Провадження № 11-кп/803/1939/23 Справа № 192/302/23 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
22 травня 2023 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_5 на ухвалу Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 20 березня 2023 року про відмову в задоволенні клопотання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання засудженого:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Марганець Дніпропетровської області, на даний час відбуває покарання в Державній установі «Солонянська виправна колонія (№ 21)»,
- засудженого вироком Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 19 квітня 2019 року за ч. 2 ст.185, ст. 71 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_6 ,
прокурора ОСОБА_7 ,
в режимі відеоконференції:
засудженого ОСОБА_5 ,
Ухвалою Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 20 березня 2023 року відмовлено засудженому ОСОБА_5 в задоволенні клопотання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
Суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для застосування до засудженого умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, оскільки своєю поведінкою він не довів своє виправлення.
В апеляції:
- засуджений просить скасувати рішення суду першої інстанції та звільнити його умовно-достроково.
В обґрунтовування зазначає, що працює з моменту прибуття в СВК № 21, за що має 10 заохочень та одне стягнення, яке погашено та знято в порядку заохочення. З 06.09.2021 року - знаходиться на дільниці соціальної реабілітації при колонії, де працює за трудовим договором робітником підсобного господарства. Отримав в місцевому училищі спеціальність та диплом токаря.
Вказує, що до закінчення строку покарання залишилось менше 4-х місяців.
Заслухавши засудженого, який підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на наступне.
Згідно вимог ч. 2 ст. 81 КК України умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Згідно з роз'ясненнями п.п. 2, 17 постанови № 2 від 26 квітня 2002 року Пленуму Верховного Суду України «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким» умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміна невідбутої частини покарання більш м'яким можливі лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого. При цьому, головною умовою прийняття такого рішення є доведеність при умовно-достроковому звільненні від відбування покарання того, що засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення. Зокрема, слід ретельно з'ясовувати ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях засуджених виправної установи, а також його наміри щодо залучення до суспільно корисної праці
За приписами ч. 6 КВК України виправлення засудженого - це процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки. Основними засобами такого виправлення є встановлений порядок виконання та відбування покарання (режим), суспільно-корисна праця, соціально-виховна робота, загальноосвітнє і професійно-технічне навчання, громадський вплив.
Отже, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання можливе лише за умови обов'язкової та одночасної наявності вказаних в законі підстав і умов в їх сукупності.
Критерієм сумлінної поведінки є неухильне дотримання всіх вимог режиму місця відбування покарання та всіх прокладених на засудженого обов'язків. Чесним ставленням до праці є постійна старанність у роботі, прагнення до кращого виконання дорученої роботи, підвищення кваліфікації, бережливе ставлення до матеріалів, обладнання. Висновок про виправлення засудженого має ґрунтуватися на аналізі даних про його поведінку за весь період відбування покарання, а не за час, що безпосередньо передує розгляду питання про можливість застосування умовно-дострокового звільнення від покарання.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції всебічно, повно і об'єктивно врахував дані щодо особи засудженого ОСОБА_5 , його поведінку та відношення до праці та заходів, які проводяться адміністрацією з метою виховного впливу на засуджених за весь час відбуття покарання, та дійшов до законного та обґрунтованого висновку, що засуджений не довів своє виправлення в повній мірі.
Судом першої інстанції обґрунтовано встановлено, що за весь час відбування покарання засуджений належно ставиться до праці, оскільки у нього наявні систематичні заохочення (10 разів він отримував подяки за зразкову поведінку та сумлінне ставлення до праці).
Проте, визначаючи ступінь поведінки засудженого за весь період відбування покарання, встановлено, що засуджений мав одне стягнення у виді сурової догани, що не свідчить про відповідність ОСОБА_5 критерію сумлінної поведінки, оскільки звільнення від відбування покарання можливе лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого, а тому усі дані про особу засудженого розглядаються за весь період його відбування покарання та у сукупності між собою.
Дотримання засудженим порядку та умов відбування покарання в установі, є його обов'язком та окремо дана обставина не може слугувати підставою для висновку про доведеність засудженим свого виправлення.
За наведених обставин, виходячи з матеріалів, які були предметом дослідження суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання засудженого ОСОБА_5 про умовно-дострокове його звільнення від відбування покарання, призначеного вироком Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 19.04.2019 року, оскільки засуджений на даний час не досить переконливо довів своєю сумлінною поведінкою та ставленням до праці свого виправлення, а дані про особу ОСОБА_5 в сукупності, враховуючи оцінку ризиків вчинення повторного кримінального правопорушення, відповідно до якого він має середній рівень такого ризику, не може бути оцінена судом як його готовність до самокерованої правослухняної поведінки, а тому він тільки стає на шлях виправлення та потребує нагляду в умовах відбування покарання.
Таким чином, підстави для задоволення апеляційної скарги засудженого відсутні, оскільки рішення суду ухвалено згідно з нормами кримінального процесуального закону та на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, з наведенням в ухвалі належних і достатніх мотивів та підстав, а тому підстави для його скасування відсутні.
Керуючись, ст.ст. 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_5 - залишити без задоволення.
Ухвалу Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 20 березня 2023 року про відмову в задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_5 , про умовно-дострокове його звільнення від відбування покарання, - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4