Справа № 359/9247/20
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/5994/2023
Головуючий у суді першої інстанції: Чирка С.С.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Семенюк Т.А.
22 травня 2023 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді - Семенюк Т.А.
Суддів - Рейнарт І.М., Кирилюк Г.М.,
розглянувши в порядку ст. 369 ЦПК України цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Киівської області від 01 грудня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення збитків та моральної шкоди, -
ОСОБА_3 звернувся з даним позовом до відповідача, посилаючись в обґрунтування своїх вимог на те, що 01.11.2019 року о 07:50 на розі вулиць Головатого і Карла Маркса, у м. Борисполі, сталася ДТП за участю транспортних засобів «TOYOTACOROLLA», д.н.з НОМЕР_1 , під керуванням власника ОСОБА_2 та «Smart Fortwo», д.н.з НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 .
Внаслідок вказаної ДТП, транспортні засоби зазнали механічних пошкоджень, у результаті чого позивачу було завдано матеріальних збитків.
Невідкладно після настання вказаної ДТП, безпосередньо на місці ДТП водії вказаних транспортних засобів склали спільне повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду 01.11.2019 року о 07:50 на розі вулиць Головатого і Карла Маркса, у м. Борисполі, в якому ОСОБА_1 повністю визнав свою вину.
Цивільно-правова відповідальність відповідача на момент настання ДТП була застрахована в ПрАТ «СК «ВУСО», відповідно до полісу №170366915.
Позивач надав ПрАТ «СК «ВУСО» заяву про страхове відшкодування.
ПрАТ «СК «ВУСО» за результатами розгляду вказаної заяви здійснило виплату страхового відшкодування у розмірі 25 464,70 грн.
Разом з тим, позивачем були фактично понесені витрати на здійснення відновлювального ремонту належного йому транспортного засобу - «TOYOTA COROLLA», д.н.з НОМЕР_1 . а також витрати на оренду іншого автомобіля на період ремонту пошкодженого транспортного засобу, щопідтверджуються Актом прийому-передачі транспортного засобу № 866 від 30.06.2020 року і квитанцією про оплату №0.0.1783019665.1 від 27.07.2020 року.
Вказані витрати значно перевищують розмір виплаченого страхового відшкодування.
Вартість відновлювального ремонту цього автомобіля склала 79 140,00 грн.
Розрахунок був проведений на підставі Акту виконаних робіт № 2342 від 23.07.2020 року і відповідної квитанції № 0.0.1778345835.1 від 23.07.2020 року про оплату виконаних робіт.
Зважаючи на те, що необхідність оренди транспортного засобу була спричинена винними неправомірними діями відповідача, який завдав шкоди позивачу, то саме відповідач має усунути негативний наслідок своїх дій, який, зокрема, але не виключно, полягає у додаткових вимушених витратах, які позивач поніс на відповідну оплату наданих послуг.
Враховуючи вищенаведене, просив стягнути з відповідача різницю між фактичним розміром відновлювального ремонту і страховою виплатою у розмірі: 53 675,30 грн. (79 140,00 грн. - 25 464,70 грн. ) та витрати на вимушену оренду транспортного засобу протягом строку проведення ремонтних робіт щодо його власного авто в розмірі 22 032 грн., а всього - 75 707,30 грн. (53 675,30 грн. + 22 032,00 грн. = 75 707,30 грн.).
Крім того, зазначає, що йому було заподіяно моральну шкоду в розмірі 8000 грн., які він також просить суд стягнути з відповідача на його користь.
Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 01 грудня 2022року позов ОСОБА_2 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заподіяні збитки в розмірі 20 436,57 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 1 000 грн.
В задоволенні вимог в іншій частині відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 215,32 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на правову допомогу в розмірі 1024 грн.
Не погоджуючись із рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення в частині задоволених вимог скасувати та ухвалити нове, яким в цій частині відмовити в задоволені позовних вимог в повному обсязі, вважаючи, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом порушено норми процесуального та матеріального права, не враховано обставини, які мають суттєве значення для справи.
Зазначав, що суд першої інстанції вирішуючи питання щодо стягнення матеріальної шкоди, завданої ДТП, не врахував позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 22.03.2017 року (справа № 910/3650/16), від 01.02.2018 року (справа № 910/22886/16, від 06.02.2018 (справа № 910/3867/16), чим порушив ч. 4 ст. 263 ЦПК України, крім того, позивачем не доведено спричинення йому моральної шкоди.
Згідно ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Частиною 13 статті 7 ЦПК України передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Як вбачається з матеріалів справи, 01.11.2019 року у м. Борисполі відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів «TOYOTA COROLLA», д.н.з НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 та «Smart Fortwo», д.н.з НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 . Водії вказаних транспортних засобів здійснили спільне повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду в якій ОСОБА_1 визнав свою вину в її заподіянні (а.с.10).
Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 на момент настання ДТП була застрахована в ПрАТ «СК «ВУСО», відповідно до полісу №170366915 (а.с.11).
17.02.2020 року ОСОБА_2 направив ПрАТ «СК «ВУСО» заяву про виплату страхового відшкодування в розмірі 25 464,70 грн. (а.с.61).
03.01.2020 року та 20.02.2020 року ПрАТ «СК «ВУСО» здійснило виплату страхового відшкодування у розмірі 25 464,70 грн. ОСОБА_2 , що пітверджується платіжними дорученнями №99 від 03.01.2020 та №5154 від 20.02.2020 (а.с.79,80).
На підставі акту виконаних робіт №2342 від 23.07.2020 року та квитанції 0.0.1778345835.1 ОСОБА_4 було сплачено ФОП ОСОБА_5 за виконані роботи, запасні частини та витратні матеріали 79 140 грн. (а.с.14,15).
За оренду автомобіля ОСОБА_4 сплатив ФОП ОСОБА_6 22 032 грн., що підтверджується актом прийому-передачі транспортного засобу №866 від 30.06.2020 року і квитанцією №0.0.1778345835.1 від 23.07.2020 року (а.с.16,17).
Згідно висновку експерта №СЕ-19/111-21/49249-АВ від 15.04.2022 року вартість відновлювального ремонту без урахування коефіцієнта фізичного зносу транспортного засобу «TOYOTA COROLLA», д.н.з НОМЕР_1 , який зазнав аварійних пошкоджень внаслідок ДТП, що сталось 01.11.2019 станом на 01.11.2019 з урахуванням ПДВ на вартість витратних матеріалів і запасних частин та без урахування ПДВ на вартість ремонтних робіт склала 45 901,27 грн.(а.с.129-137).
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з доведеності матеріальної шкоди в розмірі 20 436,57 грн. та моральної шкоди в розмірі 1000 грн.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, виходячи з наступного.
За змістом положень статті 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Підстави та порядок відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, та шкоди, завданої внаслідок взаємодії цих джерел, визначені нормами статей 1187, 1188 ЦК України.
За загальним правилом майнова шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (частина друга статті 1187 ЦК України).
Тобто, відповідальність за шкоду несе безпосередньо боржник - особа, яка завдала шкоди.
Така особа, відповідно до статті 1192 ЦК України, має відшкодувати завдані збитки у повному обсязі, розмір яких визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
За змістом статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.
Згідно зі статтею 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
При відшкодуванні страховиком шкоди, завданої особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, така особа сплачує потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Суд першої інстанції, встановивши, що розмір шкоди, завданої позивачу пошкодженням автомобіля внаслідок ДТП, яка сталася з вини ОСОБА_1 , перевищує виплачений страховою компанією за правилами статті 29 Закону № 1961-IVрозмір страхового відшкодування, дійшов обґрунтованого висновку про те, що з відповідача, як винної особи, на користь позивача підлягає стягненню різниця між фактичним розміром шкоди та отриманим страховим відшкодуванням.
Так, вирішуючи питання щодо розміру завданого позивачу збитку, суд першої інстанції поклав в основу судового рішення висновок експерта №СЕ-19/111-21/49249-АВ від 15.04.2022 року, яким визначено, що вартість відновлювального ремонту без урахування коефіцієнта фізичного зносу транспортного засобу «TOYOTA COROLLA», д.н.з НОМЕР_1 , який зазнав аварійних пошкоджень внаслідок ДТП, що сталось 01.11.2019 станом на 01.11.2019 з урахуванням ПДВ на вартість витратних матеріалів і запасних частин та без урахування ПДВ на вартість ремонтних робіт склала 45 901,27 грн.
Велика Палата Верховного Суду у постанові у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18) від 04 липня 2018 року дійшла висновку, що уклавши договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов'язання бере на себе в межах суми страхового відшкодування виконання обов'язку страхувальника, який завдав шкоди. У разі недостатності страхової виплати, різниця сплачується потерпілому винною особою.
З врахуваннями зазначеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що оскільки ПрАТ «СК «ВУСО» виплатило ОСОБА_2 страхове відшкодування в розмірі 25 464,70 грн., на користь позивача слід стягнути заподіяні збитки, як різницю між виплаченим розміром страхового відшкодування та вартістю відновлювального ремонту у розмірі 20 436,57 грн. (45901,27 грн.-25464,7 грн.).
Колегія суддів не може погодитись з доводами апеляційної скарги, що судом першої інстанції не враховані правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 22.03.2017 року (справа № 910/3650/16), від 01.02.2018 року (справа № 910/22886/16, від 06.02.2018 (справа № 910/3867/16), оскільки у наведених справах спір стосувався стягнення страхового відшкодування, а у даній справі предметом спору є стягнення матеріальної шкоди з винної особи, яка перевищує розмір страхового відшкодування, сплаченого страховою компанією.
У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15 та в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2019 року у справі № 522/15636/16-ц (провадження № 61-1819св17), суд касаційної інстанції дійшов таких висновків:
- у справі № 6-691цс15: правильним є стягнення з винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов'язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати);
- у справі № 522/15636/16-ц: виконання обов'язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, Законом № 1961-IV покладено на страховика винної особи у межах, встановлених цим Законом і договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності. Отже, якщо для відновлення пошкодженого у ДТП транспортного засобу ремонт здійснюється методом заміни складових частин, що були пошкоджені, на нові, страховик за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності відшкодовує не повну вартість цих складових частин, а вартість складників аварійно пошкодженого транспортного засобу з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу. Особа, яка має право на отримання відшкодування, може вимагати від страховика за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності виплати страхового відшкодування в розмірі повної вартості відновлювального ремонту з урахування коефіцієнта фізичного зносу. Якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Знос пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків) (пункт 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди»). Враховуючи викладене, правильним є висновок апеляційного суду про стягнення з особи, винної у ДТП, різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) і страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов'язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що зазначені збитки є меншим за страхове відшкодування (страхової виплати) (постанова Верховного Суд України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15).
Подібні за змістом висновки сформульовані також в постановах Верховного Суду від 14 серпня 2019 року у справі № 344/3008/17 (провадження № 61-26423св18), від 15 жовтня 2020 року у справі № 755/7666/19 (провадження № 61-10010св20), від 16 лютого 2022 року у справі № 709/370/20 (провадження № 61-16320св20).
Також колегія суддів не може погодитись з доводами апеляційної скарги, що позивачем не доведено спричинення йому моральної шкоди, оскільки ці доводи спростовуються матеріалами справи.
За змістом статей 23, 1167 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала.
Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Стягуючи з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1000 грн. на відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції, дослідивши докази у справі і давши їм належну оцінку, правильно виходив із доведеності та обґрунтованості зазначених позовних вимог.
Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд врахував характер та обсяг моральних страждань, яких зазнав позивач, і виходив із засад розумності, виваженості та справедливості.
Інші доводи апеляційної скарги також висновків суду не спростовують та не впливають на їх правильність.
Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, місцевий суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку згідно зі статтями 76-78, 81, 89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Оскільки рішення суду постановлене з дотриманням норм діючого законодавства, висновки суду обґрунтовані, відповідають обставинам справи, колегія суддів не вбачає підстав для його скасування.
Керуючись ст.ст. 367, 369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Бориспільського міськрайонного суду Киівської області від 01 грудня 2022 року - залишити без змін.
Постанова набирає чинності з моменту її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий
Судді