вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
"26" травня 2023 р. м. Ужгород Справа № 907/440/22
Суддя Господарського суду Закарпатської області Лучко Р.М.,
Розглянув матеріали справи
за позовом Акціонерного товариства комерційний банк “Приватбанк”, м. Київ
до відповідача ОСОБА_1 , м. Тячів Закарпатської області
про стягнення 41 918,88 грн
секретар судового засідання - Піпар А.Ю.
учасники справи не викликались
Акціонерне товариство комерційний банк “Приватбанк” звернулося до суду з позовом про стягнення з фізичної особи ОСОБА_1 15 000,00 грн заборгованості за кредитом, 22 165,54 грн відсотків за користування кредитом, 2428,34 грн пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором та 2325,00 грн комісії за користуванням кредитом, посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов'язань, що виникли на підставі заяви про відкриття поточного рахунку від 18.04.2013 про приєднання до «Умов та правил надання послуг».
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області (суддя Ушак І.Г.) від 15.08.2022 постановленою у справі № 907/640/22 позовну заяву і додані до неї документи повернуто позивачу.
Постановою Західного апеляційного господарського суду від 27.12.2022 у справі № 907/440/22 апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк “Приватбанк” задоволено, ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 15.08.2022 у справі №907/440/22 скасовано, справу №907/440/22 передано на розгляд до Господарського суду Закарпатської області.
30 січня 2023 року матеріали справи №907/440/22 повернулися до Господарського суду Закарпатської області та були передані судді Ушак І.Г. для розгляду.
Водночас, у зв'язку з припиненням повноважень судді Господарського суду Закарпатської області Ушак І.Г., розпорядженням керівника апарату №02-02/84/23 від 16.03.2023 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи №907/440/22.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №907/440/22 визначено головуючого суддю Лучка Р.М., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.03.2023.
Зважаючи на те, що відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, що не є підприємцем ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 22.03.2023 в порядку ч. 6 ст. 176 ГПК України, зобов'язано Головне управління Державної міграційної служби України у Закарпатській області надати інформацію про місце проживання (перебування) відповідача- фізичної особи ОСОБА_1 .
23 березня 2023 року на електронну адресу суду від Головного управління Державної міграційної служби України у Закарпатській області надійшов лист - відповідь №2101.03.7-3048/2101.03-23 від 23.03.2023 у якому повідомлено, що громадянин ОСОБА_1 зареєстрований за адресою, яка збігається з тією, що зазначена позивачем у позові.
З урахуванням наведеного, ухвалою суду від 28.03.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено розглянути спір в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи та встановлено строки для подання заяв по суті спору.
Відповідач в установлений судом процесуальний строк для подання відзиву не скористався наданим йому правом заперечити проти позовних вимог та надати суду відзив на позов, хоча про розгляд справи був повідомлений належним чином у встановленому законом порядку. Ухвала суду про відкриття провадження у справі, яка надіслана на встановлену адресу місце проживання відповідача вручена особисто Фізичній особі - ОСОБА_1 05.04.2023, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за трек-номером 8850101780913 та вбачається з відомостей з вебсайту Укрпошти щодо відстеження рекомендованого відправлення за трек-номером 8850101780913.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідач мав час та можливість надати свої заперечення з приводу предмета спору, та докази, які мають значення для розгляду справи по суті.
Учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд (ч. 2 ст. 14 ГПК України).
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).
Відтак, відповідно до положень ч. ч. 8, 9 ст. 165, ч. 1 ст. 251 ГПК України у зв'язку з ненаданням відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами справи.
Правова позиція позивача.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо повернення банківського кредиту в межах кредитного ліміту та відсотків за користування останнім, який було надано позивачем на підставі заяви відповідача від 11 вересня 2013 року про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, у зв'язку з чим позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 15 000,00 грн заборгованості за кредитом, 22 165,54 грн відсотків за користування кредитом, 2428,34 грн пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором та 2325,00 грн комісії за користуванням кредитом.
Заперечення (відзив) відповідача.
Відзив на позов по суті заявлених вимог відповідачем не подано.
ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ СПРАВИ.
18 квітня 2013 року Фізичною особою - підприємцем Левченко І.М. (відповідачем) було підписано заяву про відкриття рахунку та 11.09.2013 підписано заяву-анкету про приєднання до умов та правил надання банківських послуг (далі - Заява) з Публічним акціонерним товариством комерційний банк "Приватбанк" (далі - позивач, Банк).
Відповідно до змісту Заяви про відкриття рахунку, відповідач просив відкрити поточний рахунок в гривні, долару США та Євро, а також картковий рахунок у гривні. Найменування банку: Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», правонаступником якого є позивач у справі - Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк».
Згідно з підписаною Фізичною особою-підприємцем 11.09.2013 Заявою, відповідач виразив свою згоду з Умовами та Правилами надання банківських послуг (розміщені на сайті банку www.pb.ua), Тарифами банку, які разом з даною анкетою складають Договір банківського обслуговування; засвідчила згоду на ведення з ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" документообігу, у тому числі підписання угод, договорів, додаткових угод до них, заяв, актів, платіжних та інших документів, як шляхом власноручного підписання, так і шляхом накладення електронного цифрового підпису, отриманого в порядку, передбаченому Умовами та Правилами надання банківських послуг.
До позовної заяви позивачем долучено Витяг з «Умов та правила надання банківських послуг» (надалі - Умови та Правила, яким встановлено наступне:
- Кредитний ліміт на поточний рахунок (далі - «Кредит») надається на поповнення оборотних коштів і здійснення поточних платежів Клієнта, в межах кредитного ліміту (далі «Ліміт»). Техніко-економічне обгрунтованим кредиту - фінансування поточної діяльності. Про розмір Ліміту Банк повідомляє Клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку Банку і Клієнта (системи клієнт-Банк, Інтернет клієнт банк, sms-повідомлення або інших). Банк здійснює обслуговування Ліміту Клієнта, що полягає у проведенні його платежів понад залишок коштів на поточному рахунку Клієнта, при наявності вільних грошових ресурсів, за рахунок кредитних коштів в межах Ліміту, шляхом дебетування поточного рахунку. При цьому утворюється дебетове сальдо (підпункт 3.18.1.1. Умов та правил);
- кредит надається в обмін на зобов'язання клієнта з повернення кредиту, сплаті відсотків та винагороди. Кредитний ліміт може бути збільшений для оплати судових витрат у порядку, передбаченому Умовами та правилами надання банківських послуг. Сторони погодилися, що кредитний ліміт може бути збільшений для оплати судових витрат у порядку, передбаченому Умовами та правилами надання банківських послуг. Ліміт овердрафту встановлюється Банком на кожний операційний день. У випадку зниження Банком ліміту в односторонньому порядку, передбаченому цими Умовами та правилами надання банківських послуг, клієнт зобов'язується погасити різницю між фактичною заборгованістю і сумою нового ліміту не пізніше дня, вказаного в повідомленні Банку про зміну ліміту, спрямованого клієнту в будь-якій формі, передбаченій Умовами та правилами надання банківських послуг. В іншому випадку грошове зобов'язання вважається порушеним, а вказана різниця між фактичною заборгованістю і новою сумою ліміту вважається простроченою з дня, вказаного в повідомленні (підпункт 3.18.1.3. Умов та правил);
- ліміт може бути змінений Банком в односторонньому порядку, передбаченому Умовами та правилами надання банківських послуг, у разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами Банку. Підписавши угоду, клієнт висловлює свою згоду з тим, що зміна ліміту здійснюється Банком в односторонньому порядку шляхом повідомлення клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку Банку та клієнта (система клієнт-банк, інтернет-банку Приват24, мобільний додаток Приват24, SMS-повідомлення або інших) (підпункт 3.18.1.6. Умов та правил);
- проведення платежів клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту проводиться Банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання клієнта до Умов та правил надання банківських послуг (або у формі Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки; або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/інтернет клієнт-банк; або у формі обміну паперовою або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі). При порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань, Банк на свій розсуд, має право змінити умови кредитування, встановивши інший термін повернення кредиту. При належному виконанні клієнтом зобов'язань, передбачених Умовами та правилами надання банківських послуг, за відсутності заперечень за місяць до закінчення терміну обслуговування ліміту, проведення платежів клієнта у порядку обслуговування ліміту може бути продовжено Банком на той же строк. Термін також може бути змінений Банком відповідно до п. 3.18.2.3.4 цього розділу Умов та правил надання банківських послуг. Згідно ст. 212, 651 ЦКУ при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань за кредитом, Банк на свій розсуд, починаючи з 91-ого дня порушення будь-якого із зобов'язань має право встановити інший термін повернення кредиту. При цьому Банк надсилає клієнту повідомлення із зазначенням дати терміну повернення кредиту на свій вибір або в письмовій формі, або за допомогою встановлених засобів електронного зв'язку Банку і клієнта (система клієнт-банк, інтернет-банку Приват24, мобільний додаток Приват24, SMS-повідомлення або інших). При непогашенні заборгованості у термін, зазначений у повідомленні, вся заборгованість, починаючи з наступного дня дати, зазначеної в повідомленні вважається простроченою (підпункт 3.18.1.8. Умов та правил);
- для розрахунку відсотків за користування кредитним лімітом встановлюється диференційована процентна ставка. Відсоткова ставка до розрахунку залежить від терміну існування непогашеного залишку по кредиту, Процентна ставка може бути змінена Банком у порядку, передбаченому цим розділом «Умов та правил надання банківських послуг» (підпункт 3.18.1.12. Умов та Правил);
- при укладенні договорів та угод, або вчиненні інших дій, що свідчать про приєднання клієнта до Умов та правил надання банківських послуг (або у формі заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки, або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк / інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі), Банк і клієнт допускають використання підписів клієнта у вигляді електронно-цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, спрямований Банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі клієнта з правом "першої" підпису. Підписання договорів та угод таким чином прирівнюється до укладення договорів та угод у письмовій формі (підпункт 3.18.1.16. Умов та правил);
- клієнт зобов'язується сплатити відсотки за весь час фактичного користування кредитом згідно з п.п. 3.18.4.1., 3.18.4.2., 3.18.4.3. (підпункт 3.18.2.2.2. Умов та правил);
- за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку Клієнта при закритті банківського дня - Клієнт сплачує відсотки, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від терміну користування кредитом (диференційована процентна ставка) (підпункт 3.18.4.1. Умов та правил);
- за період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнулення дебетового сальдо в одну з дат з наступного 20-го до 25-го числа місяця (далі - «період, в який дебетове сальдо підлягає обнулення»), розрахунок відсотків здійснюється за процентною ставкою у розмірі, 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості (підпункт 3.18.4.1.1. Умов та правил);
- при необнуленні дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягав обнулення протягом 90 днів з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулення, Клієнт сплачує Банку за користування кредитом відсотки в розмірі 24% річних, починаючи з останньої дати періоду, в яку дебетове сальдо підлягало обнулення (підпункт 3.18.4.1.2. Умов та правил);
- у разі непогашення кредиту впродовж 90 днів з дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнулення, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнулення, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання клієнта з погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні Клієнтом будь-якого з грошового зобов'язання Клієнт сплачує Банку відсотки за користування кредитом у розмірі 48% річних від суми залишку непогашеної заборгованості, У разі порушення Клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань і при реалізації права Банку на встановлення іншого строку повернення кредиту, передбаченого Умовами і правилами надання банківських послуг, Клієнт сплачує Банку пеню у розмірі 0,1315% від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється з дня, наступного за датою порушення зобов'язання (підпункт 3.18.4.1.3. Умов та правил;
- відповідно до статті 212 ЦК України при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань, передбачених п. 3.18.1.1., 3.18.1.6., 3.18.1.8., 3.18.2.2.3., 3.18.2.2.4., 3.18.2.2.5., 3.18.2.3.4., 3.18.2.2.17., клієнт сплачує Банку відсотки в розмірі, зазначеному в п. 3.18.1.13. (за винятком випадку реалізації Банком права зміни умов, встановлених п. 3.18.1.8.) (підпункт 3.18.4.2. Умов та правил);
- сплата відсотків за користування кредитом, розрахованих згідно з п.п. 3.18.4.1, 3.18.4.2, проводиться в порядку, зазначеному в п. 3.18.1.1, 3.18.2.1.4, 3.18.2.2.8. Відсотки, несплачені після закінчення періоду безперервного користування кредитом, вважаються простроченими (крім випадків розірвання кредиту згідно з п. 3.18.2.3.4). Сплата відсотків може бути проведена клієнтом також з інших належних йому рахунків у встановленому законом порядку (підпункт 3.18.4.3. Умов та правил);
- клієнт сплачує Банку винагороду за використання ліміту відповідно до п.п. 3.18.1.6., 3.18.2.3.2., 1-го числа кожного місяця в розмірі 0,9% від суми максимального сальдо кредиту, що існував на кінець банківського дня за попередній місяць, в порядку, передбаченому Умовами та правилами надання банківських послуг (підпункт 3.18.4.4. Умов та правил);
- клієнт сплачує Банку винагороду за користування кредитом згідно з п. 3.18.4.4. Сплата винагороди здійснюється в гривні. У випадку, якщо кредит видається в іноземній валюті, винагорода сплачується в гривневому еквіваленті за курсом НБУ на дату зазначеної в даному пункті строку. Нарахування здійснюється в дату сплати (підпункт 3.18.4.5. Умов та правил);
- при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених п.п. 3.18.2.2.2, 3.18.4.1, 3.18.4.2, 3.18.4.3, термінів повернення кредиту, передбачених п.п. 3.18.1.8, 3.18.2.2.3, 3.18.2.3.4, винагороди, передбаченого п.п. 3.18.2.2.5, 3.18.4.4, 3.18.4.5, 3.18.4.6, клієнт сплачує Банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який сплачується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. А в разі реалізації Банком права на встановлення іншого строку повернення кредиту, клієнт сплачує Банку пеню у розмірі, зазначеному в п. 3.18.4.1.3, від суми заборгованості за кожен день прострочення (підпункт 3.18.5.1. Умов та правил);
- нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань, передбаченої п. 3.18.0.5.1, 3.18.5.2, 3.18.5.3 здійснюється протягом 3 (трьох) років з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано клієнтом (підпункт 3.18.5.4. Умов та правил;
- терміни позовної давності щодо вимоги про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів встановлюються сторонами тривалістю 5 років (підпункт 3.18.5.7. Умов та правил);
- обслуговування кредитного ліміту на поточному рахунку клієнта здійснюється з моменту подачі Клієнтом до банку заяви на приєднання до Умов та правил.. і діє в обсязі перерахованих засобів до повного виконання зобов'язань сторонами (підпункт 3.18.6.1. Умов та правил).
На виконання умов договору №б/н банківського обслуговування від 27 березня 2017 року відповідно до поданої відповідачем заяви від 11.09.2013, Публічне акціонерне товариство Комерційним банком «Приватбанк» надало Фізичній особі-підприємцю Левченко Ігорю Михайловичу кредитний ліміт у розмірі 18 000,00 грн, який протягом строку дії Договору неодноразово змінювався, востаннє - 21.05.2016 до розміру 15 000,00 грн, що підтверджується довідкою про розміри встановлених кредитних лімітів №30419МКМ0S068 від 15 червня 2022 року та банківською випискою по рахунку відповідача № НОМЕР_1 за період з 01.01.2000 по 31.05.2022.
Суд зазначає, що банківська виписка має статус первинного документу, що підтверджено Переліком типових документів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12 квітня 2012 року № 578/5, згідно якого до первинних документів, які фіксують факт виконання господарської операції та слугують підставою для записів у регістрах бухгалтерського обліку і в податкових документах, віднесені: касові, банківські документи; повідомлення банків; виписки банків; корінців квитанцій і «касових чекових книжок.
Означена виписка з банківського рахунку містить інформацію про рух коштів на балансі кредитної катки відповідача - баланс станом на дату укладання договору (надана сума кредитного ліміту), всі операції за кредитною карткою.
Водночас, надані позивачем банківські виписки за період з 01.01.2000 по 31.05.2022 по рахунках № НОМЕР_2 , №20637053901549, № НОМЕР_3 підтверджують перенесення обліку простроченої відповідачем заборгованості на інші рахунки у зв'язку зі зміною Плану рахунків позивача 10.12.2017, через реорганізацію Філії позивача 17.10.2020 та списання такої заборгованості в обліку банку 12.11.2020 як безнадійної за рахунок резерву.
Позивач стверджує, що ФОП Левченко Ігор Михайлович користувався кредитними коштами (банком проводилися платежі клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту) в межах розміру кредитного ліміту. Однак зобов'язання щодо своєчасного та повного повернення отриманих кредитних коштів, сплати відсотків, комісії за використання лімітом відповідач виконував неналежним чином, внаслідок чого станом на 15.06.2022 (дата оформлення позовної заяви) заборгованість відповідача становить 41 915,88 грн, з якої: 15 000,00 грн - заборгованість за кредитом; 22 165,54 грн - заборгованість по процентах за користування кредитом; 2325,00 грн - заборгованість по комісії за користування кредитом та 2428,34 грн - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором (нарахована Банком за період з 07.11.2016 по 01.05.2017). Зазначені суми Банк і просить стягнути з відповідача в судовому порядку.
Судом встановлено також, що відповідно до інформації, яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань підприємницька діяльність Фізичної особи-підприємця Левченко Ігоря Михайловича припинена 28.07.2020 за власним рішенням підприємця, про що в реєстрі вчинено запис за №23190060002008990.
Згідно з частиною 1 статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Як передбачено статтею 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.
Згідно з статтею 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За умовами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У статті 633 Цивільного кодексу України передбачено, що публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).
Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Згідно з частиною 1 статті 634 Цивільного кодексу України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно з правовою позицією, викладеною у постанові Великої палати Верховного суду від 05.06.2018 в справі №338/180/17 фізична особа, яка мала статус суб'єкта підприємницької діяльності, але на дату подання позову втратила його, до 15 грудня 2017 року не могла бути стороною у господарському процесі, якщо для цього не було визначених ГПК України підстав. З часу державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи спори за її участю, зокрема пов'язані з підприємницькою діяльністю, що здійснювалася нею раніше, слід було розглядати за правилами цивільного судочинства, за винятком випадків, коли провадження у відповідних справах було відкрите у господарському суді до настання таких обставин. У разі припинення провадження у господарській справі на підставі пункту 6 частини першої статті 80 ГПК України у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року, спори за участю фізичної особи, яка припинила підприємницьку діяльність, мали розглядатися за правилами цивільного судочинства (п. 73 постанови).
Відповідно до ст.ст. 51, 52, ст.ст. 598-609 ЦК України, однією із особливостей підстав припинення зобов'язань для фізичної особи підприємця є те, що у випадку припинення суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи її зобов'язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати. Фізична особа - підприємець відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.
З врахуванням викладеного, беручи до уваги, що спірні правовідносини виникли з приводу виконання укладеного між позивачем та відповідачем як суб'єктом підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем договору, пов'язаного зі здійснення останнім господарської (підприємницької) діяльності, незважаючи на припинення 28.07.2000 підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем Левченко Ігорем Михайловичем, вказана справа підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.
Так, кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту (стаття 345 Господарського кодексу України).
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (частина 2 статті 1054 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до статті 1046 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Частиною 1 статті 1048 Цивільного кодексу України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно із частиною 1 статті 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до частини 1 статті 1067 Цивільного кодексу України, договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами.
З огляду на вищевикладене, Умови та правила надання банківських послуг, до яких приєднався відповідач, підписавши Заяву про відкриття поточного рахунку від 18 квітня 2017 року та Заяву-анкету про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг, містять істотні умови змішаного договору - кредитного договору та договору банківського рахунку. При цьому підписання Заяви є дотриманням письмової форми змішаного договору.
Дослідивши матеріли справи, судом встановлено, що відповідачем отримано від позивача кредитні кошти в межах кредитного ліміту в розмірі 15 000,00 грн.
Доказів сплати відповідачем наявної заборгованості перед позивачем до матеріалів справи сторонами по справі не долучено.
Внаслідок порушення відповідачем зобов'язань за вказаним договором в межах кредитних лімітів, станом на 15.06.2022 (дата оформлення позовної заяви), позивачем нараховано відповідачу заборгованість в сумі 41 915,88 грн, з якої: 15 000,00 грн - заборгованість за кредитом; 22 165,54 грн - заборгованість по процентах за користування кредитом; 2325,00 грн - заборгованість по комісії за користування кредитом та 2428,34 грн - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором (нарахована Банком за період з 07.11.2016 по 01.05.2017).
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Договір, відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України, частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).
Частиною першою статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до статті 527 Цивільного кодексу України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, довідки про розміри встановлених кредитних лімітів №30419МКМ0S068 від 15 червня 2022 року, розрахунку заборгованості, банківської виписки по рахунку відповідача № НОМЕР_1 за період з 01.01.2000 по 31.05.2022, на вказаний підприємцем Левченко І.М. у заяві від 18.04.2013 поточний рахунок № НОМЕР_1 Банком при відкритті рахунку встановлено кредитний ліміт в сумі 18 000,00 грн, який протягом 2013-2016 років неодноразово змінювався, востаннє - 21.05.2016 до суми 15 000,00 грн.
Означена банківська виписка з рахунку ФОП Левченко І.М. № НОМЕР_1 за період з 01.01.2000 по 31.05.2022 підтверджує факт користування останнім кредитними коштами в межах встановленого ліміту та утворення станом на 07.11.2016 простроченої заборгованості по кредиту в сумі 15 000,00 грн.
Означена сума (15 000,00 грн) простроченої заборгованості відповідача за наданим кредитом відображена Банком і у долученому до позовної заяви розрахунку заборгованості за договором станом на 31.05.2022.
За приписами ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинним документом вважається документ, який містить відомості про господарську операцію.
Положенням про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою правління Національного банку України № 75 від 04.07.2018, далі Положення, передбачено, що Банк відображає операції в облікових регістрах у тому звітному періоді, у якому вони здійснені. Банк за операціями, здійсненими протягом операційного дня обов'язково формує оборотно-сальдовий баланс/оборотно-сальдову відомість, регістри аналітичного обліку та інші регістри за операціями, що здійснюються з використанням відповідного програмного забезпечення. Операції банку мають бути зареєстровані та відображені в регістрах бухгалтерського обліку в день їх здійснення або наступного робочого дня, якщо операція здійснена після закінчення операційного дня (часу) банку або у вихідні чи святкові дні (п. 14, 15 Положення).
Відповідно до п. 42 Положення підставою для бухгалтерського обліку операцій банку є первинні документи.
Пунктами 56, 57 Положення визначено, що Банк має забезпечити безперервність процесу збору, оброблення та зберігання первинних документів, навіть під час передавання їх з однієї підсистеми до іншої в межах системи автоматизації банку. Відповідна інформація має бути цілісною, достовірною і несуперечливою.
Інформація, що міститься в прийнятих для обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Регістри синтетичного та аналітичного обліку ведуться на паперових носіях або в електронній формі. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа (паперового або електронного).
Клієнтські рахунки та рахунки з обліку внутрішньобанківських операцій є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня. Виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту (п. 60, 62 Положення).
З огляду на наведене вище, долучена позивачем до матеріалів справи виписка по рахунку відповідача є первинним документом, а відповідно приймається судом як належний і допустимий доказ.
Зі змісту заяви відповідача про приєднання від 11.09.2013 вбачається, що сторонами не досягнуто домовленості щодо терміну повернення кредиту, а відтак позивач має право вимагати виконання кредитного зобов'язання у будь-який час.
При цьому, за встановленими обставинами позивачем 14.01.2022 направлялася відповідачу претензія вих. №30419МКМ0S068 від 12.01.2022 про необхідність сплатити наявну заборгованість, яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення.
З урахуванням викладеного, оскільки вимоги претензії відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України виконані не були, суд констатує, що відповідач є таким, що прострочив виконання свого зобов'язання.
Відповідач відзиву на позов не подав та не заперечив належними та допустимими доказами встановлених вище обставин, як і не надав суду доказів добровільного повернення отриманих кредитних коштів.
Таким чином, зважаючи на доведений матеріалами справи факт користування наданими Банком в межах кредитного ліміту грошовими коштами, наявності станом на 31.05.2022 заборгованості в сумі 15 000,00 грн, суд прийшов до висновку, що обґрунтованими, правомірними та такими, що підлягають до задоволення є вимоги Банку в частині стягнення з Левченка І.М. 15 000,00 грн простроченої заборгованості по поверненню отриманих в межах кредитних лімітів грошових коштів Банку, які використані відповідачем та не були повернуті підприємцем у встановленому порядку.
Водночас, надаючи оцінку списанню 17.11.2020 Банком означеної заборгованості як безнадійної, що вбачається з банківської виписки по рахунку № НОМЕР_3 за період з 01.01.2020 по 31.05.2022, суд зазначає, що рішення банку з питань бухгалтерського обліку, зокрема щодо знецінення або списання знеціненого активу в бухгалтерському обліку банку не має на меті встановлення, зміни чи припинення взаємних прав та обов'язків між банком та боржником, зокрема шляхом прощення боргу. Закон не зобов'язує повідомляти боржника про облікові процедури (у тому числі списання) стосовно заборгованості у бухгалтерському обліку банку.
Відображення у бухгалтерському обліку банку та відповідні облікові процедури банку (у тому числі списання) щодо заборгованості позичальника перед банком не є правочином у значенні статті 202 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ) або діями, що спрямовані на зміну відповідного кредитного договору та припинення (частини) зобов'язань позичальника за таким договором шляхом прощення боргу або іншим чином. Відповідне списання банком фінансового активу з балансу не перешкоджає банку продовжувати стягнення заборгованості або відступлення права вимоги до боржника.
При цьому, правові підстави припинення зобов'язання визначені в Главі 50 ЦК України, до яких, зокрема відноситься припинення зобов'язання прощенням боргу (ст. 605 ЦК України).
В той же час, прощення боргу є правочином у значенні статті 202 ЦК України, оскільки є дією особи, спрямованою на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частина перша статті 1055 ЦКУ передбачає обов'язкову письмову форму кредитного договору.
Згідно з частиною першою статті 654 ЦКУ зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Отже, правочин (угода) щодо припинення зобов'язань (або її частини) боржника за кредитним договором із банком шляхом прощення боргу, має бути вчинений у письмовій формі, якщо кредитним договором прямо не передбачена можливість і форма такого одностороннього правочину.
З урахуванням наведеного вище, списання банком у бухгалтерському обліку кредиту, виданого банком боржнику, як фінансового активу банку, не є прощенням боргу в розумінні цивільного законодавства та не припиняє зобов'язання між сторонами.
Щодо процентів за користування кредитом, комісії та пені.
Відповідно до частин 1, 2 статті 1056-1 Цивільного кодексу України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.
Частиною 2 статті 217 Господарського кодексу України передбачено такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції, оперативно-господарські санкції.
Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.
Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з частини 1 статті 550 Цивільного кодексу України, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу Кодексу, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Пунктом 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Стаття 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно зі статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як вбачається із заяви про відкриття поточного рахунку від 18.04.2017 року та Заяви-анкети про приєднання до умов і правил надання банківських послуг від 11.09.2013, процентна ставка, розмір комісії за використання ліміту не зазначені, відсутні умови про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафу) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.
При цьому, долучений до позовної заяви позивачем Витяг з «Умов та правила надання банківських послуг» не може бути належним доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (Банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в Умови та Правила.
Крім того, зазначений Витяг з «Умов та Правил надання банківських послуг» не містить підпису відповідача, а тому не може вважатися саме частиною договору банківського обслуговування, укладеного між сторонами 22 березня 2017 року.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачеві умови та правила надання послуги "Кредитний ліміт на поточний рахунок" корпоративного клієнта, наданий банком витяг з Умов не може розцінюватися як стандартна (типова) форма.
Надані позивачем Умови та правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору (правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03.07.2019 у справі № 342/180/17 та підтримана Верховним Судом у постановах від 30.09.2019 у справі №916/2755/18, від 01.11.2019 у справі №910/13940/18 та від 20.02.2022 у справі №910/3299/20 (923/315/20).
Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до ч. 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Європейський суд з прав людини зауважив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає, щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (рішення від 28.10.1999 у справі Брумареску проти Румунії, заява № 28342/95, § 61). Якщо конфліктна практика розвивається в межах одного з найвищих судових органів країни, цей суд сам стає джерелом правової невизначеності, тим самим підриває принцип правової визначеності та послаблює довіру громадськості до судової системи (рішення від 29.11.2016 у справі Парафія греко-католицької церкви в м. Люпені та інші проти Румунії, заява № 76943/11, § 123).
З урахуванням наведеного, позивачем не надано підтвердження про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг (вказаний Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг взагалі не містить посилання станом на яку дату є актуальним). При цьому у Заяві-анкеті відповідача відсутні домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, комісії, умов про застосування до відповідача відповідальності у вигляді неустойки (пені) за порушення зобов'язання, та, відповідно, не визначено її розміру.
Також, в заяві від 11.09.2013 вказується, що відповідач підписавши цю анкету ознайомилась з Умовами та Правилами надання банківських послуг, які розміщені на сайті банку www.pb.ua.
У той же час, позивач в позовній заяві зазначає, що відповідач приєдналась до Умов та Правил надання банківських послуг, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua.
Позивач вимоги про стягнення процентів за користування кредитом у вигляді ліміту та інших сум за прострочення виконання грошового зобов'язання з підстав та у розмірах, установлених актами законодавства, зокрема статтями 625, 1048 Цивільного кодексу України не заявляв, а позовні вимоги аргументовані умовами договору банківського обслуговування з посиланням на Витяг з «Умов та правила надання банківських послуг».
Однак, наданий позивачем Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг не може вважатися стандартною (типовою) формою, встановленою до укладеного із відповідачем договору банківського обслуговування, оскільки достовірно не підтверджує вказаних обставин, в той час як доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Отже, враховуючи викладене вище, наданий позивачем Витяг з «Умов та правила надання банківських послуг» не можна розцінювати як частину договору, укладеного між сторонами 11.09.2013 року шляхом підписання заяви-анкети.
Таким чином, суд висновує, що на час прийняття рішення в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про погодження сторонами розміру відповідальності у вигляді пені, сплати процентів чи комісії, а відтак, вирішуючи спір в даній справі, слід виходити з того, що умовами кредитного договору є лише умови, прийняті позичальником та зафіксовані у підписаній сторонами заяві-анкеті.
Аналогічні висновки щодо необхідності доведення позивачем належними та допустимими доказами тієї обставини, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка установлена у вигляді сплати процентів за користування кредитом, комісії за використання ліміту, а також відповідальності у вигляді неустойки за порушення термінів виконання договірних зобов'язань викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17-ц.
Також, схожих висновків притримується Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 17 липня 2020 року у справі №910/8189/19, Велика Палата Верховного Суду в постановах від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17 та від 07 жовтня 2020 року у справі № 524/31/19.
Враховуючи наведене, в матеріалах справи відсутні докази виникнення у відповідача зобов'язання щодо сплати позивачу заявлених до стягнення 22 165,54 грн заборгованості по процентах за користування кредитом, 2325,00 грн комісії та 2428,34 грн пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором, яка нарахована Банком за період з 07.11.2016 по 01.05.2017, а відтак, в задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.
Таким чином, заявлений Акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" позов підлягає задоволенню судом частково з урахуванням мотивів щодо відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості по процентам, комісії за користування кредитом, пені.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Положеннями статей 13-14 ГПК України унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
В той же час, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до статті 73 ГПК Украни доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Сторонами у справі не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності інших обставин ніж ті, що досліджені судом, а відтак, зважаючи на зазначене вище, позовні вимоги як обґрунтовано заявлені, підтверджені належними та допустимими доказами підлягають до часткового задоволення.
Розподіл судових витрат.
Судові витрати позивача по сплаті судового збору на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони у справі пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 5 ст. 240 ГПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Враховуючи наведене та керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76, 77, 78, 79,126, 129, 221, 236, 238, 240, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570, поштова адреса: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50) 15 000,00 грн (п'ятнадцять тисяч гривень 00 копійок) заборгованості по кредиту та 887,79 грн (вісімсот вісімдесят сім гривень 79 копійок) в повернення сплаченого судового збору.
3. В решті позову - відмовити.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду згідно ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без участі (неявки) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного Господарського суду.
Повне судове рішення складено та підписано 26 травня 2023 року.
Суддя Лучко Р.М.