Головуючий у суді першої інстанції: Смик С.І.
Єдиний унікальний номер справи № 757/7220/23-п
Апеляційне провадження № 33/824/2507/2023
23 травня 2023 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Мережко М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Печерського районного суду м. Києва від 06 квітня 2023 року щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності на підставі ст.ст. 122-4, 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Постановою Печерського районного суду м. Києва від 06 квітня 2023 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.ст. 122-4, 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 3400 грн.
Не погоджуючись із постановою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. У апеляційній скарзі просить постанову скасувати та закрити провадження у зв'язку із відсутністю в його діях порушень, передбачених ст.ст. 122-4, 124 КУпАП.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд всебічно не дослідив матеріали справи, та не надав належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам. Вказує, що суд не врахував його пояснень. Посилається на порушення порядку розгляду справи судом першої інстанції.
В судове засідання до Київського апеляційного суду з'явився ОСОБА_1 , який підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити із викладених підстав. Пояснив суду, що під час руху автомобілем йому здалось, що він зачепив колесом інший автомобіль, після чого той зупинився на кілька секунд та продовжив рух. Зазначив, що ОСОБА_1 також зупинився, увімкнув сигнал аварійної зупинки, вийшов з автомобіля та оглянув його. Не помітивши жодних пошкоджень свого автомобіля, ОСОБА_1 продовжив рух. Стверджував, що не мав умислу покинути місце ДТП, оскільки вважав, що жодної пригоди узагалі не відбулось.
Заслухавши пояснення особи, що притягується до адміністративної відповідальності, перевіривши матеріали справи та вивчивши доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , вважаю апеляційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Як видно із протоколу про адміністративне правопорушення, 11.02.2023 о 20:08 год. ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Honda Civic» д.н. НОМЕР_1 , на Набережному шосе біля мосту Метро в м. Києві, під час перестроювання при зміні напрямку руху, не впевнився, що це буде безпечним, внаслідок чого здійснив зіткнення з транспортним засобом «Mercedes-Benz» д.н. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , після чого залишив місце пригоди, чим порушив вимоги п. 2.10 (а), 10.1, 10.3, 13.1 ПДР України.
Правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність складу вчиненого адміністративного правопорушення, що має підтверджуватися належними і допустимими доказами.
При цьому, Кодексом України про адміністративні правопорушення встановлюється чітка стадійність притягнення особи до відповідальності: виявлення правопорушення, фіксація правопорушення, формування доказової бази (матеріалів справи), розгляд справи про адміністративне правопорушення.
Тобто, після виявлення факту вчинення правопорушення працівник поліції зобов'язаний зібрати належні та допустимі докази такого правопорушення.
Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, а саме: протокол про адміністративне правопорушення, схему місця ДТП, письмові пояснення учасників ДТП, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 порушень правил дорожнього руху, що спричинили ДТП.
Суд також звертає увагу, що у судовому засіданні ОСОБА_1 не заперечував, що допустив неуважність, не дотримався безпечного інтервалу та спричинив зіткнення автомобілів. Такі пояснення ОСОБА_1 підтверджуються також відеозаписом з камер спостереження, на якому зафіксовано момент ДТП.
Тому апеляційний суд доходить висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП є доведеною і він має бути притягнутий до відповідальності у межах санкції цієї статті.
Разом з цим, щодо притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за правопорушення, передбачене статтею 122-4 КУпАП, суд доходить таких висновків.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з вимогами ст. 245 КУпАП, завданням провадження у справі про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Положеннями ст. 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
При розгляді справи про адміністративне правопорушення необхідно належно з'ясовувати питання: чи було вчинене таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції не дотримався зазначених вимог закону та дійшов необґрунтованих висновків про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбачених ст. 122-4 КУпАП.
Так, в суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 пояснив, що він не знав про те, що скоїв ДТП, оскільки, оглянувши свій автомобіль він не помітив жодних пошкоджень, в той час як інший учасник пригоди відразу продовжив рух, навіть не виходячи з автомобіля, а тому інкриміноване йому залишення місця дорожньо-транспортної пригоди є безпідставним та передчасним. Зауважує, на те, що факт здійснення наїзду на автомобіль, що рухався у попутному напрямку, не заперечує, однак залишення місця ДТП заперечує, оскільки він навіть не знав в той момент, що здійснив наїзд, вважав, що зачепив колесом якусь перешкоду.
Викладені вище обставини суд першої інстанції не з'ясував, чим допустив неповноту та однобічність розгляду справи.
Положеннями ст. 278 КУпАП визначено, що під час підготовки до розгляду справи про адміністративне правопорушення суддя повинен перевірити, чи правильно складено протокол про адміністративне правопорушення та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення чи витребувано необхідні додаткові матеріали.
У відповідності зі ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Достовірність даних, викладених в протоколі та правдивість показань перевірені в судовому засіданні апеляційного суду, а тому в даному випадку, суддя районного суду, не в повній мірі дотримався вимог ст.ст. 245, 251 КУпАП, з'ясував обставини даної справи і з урахуванням наявних та досліджених в судовому засіданні доказів, дійшов до необґрунтованого висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.122-4 КУпАП.
Зокрема, диспозицією ст. 122-4 КУпАП визначена відповідальність за залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні.
Як встановлено із матеріалів справи, 11 лютого 2023 року дійсно відбулось ДТП, винуватцем якого є ОСОБА_1 . Водії обох автомобілів покинули місце ДТП, до якого вони були причетні. Однак, також встановлено, що ОСОБА_1 не мав умислу залишити місце пригоди, вчинивши порушення, передбачене ст. 122-4 КУпАП, оскільки вважав, що ДТП не сталось і тому він може правомірно продовжувати рух.
Наведене дає підстави вважати, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП, а тому апеляційну скаргу слід задовольнити, скасувати оскаржувану постанову та закрити провадження у справі в цій частині на підставі п.1 ст.247 КУпАП.
Враховуючи, що ОСОБА_1 піддано адміністративному стягненню у відповідності до положень ст. 36 КУпАП в межах санкції ст. 122-4 КУпАП, апеляційний суд вважає за необхідне привести накладене стягнення у відповідність із ст. 124 КУпАП.
У відповідності до положень ст. 33 КУпАП, з урахуванням характеру вчиненого правопорушення, ступеню вини, наслідків правопорушення, апеляційний суд вважає необхідним і достатнім для виправлення особи, яка вчинила правопорушення, а також запобігання вчинення нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами, визначити адміністративне стягнення за ст. 124 КУпАП у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Постанову Печерського районного суду м. Києва від 06 квітня 2023 року в частині визнання ОСОБА_1 винним на підставі ст.ст. 122-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення - скасувати. Провадження в цій частині закрити.
Постанову Печерського районного суду м. Києва від 06 квітня 2023 року в частині визнання ОСОБА_1 винним на підставі ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення - залишити без змін.
Постанову Печерського районного суду м. Києва від 06 квітня 2023 року в частині визначення адміністративного стягнення змінити, стягнувши з ОСОБА_1 штраф у розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень.
В частині стягнення судового збору постанову Печерського районного суду м. Києва від 06 квітня 2023 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Київського
апеляційного суду М.В. Мережко