Номер провадження 2/754/2812/23
Справа №754/4382/23
Іменем України
(повне рішення суду виготовлено 25.05.2023)
25 травня 2023 року м. Київ, Деснянський районний суд міста Києва, суддя: О. Грегуль, секретар судового засідання: І. Вакуленко, справ № 754/4382/23
Товариство з обмеженою відповідальністю «Перший український експортний центр» - позивач
ОСОБА_1 - відповідач
Вимоги позивача: стягнення оплати житлово-комунальних послуг
Закарлюка Н.С. - адвокат позивача
Бєдний І.М. - представник позивача
Власенко Ю.Д. - адвокат відповідача
Позивачем до суду подано позов і в якому посилаючись на не проведення відповідачем оплати житлово-комунальних послуг, які надавались до кв. АДРЕСА_1 , позивач просить стягнути з відповідача: 23562,32 грн. - оплати житлово-комунальних послуг (період нарахування з 01.03.2020 по 28.02.2023), 1828 грн. - втрати від інфляції (період нарахування з 01.05.2020 по 31.01.2023), 680,23 грн. - три проценти річних від простроченої суми (період нарахування з 01.05.2020 по 31.01.2023), 5000 грн. - правничої допомоги, 2684 грн. - судового збору.
Ухвалою суду від 06.04.2023 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Про час і місце розгляду справи всі учасники справи повідомлялись належним чином через повідомлені суду засоби зв'язку відповідно: поштою, електронною поштою, SMS, а також інформація про рух справи розміщується на офіційному сайті суду і є загальнодоступною.
У судовому засіданні адвокат відповідача позовні вимоги визнав частково та не заперечував проти розгляду справи по суті за відсутності позивача, а також просив застосувати строк позовної давності до позовних вимог за період з 01.03.2020 до 30.03.2020 посилаючись на те, що позов позивачем підписано 31.03.2020.
Також стороною відповідача подано відзив з проханням: 1) застосувати термін позовної давності щодо вимог позивача про стягнення заборгованості в розмірі 12980,58 грн., що виникла станом на 01.03.2020; 2) стягнути з відповідача: 2453,24 грн. - основного боргу і в задоволенні інших вимог в тому числі стягнення втрати від інфляції і трьох процентів річних відмовити; 3) у зв'язку з недотриманням позивачем ч. 4 ст. 137 ЦПК України зменшити розмір витрат на правничу допомогу до 0 грн.; 4) судовий збір покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивач у судове засідання не з'явився і доказів про поважність причин своєї неявки суду не надав.
Представником позивача до суду подано письмове клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.
У листі Верховного Суду України від 25.01.2006 № 1-5/45, визначено критерії оцінювання розумності строку розгляду справи, якими серед іншого є складність справи та поведінка заявника.
Рішеннями ЄСПЛ визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Статтею 6 Конвенції передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
У пункті 26 рішення ЄСПЛ від 15.05.2008 у справі «Надточій проти України» (заява N 7460/03) зазначено, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Згідно ст. 12-2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 № 389-VIII, 1. В умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. 2. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.
Заяв/клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.
З урахуванням ст. ст. 128-131, 223 ЦПК України та з метою уникнення затягування розгляду справи суд вважає, що в матеріалах справи є достатньо даних і доказів для її розгляду по суті за відсутності позивача.
Вислухавши адвоката відповідача, дослідивши матеріали справи, суд у судовому засіданні встановив наступне.
Згідно свідоцтва про право власності від 28.08.2009 відповідач є власником трикімнатної кв. АДРЕСА_1 .
Згідно ст. 5 і ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 № 2189-VIII, 1. До житлово-комунальних послуг належать: 1) житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком. Послуга з управління багатоквартирним будинком включає: забезпечення утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, якщо прибудинкова територія, за даними Державного земельного кадастру, знаходиться у власності або користуванні співвласників багатоквартирного будинку відповідно до вимог законодавства, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; інші додаткові послуги, які можуть бути замовлені співвласниками багатоквартирного будинку; 2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами. 1. Споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. 2. За бажанням споживача оплата житлово-комунальних послуг може здійснюватися шляхом внесення авансових платежів згідно з умовами договору про надання відповідних житлово-комунальних послуг. 3. Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями з оплати житлово-комунальних послуг. 4. Структура плати виконавцю комунальної послуги визначається згідно з договором про надання відповідної комунальної послуги, укладеним за вимогами цього Закону. Споживач щомісяця (або з іншою періодичністю, визначеною договором) вносить однією сумою плату виконавцю комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу та електричної енергії), у тому числі якщо вона складається з окремих складових, передбачених відповідним договором, укладеним відповідно до цього Закону. При цьому виконавці комунальних послуг забезпечують деталізацію інформації щодо складових плати у рахунках споживачів.
Згідно ст. 257 ЦК України, 1. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно ч. 3 - ч. 5 ст. 267 ЦК України, 3. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. 4. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. 5. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Згідно ст. 625 ЦК України, 1. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. 2. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно ч. 1, ч. 4 - ч. 7 ст. 81 ЦПК України, 1. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. 4. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. 5. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. 6. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. 7. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
ЄСПЛ вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).
Вимоги про поновлення строку позовної давності стороною позивача не заявлялись.
Позовні вимоги позивачем обґрунтовуються доданим до позову розрахунком заборгованості житлово-комунальних послуг від 16.03.2023 та в якому здійснено розрахунок житлово-комунальних послуг за період з 01.03.2020 по 28.02.2023 та вказано загальну суму заборгованості: 23562,32 грн..
При цьому з вказаного розрахунку позивача вбачається, що до 01.03.2020 відповідачеві нараховано борг у сумі: 12980,58 грн. і цей борг позивачем включено в нарахування заборгованості за період з 01.03.2020 по 28.02.2023.
Позов підписаний позивачем і зданий на пошту 31.03.2023.
Тому, вимоги сторони відповідача про застосування строку позовної давності до позовних вимог про стягнення: 12980,58 грн. - оплати житлово-комунальних послуг, нарахованої до 01.03.2020 є обґрунтованими.
23562,32 грн. - 12980,58 грн. = 10581,74 грн..
Постановою Кабінеиу Міністрів України від 11.03.2020 № 211 на усій території України з 12.03.2020 установлено карантин.
Згідно п. 12 прикінцевих та перехідних положень ЦК України, 12. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Тому, вимоги сторони відповідача про застосування строку позовної давності до позовних вимог про стягнення нарахуваної оплати житлово-комунальних послуг за період з 01.03.2020 по 30.03.2020, є обґрунтованими лише за період з 01.03.2020 по 11.03.2020.
Згідно наданого позивачем вищевказаного розрахунку заборгованості за період з 01.03.2020 по 31.03.2020 позивачем нараховано: 13949,65 грн. - 12980,58 грн. = 969,07 грн. - оплати житлово-комунальних послуг.
З урахуванням 12 прикінцевих та перехідних положень ЦК України, позовні вимоги про стягнення оплати житлово-комунальних послуг за період з 12.03.2020 по 30.03.2020 є обґрунтованими і що в грошовому виразі з урахуванням математичних округлень становить: 441,32 грн..
З урахуванням викладеного, позовні вимоги про стягнення: 10581,74 грн. + 441,32 грн. = 11023,06 грн. суд вважає обґрунтованими, а позовні вимоги про стягнення оплати житлово-комунальних послуг у сумі:: 23562,32 грн. - 11023,06 грн. = 12539,26 грн. безпідставними.
Що ж стосується позовних вимог про стягнення втрати від інфляції саме в сумі: 1828 грн. та трьох процентів річних саме в сумі: 680,23 грн., то в цій частині позов також задоволенню не підлягає за недоведеністю обґрунтованості нарахування даних платежів від суми: 23562,32 грн..
Сама по собі незгода сторони відповідача з легітимністю рішення про передачу позивачеві на обслуговування буд. АДРЕСА_1 не свідчить про незаконність перебування будинку на обслуговуванні у позивача та про відсутність у відповідача обов'язку по оплаті житлоіо-комунальних послуг.
Конкретних правових доказів про незаконність перебування буд. АДРЕСА_1 на обслуговуванні у позивача суду не надано.
Сама по собі незгода сторони відповідача з цінами/тарифами за якими нараховано оплату житлово-комунальних послуг не свідчить про направильність та незаконність використаних позивачем цін/тарифів при визначенні розміру оплати житлово-комунальних послуг.
Конкретних правових доказів, які б свідчили про направильність та незаконність використаних позивачем цін/тарифів при визначенні розміру оплати житлово-комунальних послуг суду не надано.
Доводи сторони відповідача про не укладення відповідачем з позивачем договору про надання житлово-комунальних послуг, не звільняє позивача з урахуванням ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 № 2189-VIII від самої оплати житлово-комунальних послуг.
Будь-яких інших конкретних правових доказів про дотримання вищевказаних норм права, а також повне або часткове спростування позовних вимог або неотримання відповідачем житлово-комунальних послуг, стороною відповідача суду не надано.
За таких обставин, позовні вимоги задовольняються частково.
Згідно ч. 1 і ч. 2 ст. 141 ЦПК України, 1. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. 2. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Надання позивачу правничої допомоги підтверджується: укладеним між позивачем і адвокатом договором № 15/9 про надання правової допомоги від 15.09.2022, актом приймання-передачі наданих послуг від 31.03.2023 на суму: 5000 грн. та з описом наданих послуг, свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю від 21.06.2021, ордером серія АР № 1113482 від 31.03.2023.
Конкретних правових доказів, які б давали правові підстави для звільнення відповідача від відшкодування позивачеві витрат на правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог та доказів про недотримання стороною позивача ч. 4 ст. 137 ЦПК України суду не надано.
Керуючись ст. ст. 263-265 ЦПК України,
Задовольнити позов частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Перший український експортний центр» (місцезнаходження: м. Київ, вул. Саперне поле, 14/55, офіс № 1004, ЄДРПОУ: 36844047): 11023,06 грн. - оплати житлово-комунальних послуг (період нарахування з 12.03.2020 по 28.02.2023), 2473 грн. - правничої допомоги, 1242 грн. - судового збору.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.