації (плати) від боржника, який користується утримуваними грошовими коштами, що належить сплатити кредиторові (постанови Верховного Суду України від 6 червня 2012 року у справі № 6-49цс12, від 24 жовтня 2011 року у справі № 6-38цс11). Отже, проценти, передбачені ст. 625 ЦК, не є штрафними санкціями (постанова Верховного Суду України від 17 жовтня 2011 року у справі 6-42цс11).
За умовами ст.ст. 1049 та 625 ЦК України після закінчення строку дії договору, на підставі якого виникло грошове зобов'язання, на існуючий борг нараховуються проценти та застосовується цивільна відповідальність за порушення умов договору. У випадку, якщо розмір процентів не передбачений договором, то проценти нараховуються на борг на рівні облікової ставки НБУ (ВСУ від 7 вересня 2016 року у справі за № 6-1412цс16).
При обрахунку 3% річних за основу має братися прострочена сума, визначена у договорі чи судовому рішенні, а не її еквівалент у національній валюті України - позиція Великої Палати Верховного Суду по справі 373/2054/16-ц від 16 січня 2019 року.
Унаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання кредитор дістає право на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК, за весь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням. Тому право подати позов про стягнення інфляційних втрат і 3% річних за кожен місяць виникає з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення.
Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Саме такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладений у постанові від 01 жовтня 2014 року у справі № 6-113цс14, з якою погодилась Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц, провадження № 14-16цс18.
Предметом позову у даній справі є стягнення на підставі частини 2 статті 625 ЦК України 3% річних, інфляційних за невиконання грошового зобов'язання, підтвердженого судовим рішенням.
За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Зазначене відповідає правовому висновку, наведеному у постанові Верховного Суду України від 06 липня 2016 року у справі № 6-1946цс15, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18), у постановах Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 459/3560/15-ц, від 11 липня 2018 року у справі № 753/23612/15-ц, від 05 вересня 2018 року у справі № 461/479/16-ц, від 22 листопада 2018 року у справі № 761/43507/16-ц.
Відповідачі знали про грошове зобов'язання, встановлене рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 21.03.2011 у справі №2-186/11 порушили вказане грошове зобов'язання шляхом його невиконання (доказів протилежного суду не надано), а тому у позивача виникло право на застосування наслідків такого порушення відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України.
Чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов'язання та підстав виникнення відповідного боргу.
Ці висновки узгоджуються з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 04 червня 2019 року у справі № 916/190/18 (провадження № 12-302гс18).
Велика Палата Верховного Суду погодилась з висновками Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеними у постановах від 10 та 27 квітня 2018 року у справах № 910/16945/14 та № 908/1394/17, від 16 листопада 2018 року у справі № 918/117/18, від 30 січня 2019 року у справах № 905/2324/17 та № 922/175/18, від 13 лютого 2019 року у справі № 924/312/18, про те, що невиконання боржником грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.
Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник не виконав, не є підставою для нарахування процентів та пені за кредитним договором. Кредитор в цьому випадку має право на отримання гарантій належного виконання зобов'язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення процентів та пені (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 р. у справі № 310/11534/13-ц).
Позивач нараховував заборгованість за період з 03.09.2018 по 03.09.2021, до суду з позовом звернувся засобами поштового зв'язку 22.10.2021 (а.с. 86).
Згідно ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно договору про відступлення права вимоги від 28.11.2019 новий кредитор ТОВ «Вердикт Капітал» в день укладення цього договору, але в будь-якому випадку не раніше моменту отримання банком в повному обсязі коштів, відповідно до п. 4 цього договору, набуває всі права кредитора за основними договорами, включаючи: право вимагати належного виконання боржниками зобов'язань за основним договором, сплати боржником грошових коштів, сплати процентів, вказаних у додатку №1 до цього договору та сплати штрафних санкцій у розмірах, передбачених основними договорами.
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 20.12.2022 у справі №127/19179/21 позов ОСОБА_1 до ТОВ «Вердикт-Капітал» про визнання договору іпотеки припиненим задоволено повністю. Визнано припиненим іпотечний договір від 04.01.2008 року, зареєстрований 04.01.2008 року приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Безпалюк Л.С., реєстраційний номер 2, предметом якого є квартира під номером АДРЕСА_1 та належить на праві власності ОСОБА_1 . Застосовано наслідки припинення іпотечного договору та зобов'язано державного реєстратора зняти заборону відчуження з квартири під номером АДРЕСА_1 шляхом виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про іпотеку № 34410596 від 04.01.2008 року та запис про обтяження № 635873 від 04.01.2008 року. Зустрічний позов ТОВ «Вердикт-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за порушення грошового зобов'язання задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт-Капітал» грошову суму у розмірі 35691 гривню 20 копійок, яка складається з 23981 гривня 21 копійка - інфляційні втрати, 11709 гривень 99 копійок - 3% річних. В іншій частині позову відмовлено. Рішення набрало законної сили 20.01.2023.
Як встановлено вказаним рішенням, основне зобов'язання ОСОБА_1 перед ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» з повернення кредитних коштів виконане в повному обсязі та у встановленому законом для примусового виконання судових рішень порядку, відповідно до постанови про закінчення виконавчого провадження (ВП 27794346) від 30.10.2020 року, згідно квитанції № 0.0.1887689748.2 від 29.10.2020 року АТ КБ «ПриватБанк» та повідомлення приватного виконавця від 19.10.2020 року борг сплачено у повному обсязі; постанови про закінчення виконавчого провадження (ВП 58730651) від 02.11.2020 року встановлено фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом: виконавчий лист № 2-186-2011, виданий 11.07.2011 року Ленінським районним судом м. Вінниці.
У зв'язку з цим, новий кредитор ТОВ «Вердикт Капітал» має право на отримання сум, передбачених ст. 625 ЦК України, з 28.11.2019 (моменту відступлення права вимоги) по 01.11.2020.
Судом було перераховано 3% річних, виходячи з суми заборгованості, встановленої рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 21.03.2011 у справі №2-186/11, за період з 28.11.2019 по 01.11.2020 в розмірі 5 058,31 грн, які розраховані за формулою: [Відсотки] = [Сума боргу] [Процентна ставка] / 100% / 365 днів [Кількість днів]:
З 28.11.2019 по 31.12.2019 (кількість днів у періоді 34): 181454,46*3%*34:365:100= 507,08 грн.
З 01.01.2020 по 01.11.2020 (кількість днів у періоді 306): 181454,46*3%*306:365:100= 4551,23 грн.
Однак, враховуючи те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 несуть солідарну відповідальність та рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 20.12.2022 у справі №127/19179/21 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт - Капітал» 3% річних в розмірі 11709,99 грн. за період з 08.09.2018 по 01.11.2020, що включає в себе період по даній справі, суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Вердикт - Капітал» 3% річних в розмірі 5058,31 грн за період з 28.11.2019 по 01.11.2020.
Позовні вимоги до ОСОБА_1 слід закрити з підстав визначених п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, оскільки наявне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 20.12.2022 у справі №127/19179/21, яке набрало законної сили 20.01.2023, про стягнення з ОСОБА_1 3% річних за період з 08.09.2018 до 01.11.2020, що включає період заявлений в даній справі.
Щодо вимог позивача про стягнення інфляційних в розмірі 42092,60 грн, суд зазначає наступне.
За змістом статті 1 Закону "Про індексацію грошових доходів населення" індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.
Офіційний індекс інфляції, що розраховується Держкомстатом, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.
Отже, індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, іноземна валюта індексації не підлягає.
Норми частини другої статті 625 ЦК щодо сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов'язання, визначеного у гривнях.
Разом із тим у випадку порушення грошового зобов'язання, предметом якого є грошові кошти, виражені в гривнях з визначенням еквіваленту в іноземній валюті, передбачені частиною другою статті 625 ЦК інфляційні втрати стягненню не підлягають, оскільки втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлені еквівалентом іноземної валюти.
Таких висновків у подібних правовідносинах дійшов Верховний Суд України у постанові від 1 березня 2017 року у справі № 6-284цс17.
Враховуючи, що відповідачі є боржниками за кредитним договором де кредит було видано у валюті - дол. США, суд вважає, що у даному конкретному випадку, підстав для застосування ст. 625 ЦК України в частині нарахування інфляційних витрат не має.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України суд, вважає за необхідне стягнути із ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» 196,49 гривень у відшкодовування витрат по сплаті судового збору, пропорційно до задоволених вимог.
Щодо вимоги позивача про стягнення витрат на правову допомогу, суд доходить висновку, що вказана вимога підлягає задоволенню частково зважаючи на наступне.
Згідно з положеннями частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Позивачем заявлені вимоги щодо стягнення з відповідачів витрат на професійну правову допомогу у розмірі 20000 грн.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Крім того, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
З урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову, суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.
При цьому, суд враховує, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
З матеріалів справи вбачається, 05 березня 2021 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та Адвокатським об'єднанням «Лігал Ассістанс» укладено договір №05-03/2021 про надання правової допомоги, відповідно до якого клієнт доручає, а адвокатське об'єднання приймає на себе зобов'язання надавати юридичну допомогу, в обсязі та на умовах, передбачених даним договором. Також додане платіжне доручення №0289280000 від 04.10.2021 на суму 200000,00 грн, заявку на надання юридичної допомоги №35 від 27.09.2021, витяг з акту №3 про надання юридичної допомоги від 30.09.2021.
З копії Витягу з акту № 3 про надання юридичної допомоги від 30.09.2021 вбачається, що сторони за Договором № 05-03/2021 про надання правової допомоги від 05 березня 2021 року, ТОВ «Вердикт Капітал» та Адвокатське об'єднання «Лігал Ассістанс», погодили надання наступних правових послуг Адвокатським об'єднанням Товариству у відповідності до заявок на надання юридичної допомоги за наступним списком: надання усної консультації з приводу можливості стягнення боргу в позасудовому порядку - 1500 грн, надання усної консультації з приводу можливості стягнення боргу в судовому порядку - 1500 грн, надання письмової поглибленої консультації з посиланням на нормативні акти - 9000 грн, складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до Вінницького міського суду Вінницької області, підготовка та друк необхідних документів - 8000 грн.
З огляду на надані представником позивача докази, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, суд вважає, що існують підстави для розподілу між сторонами витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем.
Відповідно до ст. 141 ЦПК судові витрати, пов'язані з розглядом справи, зокрема, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.
Таким чином, зважаючи на те, що позовні вимоги задоволено частково, враховуючи положення ч. 2 ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1731,16 грн грн (пропорційно задоволеним позовним вимогам).
Керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 211, 247, 259, 263-265,352 ЦПК України, 11, 509, 525, 526, 527, 530, 611, 1046, 1048, 1049, 1052, 1054, 1055 ЦК України, суд -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» грошові кошти у розмірі 5058,31 грн (п'ять тисяч п'ятдесят вісім гривень тридцять одна копійка), з яких: 5058,31 грн - три відсотки річних за період з 28.11.2019 по 01.11.2020, а також 1731,16 грн (одна тисяча сімсот тридцять одна гривня шістнадцять копійок) у відшкодування витрат на правову допомогу та 196,49 грн (сто дев'яносто шість гривень сорок дев'ять копійок) у відшкодування витрат по сплаті судового збору.
У задоволені решти позовних вимог - відмовити.
Провадження в частині позовних вимог до ОСОБА_1 - закрити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники справи:
позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», код ЄДРПОУ 36799749, місцезнаходження: вул. Кудрявський Узвіз, 5Б, м. Київ;
відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ;
відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
Суддя Шаміна Юлія Анатоліївна