ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
22.05.2023Справа № 910/3012/23
Господарський суд міста Києва у складі судді Баранова Д.О., розглянувши матеріали господарської справи
за позовом Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, будинок 40; ідентифікаційний код 20602681)
до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Євроінс Україна" (03150, місто Київ, вул. Велика Васильківська, будинок 102; ідентифікаційний код 22868348)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 )
про стягнення 124 751, 30 грн,
Без виклику представників учасників справи
1. Стислий виклад позиції позивача
До Господарського суду міста Києва звернулось Приватне акціонерне товариство "Українська пожежно-страхова компанія" з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Євроінс Україна" про стягнення страхового відшкодування в розмірі 124 751, 30 грн за полісом № ЕР/202895226.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що 11.08.2021 звернувся до відповідача з претензією на суму 254 751, 30 грн.
02.09.2022 відповідачем було виплачено на користь позивача страхове відшкодування в сумі 130 000, 00 грн враховуючи ліміти відповідальності страховика передбачені договором укладеним у формі полісу № ЕР/202895226.
Після цього позивач зв'язався з особою відповідальною за заподіяний збиток ОСОБА_1 , для повного відшкодування завданої нею шкоди на підставі ст. 1194 ЦК України, в той час, остання повідомила, що на момент ДТП вона мала договір добровільного страхування цивільно-правової відповідальності, укладений разом з договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності № ЕР/202895226. При цьому, копія договору на момент звернення у ОСОБА_1 була відсутня.
21.11.2022 позивач звернувся до відповідача із заявою про доплату страхового відшкодування до претензії (заяви) вих. № 7446/17 від 11.08.2021, де зазначив, що не дивлячись на заявлену вимогу про відшкодування 254 751, 30 грн, ПрАТ "СК "Євроінс Україна" відшкодувало лише частину страхового відшкодування, з огляду на що позивач виклав вимогу про сплату 124 751, 30 грн, як різниці між вже сплаченим страховим відшкодування в розмірі 130 000, 00 грн та виплаченим позивачем страховим відшкодуванням в розмірі 254 751, 30 грн, при цьому пославшись на наявність договору добровільного страхування цивільно-правової відповідальності.
Листом вих. № 43-ЮР від 16.01.2023 відповідач підтвердив наявність договору добровільного страхування цивільно-правової відповідальності в ОСОБА_1 , проте, відмовив у задоволенні вищевказаної вимоги.
У відповіді на відзив позивач зазначає, що відповідач не підтримав викладену ним самим позицію у листі вих. № 43-ЮР від 16.01.2023 щодо відмови у виплаті страхового відшкодування на підставі п. 7.1.5 договору страхування, у зв'язку з чим, позивачем не надаються мотиви і заперечення стосовно відмови по п. 7.1.5.
Також позивач вказує, що ні ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія", ні власник ТЗ "Land Rover" реєстраційний номер НОМЕР_2 не повідомляли відповідача про страховий випадок у визначений договором № 610003-2201-1000003 від 22.02.2021 час, місці та спосіб, оскільки, вказані особи не є стороною цього договору, відповідно власник ТЗ "Land Rover" реєстраційний номер НОМЕР_2 та позивач виконували умови договору укладеного між собою, а саме договору № 177/079/000152 від 15.06.2020 і після виконання умов цього договору, а саме, виплати страхового відшкодування за особу відповідальність якої була застрахована у відповідача, ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія" і звернулося з вимогою про відшкодування шкоди в порядку суброгації.
З цієї ж причини розрахунок виплати страхового відшкодування відбувався на підставі рахунку гарантійної станції технічного обслуговування, оскільки саме такі умови договору зазначені в договорі укладеного між власником ТЗ "Land Rover" реєстраційний номер НОМЕР_2 та позивачем.
Особливістю відносин, що виникають у таких правовідносинах (суброгації) є те, що потерпілий не повинен виконувати умови договору винуватця ДТП, зокрема, надавати ТЗ на огляд страховику винуватця ДТП, звертатися із заявою про виплату страхового відшкодування, заявою повідомленням та іншими вимогами які можуть відноситися до "класичного" страхового випадку, коли потерпілий не має договору майнового страхування і напряму звертається до страховика особи відповідальної за заподіяний збиток. В даному випадку, потерпілий звертався до свого страховика і виконує умови договору майнового страхування.
2. Стислий виклад позиції відповідача
У поданому відповідачем відзиві останній заперечує щодо задоволення позовних вимог вказуючи, що розглянувши заяву ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія" від 21.11.2021 за вих. № 2690/17 про доплату страхового відшкодування у розмірі 124 751, 30 грн, ПрАТ "Страхова компанія "Євроінс Україна" було прийнято рішення про відмову у її задоволенні, з огляду на наступне.
Відповідно до п. 3.1.8. договору страхування № 610003-2201-1000003 у разі настання випадку, що може бути визнаний страховим, страхувальник (водій забезпеченого ТЗ) зобов'язаний зберігати, а також повідомити інших учасників ДТП про необхідність збереження пошкодженого майна в такому стані, в якому воно знаходилося після ДТП поки його не огляне представник страховика, а також забезпечити страховику можливість провести огляд пошкодженого майна (транспортних засобів).
Однак, в порушення умов пункту 3.1.8. договору страхування № 610003-2201-1000003, ані страхувальником ( ОСОБА_1 ), ані власником транспортного засобу "LAND ROVER DISCOVERY", реєстраційний номер НОМЕР_3 ( ОСОБА_2 ), ані позивачем, не було вжито заходів щодо збереження пошкодженого автомобіля в такому стані, в якому воно знаходилося після ДТП, поки його не огляне представник ПрАТ "СК "Євроінс Україна".
Ненадання транспортного засобу "LAND ROVER DISCOVERY", реєстраційний номер НОМЕР_2 , для огляду представником ПрАТ "СК "Євроінс Україна" позбавило відповідача можливості, та передбаченого договором страхування № 610003-2201-1000003 права щодо розслідування події, а саме, на встановлення причин, обставин, наслідків події, що має ознаки страхового випадку, та визначення розміру завданих збитків.
Також, відповідач зазначає, що умовами п. 5.10. Договору страхування № 610003-2201- 1000003 регламентовано, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого за результатами автотоварознавчої експертизи у порядку, встановленому законодавством. Автотоварознавча експертиза проводиться спеціалізованою експертною організацією або фахівцем, який має відповідне право на проведення таких робіт. Вибір експертної організації здійснюється Страховиком або має бути погоджений з ним письмово потерпілою третьою особою (уповноваженою ним особою).
Жодних інших можливих умов щодо доплати страхового відшкодування договором страхування № 610003-2201-1000003 не передбачено.
Однак, у зв'язку з не наданням можливості відповідачу провести огляд пошкодженого майна, він не мав змоги провести розрахунок суми страхового відшкодування внаслідок пошкодження транспортного засобу "LAND ROVER DISCOVERY", реєстраційний номер НОМЕР_2 , у відповідності до умов договору страхування № 610003- 2201-1000003.
3. Процесуальні дії у справі
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.02.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.
17.03.2023 до Господарського суду міста Києва надійшов відзив на позовну заяву в якому відповідач заперечує щодо задоволення позовних вимог.
28.03.2023 до Господарського суду міста Києва надійшла відповідь на відзив, а також клопотання про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_1 .
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.04.2023 задоволено заяву Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" про залучення третьої особи та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_1 .
Таким чином, приймаючи до уваги, що відповідач повідомлявся про відкриття провадження у справі належним чином, а матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи, відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої сторони про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
15.06.2020 між ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія" та ОСОБА_2 було укладено договір добровільного комплексного автострахування № 177/079/000152 предметом страхування за яким є майнові інтереси ОСОБА_2 пов'язані з володінням, експлуатацією і розпорядженням транспортним засобом "Land Rover" реєстраційний номер НОМЕР_2 (далі за текстом - застрахований автомобіль) від страхових ризиків "ДТП" "Викрадення" та інші.
13.05.2021 в м. Києві на перехресті вул. Дмитрівської та вул. Котарбінського, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу "Land Rover" реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 та транспортного засобу "Infiniti", реєстраційний номер НОМЕР_4 , під керуванням ОСОБА_1 .
Внаслідок ДТП, власнику ТЗ "Land Rover" реєстраційний номер НОМЕР_2 була завдана матеріальна шкода.
Відповідно до п. 17. договору страхування вартість матеріального збитку визначається на підставі розцінок гарантійної станції технічного обслуговування.
Відповідно до рахунку № 1073251 від 07.06.2021 - вартість відновлювального ремонту ТЗ "Land Rover" реєстраційний номер НОМЕР_2 складає 254 751, 30 грн.
Оскільки, автомобіль "Land Rover" реєстраційний номер НОМЕР_2 був застрахований в ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія" на випадок його пошкодження внаслідок ДТП, на підставі договору страхування № 177/079/000152 від 15.06.2020 згідно з Правилами добровільного страхування засобів наземного транспорту, позивачем було виплачено власнику транспортного засобу страхове відшкодування в розмірі 254 751, 30 грн.
Відповідно до акту виконаних робіт № 6452584 від 31.08.2021, ТЗ "Land Rover" реєстраційний номер НОМЕР_2 був відремонтований на гарантійній станції технічного обслуговування.
Відтак, після виплати страхового відшкодування на користь ОСОБА_2 до позивача перейшло право зворотної вимоги, яке ОСОБА_2 має до особи відповідальної за завдані збитки.
Відповідно до довідки Національної поліції України та постанови Шевченківського районного суду м. Києва у справі № 761/20588/21 від 11.08.2021, ДТП сталася внаслідок порушення ПДР України ОСОБА_1 .
Відповідно до централізованої бази МТСБУ на момент ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 застрахована ПрАТ "СК "Євроінс Україна", поліс № ЕР/202895226.
11.08.2021 позивач звернулося до відповідача з претензією (заявою) на суму 254 751, 30 грн.
02.09.2022 відповідачем було сплачено на користь позивача страхове відшкодування в розмірі 130 000, 00 грн, враховуючи ліміти відповідальності страховика передбачені договором укладеним у формі полісу ЕР/202895226.
В подальшому, позивач зв'язався з особою відповідальною за заподіяний збиток ОСОБА_1 , для повного відшкодування завданої нею шкоди на підстави ст. 1194 ЦК України, та остання повідомила, що на момент ДТП вона мала договір добровільного страхування цивільно-правової відповідальності, укладений разом з договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності ЕР/202895226. При цьому копія договору на момент звернення у ОСОБА_1 була відсутня.
21.11.2022 позивач звернувся до відповідача із заявою про доплату страхового відшкодування до претензії (заяви) вих. № 7446/17 від 11.08.2021, де зазначив, що не дивлячись на заявлену вимогу про відшкодування 254 751, 30 грн, відповідачем було відшкодувало лише частину страхового відшкодування, позивач виклав вимогу про сплату 124 751, 30 грн, як різниці між вже сплаченим страховим відшкодування в розмірі 130 000, 00 грн та виплаченим позивачем страховим відшкодуванням в розмірі 254 751, 30 грн, при цьому пославшись на наявність договору добровільного страхування цивільно-правової відповідальності.
Листом за вих. № 43-ЮР від 16.01.2023 відповідач підтвердив наявність договору добровільного страхування цивільно-правової відповідальності в ОСОБА_1 , проте, відмовив у задоволенні вищевказаної вимоги.
Спір у даній справі виник у зв'язку з незаконною на переконання позивача відмовою відповідача у виплаті (доплаті) страхового відшкодування; вказані обставини й підлягають встановленню або спростування в ході розгляду даної справи.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА МОТИВИ, З ЯКИХ ВИХОДИТЬ СУД
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Пунктом 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень,зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на
стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
За приписами ст. 27 Закону України "Про страхування" та статті 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Вина водія автомобіля "Infiniti", реєстраційний номер НОМЕР_4 , яким керувала ОСОБА_1 , встановлена у судовому порядку та підтверджується постановою Шевченківського районного суду м. Києва у справі № 761/20588/21 від 11.08.2021.
Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.
Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов'язанні.
За умовами п. 12.1 ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
З огляду на викладене вище, виходячи із доказів, які наявні в матеріалах справи, судом встановлено, що до позивача перейшло право вимоги до страховика винної особи - ПрАТ "СК "Євроінс Україна".
Як було встановлено судом вище відповідачем було здійснено позивачу виплату страхового відшкодування в розмірі 130 000, 00 грн, враховуючи ліміти відповідальності страховика передбачені договором укладеним у формі полісу ЕР/202895226.
Після того, як позивач зв'язався з особою відповідальною за заподіяний збиток ОСОБА_1 , для повного відшкодування завданої нею шкоди на підстави ст. 1194 ЦК України, то остання повідомила, що на момент ДТП вона мала договір добровільного страхування цивільно-правової відповідальності, укладений разом з договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності ЕР/202895226, втім, копія договору на момент звернення у ОСОБА_1 була відсутня.
З огляду на що, 21.11.2022 позивач звернувся до відповідача із заявою про доплату страхового відшкодування до претензії (заяви) вих. № 7446/17 від 11.08.2021, де зазначив, що не дивлячись на заявлену вимогу про відшкодування 254 751, 30 грн, відповідачем було відшкодувало лише частину страхового відшкодування, позивач виклав вимогу про сплату 124 751, 30 грн, як різниці між вже сплаченим страховим відшкодування в розмірі 130 000, 00 грн та виплаченим позивачем страховим відшкодуванням в розмірі 254 751, 30 грн, при цьому пославшись на наявність договору добровільного страхування цивільно-правової відповідальності.
Листом за вих. № 43-ЮР від 16.01.2023 відповідач підтвердив наявність договору добровільного страхування цивільно-правової відповідальності в ОСОБА_1 , проте, відмовив у задоволенні вищевказаної вимоги.
Дослідивши наявний в матеріалах справи договір добровільного страхування цивільної правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 610003-2201-1000003, суд вказує наступне.
Так, заперечення відповідача ґрунтуються на тих самих правових підставах, що були зазначені у відмові, щодо виплати страхового відшкодування (крім виключення п. 7.1.5 договору, як підстави для відмови) і складаються з наступних підстав.
"Відповідно до п. 3.1.8. договору страхування № 610003-2201-1000003 у разі настання випадку, що може бути визнаний страховим, страхувальник, (водій забезпеченого ТЗ) зобов'язаний зберігати, а також повідомити інших учасників ДТП про необхідність збереження пошкодженого майна в такому стані, в якому воно знаходилося після ДТП поки його не огляне представник страховика, а також забезпечити страховику можливість провести огляд пошкодженого майна (транспортних засобів).
Однак, в порушення п. 3.1.8. договору страхування № 610003-2201-1000003, ні страхувальником, ні власником ТЗ "Land Rover" реєстраційний номер НОМЕР_2 , ні ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія" не було вжито заходів щодо збереження пошкодженого автомобіля в такому стані, в якому воно знаходилося після ДТП, поки його не огляне представник ПрАТ "СК "Євроінс Україна".
При цьому, варто зазначити, що згідно п. 5.10. договору страхування, з у зв'язку з пошкодженням ТЗ відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом. ТЗ з урахуванням, зносу, розрахованого за результатами автотоварознавчої експертизи у порядку встановленого законодавством. Вибір експертної організації здійснюється страховиком або має бути погоджений з ним письмово потерпілою третьою особою.
Ненадання транспортного засобу "Land Rover" реєстраційний номер НОМЕР_2 для огляду представником СК "Євроінс Україна" позбавило відповідача можливості та передбаченого права щодо розслідування події, що має ознаки страхового випадку та визначення розміру збитку."
Також, відповідач вказує, що позивачем було визначено збиток на підставі рахунку гарантійної станції технічного обслуговування, а договір страхування між Відповідачем і ОСОБА_1 передбачає, що виплата страхового відшкодування відбувається на підставі автотоварознавчої експертизи.
Після чого, відповідач робить висновок, про наявність підстав для відмови у виплаті страхового відшкодування, на підставі 7.1.9. договору страхування, а саме ненадання передбачених цим договором документів, що свідчать про факт настання страхового випадку, причини та розмір збитку; подання документів, які необхідні для прийняття рішення щодо сплати страхового відшкодування, оформлених з порушенням діючих норм (відсутні, номер, печатка, наявність виправлень) або ці документи містять недостовірну інформацію щодо часу, причин, обставин страхового випадку та розміру збитку, надані страхувальником, потерпілою третьою особою (або отримані страховиком в процесі врегулювання страхового випадку) документи не підтверджують місце настання страхового випадку.
В той час, відповідач не підтримав викладену ним самим позицію у листі вих. № 43-ЮР від 16.01.2023, щодо відмови у виплаті страхового відшкодування на підставі п. 7.1.5 договору страхування.
Натомість, суд не погоджується з таким доводами відповідача, які послугували підставою для відмови у доплаті страхового відшкодування, в той час, приймає доводи позивача щодо наявності підстав для виплати страхового відшкодування, з огляду на наступне.
Ні позивач, ні власник ТЗ "Land Rover" реєстраційний номер НОМЕР_2 не повідомляли відповідача про страховий випадок у визначений договором № 610003-2201-1000003 від 22.02.2021 час, місці та спосіб, оскільки, ані власник пошкодженого ТЗ, ані позивач не є стороною цього договору та відповідно власник ТЗ "Land Rover" реєстраційний номер НОМЕР_2 та ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія" виконували умови договору укладеного між собою, а саме, договору № 177/079/000152 від 15.06.2020, і саме після виконання умов цього договору, зокрема, виплати страхового відшкодування за особу відповідальність якої була застрахована у відповідача, позивач й звернуся з вимогою про відшкодування шкоди в порядку суброгації.
З цієї ж причини розрахунок виплати страхового відшкодування відбувався на підставі рахунку гарантійної станції технічного обслуговування, адже, саме такі умови договору зазначені в договорі укладеного між власником ТЗ "Land Rover" реєстраційний номер НОМЕР_2 та Позивачем.
Особливістю відносин, що виникають у таких правовідносинах (суброгації) є те, що потерпілий не повинен виконувати умови договору винуватця ДТП, зокрема, надавати ТЗ на огляд страховику винуватця ДТП, звертатися із заявою про виплату страхового відшкодування, заявою повідомленням та іншими вимогами які можуть відноситися до "класичного" страхового випадку, коли потерпілий не має договору майнового страхування і напряму звертається до страховика особи відповідальної за заподіяний збиток. В даному випадку потерпілий звертається до свого страховика і виконує умови договору майнового страхування.
Разом з тим, суд вказує, що відповідачем було визнано дорожньо-транспортну пригоду 13.05.2021 страховим випадком та здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 130 000, 00 грн, на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності при цьому не відмовляючи у виплаті страхового відшкодування, при виплаті в останнього не виникло жодних зауважень до того, що транспортний засіб йому не було надано для огляду і це не завадило визначити суму збитку, хоча всі норми договору на які посилається відповідач у відмові у виплаті страхового відшкодування за договором добровільного страхування цивільно-правової відповідальності дублюються у Законі України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", оскільки, умови договору ОСЦПВВНТЗ викладені саме в законі.
Зокрема, в ст. 33 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що водії та власники транспортних засобів, причетних до дорожньо-транспортної пригоди, власники пошкодженого майна зобов'язані зберігати пошкоджене майно (транспортні засоби) у такому стані, в якому воно знаходилося після дорожньо-транспортної пригоди, до тих пір, поки його не огляне призначений страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) представник (працівник або експерт), а також забезпечити йому можливість провести огляд пошкодженого майна (транспортних засобів).
Разом з тим, судом встановлено, що договором добровільного страхування цивільної правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 610003-2201-100000, зокрема, в пп. 7.1.1. встановлено субліміт відповідальності страховика, а саме, за шкоду майну, заподіяну майну потерпілих третіх осіб - 50% від страхової суми, зазначеної в п. 7.1. частини 1 договору.
Страхова сума, відповідно до п. 7.1. договору становить 500 000, 00 грн.
Отже, з огляду на викладене вище, оскільки, відповідачем було здійснено сплату страхового відшкодування в сумі 130 000, 00 грн, в той час, як договір № 610003-2201-100000 покриває лише 50% (тобто, 250 000, 00 грн) за шкоду заподіяну майну потерпілих третіх осіб, то за таких обстави, вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, та відповідно стягненню з відповідача належить 120 000, 00 грн.
Натомість, виплачене позивачем страхове відшкодування в частині 4 751, 30 грн не "не покривається" договором № 610003-2201-100000.
Таким чином, з огляду на встановлені судом обставини, за даним страховим випадком сума страхового відшкодування, що підлягає стягненню на користь позивача з відповідача становить 120 000, 00 грн.
Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06.07.2018 у справі № 924/675/17.
Що стосується розподілу витрат на професійну правничу допомогу, то суд зазначає, що згідно ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Витрати сторін, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених статтею 129 ГПК України.
При тому суд вважає за доцільне зазначити, що відповідно до правової позиції Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду, яка викладена у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
В якості доказів понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу до матеріалів справи надано: свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія РН № 1396 від 25.05.2018, договір про надання правничої допомоги № 1/05 від 21.05.2019, додаткову угоду № 3 від 21.05.2022, акт про надання правової допомоги № 171 від 06.02.2023 на суму 8 000, 00 грн.
Суд зазначає, що акт виконаних робіт від 06.02.2023 підписаний сторонами без зауважень та претензій, та з якого вбачається, що адвокатським бюро надано клієнту, а останнім відповідно прийнято послуги по страховій справі на суму 8 000, 00 грн.
Частинами 1-2 ст. 74 ГПК України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до частин 1-3 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Отже, з огляду на викладене вище, враховуючи виплату позивачем суми страхового відшкодування та перехід до нього права вимоги, а також враховуючи те, що відповідачем було здійснено сплату страхового відшкодування в сумі 130 000, 00 грн, в той час, як договір № 610003-2201-100000 покриває лише 50% (тобто, 250 000, 00 грн) за шкоду заподіяну майну потерпілих третіх осіб, то за таких обстави, вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, та відповідно стягненню з відповідача належить 120 000, 00 грн.
Натомість, виплачене позивачем страхове відшкодування в частині 4 751, 30 грн не "не покривається" договором № 610003-2201-100000.
Витрати по сплаті судового збору відповідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Що стосується питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу, то враховуючи відсутність заперечень відповідача щодо неспівмірності таких витрат та категорію спору, суд дійшов висновку, що понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу є реальними, у зв'язку з чим, відшкодуванню та відповідному стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7 695, 31 грн пропорційно розміру задоволений позовних вимог.
Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" - задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Євроінс Україна" (03150, місто Київ, вул. Велика Васильківська, будинок 102; ідентифікаційний код 22868348) на користь Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, будинок 40; ідентифікаційний код 20602681) страхову відшкодування в сумі 120 000 (сто двадцять тисяч) грн 00 коп., витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7 695 (сім тисяч шістсот дев'яносто п'ять) грн 31 коп. та судовий збір в сумі 2 581 (дві тисячі п'ятсот вісімдесят один) грн 78 коп.
3. В іншій частині позову та витрат на професійну правничу допомогу - відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено: 22.05.2023
Суддя Дмитро БАРАНОВ