Справа № 759/1585/22
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/3979/2023
Головуючий у суді першої інстанції: Кириленко Т.В.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Семенюк Т.А.
24 травня 2023 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді: Семенюк Т.А.
Суддів: Кирилюк Г.М., Рейнарт І.М.,
розглянувши в порядку ч. 1 ст. 369 ЦПК України, справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 15 серпня 2022 року в справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за житлово-комунальні послуги,-
У липні 2022 року ПрАТ «АК «Київводоканал» звернулось до суду першої інстанції із даним позовом, посилаючись в обґрунтування на те, що 26.04.2014 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії», яким внесено зміни до Закону України «Про житлово-комунальні послуги», зокрема й в частині визначення виконавця послуг з централізованого постачання холодної води та послуг з водовідведення. 05.08.2014 р. в газеті «Хрещатик» № 110 (4510) було опубліковано повідомлення про публічний договір (оферту) про надання ПАТ «АК «Київводоканал», в подальшому перейменованим у ПрАТ «АК «Київводоканал», як виконавцем житлово-комунальних послуг напідставі ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньо будинкових систем) та опубліковано договір про надання послуг з централізованого водопостачання холодної води та водовідведення з використанням внутрішньо будинкових систем). Повідомленням визначено, що фізична особа, що користується послугами з централізованого постачання холодної води та водовідведення холодної та гарячої води, вважається такою, що ознайомлена, погоджується та приєднується до умов договору. У разі відмови споживачів від отримання послуг, дана відмова має бути оформлена письмово та направлена до ПрАТ «АК «Київводоканал» для оформлення припинення надання цих послуг. Таким чином, відповідачка отримує послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньо будинкових мереж) за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі Договору, оскільки після розміщення Повідомлення та Договору у вищевказаній газеті, на адресу ПрАТ «АК «Київводоканал», жодних заяв або повідомлень про відмову від надання зазначених послуг та Договору від відповідача не надходило.
Відповідачка внаслідок порушення умов Договору та вимог, що передбачені нормативними актами, зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати спожитих в період з 01 серпня 2014 по 30 листопада 2021 року, послуг з водопостачання та водовідведення не виконала належним чином, внаслідок чого у неї утворилась заборгованість з оплати за послуги з водопостачання та воловідведення у розмірі 26 453,61 грн.; заборгованість зі сплати внеску за обслуговування вузлів комерційного обліку у розмірі 104,58 грн.; заборгованість з внесення плати за абонентське обслуговування у сумі 117,32 грн., а всього - 26 675,51 грн.
Також, у зв'язку з простроченням оплати споживчих житлово - комунальних послуг, відповідачка зобов'язана сплатити на користь ПрАТ «АК «Київводоканал» 3% річних у розмірі 1991,14 грн., та інфляційних витрат у розмірі 6033,08 грн., у зв'язку з чим позивач вимушений звертатись до суду з вказаним позовом.
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 15 серпня 2022 року позов ПрАТ «Акціонерна компанія «Київводоканал» задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «Акціонерна компанія «Київводоканал» заборгованість за житлово-комунальні послуги з водопостачання та водовідведення у розмірі 13 337 грн. 75 коп., інфляційні втрати у розмірі 2651 грн. 64 коп., 3 % річних у розмірі 1786 грн. 83 коп. та судові витрати по справі у розмірі 1258 грн., а всього підлягає стягненню - 19 034 грн. 22 коп.
В задоволенні інших вимог позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, ПрАТ «Акціонерна компанія «Київводоканал» подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення в частині незадоволених позовних вимог скасувати та ухвалити в цій частині нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, вважаючи, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом порушено норми процесуального та матеріального права, не враховано обставини, які мають суттєве значення для справи.
В обґрунтування вимог посилався на те, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що плата за користування житлом обчислюється виходячи із загальної площі квартири та проживаючих у ній осіб, а не лише відносно частки власності у квартирі.
Зазначено, що кожен співвласник зобов'язаний брати участь у витратах щодо утримання майна, що є у спільній частковій власності, незалежно від того, хто із співвласників укладає правочин або здійснює фактичні дії, спрямовані на утримання спільного майна. Співвласник, який виконав солідарний обов'язок щодо сплати необхідних витрат на утримання майна, має право вимагати від іншого співвласника їх відшкодування.
Посилався також і на те, що заявлені Позивачем вимоги про стягнення інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих на заборгованість, не є неустойкою (штрафними санкціями, як зазначає суд першої інстанції), а є особливою формою відповідальності відповідача за прострочення сплати боргу, тому підлягають стягненню за період з 17.03.2020 по 30.09.2021, а тому суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, неправомірно виключив застосування правових норм, установлених у частині другій статті 625 ЦК, зокрема, зобов'язання сплатити у період дії карантину інфляційні втрати, нараховані на суму боргу, а також три відсотки річних від простроченої суми.
Відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив, що за положеннями ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Справу розглянуто в порядкуст. 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи.
Згідно ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідачу на праві власності, в рівних частинах належить спірна квартира, тому з відповідача підлягає стягненню заборгованість з урахуванням частки кожного окремо, тобто 1/2 частки від суми боргу, нарахованого позивачем.
Щодо позовних вимог в частині стягнення розміру 3% річних та інфляційної складової, суд першої інстанції вважав за необхідне змінити шляхом перерахування розмірів цих сум з виключенням з періоду обрахунку з 17 березня 2020 по 30 вересня 2021 року, протягом якого штрафні санкції не нараховуються в силу імперативної вказівки закону.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що 26.04.2014 р. набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії» № 1198 від 10.04.2014 року, яким внесено зміни до Закону України «Про житлово-комунальні послуги», який доповнено новими частинами.
Так ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» доповнено п. 5, яким визначено, що виконавцем послуг з централізованого постачання холодної води та послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) для об'єктів усіх форм власності є суб'єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водопостачання та водовідведення.
Частиною 7 ст. 26 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що договір на надання послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньо будинкових систем), що укладається виконавцем із споживачем - фізичною особою, яка не є суб'єктом господарювання, є договором приєднання.
05.08.2014 р. в газеті «Хрещатик» № 110 (4510) було опубліковано повідомлення щодо публічного договору (оферти) про надання Публічним акціонерним товариствам «Акціонерна компанія «Київводоканал», що перейменоване на приватне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал», як виконавцем житлово-комунальних послуг на підставі ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) та опубліковано договір про надання послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових мереж) (а.с. 11).
Повідомленням визначено, що фізична особа (власник/квартиронаймач житлового приміщення у багатоквартирному будинку), що користується послугами з централізованого постачання холодної води та водовідведення холодної та гарячої води, вважається такою, що ознайомлена, погоджується та приєднується до умов Договору.
Вказано, що у разі відмови споживачів від отримання послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення холодної та гарячої води, така відмова має бути оформлена письмово та направлена до ПрАТ «АК «Київводоканал», для оформлення припинення надання цих послуг.
Таким чином, ОСОБА_1 , отримує послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньо будинкових мереж) за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі Договору, оскільки після розміщення повідомлення до Договору у вищевказаній газеті, на адресу ПрАТ «АК «Київводоканал», жодних заяв або повідомлень про відмову від надання зазначених послуг та Договору від відповідачки не надходило.
У відповідності до п. 1.1 Договору, ПрАТ «АК «Київводоканал» зобов'язується надавати Боржнику відповідної якості послуги з централізованого постачання холодної води та послуг з водовідведення холодної та гарячої води (з використанням внутрішньобудинкових систем), а Боржник зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, що передбачені договором.
Відповідно до п. 3.1 Договору, розрахунковим періодом є календарний місяць. За цим договором застосовується щомісячна система оплати послуг. Платежі вносяться споживачем не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.
Як встановлено судом, квартира АДРЕСА_1 належить на праві власності, в рівних частинах, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого 06.06.2000 року.
Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.
У частині першій статті 322 ЦК України визначено, що власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч.3 ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року №1875-IV, ч.2 ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року №2189-VIII споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Згідно з п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів.
Індивідуальний споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами (п.5 ч.2 ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).
Згідно з п.10 ч.1, ч.2 ст.7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» співвласники зобов'язані своєчасно сплачувати за спожиті житлово-комунальні послуги.
Кожний співвласник несе зобов'язання щодо належного утримання, експлуатації, реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонту технічного перепланування спільного майна багатоквартирного будинку пропорційно його частки співвласника.
Відповідно до ч.ч.1, 2 статті 64 ЖК України члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору.
До членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.
Статтею 360 ЦК України передбачено, що співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.
Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Боржник, який виконав солідарний обов'язок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього (частини четверта статті 544 ЦК України).
Тлумачення наведених норм права дає підстави зробити висновок, що кожен співвласник зобов'язаний брати участь у витратах щодо утримання майна, що є у спільній частковій власності, незалежно від того, хто здійснює фактичні дії, спрямовані на утримання спільного майна.
Співвласник, який виконав солідарний обов'язок щодо сплати необхідних витрат на утримання майна, має право вимагати від іншого співвласника їх відшкодування (право зворотної вимоги - регрес).
Якщо хтось із співвласників відмовляється брати участь у витратах, інші співвласники можуть здійснити їх самостійно і вимагати від цього співвласника відшкодування понесених витрат у судовому порядку або ж безпосередньо звернутись до суду з позовом про примусове стягнення з співвласника, який відмовився нести тягар утримання спільного майна, коштів для цієї мети.
Аналогічний правовий висновок висловлено Верховним Судом у постановах від 13 березня 2019 року у справі №521/3743/17-ц, від 19 серпня 2020 року у справі №703/2200/15-ц, від 15 квітня 2021 року у справі №638/5001/17.
У постанові Верховного суду від 18 травня 2020 року у справі №176/456/17 та у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі №6-2951 цс 15 зазначено правовий висновок про те, що споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є співвласниками квартири АДРЕСА_1 розмір часток власності яких становить по 1/2, відповідно, що підтверджується копією інформації з свідоцтва про право власності на житло від 06.06.2000 року.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач посилався на те, що свої зобов'язання відповідач, як споживач послуг, належним чином не виконала, що призвело до виникнення заборгованості у розмірі 26 675,51грн.
Виходячи з доказів, які наявні в матеріалах справи, судом першої інстанції вірно враховано, що співвласники квартири у багатоквартирному будинку повинні усвідомлювати, що набуття права власності на квартиру покладає на них обов'язок утримувати своє майно та оплачувати відповідну отриману послугу.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що оскільки відповідачуна праві спільної часткової власності належить 1/2частини вказаної квартири, тому з ОСОБА_1 підлягає стягненню заборгованість з урахуванням частки у сумі 13 337,75 грн., тобто 1/2частки від суми боргу, нарахованого позивачем.
При цьому, позивач не позбавлений можливості звернутися до суду з позовом до іншогоспіввласника квартири за адресою квартири АДРЕСА_1 про стягнення з неї заборгованості за надані послуги.
Доводи апеляційної скарги про те, що співвласник, який виконав солідарний обов'язок щодо сплати необхідних витрат на утримання майна, має право вимагати від іншого співвласника їх відшкодування, колегія суддів вважає неспроможними, оскільки стягнення заборгованості за послуги з особи, яка не залучена до участі в справі в якості співвідповідача, які по закону несе солідарну відповідальність за сплату житлово-комунальних послуг, позбавляє останню права подати до суду заяви, заперечення, в тому числі і заяви щодо застосування строку позовної давності.
Щодо доводів позивача про відсутність підстав для не нарахування інфляційних втрат та 3% річних у період дії Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 17 березня 2020 року то суд виходить з такого.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 року зі змінами «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу СОVID-19», з 12.03.2020 року на всій території України запроваджено карантин. Постановою Кабінету Міністрів України №1236 від 09.12.2020 року зі змінами, з 19 грудня 2020 р. до 31 березня 2022 р. установлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), на території України карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».
Зважаючи на те, що на території України з 12 березня 2020 року було запроваджено карантин, на період дії якого Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19)» (№530-ІХ від 17 березня 2020 року) заборонено нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги, нарахування та стягнення судом 3% річних та інфляційних втрат за період з 01 лютого 2017 року по дату завершення нарахування зобов'язань згідно розрахунку заборгованості 30 листопада 2021 року на суму боргу за надані послуги є помилковим.
Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі № 756/7895/21 та 25 жовтня 2022 року у справі № 916/183/22.
З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов обгрунтовних висновків, що позовні вимоги в частині стягнення розміру 3% річних та інфляційної складовоїпідлягають зміні шляхом перерахування розмірів цих сум з виключенням з періоду обрахунку з 17 березня 2020 по 30 вересня 2021 року, протягом якого штрафні санкції не нараховуються в силу імперативної вказівки закону.
Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції доказів, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції щодо часткового задоволення позову є законним і обґрунтованим, відповідає обставинам справи та положенням матеріального закону.
На основі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення та залишення без змін рішення суду першої інстанції.
Інші доводи апеляційної скарги також висновків суду не спростовують і не впливають на їх правильність.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, висновки суду обґрунтовані, та не вбачає підстав для його скасування.
Керуючись ст.ст. ст.ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»- залишити без задоволення.
Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 15 серпня 2022 року - залишити без змін.
Постанова набирає чинності з моменту її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий
Судді