10 травня 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участі секретаря ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5
захисника ОСОБА_6
підозрюваного ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу з доповненнями захисника ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 24 квітня 2023 року,
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 24.04.2023 задоволено клопотання слідчого СВ Шевченківського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві ОСОБА_8 , погоджене прокурором Шевченківської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_5 , та застосовано щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою, строком до 19.06.2023, із визначенням застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 214 720 грн., та покладенням на нього, у разі внесення застави, обов'язків, визначених ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Термін обов'язків, покладених слідчим суддею, у разі внесення застави визначено на 2 місяці, але в межах строку досудового розслідування.
Справа № 761/13904/23 Слідчий суддя - ОСОБА_9
Апеляційне провадження № 11-сс/824/2901/2023 Суддя-доповідач - ОСОБА_1
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, захисник ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді, та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого та застосувати щодо ОСОБА_7 запобіжний захід, не пов'язаний із триманням під вартою.
09.05.2023 від захисника ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 надійшли доповнення до апеляційної скарги, в яких захисник просив скасувати ухвалу слідчого судді, та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого.
У доповненнях до апеляційної скарги апелянт вказував на те, що оскаржувана ухвала підлягає скасуванню у зв'язку із неповнотою судового розгляду, невідповідністю висновків слідчого судді, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження та істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
Органом досудового розслідування не доведено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, зокрема у доданих до клопотання слідчого матеріалах відсутні докази причетності останнього до інкримінованих дій.
Слідчим суддею належним чином не оцінено докази додані до клопотання слідчого. При цьому слідчий суддя зазначав про відсутність фактичних доказів, які пов'язують підозрюваного ОСОБА_7 із вчиненням кримінальних правопорушень, які йому інкримінують.
Слідчим суддею не взято до уваги доводи сторони захисту про відсутність у ОСОБА_7 майнових статків для внесення застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Крім того, ОСОБА_7 раніше не судимий, до кримінальної відповідальності не притягався, має батьків, характеризується позитивно за своїм місцем проживання, місцем проживання матері та місцем навчання, вів соціально активно спосіб життя.
Органом досудового розслідування не доведено те, що ОСОБА_7 має намір переховуватися від органу досудового розслідування та суду. Останній заінтересований у скорішому встановленні об'єктивної істини у кримінальному провадженні.
Сама по собі тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення не може бути безумовною підставою для застування до ОСОБА_7 найсуворішого запобіжного заходу.
Оскаржувана ухвала не містить посилання на докази, які підтверджують наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
На переконання апелянта, слідчим суддею не взято до уваги практику Європейського суду з прав людини щодо неприпустимості обов'язкового тримання під вартою до вироку суду, існування презумпції залишення на свободі, неприпустимості обов'язкового тримання під вартою у разі наявності підозри у вчиненні тяжкого злочину, а також рішення Конституційного суду України щодо врахування тяжкості злочину.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення підозрюваного ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_6 , які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, думку прокурора ОСОБА_5 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга з доповненнями захисника ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як убачається із матеріалів судового провадження, СВ ВП № 2 Шевченківського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості щодо якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023100100000370 від 01.02.2023, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
Згідно даних клопотання, органом досудового розслідування встановлено, що в невстановлений час, але не пізніше лютого 2023 року, більш точний час в ході досудового розслідування не встановлений, за невстановлених обставин, у раніше знайомих ОСОБА_7 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 виник спільний злочинний умисел, направлений на незаконне придбання, зберігання, перевезення з метою збуту та незаконний збут особливо небезпечного наркотичного засобу, обіг якого заборонений -канабісу.
З метою реалізації злочинного умислу ОСОБА_7 , діючи умисно, відповідно до заздалегідь розробленого плану, за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , у невстановлений в ході досудового розслідування час, але не пізніше 21.04.2023, за невстановлених обставин, незаконно придбав з метою збуту особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонений - канабіс, який переніс до автомобіля марки Mercedes-Benz, моделі 420 МG, державний номер НОМЕР_1 , де почав незаконно зберігати з метою незаконного збуту.
В подальшому, 21.04.2023 в період часу з 18 год. 10 хв. до 18 год. 47 хв., під час проведення обшуку автомобіля марки Mercedes-Benz, моделі 420 МG, державний номер НОМЕР_1 , розташованого за адресою: м. Київ, вул. Ревуцького, 54-А, власником якого згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу є ОСОБА_12 , та який перебуває у користуванні ОСОБА_7 , працівниками поліції виявлено та вилучено запакований у полімерний пакет особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонений - канабіс, який ОСОБА_7 умисно, незаконно придбав та зберігав з метою збуту.
Згідно даних протоколу затримання від 21.04.2023, цього ж дня о 20 год. 10 хв. ОСОБА_7 затримано на підставі п. 1 ч. 2 ст. 208 КПК України.
22.04.2023 о 15 год. 55 хв. ОСОБА_7 вручено повідомлення про підозру у незаконному придбанні, зберіганні з метою збуту, а також незаконному збуті особливо небезпечного наркотичного засобу, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 2 ст. 307 КК України.
24.04.2023 слідчий СВ Шевченківського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві ОСОБА_8 звернулася до слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва із клопотанням, погодженим прокурором Шевченківської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_5 , в якому просила застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування, тобто до 21.06.2023, із визначенням йому застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 24.04.2023 задоволено клопотання слідчого, та застосовано щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою, строком до 19.06.2023, із визначенням застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 214 720 грн., та покладенням на нього, у разі внесення застави, обов'язків, визначених ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Термін обов'язків, покладених слідчим суддею, у разі внесення застави визначено на 2 місяці, але в межах строку досудового розслідування.
З такими висновками погоджується і колегія суддів.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Як убачається з ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Застосовуючи щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою, слідчим суддею встановлено, що матеріали провадження містять достатні дані, які підтверджують існування обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
Крім того, слідчим суддею визнано доведеними вказані у клопотанні слідчого ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Так, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 , характер та обставини інкримінованих йому дій, дані про особу підозрюваного, колегія суддів дійшла висновку, що слідчим у клопотанні доведено існування у кримінальному провадженні ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме можливості підозрюваного переховуватись від органу досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні та вчинити інше кримінальне правопорушення.
З урахуванням вказаного, на думку колегії суддів, слідчий суддя дійшов правильного висновку про необхідність застосування виняткового запобіжного заходу щодо підозрюваного ОСОБА_7 , оскільки встановлені судом обставини свідчать про те, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
При цьому, слідчий суддя, у відповідності до вимог ч. 4, п. 2 ч. 5 ст. 182, ч. 3 ст. 183 КПК України, взявши до уваги дані, які характеризують особу підозрюваного, обставини інкримінованого йому кримінального правопорушення, майновий та сімейний стан підозрюваного, дійшов обґрунтованого висновку про визначення застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 214 720 грн.
З таким висновком погоджується і колегія суддів, та вважає, що вказаний розмір застави є відповідним і достатнім у даному кримінальному провадженні, оскільки, виходячи з практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
На переконання колегії суддів, такий запобіжний захід здатен забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_7 . Підстав вважати його завідомо непомірним для підозрюваного колегія суддів не вбачає.
З наведеного убачається, що слідчим суддею враховано обставини справи в сукупності з даними про особу підозрюваного, які вказують на можливість останнього вчиняти дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, в зв'язку з чим відносно ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою із визначенням застави, який, на думку колегії суддів, в сукупності з існуючими ризиками, особою підозрюваного, тяжкістю інкримінованого йому кримінального правопорушення, є обґрунтованим, та підстав для відмови у задоволенні клопотання слідчого та застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, колегія суддів не вбачає.
Викладені в апеляційній скарзі з доповненнями доводи про незаконність та необґрунтованість оскаржуваної ухвали, є безпідставними, оскільки ухвала слідчого судді відповідає вимогам ст.ст. 196, 372 КПК України, та містить обґрунтування і мотиви, з яких виходив слідчий суддя при постановленні ухвали.
Посилання апелянта на недоведеність обґрунтованості повідомленої ОСОБА_7 підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, є безпідставними, оскільки слідчий суддя правильно встановив, що наведені у клопотанні дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 зазначеного кримінального правопорушення.
Такий висновок слідчого судді ґрунтується на доданих слідчим до клопотання матеріалах. Останні містять дані, які вказують на причетність підозрюваного до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення.
При цьому, слід зазначити, що для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення винуватості чи її відсутності у особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій, доведеність його винуватості, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.
У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності складу кримінального правопорушення в діянні, винуватості особи в його вчиненні, оцінки належності та допустимості доказів вирішуються судом під час ухвалення вироку, тобто на стадії судового провадження.
З наведених підстав, доводи апеляційної скарги щодо відсутності доказів причетності ОСОБА_7 до інкримінованого кримінального правопорушення, колегія суддів вважає передчасними.
Посилання апелянта на те, що слідчий суддя зазначив в ухвалі про відсутність фактичних доказів, які пов'язують підозрюваного ОСОБА_7 із вчиненням кримінальних правопорушень, які йому інкримінують, спростовуються змістом оскаржуваного рішення, яке не містить зазначених захисником висновків.
Твердження апелянта про те, що визначений слідчим суддею розмір застави є непомірний для ОСОБА_7 , є необгрунтованими, оскільки з урахуванням обсягу повідомленої підозри, майнового та сімейного стану підозрюваного, колегія суддів приходить до висновку, що застава саме у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 214 720 грн., є такою, що достатньою мірою гарантуватиме виконання покладених на нього процесуальних обов'язків та спонукатиме до їх виконання належним чином.
Доводи апеляційної скарги з доповненнями про недоведеність наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає безпідставними.
У контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).
Зважаючи на викладене, а також, враховуючи дані про особу підозрюваного ОСОБА_7 в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про доведеність слідчим у клопотанні ризику можливості підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки достатніх стримуючих факторів, які б свідчили про протилежне, в матеріалах справи відсутні.
Матеріали судового провадження містять докази про існування інших ризиків неналежної процесуальної поведінки, зокрема можливості ОСОБА_7 , перебуваючи на волі, незаконно впливати на свідків, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні та вчинити інше кримінальне правопорушення, вірогідність настання яких, поряд із ризиком можливості переховуватися від органів досудового розслідування та суду, є досить високою.
Посилання захисника на те, що підозрюваний ОСОБА_7 раніше не судимий, до кримінальної відповідальності не притягався, має батьків, характеризується позитивно за своїм місцем проживання, місцем проживання матері та місцем навчання, вів соціально активно спосіб життя, не свідчать про зменшення існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, та не є достатньою підставою для застосування до ОСОБА_7 більш м'якого запобіжного заходу.
Посилання захисника на те, що підозрюваний заінтересований у скорішому встановленні об'єктивної істини у кримінальному провадженні, не свідчать про відсутність у підозрюваного намірів переховуватися від органу досудового розслідування та суду, та вчиняти інші дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, та не забезпечують впевненості у подальшій належній процесуальній поведінці ОСОБА_7 у випадку застосування щодо нього більш м'якого запобіжного заходу.
Інші доводи апеляційної скарги з доповненнями висновків слідчого судді не спростовують.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.
За таких обставин, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому колегія суддів не вбачає підстав для її скасування.
Ураховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 176-178, 183, 193, 376, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу з доповненнями захисника ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 24 квітня 2023 року, - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді:
____________ ___________ ___________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3